Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №159/1863/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1863/26

Провадження № 2/159/1691/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого судді Шишиліна О.Г., за участю секретаря судового засідання – Сабецької К.О., представника позивача ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

У березні 2026 року до суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі – позивач або ТОВ «ФК «Юніт Капітал») до ОСОБА_2 (далі - відповідач або ОСОБА_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором №174867 від 13.03.2025 у розмірі 42731,90 грн (далі – кредитний договір).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.03.2026 року між первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (далі - ТОВ «ФК «Кредіплюс або первісний кредитор») та відповідачем у електронній формі було укладено договір про споживчий кредит №174867. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора 134b7698 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано кредит у безготівковій формі у національній валюті в загальній сумі 30121,00 грн в наступному порядку: у розмірі 25000,43 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 5120,57 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

10.10.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та Позивач уклали Договір факторингу № 10102025 згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 174867 від 13.03.2025.

Станом на день формування позовної заяви у позичальника існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 42731,90 грн, з яких 24808,80 грн. - заборгованість по кредиту; 17023,10 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. 900,00 грн. – комісія за кредитним договором.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу.

Представник відповідача ОСОБА_3 подала до суду додаткові пояснення у справі в яких просила позовні вимоги задовольнити частково, визнала обставини укладення кредитного договору, заперечила розмір заборгованості по тілу кредиту, вказавши, що позивач неправомірно включив до тіла кредиту комісію за надання кредиту та враховуючи проплати здійснені відповідачем на погашення просила зменшити суму заборгованості за договором до 22121,34 грн. Крім того, представник відповідача просила стягнути з позивача судові витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Представник позивача ОСОБА_4 подала до суду додаткові пояснення у справі в яких вказала обґрунтування позовних вимог щодо тіла кредиту, обґрунтований розрахунок процентів, надала розрахунок та обґрунтування співмірності витрат на правову допомогу, просила позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою від 30.03.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, ухвалив здійснювати розгляд (формування) справи у змішаній формі, судове засідання призначив 13.05.2026.

18.06.2026 до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача.

22.06.2026 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача.

Судове засідання було призначене на 27.08.2026р.

У судовому засіданні представник позивача підтримала свою правову позицію з приводу позову, викладену в додаткових поясненнях, просила позов задовольнити.

Від представника відповідача подано до суду заяву про розгляд справи у відсутності відповідача та її представника від 27.08.2026..

Датою рішення суд зазначає дату складання повного тексту рішення.

Дослідивши письмові докази у справі, дійшов висновку про таке.

13.03.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №174867 у формі електронного документу використанням з електронного підпису. Сума (загальний розмір) кредиту становить 30121.00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 25000.43 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 5120.57 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (п. 2.2.1). Розмір процентної ставки становить 300% річних (п. 2.3). Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень (п. 2.4). Комісія за надання кредиту складає 5120,57 грн – 17,00 % від загальної суми кредиту, яка сплачується за рахунок власних коштів позичальника, або за рахунок кредитних коштів, якщо це передбачено п.2.2.1 індивідуальної частини (п. 2.5). Загальний строк кредитування складає 168 днів з 13.03.2025 по 28.08.2025 (п. 2.6). Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця та доступний через веб-сайт Кредитодавця https://finx.com.ua (п. 5.1).

У цьому кредитному договорі зазначені реквізити відповідача: його прізвище ім`я та по батькові, РНОКПП, серія та номер паспорта, місце проживання, номер мобільного телефону. Також зазначено, що договір підписано відповідачем 13.03.2025 за допомогою ідентифікатора 134b7698 .

Додатком до договору про споживчий кредит № 174867 від 13.03.2025 визначений графік платежів за кредитним договором, відповідно до якого відповідач зобов`язався здійснити 12 платежів рівними сумами по 4760,10 грн в погашення тіла кредиту та процентів на суму 57121,20 грн з яких 30121,00 грн тіла та 26988,20 грн процентів.

Первинним кредитором та відповідачем також підписано одноразовим ідентифікатором 3fcf583a паспорт споживчого кредиту у якому визначені умови аналогічні тим, які зазначені у самому кредитному договорі.

Розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 03.09.2025 позивач стверджує, що у відповідача існує заборгованість за тілом кредиту в розмірі 24808,80 грн, процентів в розмірі 17023,10 грн, комісії в розмірі 900,00 грн.

10.10.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та Позивач уклали Договір факторингу № 10102025 згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 174867 від 13.03.2025.

Згідно з п.2.1. Згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку № 3. (п. 4.1 договору факторингу)

10.10.2025 між позивачем та первісним кредитором підписано Акт приймання-передачі Реєстру прав вимоги №11 до договору факторингу № 10102025 від 10 жовтня 2025, відповідно до якого позивачу передано право вимоги до 988 боржників на суму 18 406 603,99 грн.

У витязі з Додатку № 1 до Договору факторингу № 10102025 від 10 жовтня 2025 Реєстр прав вимог №1 зазначено, що під номером 601 міститься право вимоги до відповідача за кредитним договором №174867 загальна заборгованість 48131,90 грн.

Платіжною інструкцією від 14.10.2025 №645 підтверджується сплата позивачем первісному кредитору 1788368,99 грн за відступлення права вимоги за вказаним вище договором факторингу.

Випискою з ЄДР від 05.01.2026 підтверджується, що позивач здійснює діяльність з надання:

64.19 Інші види грошового посередництва (основний)

64.91 Фінансовий лізинг

64.92 Інші види кредитування

64.99 Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у.

66.12 Посередництво за договорами по цінних паперах або товарах

66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір №174867 від 13.03.2025 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «134b7698» , який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору, паспортом кредиту. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з паспортом споживчого кредиту, правилами надання грошових послуг в позику мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

На виконання п. 4.1 договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025 укладеного між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та позивавчем, 10.10.2025 підписано Акт прийому-передачі Реєстру прав вимоги №1 за договором факторингу № 10102025 від 10.10.2025, позивач сплатив кошти в розмірі 1788368,99 грн. Отже позивач, набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 174867 від 13.03.2025.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Довідкою від 16.01.2026 підтверджується перерахунок 13.03.2025 на рахунок належний відповідачу кредитних коштів у розмірі 25000,43 грн. Що не спростовується відповідачем.

Відповідно до п. 2.2.1 кредитного договору, частина отриманого кредиту в розмірі 5120,57 грн. надійшла в погашення зобов`язань позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору строк користування кредитними коштами завершився 28.08.2025.

У матеріалах справи наявні докази того, що відповідач частково повернув отримані кошти в сумі 5312,20 грн.

Контррозрахунку кредитної заборгованості по тілу кредиту відповідач та її представник не надали.

Отже, суд дійшов висновку, що станом на день звернення з позовом кредитні кошти в повному розмірі не повернуто, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми кредиту в розмірі 24808,80 грн є підставною.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Умовами кредитного договору передбачено сплату процентів у розмірі 300 % річних (п.2.3), що є менше ніж 1% на день. Загальний строк кредитування складає 168 днів – з 13.03.2025 по 28.08.2025 (п. 2.6).

За вказаний період позичальнику нараховано процентів в розмірі 26988,20 грн. Відповідачем сплачено 9965,1 грн. на погашення процентів по кредиту. Станов да таду звернення до суду заборгованість по процентах 17023,10 грн. Відповідач та її представник не надали суду контррозрахунку нарахування процентів.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач сплатив зазначений борг за процентами.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача процентів у розмірі 17023,10 грн є правомірною.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідач зобов`язався сплачувати комісію за обслуговування кредиту у розмірі 1,00 грн та 100 грн на місяць, якщо він невчасно сплачуватиме платежі визначені цим договором (п. 2.4 та частина де визначені терміни).

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач сплатив зазначену вище щомісячну комісію.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача комісії у розмірі 900,00 грн є правомірною.

Щодо правової позиці відповідача що комісії за надання кредиту суд зазначає наступне.

