Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №382/1279/26 — Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1279/26

Провадження № 2/382/1219/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

18 вересня 2026 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

за участю секретаря Голованова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготині Київської області справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Литвиненко Олени Леонідівни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка в особі представника - адвоката Литвиненко Олени Леонідівни звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, відповідно до вимог якого просила стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно починаючи стягувати з дня подачі позову і до дня досягнення дитиною.

Позов обгрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 тривалий період перебували у фактичних шлюбних відносинах. Шлюб між сторонами в органах РАЦСу не реєструвався.

Від спільного сумісного проживання сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на даний час проживає з позивачкою та перебуває на повному її утриманні, підтвердженням чого є акт від 28.05.2026 року, складений депутатом виборчого округу №4 Студениківської сільської ради.

Відносини між сторонами не склались і на даний час позивачка з відповідачем проживають окремо один від одного. Спільного побуту та бюджету не мають.

Відповідач ухиляється від утримання дитини, матеріальної допомоги не надає. Спільного сина позивачка утримує сама, створює йому належні умови проживання та виховання, купує одяг та інші речі, необхідні для нормального розвитку дитини. Утримувати сина самотужки позивачка не має змоги.

Таким чином, батько ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми обов`язками по утриманню сина.

Відповідач працює офіційно, але місце роботи позивачці не відоме, має постійне місце роботи та заробітну плату, але не надає їй довідку про своє грошове утримання з місця роботи.

Представник позивача та позивачка в судове засідання не з`явилися, направили на адресу суду заяву про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримали та просила їх задоволити.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань на направляв.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

В судовому засіданні встановлено, ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах. Від спільного сумісного проживання сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на даний час проживає з позивачкою та перебуває на повному її утриманні (а.с. 3-9). В матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем матеріальної допомоги на утримання спільної дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачається, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Дані сімейні правовідносини детально врегульовані Сімейним кодексом України.

Зокрема, за змістом ст.7 Кодексу сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 Сімейного кодексу України визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Згідно до ст. 191 ч. 1 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справам про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 СК України, за рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.

Пунктом 2 ст. 27 ч.1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.91 р. визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць становить: дітей віком до 6 років - 2817 гривень; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

Враховуючи вище викладене, в судовому засіданні було встановлено, наявність підстав для стягнення аліментів із відповідача по справі з врахуванням матеріального становища сторін, їх стану здоров`я, наявність утриманців та ті обставини, що дитина потребує матеріального забезпечення, також враховуючи розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку визначений Законом України "Про державний бюджет на 2026 рік", вимоги ст.70 Закону України "Про виконавче провадження", та вимоги Конвенції про права дитини, прийнятої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН, від 20 листопада 1989 року та набрала чинності 2 вересня 1990 року і ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, позов підлягає до задоволення та слід стягнути з відповідача на утримання неповнолітнього сина сторін, необхідно стягнути аліменти з відповідача в розмірі 1/4 частини його доходу, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути в дохід бюджету судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 258-259, 265, 268, 354, 279, 141 ЦПК України, Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.1991 р., ст.ст.180 - 183, 141, 191 СК України, Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Литвиненко Олени Леонідівни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 аліменти на утримання малолітнього сина — ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 02 червня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

В межах стягнення платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 20 (двадцять) копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, котра може бути подана протягом 30 днів з дня отримання його копії. Учасник справи якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 18 вересня 2026 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кисіль О. А.