Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №524/5590/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/5590/26

Провадження №2/524/5058/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 м. Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі

головуючого судді Мельник Н. П.,

з участю секретаря судового засідання Шаполової К. М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Процент» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом на суму 26640,00 грн із клопотанням про витребування доказів.

На обґрунтування позову зазначено, що 03.02.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 27910, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 7000,00 гривень строком на 730 днів до 03.02.2027 шляхом переказу на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % від суми кредиту за кожен день користування (365,00 % річних).

Кредитний договір укладено в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua, та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за процентами в сумі 28000,00 грн та 14000,00 грн штрафу за порушення умов кредитного договору.

Судом отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.

Увалою відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

15.07.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого зазначає, що кредитний договір № 27910 від 03.02.2025 з ТОВ «ФК «Процент» в електронному вигляді не укладався відповідачем та не підписувався, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримував. Подані позивачем докази не доводять згоду відповідача з умовами договору. Не долучено до матеріалів справи доказів, що свідчать приналежність відповідачу електронного підпису (ідентифікатора). Клопотав про витребування у позивача оригіналу електронного доказу (кредитного договору з доповненнями та додатками, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору сторонами).

Просить врахувати, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відповідач посилається на непропорційність нарахованих процентів сумі боргу. Просив зменшити розмір відсотків, щонайменше до розміру заборгованості за кредитом - 7000,00 грн, оскільки стягнення з нього непогоджених процентів у сумі, що істотно перевищує тіла кредиту, призведе до надмірного збагачення кредитора за рахунок відповідача та надмірних збитків для відповідача.

Крім того, наголошує, що належними доказами наявності заборгованості та її розміру є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які в матеріалах справи відсутні.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу відповідач зазначає, що матеріалами справи не підтверджують факт понесення позивачем таких витрат, оскільки не доведено оплату гонорара саме адвокату за надання професійної правничої допомоги. Законодавство не передбачає стягнення витрат на непрофесійну правничу допомогу, яка надається ФОП та юридичними особами, які надають послуги в сфері права. 3 наданих документів (акти, рахунки, договори), не вбачається, що гонорар в сумі 10000,00 грн стосується надання правової допомоги у цій справі. Вказані документи можуть стосуватися будь-яких інших справ за позовом ТОВ «ФК «Процент» щодо будь-якого позичальників. Відтак, вважає, що у нього відсутній обов`язок сплачувати такі витрати позивачу. Просить відмовити позивачу в стягненні витрат на правнчу допомогу.

18.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою просив позов задовольнити, розгляд справи здійснювати за його відсутності.

У відповіді на відзив зазначено, що кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua, та підписаннням його одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 305836 направлявся відповідачу 03.02.2025 о 11:59:42 на мобільний номер телефону, зазначений в кредитному договорі та інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.

Відповідач не заперечував, що відповідний засіб зв`язку належить йому або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.

Сторона позивача зазначає, що відповідачем та позивачем досягнута згода щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), підписаного відповідачем одноразовим ідентифікатором, що стверджується належними доказами та відповідачем не спростовані.

Відомості щодо оскарження умов кредитного договору у судовому порядку не надано.

Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується листом ТОВ «Пейтек» про перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначений ним у кредитному договорі (заявці).

Стосовно законності розміру процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору, представник позивача зазначив, що п. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено максимальний розмір денної процентної ставки, що не може перевищувати 1 %. Пункт 17 Прикінцевих положень зазначеного Закону спростовує доводи відповідача стосовно незаконності розміру процентної ставки.

Сторона позивача щодо нарахування відсотків та строку кредитування зазначає, що під час нарахування відсотків за користування кредитом застосовано процентну ставку у розмірі 1 % на добу від суми кредиту за кожен день користування (365,00 % річних). Загальна сума відсотків становить 28000,00 грн за період з 03.02.2025 по 10.03.2026.

05.08.2026 судове засідання відкладено через неявку учасників справи та ненадходженням витребуваних документів за клопотанням представника позивача.

