Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №369/5257/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5257/26

Провадження № 2/369/10783/26

РІШЕННЯ

Іменем України

18.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

секретаря судового засідання Лисяк К.О.,

представника позивача Ковальова В.М.,

розглянувши розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу №369/5257/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в:

24 березня 2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана його представником адвокатом Ковальовим В.М. до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 (позичальник) та гр. ОСОБА_3 (кредитор) уклали договір позики, який оформлено розпискою від 25.10.2020, оригінал якої знаходиться у позивача. За цією розпискою ОСОБА_2 отримав у позикодавця в борг грошові кошти в сумі 50 000 доларів США та зобов`язався повернути в строк до 09.01.2022 року, а також в кінці строку сплатити відсотки із розрахунку 10% від суми позики.

У встановлений сторонами строк повного розрахунку не відбулось та позичальник припустився по порушення договірних зобов`язань.

Крім того, 17 березня 2026 року між ОСОБА_3 (позикодавцем) уклав договір з ОСОБА_1 , за яким позичальник відступив на користь останнього право вимоги до відповідача ( ОСОБА_2 ) за договором позики, в т.ч. суму позики, а також право можливого стягнення відсотків, будь-яких штрафних санкцій, пені, збитки від інфляції тощо. Листом від 18.03.2026 сторони письмово повідомили відповідача про зміну кредитора.

Відповідач повернув позику лише частково в загальному розмірі 1550 доларів США, що підтверджено відповідною відміткою на звороті розписки.

Таким чином новий кредитор вимушений був звернутись до суду для стягнення з відповідача заборгованості за розпискою в розмірі 53 629,20 долари США, яка складається з 48 450 доларів США - сума позики 5 000 доларів США - відсотки за позикою та 179,20 долари США – 3% річних згідно ст. 625 ЦК України, нарахованих з моменту порушення зобов`язання до введення в Україні воєнного стану.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області 25.03.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.06.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні 14.09.2026 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив. Про дату та час судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.(ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною п`ятою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З аналізу наведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, який оформлено розпискою від 25.10.2020, оригінал якої знаходиться у позивача та який було досліджено судом під час судового розгляду.

Згідно розписки ОСОБА_2 отримав у позикодавця в борг грошові кошти в сумі 50 000 доларів США та зобов`язався повернути в строк до 09.01.2022 року, а також в кінці строку сплатити відсотки із розрахунку 10% від суми позики.

Фактично відповідач повернув позику лише частково в суму 1550 доларів США, а саме: 18.08.2020р. – 800$ та 10.11.2012 – 750$, про що свідчить відповідна відмітка на звороті розписки.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Постановою від 22.08.2019 у справі № 369/3340/16-ц Верховний Cуд вказав, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником позикодавцеві за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору і зміст умов договору, так і факт отримання боржником від позикодавця певної грошової суми.

Наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора), свідчить про те, що боргове зобов`язання відповідачем не виконане. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, підтвердженій у постановах від 26.09.2018 року у справі №483/1953/16-ц, від 31.10.2018 року у справі №707/2606/16-ц.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Перевіривши розрахунок відсотків, наданий позивачем, суд приходить до висновку про його відповідність чинному законодавству та матеріалам справи. Так, станом на 23.03.2026 року розмір відсотків за користування позикою становить:

Розмір позики 50 000 доларів США– 1550 доларів США сплаченого боргу дорівнює 48 450 доларів США – залишок неповернутої позики.

Розмір відсотків згідно умов розписки – 10 % від суми позики (50 000 х 10%) = 5 000 доларів США.

48 450 доларів США розмір неповернутої позики та 5 000 доларів США відсотків дорівнює 53 450,00 доларів США

Відповідно до положень ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання у вказаний строк виконані не були, отже з 10 січня 2022 року боржник вважається таким, що порушив строки повернення позики.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3 % річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

При цьому, судом враховано, що стягнення заборгованості за позикою та нарахування відсотків і 3% річних згідно ст. 625 ЦК України саме в валюті зобов`язання є правомірним, що підтверджено постановами Великої Палати ВС від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18). Верховний Суд неодноразово виснував, що в рішенні суду зазначається стягнення саме у валюті зобов`язання, а не у гривневому еквіваленті.

Суд погоджується з розрахунком позивача щодо стягнення 3% річних згідно ст. 625 ЦК України, які обраховані за 45 днів з моменту виникнення прострочення (з 10.01.2022) до 24.02.2022 - до введення в Україні воєнного стану, в період якого ці відсотки за позикою не нараховуються: 48 450 х 3% : 365 х 45 днів = 179,20 доларів США

Крім того, згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.ст. 512, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника.

17 березня 2026 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір, за яким позичальник відступив на користь останнього право вимоги до відповідача ( ОСОБА_2 ) за договором позики, в т.ч. суму позики, а також право можливого стягнення відсотків, будь-яких штрафних санкцій, пені, збитки від інфляції тощо.

У зв`язку з наведеним згідно ст.ст. 512-519 ЦК України новим кредитором у зобов`язанні є ОСОБА_1 .

Листом від 18.03.2026 сторони повідомили відповідача про здійснену уступку права вимоги та вимагали протягом трьох днів погасити наявну заборгованість на користь нового кредитора. Однак на момент розгляду справи боржник не виконав взяті на себе зобов1язання та позику не повернув. Тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Крім того, суд враховує, що відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач, як особа з інвалідністю ІІ групи, звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду, що підтверджується довідкою огляду МСЕК серії 12 ААД №159626 від 09.12.2024.

Ціна позовних вимог становить 53 629,20 доларів США доларів США, що є еквівалентом 2 350 031,54 грн з урахування курсу долара НБУ станом на день подання позовної заяви (23.03.2026).

Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 16640,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 78, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 509, 610, 629, 1046-1049 Цивільного кодексу України суд,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість розпискою від 25.10.2020 у розмірі 48 450 доларів США – основного боргу, 5 000 доларів США - відсотки за позикою, 179,20 долари США – 3% річних згідно ст. 625 ЦК України, а всього 53 629,20 долари США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 16 640,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено: 18.09.2026 року.

Суддя А.В. Янченко