Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №750/4704/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4704/26

Провадження № 2/750/2707/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря – Левченка К.С.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,

в с т а н о в и в:

20 квітня 2026 року позивач засобами поштового зв`язку звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.08.2015, на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) до 1/6 частини щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Також, 20 квітня 2026 року позивач засобами поштового зв`язку звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.02.2021, на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) до 1/6 частини щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Обґрунтував позивач свої позови тим, що на примусовому виконанні у Деснянському відділі державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 50306287 з виконання виконавчого листа № 750/5738/15-ц, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також, згідно рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у справі 750/3437/20 від 10.02.2021 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 квітня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Виконавчий лист перебуває на виконанні у Деснянському відділі державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, виконавче провадження № 80557799.

Позивач вважає, що наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей є підставою, передбаченою ст. 192 СК України, для зменшення розміру аліментів.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів. Справу № 750/4704/26 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів об`єднано в одне провадження зі справою № 750/4705/26 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів. Присвоєно об`єднаній справі № 750/4704/26. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Прокоф`єв Б.І. подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 у повному обсязі, зазначивши, що у позовній заяві позивач не посилається на жодні фактичні обставини, які перелічені у ст. 192 СК України, як на фактичну підставу для зменшення розміру стягнутих з нього аліментів. При цьому представник відповідача наголошує, що саме на сторону позивача покладається обов`язок по доведеності наявності таких фактичних обставин, які дають останньому право на зменшення розміру аліментів з урахуванням положень ч. 1 ст. 192 СК України.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі зазначивши, що позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Прокоф`єв Б.І. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , з підстав, зазначених у відзиві.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, заяв чи клопотань не подала.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Як зазначено у позові, згідно рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 серпня 2015 року у справі № 750/5738/15-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.06.2015 року та до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до інформації про виконавче провадження від 09.04.2026 у Деснянському відділі державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 50306287 з виконання виконавчого листа № 750/5738/15-ц, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова (а.с. 9-24).

Відповідно до інформації про виконавче провадження від 09.04.2026 у Деснянському відділі державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 80557799 з виконання виконавчого листа № 750/3437/20, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова (а.с. 6-8).

Згідно довідки № 1821/3400 від 13.07.2026, лейтенант ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 87).

Статтею 3 Конвенції про права дитини визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини, держави -учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно частини першої ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Судом встановлено, що позивач є батьком двох неповнолітніх дітей і має обов`язок утримувати всіх своїх дітей в рівних частинах.

Статтею 183 Сімейного кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до частини 2,3 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Таким чином, визначений двома судовими рішеннями розмір аліментів, що стягуються з позивача, не перевищує встановлений законом розмір відрахувань.

Згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду та приписами Сімейного кодексу України (зокрема, ст. 182, 192 СК України), факт стягнення аліментів на користь інших дітей за окремими рішеннями судів безумовно враховується, але не є автоматичною підставою для зміни або зменшення раніше встановленого розміру аліментів.

Для зменшення розміру аліментів позивач зобов`язаний довести наявність хоча б однієї з таких істотних підстав: зміна матеріального стану (наприклад, суттєве зменшення доходу, втрата роботи, зубожіння); зміна сімейного стану (виникнення обов`язку утримувати інших непрацездатних членів сім`ї); погіршення стану здоров`я платника аліментів або інших осіб, які перебувають на його утриманні; інші обставини, що мають істотне значення (наприклад, суттєві витрати на лікування, купівля дитиною майна тощо).

У своїй позовній заяві позивач обґрунтовує вимоги про зменшення розміру аліментів виключно наявністю двох судових рішень і не надає жодних доказів погіршення свого матеріального чи зміни сімейного стану або наявності інших істотних обставин. Сама по собі наявність обов`язку сплачувати аліменти на іншу дитину лише підтверджує наявність кількох стягнень, але не свідчить про неможливість виконання цих зобов`язань у встановленому раніше розмірі.

Враховуючи, що позивач має обов`язок в рівній мірі утримувати всіх своїх неповнолітніх дітей, ним не надано жодних доказів погіршення його матеріального стану, стану його здоров`я, що потребувало б матеріальних витрат, перебування на його утриманні непрацездатних осіб, яких за законом він має утримувати. Не надано жодних доказів обґрунтованих витрат його сім`ї, які б свідчили про погіршення його матеріального стану чи зміну сімейного стану, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає за недоведеністю вимог.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація такого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідачу ОСОБА_1 правничу допомогу надавав адвокат Прокоф`єв Богдан Іванович на підставі договору про надання правничої допомоги № 11/26 від 25.05.2026.

Згідно детального опису робіт (наданих послуг) від 02.06.2026 загальна вартість наданих послуг адвокатом Прокоф`євим Б.І. відповідачу складає 8000 грн., які нею оплачені у повному обсязі, згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 02.06.2026.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом відповідачу послуг, час, витрачений на їх надання, враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в даній справі в сумі 4000 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) до ОСОБА_4 (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ), ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) про зменшення розміру аліментів – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4000 грн. на відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.09.2026.

Суддя