Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №559/1505/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1505/26

Провадження № 2/559/1457/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м.Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі головуючого судді Томіліна О.М., при секретарі Костюк Н.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дубно цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягнутих на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів з до 1/8 частки від усіх доходів позивача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 01.05.2026 позов залишено без руху, надано час для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою суду від 06.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

08.06.2026 від представника відповідачки – адвоката Шевчука В.М. надійшов відзив на позов, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог.

15.06.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній наполягав на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 06.08.2026 закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду.

Позовні вимоги у позові позивач обґрунтовує тим, що у нього та відповідачки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 03.09.2010 шлюб між сторонами було розірвано. Рішенням суду від 27.03.2018 на користь відповідачки на утримання дитини стягнуто аліменти в розмірі частки усіх доходів позивача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Станом на сьогодні позивач не працює, проходить реабілітацію після поранення під час несення військової служби, він перебуває у скрутному становище, вланого житла не має, погіршився стан його здоров`я та змінилися сімейні обставини. Так, 19.09.2023 позивач уклав шлюб з ОСОБА_4 , у якому народилася дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебуває на його утриманні. Дружина не працює, отримує лише 860 грн. соціальної допомоги при народженні дитини на місяць і також перебуває на його утриманні. Крім того, на фактичному утриманні позивача перебувають також двоє дітей дружини від першого шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають разом з ними, а їх батько матеріальної допомоги не оказує, аліменти не сплачує. У той же час матеріальний стан відповідачки покращився, вона придбала автомобіль, поки позивач перебував у зоні бойових дій, вона отримувала аліменти близько 45 тис. грн.. на місяць.

У відзиві на позов представник відповідачки – адвокат Шевчук В.М. вказав, що вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки розмір аліментів, встановлений рішенням суду, є законним, а позивач не довів погіршення свого матеріального стану та здоров`я, а тому відсутні підстави для зменшення аліментів, оскльки це буде суперечити інтересам дитини. Позивач є військовослужбовцем, отримує заробіток, має заборгованість зі спалти аліментів в розмірі 46481,25 грн., а одруження і народження дитини у новому шлюбі не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Посилання позивача на покращення матеріального стану відповідачки є лише домислами, які не підтверджені.

У відповіді на відзив позивач наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, вказаних у позові, наполягав на доведенні фактів погіршення матеріального стану позивача, зміни сімейного стану (одруження і народження дитини) та погіршення його здоров`я, що є підставою для зменшення аліментів. Звернув увагу на те, що на даний час не працює і не проходить військову службу, а стан здоров`я не дозволяє йому влаштуватися на роботу, внаслідок чого в нього і виникла заборгованість по спалті аліментів.

У судове засідання позивач не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засідання заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов, підтвердила, що у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , яка проживає з нею, 03.09.2010 шлюб між сторонами було розірвано, а рішенням суду від 27.03.2018 на користь відповідачки на утримання дитини з позивача стягнуто аліменти в розмірі частки усіх доходів позивача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, та додатково пояснила, що є інвалідом 3 групи з дитинства, отримує пенсію по інвалідності в приблизному розмірі 2595 грн. на місяць та пенсію по втраті годувальника – приблизно 3400 грн. на місяць, проживає у власному будинку з дитиною та новим чоловіком – інвалідом війни. Також пояснила, що у минулому році дійсно придбала автомобіль вартістю 120 000 грн., але за рахунок коштів чоловіка, який отримав виплати за поранення. Заперечувала отримання аліментів в розмірі 45 000 грн. на місяць під час перебування позивача у зоні бойових дій, вказала, що ця сума розрахована за 2 місяця, усі кошти вона витрачає лише на дитину, окрім випадку, коли отримала травму. Позивач зараз перебуває у СЗЧ, тому виплати їй надходять у розмірі 150 грн. на місяць. У той же час відповідачка погоджується, що усі діти сторін мають бути забезпечені в рівних частках.

Представник відповідачки у судовому засіданні підтримав її позицію, заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Датою прийняття рішення у даній справі є 18.09.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вислухавши сторону відповідачки, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідне для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом досліджуються представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилався позивач, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , яка проживає разом з відповідачкою, 03.09.2010 шлюб між сторонами було розірвано, а рішенням суду від 27.03.2018 на користь відповідачки на утримання дитини з позивача стягнуто аліменти в розмірі частки усіх доходів позивача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с.9,10,11).

19.09.2023 позивач уклав шлюб з ОСОБА_8 , у якому народилася дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12,15). ОСОБА_9 отримує виплати по допомозі при народженні дитини – 860 грн. на місяць (а.с.18). У дружини від першого шлюбу є діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько яких позбавлений батьківських прав і має заборгованість зі сплати аліментів, та які проживають разом з ними (а.с.13,15-17, 19-21, 22-23).

