Вирок від 17 вересня 2026 р. у справі №947/28637/26 — Київський районний суд м. Одеси

Суд: Київський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Хуліганство

Дата: 17 вересня 2026 р.

Справа: №947/28637/26

Суддя: Іванчук В. М.

Справа № 947/28637/26

Провадження № 1-кп/947/1183/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі с/з – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026162480001154 від 14.06.2026 року у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам`янське, Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною вищою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 02.06.2014 року вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, за ч.1 ст.115, п.п.9, 13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.194 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 13 років, яке відбув у повному обсязі, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , перебуваючи у громадському місці, а саме біля будинку №4 по вулиці Героїв Крут в місті Одеса, реалізуючи свій раптово виниклий прямий умисел, направлений на вчинення хуліганських дій та грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства з особливою зухвалістю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки в суспільстві, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, використовуючи заздалегідь пристосовані предмети для нанесення тілесних ушкоджень – два кухонні ножі, перебуваючи біля вищезазначеної будівлі та поводячи себе агресивно, безпричинно висловлював в бік потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 погрози та, виражався при цьому нецензурною лайкою щодо останніх, погрожував застосуванням вищевказаних ножів на їх адресу, та не реагував на зауваження потерпілих припинити хуліганські дії.

Не бажаючи припинити тривалий час свої протиправні хуліганські дії, ОСОБА_4 продовжив погрожувати потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , та висловлювати на їх адресу нецензурні слова, які сховались від останнього у приміщенні магазину «Продукти» за адресою: м. Одеса, вул. Героїв Крут, 7. Зрозумівши, що не зможе дістатись потерпілих, а також наростаючу кількість оточуючих його людей, ОСОБА_4 направився в бік квартири АДРЕСА_2 , де в подальшому був затриманий співробітниками поліції.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.296 КК України, за кваліфікуючими ознаками – хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Надаючи показання, ОСОБА_4 пояснив, що 14.06.2026 року перебував біля будинку № 4 по вул. Героїв Крут у м. Одесі, де, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, поводив себе агресивно, висловлювався нецензурною лайкою на адресу потерпілих та погрожував їм двома кухонними ножами. Після цього направився до квартири, де був затриманий працівниками поліції. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати та запевнив, що належні висновки для себе зробив. Обставини вчинення кримінального правопорушення та правову кваліфікацію своїх дій не оспорював. Надав до суду заяву, згідно якої просив розглянути кримінальне провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Беручи до уваги, що обвинувачений у судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся та не заперечував фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, суд, керуючись положеннями частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, після з`ясування думки всіх учасників судового провадження, дійшов висновку про можливість обмеження обсягу дослідження доказів.

Суд роз`яснив сторонам кримінального провадження зміст зазначеної норми закону, відповідно до якої, у разі визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину та за наявності згоди сторін, суд має право не досліджувати ті докази, що стосуються фактичних обставин справи, якщо вони ніким не оспорюються, за умови, що таке обмеження не суперечить завданням кримінального провадження, визначеним статтею 2 КПК України.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є, зокрема, забезпечення того, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а невинувата особа не була обвинувачена чи засуджена.

Згідно зі ст.ст. 22, 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів, при цьому суд досліджує докази безпосередньо та надає оцінку лише тим із них, які були предметом судового розгляду.

Під час судового розгляду суд з`ясував, що учасники процесу не заперечують проти застосування вказаної процедури, погоджуються з тим, що фактичні обставини події встановлені достатньо повно, а визнання обвинуваченим вини не викликає сумнівів у його добровільності та усвідомленості. У зв`язку з цим суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, окрім допиту самого обвинуваченого та вивчення матеріалів, що характеризують його особу, оскільки зазначені обставини не є спірними та підтверджуються сукупністю доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження.

Суд окремо роз`яснив обвинуваченому правові наслідки застосування положень частини третьої статті 349 КПК України, а сааме, що в такому випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції, оскільки вони визнаються такими, що не підлягають подальшому перегляду. Обвинувачений підтвердив, що зазначене йому зрозуміло, і наполягав на розгляді справи у скороченому порядку.

Таким чином, дотримавшись вимог кримінального процесуального закону, суд дійшов висновку, що обмеження обсягу дослідження доказів не порушує прав сторін, відповідає принципам безпосередності, змагальності та диспозитивності судового розгляду, закріпленим у статтях 22, 23, 26 КПК України, та спрямоване на забезпечення розумних строків судового провадження відповідно до статті 28 КПК України.

