Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №530/1683/26 — Зіньківський районний суд Полтавської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 530/1683/26

Номер провадження 3/530/371/26

17.09.2026 Суддя Зіньківського районного суду Полтавської області Ситник О. В., розглянувши матеріали, які надійшли з військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якої зареєстровано та фактично проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП суду не відомий, за ч.2 ст. 172-10 КУпАП,

у с т а н о в и в:

01.09.2026 року до Зіньківського районного суду Полтавської області надійшли два адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-10 КУпАП.

Даним адміністративним матеріалам було присвоєно номера адміністративних справ: №№ 530/1683/26, 530/1684/26.

Внаслідок автоматизованого розподілу судових справ, всі справи було передано на розгляд судді Ситник О.В.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за правопорушення, справи та провадження перебувають на розгляді одного судді, їх необхідно об"єднати в одне провадження та об`єднаній справі присвоїти № 530/1683/26 провадження № 3/530/371/26.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що з протоколу № 003 від 05.08.2026 року складеним заступником начальника штабу з мобілізаційної роботи в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачається , що 04.08.2026 близько 15 години 40 хвилин, ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , відмовилася виконувати законні вимоги визначенні наказом командира військової частини №371 від 04.08.2026 "Про організацію передачі визначеного майна адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_2 ", а саме: відмовилася виконувати наказ командира та не передала майно адміністративної групи штабу визначене в наказі , чим вчинила діяння, за яке передбачена відповідальність за ч.2 ст. 172-10 КУпАП.

З протоколу № 004 від 05.08.2026 року складеним заступником начальника штабу з мобілізаційної роботи в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачається, що 04.08.2026 близько 15 години 54 хвилин, ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , відмовився виконувати законні вимоги командира , визначенні наказом командира військової частини №372від 04.08.2026 "Про призначення відповідального за організацію та ведення обліку особового складу у пункті тимчасової дислокації Миронівка військової частини НОМЕР_1 ", а саме: відмовилася виконувати наказ командира та не організувала ведення обліку особового складу у пункті тимчасової дислокації АДРЕСА_2 ,не забезпечила належне ведення відповідної службової документації та виконувати інші визначені наказом функції, чим вчинила діяння, за яке передбачена відповідальність за ч.2 ст.172-10 КУпАП».

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання з`явився, просила закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративних правопорушень та просила під час винесення рішення врахувати що накази командира не виконала та просила зауваження і пропозиції для можливості їх виконання внести зміни відповідно до вимог керівних документів в наказі № 371, створити комісію та передати справи тимчасово на період ведення службового розслідування ,тому що передати ключі від сейфу та печатки де зберігаються документи для службового користування та ноутбук який отримала по накладній під особисту відповідальність виключеній в наказі людині не мала права, згідно її посадових обов`язків ,що могло б призвести до наслідків розповсюдження ДСК інформації проти неї. Печатки і ноутбук отримала по накладній ,тому і передавати потрібно по накладній на склад, а потім видавати іншій людині, відповідно до вимог наказу №440 від 17.08.2017 року, всі справи мають тимчасово передаватися комісією зі складанням акту ,комісія визначена не була. Стосовно наказу №372 в аркуші погодження та доведення вона прописала пропозиції та зауваження ,після чого готова була виконувати ,а саме після внесення змін до наказу по передачі справ тимчасово та здачі майна на склад для його правильного обліку та збереження тому як його втрата та пошкодження мала б наслідки утримання вартості з неї та розуміння яким чином здійснювати облік о/с перебуваючи в населеному пункті Миронівка Київської області ,який згідно наказу №280 від 15.09.2022 року здійснює група персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 ,а також згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 31.12.2025 року № 63 облік о/с та складання проєктів наказів ( по стройовій частині) покладено на групу персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 ,а не на адміністративну групу штабу в/ч НОМЕР_1 . По даному факту сфальсифіковано дані протоколи та додані до них матеріали ,виклад обставин не відповідає дійсності не долучені докази в свідки правопорушення. Посадові особи принижували та ображали її в присутності особового складу, а також нанесення тілесного ушкодження про що було повідомлено на лінію 102 ,ВСП м. Полтава та гарячу лінію генерального штабу, про що надала суду підтверджуючі документи, та зазначила, що на даний час вона звільнена з військової служби.

Дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, докази та пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд встановив наступне.

Положення статті 1 КУпАП визначають, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Частина 2 статті 7 КУпАП передбачає, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до положення статті 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що орган державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.

За вимогами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд не уповноважений перекладати цей обов`язок на себе.

Як кожен доказ окремо, так і вся їх сукупність, підлягають оцінці. Правильна оцінка доказів - це найважливіша умова прийняття законного, об`єктивного, обґрунтованого, і правильного рішення у справі. Оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням посадової особи. Це означає, що під час повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи у посадової особи формується своя певна думка щодо конкретної справи. Ця думка ґрунтується на некритичному ставленні до окремих доказів, відсутності будь-яких переваг одних доказів перед іншими, додержанні законності. До того ж посадова особа керується своєю правосвідомістю. Оцінюють докази посадові особи, що уповноважені розглядати справу про адміністративне правопорушення, а також інші особи, що беруть участь у справі. Це проявляється у клопотаннях, поясненнях цих осіб, що допомагає посадовій особі прийняти правильне рішення.

Диспозиція ч.1 ст.172-10 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від виконання законних вимог командира (начальника).

Поряд з цим, диспозиція ч.2 ст.172-10 КУпАП передбачає відповідальність за діяння передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Отже ч.2 ст.172-10 КУпАП встановлює кваліфікований склад адміністративного правопорушення, який полягає у вчиненні діяння, передбаченого ч.1 ст.172-10 КУпАП, але за наявності відповідних кваліфікуючих ознак, що зумовлює настання підвищеної адміністративної відповідальності. Такою кваліфікуючою ознакою виступає особливість об`єктивної сторони правопорушення у виді обстановки вчинення протиправного діяння, а саме - вчинення діяння в умовах особливого періоду. При цьому законодавцем встановлюється спеціальне, конкретизоване виключення щодо воєнного стану.

Таким чином, об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-10 КУпАП, полягає у вчиненні діяння передбаченого частиною першою цієї статті, вчиненого в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У свою чергу, як вбачається зі змісту ст.1 цього ж Закону та ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Тобто, запровадження на всій території України або в окремих її місцевостях воєнного стану зумовлює початок дії особливого періоду. В той же час запровадження та дія особливого періоду не обмежується виключно оголошенням та запровадженням воєнного стану.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено, і який діє по теперішній час.

Як вбачається з протоколу № 003 від 05.08.2026 оку складеним заступником начальника штабу з мобілізаційної роботи в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 . ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , відмовився виконувати законні вимоги командира , визначенні наказом командира військової частини №371 від 04.08.2026 "Про організацію передачі визначеного майна адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_2 ", а саме: відмовилася виконувати наказ командира та не передала майно адміністративної групи штабу визначене в наказі , чим вчинила діяння, за яке передбачена відповідальність за ч.2 ст.172-10 КУпАП».

З протоколу № 004 від 05.08.2026 року складеним заступником начальника штабу з мобілізаційної роботи в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачається, що 04.08.2026 близько 15 години 54 хвилин, ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , відмовилася виконувати законні вимоги командира , визначенні наказом командира військової частини №372від 04.08.2026 "Про призначення відповідального за організацію та ведення обліку особового складу у пункті тимчасової дислокації Миронівка військової частини НОМЕР_1 ", а саме: відмовилася виконувати наказ командира та не організувала ведення обліку особового складу у пункті тимчасової дислокації Миронівка ,не забезпечила належне ведення відповідної службової документації та виконувати інші визначені наказом функції, чим вчинила діяння, за яке передбачена відповідальність за ч.2 ст.172-10 КУпАП».

Однак, як зазначалось вище, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено, і який діє по теперішній час. Отже, інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення було вчинено в умовах дії воєнного стану. Разом з тим, з огляду на диспозицію ч.2 ст.172-10 КУпАП у період дії воєнного стану, інкриміноване діяння не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч.2 ст.172-10 КУпАП, оскільки вчинене в умовах воєнного стану, який прямо виключений диспозицією цієї частини.

Крім того, стаття 172-10 КУпАП лише описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму зазначеної статті більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.

Так, Відповідно до ст.26 розділу частини Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтею 30 розділу 1 частини Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Згідно статей 35, 36, 37 розділу 1 частини Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення. Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом. Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Як вбачається з протоколів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч.2 ст.172-10 КУпАП.