Відповідач заперечує щодо нарахування комісії в розмірі 5120,57 гривень за надання кредиту, оскільки такі нарахування на думку скаржника є неправомірними.

Сторони Договору передбачили сплату позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 17% від суми виданого кредиту (пункт 2.5 договору).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Таким чином, виходячи з аналізу вимог пункту 4 частини 1 статті 1, частини 2 статті 8, частини 1 статті 1, статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, така форма витрат як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

За такого, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 17% від суми кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства. Підстав для визнання неправомірним стягнення з відповідача комісії за надання кредиту немає.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо погашення процентів тіла кредиту та комісії, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити повністю стягнувши з відповідача на користь позивача 42731,90 грн з яких 24808,80 грн тіла кредиту, 17023,10 грн заборгованості по процентах та 900,00 грн заборгованості по комісії.

Щодо доводів відповідача про нарахування процентів на комісію, суд звертає увагу на те, що сума кредиту склала саме 30121,00 грн. із якої вирахувано в порядку п.2.2.1 Договору 5120,57 грн. комісії. Тому на картку відповідача надійшло 25000,43грн. За таких умов суд вважає законним нарахування процентів виходячи із суми тіла кредиту 30121,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, то судовий збір належить стягнути з відповідача в повному обсязі.

Крім того, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 укладений з АО «Тимошенко та партнери»; додаткову угоду № 25771392006 від 21.01.2026 до вказаного вище договору про надання правничої допомоги, відповідно до якої позивач уповноважив адвокатське бюро надавати йому правову допомогу, зокрема у справі за кредитним договором відповідача; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Тимошенко О.О.

Додатком №1 до вказаного вище договору про надання правничої допомоги визначено погоджену позивачем та адвокатським бюро вартість послуг правничої допомоги, зокрема:

-Складання позовної заяви – 2500,00 грн / 1 год;

-Вивчення матеріалів справи – 500,00 грн /1 год;

-Підготовка адвокатського запиту – 500 грн/1 год;

-Підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів – 500 грн /1 год.

Актом прийому наданих послуг від 20.02.2026 зазначено, що адвокатське бюро надало позивачу послуги правничої допомоги, а саме:

-Складання позовної заяви – 2 год вартістю 5000,00 грн;

-Вивчення матеріалів справи – 2 год вартістю 1000,00 грн;

-Підготовка адвокатського запиту – 1 год вартістю 500,00 грн;

-Підготовка клопотання про отримання інформації про зарахування коштів – 1 год вартістю 500,00 грн;

Однак відповідач заперечив зазначений розмір витрат, вказуючи на їх необґрунтованість.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

Суд зазначає, що втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує зокрема чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес .

На переконання суду не були необхідними витрати пов`язані із зверненням адвоката з адвокатським запитом до банку про надання йому інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, оскільки така інформація є банківською таємницею відповідно до ст. 60 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» і її розголошення на запит адвоката не передбачено, чого адвокат не міг не знати. Тому, понесення таких витрат в розмірі 500,00 грн, не було необхідним у цій справі.

Отже, суд встановив, що витрати в розмірі 500,00 грн (підготовка інших клопотань, заяв до суду, моніторинг ЄДРСР щодо справи), які зазначені у п. 3 Акту про отримання правової допомоги від 31.03.2025 не можуть бути віднесені для розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає доведеним в сумі 6500,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує положення частини другої статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки суд вирішив задовольнити позов в повному обсязі, понесені позивачем витрати на правничу допомогу у цій справі в розмірі 6500,00 грн належить стягнути з відповідача. Витрати відповідача на правову допомогу слід залишити за відповідачем.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №174867 від 13.03.2025 в сумі 42731,90 грн, судовий збір у сумі 2662,40 грн та 6500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 18.09.2026.

Повне найменування сторін:

Позивач – Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт Капітал» (01133, м. Київ, Лесі Українки, буд. 34, офіс 333; ЄДРПОУ 43541163);

Відповідач – ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН