Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №705/4112/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/4112/26

2/705/3356/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Годік Леся Сергіївна, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.03.2018 року вони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали між собою договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Дане нерухоме майно належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 .

19 березня 2018 року між ними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений цивільно-правовий правочин (домашня угода) з приводу купівлі квартири АДРЕСА_1 . Вказує, що між собою вони домовилися про ціну та всі інші істотні умови договору купівлі-продажу, вона сплатила їй повну вартість квартири в сумі 20000 (п`ять тисяч) доларів США. На підтвердження правочину ОСОБА_2 видала їй розписку та взяла на себе зобов`язання нотаріально посвідчити укладений між ними договір купівлі-продажу до 12.06.2025 року. Нотаріально договір купівлі-продажу між ними не складався і угода ніде не реєструвалась.

Оскільки зобов`язання виконане не було, вона звернулася з вимогою до відповідача щоб дізнатися з яких причин не виконано взяті зобов`язання та в який час прибути їй до нотаріуса за для укладення договору купівлі-продажу майна, станом на 12.06.2026 право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 не переоформлено, що й стало підставою для звернення до суду.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 19.03.2018 року між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконаним та дійсним; визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні, відповідно до ст. 274 ЦПК України, без повідомлення сторін.

Про проведення розгляду справи у спрощеному позовному провадженні позивач та відповідач повідомлені належним чином. Заперечення проти такого розгляду справи та відзив від відповідача судом у встановлений строк не отримано.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.09.2009р. спадкоємцем однієї цілої частки майна гр. ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина – ОСОБА_2 , яка проживає в АДРЕСА_2 , у т.ч. з урахуванням частки майна від якої відмовився ОСОБА_4 (а.с.10).

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником 1/1 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину /4-620/ 23.09.2009 / Уманська міська державна нотаріальна контора (а.с.11).

Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 є власником 1 ідеальної частки (а.с.12-13).

19 березня 2018 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20000 тисяч доларів США за продаж належної їй квартири АДРЕСА_1 . Грошові кошти отримала в повному обсязі, жодних претензій до розрахунку не має. Зобов`язується переоформити право власності на вищезазначену квартиру на ім`я ОСОБА_1 до 19.07.2025р. (ас.14).

Вимогою від 12.06.2026 року підтверджено невиконання своїх зобов`язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 (а.с.15).

Довідкою ТОВ «Бюро експертиз та оцінки майна» рекомендована вартість об`єкта за місцем розташування: АДРЕСА_2 , станом на 12 червня 2026 року складає 198321 грн.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна –власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, 4-620, 23.09.2009, Уманська міська державна нотаріальна контора (а.с.18).

Вирішуючи питання про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та наявності підстав для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, суд керується законодавством, чинним на момент виникнення правовідносин між сторонами та виходить з такого.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власникові (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Частиною 1 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимогцього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до роз`яснень, даних в пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чидійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немаєі нших підстав нікчемності правочину.

У п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014р. "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" роз`яснено судам, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченог онотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).

Стаття 210 ЦК України передбачає державну реєстрацію правочинів у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

У постанові Верховного Суду Українивід 06 вересня 2017 року у справі № 754/2339/16-ц зроблено висновок, що «однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин».

Судом встановлено, що позивач не уклала своєчасно договір купівлі-продажу у відповідності із вимогами ст. 657 ЦК України, оскільки була впевнена, що відповідач виконаєсвої зобов`язання щодо нотаріального оформлення договору купівлі-продажу, але фактично між позивачем та ОСОБА_5 по справі відбувся договір купівлі-продажу вищевказаного майна, так як позивач сплатила обумовлену вартість майна, що не заперечується учасниками процесу, позивач прийняла майно, почала ним користуватися і розпоряджатися як власник на протязі тривалого часу.

З вищевикладеного в сукупності вбачається, що вимоги позивача про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності підлягають до задоволення.

Керуючисьст.ст. 10, 12, 81, 141, 259, 263-265, 272-273, 274-279, 352, 354-355 ЦПК України, ст.ст.220, 316, 328, 626, 627, 655 ЦК України,суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно -задоволити.

Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 19.03.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконаним та дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на квартири АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення набирає законної сили післязакінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розглядусправи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Леся Сергіївна Годік