Положеннями ч.2 ст.172-10 КУПАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за відмову від виконання законних вимог командира (начальника), вчинене в умовах особливого періоду.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-10 КУПАП, складає відкрита відмова виконати наказ командира (начальника), непокора, що передбачає наявність заяви (усної чи письмової) підлеглого про його небажання виконувати наказ, або інше демонстративне його невиконання, яке може супроводжуватись будь-якими репліками чи здійснюватися мовчки

Підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Отже розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється в межах дій, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення і ставляться у провину особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено , що згідно з протоколу про адміністративне правопорушення № 003 від 05.08.2026 року складеним заступником начальника штабу з мобілізаційної роботи в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 . ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , відмовилася виконувати законні вимоги командира , визначенні наказом командира військової частини №371 від 04.08.2026 "Про організацію передачі визначеного майна адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_2 ",

З протоколу № 004 від 05.08.2026 оку складеним заступником начальника штабу з мобілізаційної роботи в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачається ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем військової НОМЕР_3 , відмовився виконувати законні вимоги командира , визначенні наказом командира військової частини №372від 04.08.2026 "Про призначення відповідального за організацію та ведення обліку особового складу у пункті тимчасової дислокації Миронівка військової частини НОМЕР_1 ".

Вказано, що своїми діями ОСОБА_1 порушила ст.6,11,16,49,241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Разом з тим наведені у протоколі наведені обставини що не виконання наказу №371 щодо не передачі ключів від сейфу ,печатки та інше майно створило перешкоди для роботи адміністративної групи штабу в/ч НОМЕР_1 та негативно вплинуло на зебезпечення безперервної діяльності адміністративної групи штабу в/ч ,але доказів до матеріалів справи особою яка склала протокол про адміністративне правопорушення не надано, які саме негативні наслідки цьому настали не зазначено ,заперечення та внесення змін з урахуванням зауважень до наказу вказаних ОСОБА_1 не враховано.

Що стосується протоколу №004 щодо не виконання ОСОБА_1 наказу № 372 щодо не забезпечення безперервного ведення персонального обліку особового складу в/ч, що створило реальну загрозу порушення належної організації персонального обліку військовослужбовців ,своєчасного внесення змін до облікових документів та виконання інших заходів, визначених наказом командира військової частини, в чому саме полягала реальна загроза незрозуміло.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При цьому слід зазначити, що у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушенню, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, викладена у протоколі суть адміністративного правопорушення не відповідає вимогам диспозиції ч.2 ст.172-10 КУпАП, так як відсутні докази відкритої відмови виконати наказ командира (начальника), непокори, що передбачає наявність заяви (усної чи письмової) підлеглого про його небажання виконувати наказ, або інше демонстративне його невиконання, яке може супроводжуватись будь-якими репліками чи здійснюватися мовчки.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/ 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Згідно з ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення є неприпустимою, оскільки суперечить позиції ЄСПЛ та порушує презумпцію невинуватості особи.

При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

За таких обставин, враховуючи, що провадження у справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом лише в межах фактичних обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та на підставі наданих доказів, а вихід за вказані межі є недопустимим, суд приходить до висновку, що зібрані по даній справі докази не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні тих обставин, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки надані матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин викладених у протоколах про адміністративне правопорушення, які за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. В даному випадку протоколи не можуть бути взяті як доказ про вчинення адміністративного правопорушення, оскільки він не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення , а докази які це доводили б - не надані стороною що склала адміністративний протокол, суд доказів не збирає та не має права перебирати на себе повноважень відшукувати докази вчинення адміністративного правопорушення - провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-10 КУпАП.

Оскільки, у відповідності до ст.40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, то суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для стягнення такого із ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 36,40-1, ч.2 ст. 172-10, 247, 268, 283, 284, 294 КУпАП суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Об`єднати в одне провадження справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , № 530/1683/26, провадження № 3/530/371/26, та № 530/1684/25 провадження, № 3/530/372/26, про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-10 КУпАП з присвоєнням номеру справи 530/1683/26, номеру провадження 3/530/371/26.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-10 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 18 вересня 2026 року

Суддя О.В. Ситник