Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №650/3425/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/3425/26

Провадження № 2-о/650/124/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді Хомик І.І.,

за участі секретаря – Дорошенко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Велика Олександрівка цивільну справу за позовом представника заявника Промітного Дмитра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Орган Опіки та піклування Високопільської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, Перший Відділ Бериславського РТЦК та СП (Нововоронцовка) Бериславського району Херсонської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини батьком,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт самостійного виховання та утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 22 липня 2016 року між ним та Відповідачкою - ОСОБА_2 було укладено шлюб, що був заресєтрований Високопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного Головного територіального управління юстиції в Херсонській області, свідоцтво про одруження за серія НОМЕР_1 від 22 липня 2016 року.

Відповідно до Рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 03 липня 2019 року, шлюб між ними – розірвано.

Мають від шлюбу одну спільну дитину: доньку – ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після початку вторгнення військ РФ до України від 24.02.2022 року, донька перебувала в м. Нова Каховка Каховського району Херсонської області разом зі своєю мамою ОСОБА_2 .

Аліменти та іншу допомогу ОСОБА_1 надавав, з дитиною спілкувався.

В кінці березня 2022 року клишньої дружини батько привіз доньку ОСОБА_4 до матері ОСОБА_1 до с-ще ОСОБА_5 та залишив її. ОСОБА_3 враховуючи безпекову ситуацію 06 квітня 2022 року виїхала до м. Кривий Ріг. Заявник на той час перебував в місцях позбавлення волі, за вчинене ним кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 286 КК України.

Після відбуття покарання заявник проживає з донькою виховує її самостійно, утримує її. Мати дитини залишається на лівому березі на тимчасово окупованій території Херсонської області.

У судовому засіданні заявник та його представник, зазначив, що після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір`ю. У березні 2022 року дівчинку привезли до бабусі, заявник в той час відбував покарання до жовтня 2025 року. Після його звільнення дитина стала проживати з ним на його повному утриманні. Мати дитини продовжує проживати на тимчасово окупованій території і виїздити не бажає. Встановлення факту перебування дитини на повному утриманні заявника має для нього юридичне значення, оскільки пов`язане з організаційними питаннями життєдіяльності дитини, оскільки деякі питання потребують згоди матері, яку неможливо отримати. Просять вимоги заяви задовольнити.

ОСОБА_3 у судовому засіданні вимоги заяви визнала, пояснила, що не заперечує щодо їх задоволення. Не заперечує, щодо задоволення вимог заяви.

Заінтересована особа – Орган опіки та піклування Високопільської СВА та Орган опіки та піклування Високопільської СР у судове засідання не з`явились, надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Заінтересована особа- ІНФОРМАЦІЯ_3 (Нововоронцовка) у судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку.

Заінтересована особа ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 22 липня 2016 ОСОБА_6 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Високопільському районному відділі державної реєстрації актів цивільного Головного територіального управління юстиції в Херсонській області.

Від шлюбу мають спільну дитину: доньку – ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 22 липня 2016 року, виданий Високопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Херсонській області.

Відповідно до Рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 03 липня 2019 року, справа №652/470/19., шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – розірвано. Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір`ю у м. Нова Каховка Херсонської області.

Після повномасштабного вторгнення рф та тимчасової окупації Херсонської області ОСОБА_2 - мати дитини, відправила доньку до батька в с. Архангельське Бериславського району Херсонської області, де дитина і проживає до цього часу. Заявник - батько дитини, до жовтня 2025 року відбував покарання у місцях позбавлення волі за ст.286 КК України.

Після звільнення з місць позбавлення волі заявник проживає з донькою та матір`ю ОСОБА_3 .

Згідно Акту обстеження умов проживання від 24.03.2026 року, що було проведено Службою у справах дітей Високопільською селищною радою за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено що ОСОБА_1 проживає за цією адресою разом зі своєю донькою ОСОБА_4 та своєю мамою ОСОБА_3 , атмосфера в родині позитивна. 27.03.2026 року Органом опіки та піклування Високопільської Селищної військової адміністрації надано Висновок №1432 про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом зі своїм батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до частини 1 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно статті 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Частиною 2 статті 150 СК визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За приписами статті 155 СК здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством встановлені права та обов`язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Разом з тим, частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Доведення факту одноосібного виховання й утримання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самих дітей, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_4 з березня 2022 року проживає у сім`ї батька-заявника. Мати дитини – ОСОБА_7 - перебуває на тимчасово окупованій території Херсонської області, тому дитина знаходиться на повному утриманні батька ОСОБА_1 .

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема, від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання й утримання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Зі змісту статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018 р. прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини має юридичне значення, серед іншого, як підстава для зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самих дітей, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Суд наголошує, що законом не визначено іншого порядку встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні особи, тобто, відсутній державний або інший орган, який уповноважений посвідчувати такий факт.

Також суд бере до уваги, що встановлення такого факту не позбавляє відповідачку батьківських прав та не встановлює неможливість її участі у вихованні дитини в майбутньому.

Зважаючи на наведені обставини, які підтверджуються дослідженими доказами, суд дійшов переконання про доведеність факту самостійного виховання та утримання батьком малолітнього сина самоусунення матері від своїх прямих батьківських обов`язків про що також переконливо свідчить байдуже ставлення останньої до наслідків розгляду справи.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264,265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника заявника Промітного Дмитра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Орган Опіки та піклування Високопільської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, Перший Відділ Бериславського РТЦК та СП (Нововоронцовка) Бериславського району Херсонської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини батьком-задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , самостійно виховує та утримує неповнолітню доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ірина ХОМИК