Повторно направлено до АТ «А-Банк» ухвалу суду від 18.05.2026 для виконання в частині витребування.

З 14.08.2026 по 01.09.2026 включно суддя перебувала у щорічній відпустці.

26.08.2026 від АТ «А-Банк» надійшла витребувана за клопотанням сторони позивача інформація, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 емітована банківська картка № НОМЕР_1 , на яку зараховано 7000,00 грн за період 03.02.2025 по 08.02.2025.

18.09.2026 у судове засідання не з`явилися:

представник позивача, про місце, день, час розгляду справи повідомлявся належним чином, у прохальній частині позову просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, у разі неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити;

відповідач, повідомлений належним чином про дату, час, місце розгляду справи на підставі п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, згідно якого днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З`ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, позицію відповідача, висловлену у поданому відзиві, оцінивши докази на їх належність, допустимість, достатність, взаємозв`язок у сукупності, з`ясувавши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.

03.02.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 27910, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 7000,00 грн строком на 730 днів до 03.02.2027 шляхом переказу на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % від суми кредиту за кожен день користування (365,00 % річних).

Згідно умов кредитного договору кредит наданий на строк 730 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожних 20 днів, строк якого завершується 03.02.2027. Позичальник має право достроково повернути кредит, як в повному обсязі так і частинами, сплативши проценти за користування кредитом, виходячи з фактичного залишку суми кредиту та строку користування кредитом.

Згідно п. п. 8.1 договору, цей договір складено в електронному вигляді, підписано клієнтом із використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором та електронним підписом із електронною позначкою часу та/або електронної печатки з електронною позначкою часу уповноваженою особою Товариства.

Підписуючи договір, позичальник засвідчив, що до укладення договору уважно ознайомився з паспортом споживчого кредиту, договором та правилами надання кредитних коштів, отримав від Товариства інформацію, надання якої передбачено законодавством (п. п. 8.2 договору).

Суд звертає увагу, що згідно умов договору в розділі «Визначення термінів, що використовуються у договорі»:

електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних заявником та надсилаються заявником Товариству для ідентифікації підпису на цих даних. Одноразовий ідентифікатор доступний тільки заявнику/позичальнику та за домовленістю сторін договору та своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису;

особистий кабінет – це персональна захищена паролем та логіном веб-сторінка клієнта, в якій він має можливість отримувати інформацію та документи пов`язані з обслуговуванням кредиту (в т.ч. суму заборгованості за кредитом, строки погашення, договір, повідомлення, інше), здійснювати погашення кредитної заборгованості через віртуальний POS-термінал. Вхід до особистого кабінету здійснюється клієнтом шляхом введення логіна та пароля на сайті https://procent.com.ua.

Крім того, невід`ємною частиною цього договору є правила надання грошових коштів та банківських металів у кредит позивача, що розміщені на сайті https://procent.com.ua (п. 1.5 договору).

Клієнт надав Товариству право на оброблення та передачу своїх персональних даних третім особам юридичним або фізичним (в тому числі колекторським компаніям, адвокатам, адвокатським об`єднанням) з метою досудового та/або судового стягнення заборгованості; також надав згоду, усвідомлюючи її правові наслідки, на використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором в якості аналога власноручного підпису (п.п. 8.2.6 - 8.2.7 договору).

Клієнт повністю розуміє та погоджується з усіма умовами та змістом договору, додатків до нього, паспортом споживчого кредиту та правил і зобов`язується неухильно їх дотримуватись (п.п. 8.2.10 договору).

Інформація (дані, документи, відомості) особистого кабінету є його контактними даними, які були зазначені клієнтом під час укладення цього договору та які дають можливість йому отримувати інформацію та повідомлення від Товариства, копіювати, завантажувати таку інформацію та/або документи на свій персональний комп`ютер або інший пристрій, створювати копії документів (в т.ч. паперові) (п.п. 8.4 договору).

Таким чином, повністю спростовуються доводи відповідача щодо обізнаності про існування зазначеного кредитного договору, підписання його одноразовим ідентифікатором, істотних умов договору тощо.

