Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №572/2409/26 — Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 572/2409/26

Провадження № 2-а/572/64/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року Сарненський районний суд Рівненської області

головуючого судді - Ведяніної Т. О.

за участю секретаря судового засідання- Мороз Ю.М.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №5 (з обслуговування м.Сарни) батальйону 1 (з обслуговування м.Рівне) полку УПП в Рівненській області лейтенанта поліції Стафеєвої Лілії Олегівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №5 батальйону 1 полку УПП в Рівненській області Стафеєвої Л.О. про скасування постанови серії ЕНА №7104098 від 28.04.2026, якою її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.10 ст.121 КУпАП у вигляді адміністративного стягнення -штрафу в розмірі 510 грн.

Позивачкою в обґрунтування заявлених вимог зазначено, що постановою інспектора роти №5 батальйону 1 полку УПП в Рівненській області Стафееєвою Л.О. від 28.04.2026 її притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ч.10 ст.121 КУпАП за те, що о 19 год 56 хв 28.04.2026 в м.Сарни по вул.Європейська,70 керуючи транспортним засобом марки Пежо 5008 номерний знак НОМЕР_1 порушила правила перевезення дітей, а саме перевозила дитину зріст якої менше 150 см у транспортному засобі без використання дитячих утримуючих систем що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією даного транспортного засобу, чим порушила вимоги п.21.11.б. правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 зазначає, що під час зупинки представник поліції не проінформував про конкретну причину зупинки її автомобіля з детальним описом підстави зупинки та доказами визначеної у ст.35 Закону України «Про Національну поліцію№, чим порушено її права. Її дитина знаходилась на задньому пасажирському сидінні і була пристебнута паском безпеки. Коли автомобіль зупинили, дитина відстебнулася. Вона пояснила інспектору що не встигла придбати автокрісло, оскільки це не її автомобіль, вона рухалася по місту з безпечною швидкістю руху, що не може призвести до аварійної ситуації та не зашкодить дитині.

В оскаржуваній постанові не зазначено про докази порушення і про пояснення водія, відсутні посилання на докази, нічого не зазначено що складався протокол. Крім того в постанові на посилання п.21.11.б Правил дорожнього руху відсутня вимога щодо обов`язкового використання автокрісла. Просить скасувати постанову як така що є необґрунтованою, з неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідність висновків інспектора фактичним обставинам справи.

20.05.2026 від представника Департаменту патрульної поліції Бузи В.О. надійшла заява відповідно до якої вказують, що ознайомившись із інформацією, яка міститься на судовій владі та Єдиному реєстрі судових рішень, вважають, що позов пред`явлений до неналежного відповідача. У справах про оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, які розглядаються судом в порядку, визначеному Кодексу адміністративного судочинства України, є орган державної влади суб`єкт владних повноважень, з яким перебуває у трудових відносинах особа, яка накладає стягнення, та від імені якого здійснюється розгляд справ про адміністративні правопорушення. Інспектор поліції Стафеєва Л.О. перебуває у трудових відносинах з Департаментом патрульної поліції, а тому саме останній є належним відповідачем у справі. Позивачу ніщо не перешкоджало подати позов до належного відповідача Департаменту патрульної поліції. Навівши правову позицію Верховного Суду зазначають що подання позову до неналежного відповідача є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні такого позову. Просять долучити до матеріалів справи дану заяву та прийняти її до уваги.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами , відповідно до ч.5 ст.262 КАС України.

Клопотань із позовною заявою про заперечення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не надходило.

Дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного висновку .

Судом встановлено, що 28 квітня 2026 року о 19 год 51 хв інспектором №5 роти №1 батальйону УПП в Рівненській області сержантом поліції Стафеєвою Л.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7104098, якою застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.10 ст.121 КУпАП а саме, за керування транспортним засобом марки Пежо 5008 номерний знак НОМЕР_1 по вул.Європейська,70 в м.Сарни, порушивши правила перевезення дитини зріст якої менше 150 с м у транспортному засобі без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією даного транспортного засобу.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 4 ст.46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Також за змістом п. 9 ч. 1 ст.4 КАС України відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Як визначено п. 7 ч. 1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Відповідно до ч. 2 ст.9КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Підстави та порядок заміни неналежної сторони у адміністративному процесі встановлено приписами статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 3ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача (ч. 4 ст. 48 КАС України).

Таким чином, законодавцем встановлені дві умови заміни неналежного відповідача: 1) згода позивача на заміну первинного відповідача; 2) якщо заміна неналежної сторони не приведе до зміни підсудності.

Виходячи з системного аналізу положень ст. 48 КАС України, умовою заміни неналежного відповідача є обов`язкова згода особи, яка звернулась із позовною заявою до суду.

Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина 7 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України).

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі №724/716/16-а, Верховний суд дійшов висновків, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Приписами ч. 1 ст.13 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про Національну поліцію" територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, є саме орган Національної поліції - суб`єкт владних повноважень, а не підрозділ Національної поліції або ж особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Правову позицію з даного питання було висловлено Верховним Судом у постанові від 26 грудня 2019 року в справі №724/716/16-а (провадження № К/9901/12750/18).

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Як убачається з матеріалів справи, позивач зазначив відповідачем інспектора поліції №5 роти №1 батальйону УПП в Рівненській області Стафеєву Л.О.

Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача, оскільки належним відповідачем у даній справі є Департамент патрульної поліції, як відповідний суб`єкт владних повноважень, від імені якого винесена оскаржувана постанова.

Оскільки позов заявлено до неналежного відповідача, а клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем до суду не надходило, а тому за відсутності згоди саме позивача на заміну відповідача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з підстав його заявлення до неналежного відповідача.

Інші доводи позовної заяви, які стосуються оскаржуваної постанови, не підлягають оцінці, виходячи з того, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, а тому і законність їх дій може бути перевірена лише у випадку пред`явлення позову до особи, яка є належним відповідачем у справі.

На підставі наведеного, ст. 280, 284, 288 КУпАП, керуючись ст. 242-246 КАС України

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 (жительки АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 ) до інспектора роти №5 (з обслуговування м.Сарни) батальйону 1 (з обслуговування м.Рівне) полку УПП в Рівненській області лейтенанта поліції Стафеєвої Лілії Олегівни (вул.С.Бандери,14а м.Рівне), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з моменту проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення , зазначений строк обчислюється з моменту складення повного судового рішення.

Суддя: