Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №502/1975/26 — Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1975/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Кілія

Суддя Кілійського районного суду Одеської області Березніков О.В., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, МІПС 1 категорії відділення ТЗОДК впс “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

З протоколу серії ПдРУ № 376144 вбачається, що 16.06.2026 р. під час несення служби у прикордонному наряді “ОКСТЗ” молодший сержант ОСОБА_1 допустив факт, недбалого ставлення до військової служби, а саме порушив вимоги абз. 3,6,7 п. 19 глави 5 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПСУ затвердженої наказом МВС від 19.10.2015 р. № 1261, що виразилося у не виявленні під час несення службив п/н “ОКСТЗ” спрацювання неповоротної камери спостереження на рух МПрКа о 05:00 16.06.2026 р. в районі п/з № 1412, від місця розгортання МТНС “Ліски” по р. Дунай до румунського берега, за допомогою якого 1 військовослужбовець здійснив незаконний перетин ДК з України в Румунію, тобто своїми діями вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

На призначену дату розгляду справи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання не з`явився.

Приймаючи до уваги, що відповідно до положень ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 172-15 КУпАП не є обов`язковою, суддя враховуючи вважає за можливе провести розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали на відповідність вимогам чинного законодавства, а також документи, надані особою, яка притягається до адміністративної відповідності, суддя встановив наступне.

До протоколу про адміністративне правопорушення, особа, яка його склала додала наступні докази на підтвердження в діях особи, складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме:

-Висновок службового розслідування по факту самовільного залишення місця несення служби 16.06.2026 інспектором прикордонної служби 1 категорії - снайпером групи інспекторів прикордонної служби рикордонної застави « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) сержантом ОСОБА_2 .

-Витяг з наказу МВС № 1261 від 19.10.2015 р.

-Письмові пояснення ОСОБА_1 згідно яких він під час несення служби в прикордонному наряді ознак порушення чи підготовки до порушення державного кордону не зафіксував.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ст. 172-15 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, а ч. 2 вказаної статті передбачає адміністративну відповідальність за тотожне діяння, вчинене в умовах особливого періоду.

Суб`єктом цього правопорушення є лише військові службові особи, під якими згідно з приміткою до ст. 172-13 КУпАП розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Аналізуючи Статути ЗСУ, можна виокремити характерні ознаки, якими наділений військовий начальник: – наявність підлеглих; – право одноособово приймати рішення та віддавати підлеглим обов`язкові для виконання накази; – право перевіряти виконання відданих наказів (розпоряджень); – право вимагати від підлеглих надання оперативної та іншої інформації; – право застосовувати до підлеглих заходи дисциплінарного заохочення та стягнення.

Проаналізувавши додані до протоколу про адміністративне правопорушення докази, суддя приходить до висновку, що з відповідних доказів не вбачається та обставина, що ОСОБА_1 за своєю посадою може бути віднесений до військових службових осіб, тобто бути суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого ст. 172-15 КУпАП.

З огляду на цю обставину, слід дійти до висновку, що відсутність суб`єкта адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-15 КупАП, виключає наявність складу відповідного адміністративного правопорушення.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суддя не вправі самостійно змінювати правову кваліфікацію адміністративного правопорушення, зазначену у відповідному протоколі.

Відповідно до ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, у зв`язку з відсутністю в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ч. 2 ст. 172-15, п. 1 ч. 1 ст. 247, п. 3 ч.1 ст. 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП – закрити, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі через Кілійський районний суд Одеської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Кілійського районного суду О. В. Березніков