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, отримав поранення (травму), проходив лікування, ВЛК (а.с.6, 24-26, 66, 67,71-73).

За рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24.09.2019 з ОСОБА_1 та ОСОБА_8 стягнуто аліменти на користь Клеванської ЗШІ №1 на утримання дитини ОСОБА_10 , 2014 р.н., в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с.74-75).

Згідно повідомлення Дубенського ВДВС від 12.09.2025 станом на вказану дату у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 в розмірі 12674,50 грн. (а.с.27). У той же час згідно з розрахунком заборгованості по аліментам від 30.07.2026, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 складає 97873,83 грн. (а.с.87-92).

Зі звітів про здійснення відрахувань і виплат ВЧ НОМЕР_1 за 2023р. – по 31.03.2025 р. ОСОБА_1 під час служби отримував достойну заробітну плату, розмір якої досягав 100 000 грн. на місяць, з якої у відповідному порядку відраховувалися аліменти на користь ОСОБА_2 (а.с.58-65).

З повідомлення ВЧ НОМЕР_1 від 18.06.2025 вбачається, що ОСОБА_1 самовільно залишив ВЧ і всі нарахування та виплати припинені (а.с.48).

Відповідачка пояснила і визнала, що не працює, є інвалідом 3 групи з дитинства, отримує пенсію по інвалідності в приблизному розмірі 2595 грн. на місяць та пенсію по втраті годувальника – приблизно 3400 грн. на місяць, проживає у власному будинку з дитиною та новим чоловіком – інвалідом війни. Також визнала, що у минулому році дійсно придбала на своє ім`я автомобіль вартістю 120 000 грн., але за рахунок коштів чоловіка, який отримав виплати за поранення. Суд звертає увагу, що доказів надходження чоловікові та від нього відповідачці таких коштів суду представлено не було.

Суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Як роз`яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду позовну заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Положеннями статей 12, 81 ЦПК України передбачений обов`язок кожної із сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які посилається кожна із сторін як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач поєднує підстави позову до відповідачки з наступними обставинами – зміною сімейного стану: одруження, народження дитини, отримання поранення, відсутності заробітку, що, у свою чергу, потягло і зміну його матерілаьного стану (погіршення такого стану). Тобто позивач фактично посилається на те, що він уклав інший шлюб, від якого народилася дитина, тобто, має на утриманні малолітню дитину від іншого шлюбу та дружину, отриманв поранення, має захворювання, не може працевлаштуватися, у зв`язку з чим не має можливості сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 у присудженому судом розмірі.

Відповідачка ОСОБА_2 поєднує заперечення на позов з тим, що позивач не довів значне погіршення його матеріального стану, а укладення шлюбу з іншою жінкою та народження дитини від іншого шлюбу не є безумовною підставою для зменшення аліментів. А її матеріальний стан не покращився. Тобто, обставини, викладені позивачем, не є підставою для зменшення розміру аліментів до того розміру, як про це вимагає позивач.

У той же час з відзиву відповідачки ОСОБА_2 вбачається, що її матеріальний стан і стан здоров`я дитини, з моменту прийняття рішення суду про стягнення аліментів – не змінився, що свідчить про потребу в допомозі від батька по утриманню дитини та можливості батька-позивача надавати таку допомогу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обґрунтування позивачем наявності на його утриманні ще однієї дитини та дружини, а також погіршення його стану здоров`я саме по собі свідчить про погіршення матеріального стану платника аліментів.

Встановивши зміну сімейного стану ОСОБА_1 , зокрема одруження та народження дитини, на утримання якої позивач також несе витрати, а також враховуючи наявність у нього захворювань, у тому числі, пов`язаних з проходженням військової служби, отримання вогнепальних сліпих осколкових поранень нижніх кінцівок з переломами (тіжка травма), що підтверджується належними медичними документами, зокрема довідкою ВЛК від 26.02.2025, суд приходить до висновку, що зазначені обставини є самостійними підставами для зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього на дочку на користь ОСОБА_2 з на 1/5 частин всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

При цьому, визначаючи розмір аліментів саме в такому розмірі, суд враховує стан здоров`я та майновий стан відповідачки і вважає, що таким чином буде дотримано баланс рівності прав дітей ОСОБА_1 на матеріальне забезпечення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 180, 181, 182, 192 СК України, ст. ст. 3, 12, 13, 76–80, 89, 141, 263–265, 430, 432 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Дубенський міськрайонний суд Рівненської області від 27.03.2018 року у справі № 559/75/18.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили цим рішенням і до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду безпосередньо або через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 18.09.2026.

Суддя О.М.Томілін