Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №381/4050/26 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/3186/26

381/4050/26

Рішення

Іменем України

18 вересня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

встановив:

26 червня 2026 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Справа передана для розгляду головуючому судді Самусі В.О.

Зі змісту заявлених позовних вимог слідує, що сторони спору перебувають у зареєстрованому шлюбі з 26 червня 2015 року, на разі вирішується питання розірвання шлюбу.

У сторін спору є малолітній син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні.

Позивачка покликається на те, що відповідач в добровільному порядку не надає утримання для сина, що є підставою для стягнення аліментів в судовому порядку.

Тому, позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на утримання сина у розмірі частки від його заробітку (доходу), починаючи від дати звернення до суду з позовом і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2026 року відкрито провадження у справі з викликом учасників судового розгляду.

В судовому засіданні приймали участь позивачка та відповідач.

Позивачка заявлені позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, зазначала, що домовленості між сторонами спору щодо розміру, порядку та періодичності стягнення аліментів не досягнуто. Договір, яким би було врегульовано питання сплати аліментів укладено не було.

Позивачка вважає, що відповідач може платити аліменти у зазначеному в позовній заяві розмірі.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував частково, стверджував, що визнає батьківство щодо малолітнього сина та необхідність сплати аліментів у розмірі, зазначеному в позовній заяві. Проте, зазначав, що аліменти мають бути стягнені не від дати подання позовної заяви, а від дати ухвалення судового рішення. Свою позицію відповідач аргументував тим, що він на разі проходить військову службу, до цього ним здійснювалась підприємницька діяльність, яка в подальшому оформлена на дружину, але фактичне управління та організаційне забезпечення бізнесу продовжував здійснювати він.

Відповідач наполягав, що між ним та дружиною було досягнута домовленість, що з доходів від підприємницької діяльності будуть щомісячно спрямовані кошти у сумі 10 000 гривень для утримання сину. Зазначена домовленістю була усною і ними виконувалась.

В свою чергу позивачка наполягала на відсутності відповідної домовленості і стверджувала, що бізнес у них спільний, тому зі спільного бізнесу і брала кошти, на які вона маж право.

Заслухавши пояснення сторін спору, дослідивши письмові матеріали справи, суд закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами та перейшов на стадію ухвалення судового рішення.

У відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 18 вересня 2026 року до 14 години 10 хвилин.

Заслухавши пояснення сторін спору, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Так, судом встановлено, що з 26 червня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі. Зазначена обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 26 червня 2015 року, серія НОМЕР_1 (а. с. 6).

У сторін спору є малолітній син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначена обставина підтверджується копією свідоцтва про народження від 21 вересня 2016 року, серія НОМЕР_2 (а. с. 7).

Син сторін спору проживає з позивачкою, зазначена обставина підтверджується довідкою про фактичне місце проживання № 259 від 25 червня 2026 року (а. с. 8).

Судом встановлено, що спір щодо батьківства відсутній, між сторонами спору не було укладено договору про сплату аліментів.

Судом встановлено, що відповідач визнає вимоги щодо стягнення аліментів в розмірі зазначеному в позовній заяві, спірними є виключно обставини щодо часу нарахування аліментів – від дати пред`явлення позову чи від дати ухвалення рішення суду.

Встановивши зазначені обставини, суд вважає, що спірні правовідносини урегульовані наступними правовими нормами.

Так, згідно приписів статті 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно положень частини 1 статті 3 Конвенції ООН «Про права дитини», в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно положень частини 1, 2 статті 27 цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно приписів частини 1 статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно приписів частини 1 статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За змістом частини 3 цієї статті, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що врегулювання способів виконання батьками своїх обов`язків по утриманню дитини може бути здійснено за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому, в контексті приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, стягнення аліментів на утримання дитини за рішенням суду можливо виключно у випадку існування спору та відсутності попередньо укладеного між батьками договору про участь одного з них в утриманні дитини.

Згідно приписів частини 1 статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За змістом частини 3 цієї статті, суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що перелік обставин, які враховуються під час визначення розміру аліментів не є вичерпним, а оцінка змісту відповідних обставин покликана віднайти справедливий баланс між потребами дитини в її утриманні та здатністю батьків забезпечити відповідне утримання.

Згідно приписів частини 1 статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 17 Постанові Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

З урахуванням викладеного, суд, враховуючи встановлені обставин справи та правове регулювання спірних правовідносин, приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини.

Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню, суд вважає, що аліменти мають бути стягнені у розмірі частки від заробітку (доходу) відповідача.

Такий розмір аліментів, на переконання суду, забезпечить справедливий баланс між потребами дитини в її утриманні та можливостями відповідача надавати відповідне утримання, в тому числі, враховуючи те, що надання матеріального утримання дитині є спільним обов`язком батьків.

Відповідачем не надано доказів щодо неможливості сплати аліментів у розмірі, зазначеному в позовній заяві, як і доказів наявності інших утриманців чи його непрацездатності.

Суд додатково враховує і те, що відповідач не заперечує проти стягнення аліментів у зазначеному розмірі.

При цьому, суд зауважує, що спір існує виключно щодо початку відліку строку стягнення аліментів – з дати подання позову чи з дати набрання рішенням суду законної сили.

В цьому аспекті суд зазначає, що в силу приписів частини 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Зазначена правова норма містить загальне правило. Проте, враховуючи, що сімейні правовідносини регулюються в тому числі і Цивільним кодексом України, для їх упорядкування можуть застосовуватися елементи договірного регулювання, що є проявом диспозитивності і відповідає приписам частини 2 статті 7 СК України.

В цьому випадку, за наявності домовленості учасників сімейних відносин, суд може відступити він загального правила, визначеного частиною 1 статті 191 СК України і визначити іншим чином початок відліку строку стягнення аліментів.

Однак, в силу приписів статті 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести існування обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки відповідач стверджує про те, що між сторонами спору існувала домовленість щодо добровільної сплати аліментів і розміру аліментів, саме він повинен довести ці обставини.

Але, суд констатує, що доказів існування такої домовленості матеріали справи не містять, а позивачка існування такої домовленості – заперечує.

Тому, в силу приписів частини 1 статті 191 СК України, аліменти мають бути стягнені від дати подання позовної заяви.

З урахуванням приписів пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», статті 141 ЦПК України, сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь держави, так як позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів і позовні вимоги були повністю задоволені судом.

У відповідності до приписів пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, рішення суду щодо стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 51 Конституції України, статтями 180, 181 СК України, статтями 4, 141, 264, 265, 354 ЦПК України,-

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти, на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду (26 червня 2026 року) і до досягнення сином повноліття.

Допустити до негайного виконання рішення суду щодо стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з відповідача, ОСОБА_2 , на користь держави судовий збір у сумі 1 331,20 гривню.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Самуха В.О.