Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №161/13565/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13565/26

Провадження № 3/161/3480/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Смокович М.В., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за ч.3 ст. 173-2 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

24.06.2026 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшла справа про адміністративне правопорушення за протоколом серії ВАД № 662113 від 18.06.2026 року щодо громадянина ОСОБА_1 , за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.173-2 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, шляхом надсилання судової повістки рекомендованим листом на адресу його проживання.

За таких обставин та враховуючи, що положеннями ст. 268 КУпАП визначений вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою і справа за ч. 3 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення до таких не відноситься, розгляд справи здійснюється за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 662113 від 18.06.2026 року зазначено, що 18.06.2026 року, о 16 год. 30 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , на прибудинковій території, будучи раніше притягнутим до відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, повторно протягом року, вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме умисно шарпав, вдарив та висловлював погорози в її адресу, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

За положеннями ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Зі змісту ч. 3 ст. 173-2 КУпАП вбачається, що відповідальність настає повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Частини 1, 2 статті 173-2 КУпАП передбачають відповідальність за: вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого; діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа вчинила одне з правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП повторно протягом року з моменту вчинення нею адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 або ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за яке її було піддано адміністративному стягненню.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

За ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 662113 від 18.06.2026 року зазначено, що 18.06.2026 року, о 16 год. 30 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , на прибудинковій території, вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме умисно шарпав, вдарив та висловлював погорози в її адресу, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Також в даному протоколі зазначено, що ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив домашнє насильство, так як раніше постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.06.2026 року у справі № 161/9200/25 був притягнутим до відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Таким чином, суд вважає, що в порушення вимог ст. 251 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено належних доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.

В якості доказів факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП суду було надано протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 662113 від 18.06.2026 року, копію термінового заборонного припису стосовно кривдника від 18.06.2026 року, рапорт, заяву ОСОБА_2 , письмові пояснення ОСОБА_2 , постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.06.2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.06.2026 року у справі 161/9200/25, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП за те, що 24.04.2025 року, о 09 год. 40 хв., він за адресою : АДРЕСА_1 , вчиняв домашнє насильство психологічного та економічного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав, погрожува, принижував та не впускав до місця проживання, чим було завдано шкоду психологічному здоров`ю, а також за те, що 24.04.2025 року, о 00 год. 07 хв., він за адресою : АДРЕСА_1 , вчиняв домашнє насильство психологічного та фізичного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав та штовхав, чим було завдано шкоду фізичному та психологічному здоров`ю.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 чт. 173-2 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.06.2026 року у справі 161/9200/25, вчинив 24.04.2025 року, тоді як адміністративне правопорушення, яке йому інкримінується у даній справі він вчинив 18.06.2026 року, тобто після того як сплинув річний термін з дня вчинення попереднього правопорушення, вина останнього у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, виключається, та поліцейським, який складав адміністративний матеріал, було невірно кваліфіковано його дії.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки 18.06.2026 року, о 16 год. 30 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , на прибудинковій території, вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме умисно шарпав, вдарив та висловлював погорози в її адресу, чим завдав шкоди здоров`ю останньої.

Враховуючи, що у діючому КУпАП відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому суд вважає, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, та набрала чинності для України 11.09.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 3 ст.173-2 КУпАП на ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Перекваліфікація дій не погіршує становище ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що досліджені докази повністю узгоджуються між собою. Їх аналіз дає суду підстави прийти до висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом.

Вирішуючи питання про вид адміністративного стягнення, суд враховує, відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, та вважає що до притягуваного підлягає застосуванню адміністративне стягнення у виді штрафу у межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 283 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173 - 2 і 173 - 6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39 - 1цього Кодексу.

Суд вважає, що у даній справі наявна необхідність направлення ОСОБА_1 , на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство, що передбачено ст. 39-1 КУпАП, оскільки накладення штрафу при притягненні особи да адміністративної відповідальності попереднього разу не виконало свого виховного ефекту, отже особа не усвідомила недопустимість вчинення дій, які кваліфікуються, як домашнє насильство.

Відповідно з метою зміни насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків ОСОБА_1 слід направити на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» суб`єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Суб`єкт, відповідальний за виконання програм для кривдників, організовує та забезпечує проходження кривдниками таких програм. Виконання програм для кривдників стосовно дітей-кривдників здійснюється з урахуванням вікових та психологічних особливостей дітей. З метою запобігання повторному вчиненню домашнього насильства та забезпечення виконання програми для кривдника дитину-кривдника може бути тимчасово влаштовано до родичів, у сім`ю патронатного вихователя або до установи для дітей незалежно від форми власності та підпорядкування, в яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб. Виконання програм для кривдників забезпечують фахівці, які пройшли відповідне навчання. Кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством. Кривдник повинен мати можливість відвідувати програму для кривдників за власною ініціативою на добровільній основі. У разі неявки кривдника для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб`єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів. Притягнення кривдника до відповідальності за не проходження програми для кривдників не звільняє його від обов`язку пройти таку програму. У разі притягнення кривдника, зокрема дитини-кривдника, до кримінальної відповідальності судом на нього може бути покладено обов`язок пройти пробаційну програму відповідно до пункту 4 частини другої статті 76 Кримінального кодексу України.

Вказана міра адміністративного стягнення, а також направлення ОСОБА_1 на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство, буде необхідною і достатньою для попередження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в скоєнні нових адміністративних правопорушень.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

За правилом ст.283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.40-1,221,283-285,294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 3 ст.173-2 КУпАП на ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розмірі 510 (п`ятсот десять) грн. 00 коп.

Направити ОСОБА_1 на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство (програми для кривдників), до Управління соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Луцької міської ради, строком на три місяці.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави, судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

У разі несплати ОСОБА_1 штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, з останнього підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, в порядку примусового виконання постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області М.В. Смокович