Відтак, не підлягає задоволенню клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналу електронного доказу, оскільки електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних заявником та надсилаються заявником Товариству для ідентифікації підпису на цих даних. Одноразовий ідентифікатор доступний тільки заявнику/позичальнику та за домовленістю сторін договору та своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису. У особистому кабінеті , як персональної захищеної паролем та логіном веб-сторінка клієнта, відповідач має можливість отримувати інформацію та документи пов`язані з обслуговуванням кредиту (в т.ч. суму заборгованості за кредитом, строки погашення, договір, повідомлення, інше), здійснювати погашення кредитної заборгованості через віртуальний POS-термінал. Вхід до особистого кабінету здійснюється клієнтом шляхом введення логіна та пароля на сайті https://procent.com.ua.

ТОВ «Фінансова компанія «Процент» здійснило переказ коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 , емітовану АТ «А-Банк», що підтверджується довідкою надавача платіжних послуг.

Зазначене також стверджується інформацією, наданої суду за клопотанням сторони позивача, АТ «А-Банк» щодо випуску на ім`я відповідача картки та надання інформації про рух коштів по ній. Зазначено, що крім цієї картки НОМЕР_1 , на ім`я відповідача емітовано ряд інших банківських карток.

Проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 27910 від 03.02.2025, заборгованість відповідача за кредитним договором по нарахованим та несплаченим процентам з 03.02.2025 по 10.03.2026 включно становить 28000,00 грн за ставкою 1 % за кожен день користування кредитом (365,00 % річних) та графіку платежів.

Враховуючи зазначене, кредитодавець просить суд стягнути з позичальника заборгованість за процентами за користування кредитом з 03.02.2025 по 10.03.2026 включно в сумі 28000,00 грн та штраф за порушення умов договору 14000,00 грн.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, з відповідача підлягає стягненню 28000,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом з 03.02.2025 по 10.03.2026 включно.

Відповідач не заперечував факт отримання ним у борг коштів та факт укладення договору, протилежних доказів суду не надав. Контррозрахунку суми нарахованих та несплачених процентів та відомостей про сплату нарахованих процентів за корситування кредитними коштами суду не надав.

Суд звертає увагу, що відповідач також підписав одноразовим ідентифікатором додаток № 1 до кредитного договору у вигляді таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за кредитном, отже був обізнаний із усіма умовами договору, у тому числі нарахуванням процентів за користування кредитними коштами.

Згідно детального розрахунку заборгованості(щоденні нарахування і погашення) за кредитним договором станом на 10.03.2026 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 49000,00 грн, в тому числі: заборгованість за сумою кредиту - 7000,00 грн, прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом - 28000,00 грн, заборгованість за штрафами - 14000,00 грн.

З аналізу зазначеного розріхунку слідує нарахування процентів в сумі 28000,00 грн за користування кредитними коштами за період в межах строку дії договору з 03.02.2025 по 10.03.2026 включно з використанням денної процентної ставки 1 % від суми боргу, що відповідає умовам договору та ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та підлягає стягненню з відповідача.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми нарахованих процентів у зв`язку з їх непропорційність сумі боргу, суд зазначає наступне.

07.09.2026 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 552/672/23 зазначив, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України «Про споживче кредитування», є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure.

Відтак, клопотання про зменшення суми нарахованих процентів до 7000,00 грн задоволенню не підлягає, оскільки процентна ставка, що застосована в договорі не перевищує розміру, визначеного ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Що стягнення заборгованості за штрафом в сумі 14000,00 грн.

З 24.02.2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений режим воєнного стану.

Законом України № 2120-IX від 15.03.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений п. 18, згідно якого у період дії воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику наданий кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі викладеного, вимога щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 14000,00 грн задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 28000,00 грн.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: (1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; (2) зміна умов зобов`язання; (3) сплата неустойки; (4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 626, 628 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

З аналізу наведених норм, слідує, що будь-який вид укладеного договору на підставі ЦК України може мати електронну форму та є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205,207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), п. 6 ч.1 ст. 3 якого визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно - цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.ст. 610,611 ЦК України).

Судом установлені порушення відповідачем умов договору шляхом неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.

Досліджені докази дають достатні підстави для висновку, що після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.

Свої договірні зобов`язання кредитодавець виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Відповідач зобов`язання у визначений договором строк не виконав, контррозрахунку суми заборгованості та процентів за користування кредитними коштами не надано. Існування заборгованості перед позивачем стверджується доданими до позову документами.

Протягом строку дії кредитного договору відповідач не звернувся до суду із заявою про розірвання кредитного договору чи визнання його (або його окремих положень) недійсним (ми).

Доказів протилежного матеріали справи не містять та суду не надано. Відповідачем протилежного суду не доведено, наведені позивачем обставини та факти не спростовані. Клопотань, заяв відповідачем не заявлено, у тому числі про участь у засіданні в режимі відеоконференції.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1049 ЦК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Указані вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02.10.2018, № 917/1307/18 від 23.10.2019.

Наведений процесуальний обов`язок відповідачем не виконаний, докази на підтвердження зазначеного не надані.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі № 235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Під час розгляду справи, судом забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості (ст. 129 Конституції України).

Європейський суд з прав людини вказав, що Суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції з прав людини зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення («Проніна проти України», n. 63566/00, 18.07.2006).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 815/1479/18, від 15.07.2020 у справі № 640/10548/19, від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20.

У відзиві представник відповідача клопотав про зменшення розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу, мотивуючи тим, що справа є типовою для позивача, стосується стандартних правовідносин щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, не відзначається складністю фактичних чи правових питань та не потребує значного обсягу правового аналізу або збирання доказів. Позовна заява складена за типовим (шаблонним) зразком, правова позиція позивача ґрунтується на усталеній судовій практиці, не містить нових, складних або спірних правових висновків та не вимагала індивідуального правового опрацювання. З матеріалів справи вбачається, що представником позивача фактично виконано обмежений обсяг процесуальних дій, зокрема, підготовка та подання позовної заяви. Інші процесуальні дії, які б свідчили про значний обсяг наданої правничої допомоги, з матеріалів справи не вбачається. Зазначені дії не потребують значних часових витрат, а їх вартість у заявленому розмірі не відповідає реальному обсягу виконаної роботи та є явно завищеною з урахуванням характеру спору.

Крім того, представник відповідача зазначив, що для відповідача, як споживача кредитних послуг, сплата заявленого розміру витрат на правничу допомогу стане надмірним фінансовим тягарем, який не відповідатиме принципам справедливості, розумності та пропорційності судових витрат.

У відповіді на відзив представник позивача щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу зазначив таке.

До позовної заяви на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем долучено завірені копії договору про надання юридичних послуг; свідоцтва; довіреності; акта приймання-передачі наданих послуг; витягу з реєстру № 1 до акта приймання-передачі наданих послуг; платіжного доручення про сплату витрат на правову допомогу.

Разом з тим, суд приходить до висновку про зменшення витрат на правничу допомогу з урахуванням наданих послуг та керуючись принципом співмірності, обгрунтованості та фактичності, вирішує питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, керуючись критеріями, закріпленими у ст. 141 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, оскільки позов задоволений частково на суму 28000,00 грн (66,67 % від 42000,00 грн) з відповідача на користь позивача слід стягнути 1775,02 грн (66,67 % від 2662,40 грн) судового збору, 3333,50 грн (66,67 % від 5000,00 грн) витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених вимог.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 77 - 80, 141, 247, 259, 263 - 265, 280 - 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість запроцентами за користування кредитними коштами по кредитному договору № 27910 від 03.02.2025 в сумі 28000 грн 00 коп, 1775 грн 02 коп судового збору, 3333 грн 50 коп витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», код ЄДРПОУ 41466388, місцезнаходження: м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 4,

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н. П. Мельник