При цьому суд враховує підхід Європейського суду з прав людини, сформульований у справі «Natsvlishvili and Togonidze v. Georgia» (заява № 9043/05, рішення від 29.04.2014, §§ 90–97), відповідно до якого скорочена форма судового розгляду, пов`язана з відмовою особи від окремих процесуальних гарантій, сама по собі не суперечить ст. 6 Конвенції за умови, що така відмова є однозначною, добровільною, здійснена з усвідомленням її правових наслідків та супроводжується достатніми процесуальними гарантіями.

На підставі вищезазначеного, оцінюючи отримані в суді докази, заслухавши показання обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, які характеризують його особистість, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, за кваліфікуючими ознаками – хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень – доведена у повному обсязі.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із встановленої ст.50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд визнає рецидив злочинів, вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

При значенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини та спосіб його вчинення, а саме те, що протиправні дії були вчинені у громадському місці, стосовно декількох потерпілих, супроводжувалися агресивною поведінкою, нецензурною лайкою та погрозами застосування двох кухонних ножів, при цьому обвинувачений тривалий час не припиняв своїх протиправних дій та не реагував на зауваження потерпілих.

Разом із тим суд враховує поведінку ОСОБА_4 після вчинення кримінального правопорушення та під час судового розгляду, зокрема повне визнання ним вини, щире каяття у вчиненому, не заперечення фактичних обставин кримінального правопорушення та сприяння встановленню обставин кримінального провадження.

З огляду на сукупність наведених обставин, характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень потребують призначення йому покарання у виді позбавлення волі.

На переконання суду, саме такий вид покарання відповідатиме загальним засадам його призначення, принципам справедливості та індивідуалізації, буде співмірним вчиненому кримінальному правопорушенню, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи характер кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, призначення йому покарання у виді позбавлення волі, а також необхідність забезпечення виконання вироку до набрання ним законної сили, суд вважає за необхідне залишити без змін запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний стосовно ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув`язнення ОСОБА_4 з моменту його фактичного затримання підлягає зарахуванню у строк призначеного покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Документально підтверджені витрати, пов`язані із залученням експертів, відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Оскільки після ухвалення вироку відпала необхідність у подальшому застосуванні арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 22.06.2026 року, такий арешт відповідно до ст. 174 КПК України підлягає скасуванню.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України: електронні носії інформації, що є частиною матеріалів кримінального провадження, підлягають зберіганню разом із ними; ножі, які використовувалися при вчиненні кримінального правопорушення, - знищенню; мобільні телефони, за відсутності правових підстав для їх подальшого утримання, - поверненню особі, у якої вони були вилучені.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 100, 110, 124, 174, 183, 331, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.4 ст.296 КК України та призначити показання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний у відношенні ОСОБА_4 залишити без змін, до набрання вироком суду законної сили.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, зарахувати в строк покарання ОСОБА_4 строк його попереднього ув`язнення, з моменту фактичного затримання з 14.06.2026 року по день набрання цим вироком суду законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк вібрування покарання розраховувати ОСОБА_4 з моменту його фактичного затримання в порядку ст.208 КПК України з 14.06.2026 року.

Стягнути с ОСОБА_4 на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експертів на загальну суму 3 850, 88 гривень.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 22.06.2026 року (Справа № 947/24481/26, Провадження № 1-кс/947/8624/26) на два ножі з руків`ям синього та червоного кольору, один ніж з руків`ям червоного кольору, мобільний телефон марки «SAMSUNG», з серійним номером НОМЕР_1 , мобільний телефон марки «L8S2AR», з ІМЕІ: 1: НОМЕР_2 ; ІМЕІ: 2: НОМЕР_3 .

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

-Електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) та процесуальних дій – зберігати в матеріалах кримінально провадження;

-Два ножі з руків`ям синього та червоного кольору, один ніж з руків`ям червоного кольору – знищити;

-Мобільний телефон марки «SAMSUNG», з серійним номером НОМЕР_1 , мобільний телефон марки «L8S2AR», з ІМЕІ: 1: НОМЕР_2 ; ІМЕІ: 2: НОМЕР_3 – повернути особі, у якої воно було вилучено – ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua