Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №371/1087/26 — Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/1087/26

Номер провадження № 2/371/1457/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кириленко М.О.

за участю секретаря судового засідання Овчаренко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миронівка Київської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У червні 2026 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що 14.04.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №280896, відповідно до умов якого відповідач отримала грошові кошти у сумі 6 000,00 грн на умовах визначених кредитним договором. 19.12.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладений Договір факторингу №19122025/1, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача Договором про надання фінансового кредиту №280896 в сумі 11 431, 20 грн. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання по погашенню заборгованості, в зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №280896 від 14.04.2025 та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 662, 40 грн та витрати на понесену правову допомогу в розмірі 15 500, 00 грн.

Ухвалою суду від 29.06.2026 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

14.09.2026 від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» Пархомчука С.В. через систему «Електронний суд» надійшла заява про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, на позовних вимогах наполягав, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній». Причину неявки суду не надала, клопотань про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи за її відсутності від останньої не надходило. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надала.

Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 14.04.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №280896 (а.с. 12-17).

Відповідно до індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 280896 від 14.04.2025 ТОВ «Клай Інвест» надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 6 000, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором (п.1.1 Договору).

Згідно пункту 1.2 Договору кредит надається строком на 90 днів, тобто до 12.07.2025.

Сторони також погодили, що за користування кредитом відповідач зобов`язався сплатити ТОВ «Клай Інвест» 262,8 % річних від суми кредиту, що становить 0,72 % на добу; тип процентної ставки - фіксована; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів (п. 1.3 Договору).

За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту (п.1.4 Договору).

Договір та Графік платежів підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором (а.с. 17, 17зв.).

Згідно із довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 отримано код для підтвердження згоди з умовами договору від 14.04.2025, одноразовий ідентифікатор KL4591, який було відправлено 14.04.2025 на номер телефону відповідача НОМЕР_1 (а.с. 9).

З підтвердження наданого ТОВ «ПрофітГід» слідує, що відповідно до платіжної інструкції A982680B428874CLY280896T2460473 від 14.04.2025, на виконання умов Кредитного договору №280896 від 14.04.2025, позивачем перераховано відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 6 000, 00 грн, на карту НОМЕР_2 (а.с. 23).

З виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 280896 від 14.04.2025 ОСОБА_1 станом на 20.02.2026 (включно) має заборгованість в розмірі 11 431, 20 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 6 000, 00 грн, прострочена заборгованість за процентами в розмірі 3 931, 20 грн, прострочена заборгованість за комісією в розмірі 1 500, 00 грн (а.с. 9 зв.).

19.12.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено Договір факторингу № 19122025/1 згідно умов якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками, у тому числі і за договором, укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 18-20).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 11 431, 20 грн, що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 6 000, 00 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків - 3 931, 20 грн, прострочена заборгованість за комісією - 1 500, 00 грн (а.с. 26).

Відповідачу було направлено письмову вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором, якою її повідомлено про відступлення права вимоги на користь ТОВ «ФК «Венера Фінанс», наявність заборгованості у розмірі 11 431, 20 грн та необхідність її погашення протягом 30 днів з дня отримання вимоги (а.с. 7зв.). Однак у добровільному порядку вимога кредитора відповідачем виконана не була, а заборгованість не погашена.

Виходячи із положень ст. 525, ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з випискою з особового рахунку за Кредитним договором № 280896 від 14.04.2025 станом на 20.02.2026 (включно) заборгованість відповідача перед ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» складає 11 431, 20 грн, що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 6 000, 00 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків - 3 931, 20 грн, прострочена заборгованість за комісією - 1 500, 00 грн.

Щодо належності та допустимості доказів, наданих на підтвердження правильності розрахунку заборгованості, суд зазначає, що відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем надано до суду докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги щодо існуючої заборгованості з боку відповідача, які судом в повному обсязі досліджено.

Щодо нарахованих процентів, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При укладенні кредитного договору, відповідач була ознайомлена з його істотними умовами, які її влаштовували, вона добровільно погодилася на вказані умови та особисто підписала його.

Договір про надання фінансового кредиту №280896 від 14.04.2025 та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Таким чином при укладенні кредитного договору, відповідач добровільно взяла на себе відповідальність за виконання цивільних обов`язків, встановлених договором, в тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитними коштами в тому числі і у разі прострочення виконання зобов`язань.

Суд, дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості, кредитний договір, встановив, що відповідно до графіку розрахунків та загальної вартості кредиту, розмір відсотків складає 3 888, 00 грн, що відповідає його умовам (розмір процентів, строк дії договору протягом якого вони нараховані).

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення відсотків підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 3 888, 00 грн.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.4 Договору про надання фінансового кредиту №280896 від 14.04.2025 позивачем нарахована плата за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту у розмірі 1 500, 00 грн, що становить 25 % від суми кредиту.

Однак за змістом частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялися та які не є самостійною послугою для споживача.

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність фінансової установи з надання споживачу грошових коштів на умовах договору. Водночас надання кредиту є безпосереднім обов`язком кредитодавця за кредитним договором відповідно до статті 1054 ЦК України, тому виконання такого обов`язку не може обумовлюватися додатковою оплатою з боку позичальника у вигляді окремої плати за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту.

Надання фінансового інструменту, перерахування кредитних коштів, супроводження кредитного договору, обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок та інші дії, передбачені п. 1.4 Кредитного договору, є діями, які кредитодавець здійснює в межах виконання власних договірних обов`язків та у власних інтересах, а тому такі дії не можуть розглядатися як окремі послуги, що підлягають оплаті позичальником.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.12.2019 року у справі № 524/5152/15.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що умова Договору про надання фінансового кредиту №280896 від 14.04.2025 щодо сплати плати за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту у розмірі 1 500, 00 грн є нікчемною, оскільки встановлює плату за дії, які кредитодавець здійснює у власних інтересах при укладенні та виконанні договору. Тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за такими послугами у сумі 1 500, 00 грн задоволенню не підлягають.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки факт укладення Кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, переходу до позивача права вимоги та невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань підтверджується належними та допустимими доказами, дослідженими судом, у сумі 9 888, 00 грн, що складається з заборгованості за сумою кредиту у розмірі 6 000, 00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 3 888, 00 грн. Водночас вимоги позивача про стягнення плати за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в розмірі 1 500, 00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження заявлених вимог у розмірі 15 500, 00 грн, позивачем було надано: договір №09/04/2026 про надання правової допомоги від 09.04.2026 укладеного між ТОВ «Венера Фінанс» та Адвокатським об`єднанням «Пархомчук та партнери» (а.с. 10-11); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 25), розрахунок вартості послуг правничої допомоги в сумі 15 500, 00 грн наведений в позовній заяві (а.с. 5зв.-6) та в акті про отримання правової допомоги від 10.09.2026, рахунку.

З огляду на характер спору, його складність, ціну позову, типовість заявлених вимог, обсяг виконаної представником роботи, розгляд справи без участі представника позивача у судовому засіданні, а також критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності судових витрат, суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (86,50%) в сумі 2 302, 98 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс», код ЄДРПОУ 43561872, заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №280896 від 14.04.2025 у розмірі 9 888, 00 (дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс», код ЄДРПОУ 43561872, понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2 308, 98 гривень та 3 000, 00 гривень на відшкодування витрат на правову допомогу.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.О. Кириленко