Суд: Балтський районний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про позбавлення батьківських прав
Дата: 10 вересня 2026 р.
Справа: №493/832/26
Суддя: Ільніцька О. М.
Справа № 493/832/26
Провадження № 2/493/794/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2026 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
ГОЛОВУЮЧОГО - СУДДІ ІЛЬНІЦЬКОЇ О.М.
ЗА УЧАСТЮ СЕКРЕТАРЯ ЖУКОВСЬКОЇ О.І.
ПРОКУРОРІВ НЕРУБАЩЕНКО О.Ю., ЙОЩЕНКО Т.В.
ПРЕДСТАВНИКА
ПОЗИВАЧА КОЗЕЛ О.В.
ВІДПОВІДАЧА ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом Служби у справах дітей Балтської міської ради Одеської області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,
В С Т А Н О В И В:
29.04.2026 року служба у справах дітей Балтської міської ради Одеської області звернулася до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Ухвалою судді від 05.05.2026 провадження по даній цивільній справі відкрите, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 23.07.2026 року підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 20.08.2026 року у зв`язку внесенням змін до ЦПК України щодо обов`язкової участі прокурора у справах про позбавлення батьківських прав до участі в цивільній справи залучено прокурора.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в Службі у справах дітей Балтської міської ради Одеської області на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, перебуває неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини ОСОБА_4 має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування, залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню нею батьківських обов`язків.
Вихованням дитини тривалий час займалась матір ОСОБА_4 . Батько ОСОБА_2 не цікавився проживанням, утриманням і вихованням дитини. На теперішній час, перебуваючи у дитячому відділенні лікарні, у сім`ї патронатного вихователя, дитина не отримує від батька ні уваги, ні турботи, ні підтримки. Батько зовсім не цікавиться проживанням дитини, не підтримує спілкування, не приймає участі у матеріальному утриманні дитини.
Відповідно до письмової заяви ОСОБА_2 виконувати свої батьківські обов`язки відносно доньки ОСОБА_3 він не має можливості, так як дитина його не слухається, вони не можуть знайти спільну мову, донька довгий час проживала зі своєю мамою, він з дитиною в цей час не спілкувався, бо мати не дозволяла брати участь у вихованні дитини. Від доньки ОСОБА_2 не відмовляється.
На думку позивача ОСОБА_2 не може виховувати доньку ОСОБА_3 через втрачені родинні зв`язки між батьком і дитиною, він ніяким чином не піклується про дитину, не в змозі організувати для дитини безпечний побут, не проявляє батьківської турботи, що свідчить про свідоме самоухилення батька від виконання батьківських обов`язків.
Посилаючись на зазначені обставини, служба у справах дітей Балтської міської ради Одеської області звернулася до суду з даним позовом та просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 .
Представник служби у справах дітей Балтської міської ради Одеської області в судовому засіданні позов підтримала та просила суд прийняти рішення про його задоволення, так як це буде відповідати інтересам дитини.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти позбавлення його батьківських прав щодо його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , пояснивши, що він є військовослужбовцем та проходить військову службу, дитині він надавав допомогу продуктами харчування та матеріально забезпечував дитину, наразі не надає допомоги, з донькою він не спілкується, так як донька не бажає з ним спілкуватися через те, що мати дитини впливає на неї. Однак має намір спілкуватися з дитиною, утримувати її.
Прокурори в судовому засіданні запечували щодо задоволення позову, вважають, що позбавлення відповідача батьківських прав є недоцільним та не буде відповідати інтересам дитини.
Суд, заслухавши доводи сторін, оцінивши докази, наявні в матеріалах цивільної справи, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що згідно копії повторного свідоцтва про народження ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 від 02.04.2026 року, її батьками записані: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_4 .
Рішенням виконкому Балтської міської ради Подільського району Одеської області від 28.04.2026 року № 73 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав, згідно якого виконком Балтської міської ради Подільського району Одеської області, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, № 17 від 29.01.2026 року ОСОБА_4 має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.
Згідно протоколу бесіди від 30.03.2026 року, проведеної начальником ССД з неповнолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що вихованням дитини тривалий час займалась матір ОСОБА_4 . Батько ОСОБА_2 не цікавився весь час проживанням, утриманням і вихованням дитини. На даний час, перебуваючи у дитячому відділенні лікарні, у сім`ї патронатного вихователя, дитина не отримує від батька ні уваги, ні турботи, ні підтримки. Батько зовсім не цікавиться проживанням дитини, не підтримує спілкування, не приймає участі у матеріальному утриманні дитини.
Як вбачається з письмової заяви ОСОБА_2 від 06.04.2026 року виконувати свої батьківські обов`язки відносно ОСОБА_3 він не має можливості, дитина його не слухається, вони не можуть знайти спільну мову, донька довгий час проживала зі своєю мамою, він з дитиною в цей час не спілкувався, бо мати не дозволяла брати участь у її вихованні. Від доньки ОСОБА_2 не відмовляється.
Відповідно до інформації від 01.04.2026 року № 63 головного спеціаліста Старостинського округу № 1 Балтської міської ради ОСОБА_2 фактично не бере участі у вихованні своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , не цікавиться її фізичним, емоційним та освітнім розвитком, не підтримує регулярного спілкування, не бере участі у забезпеченні матеріальних та моральних потреб дитини.
Як вбачається з листа КНП «Балтський центр ПМСД» від 03.04.2026 року № 110 батько ОСОБА_2 не цікавиться здоров`ям своєї дитини ОСОБА_5 , не супроводжував її на профілактичні огляди.
Згідно листа КУ «Центр надання соціальних послуг» Балтської міської ради від 02.04.2026 року № 01-13/149 ОСОБА_2 на обліку в КУ «Центр надання соціальних послуг» не перебуває, фахівцями центру здійснюється соціальний супровід сім`ї матері дитини - ОСОБА_4 , в якій виховувалися раніше двоє дітей. Встановлено, що дитина тривалий час проживає з матір`ю, спілкування батька з дитиною має обмежений характер, а його фінансова допомога на її утримання має лише епізодичний характер та не є систематичною.
Згідно акту оцінки потреб сім`ї/особи № 23/04-05 від 30.01.2026 року, висновку оцінки потреб особи від 30.01.2026 року ситуація в родині ОСОБА_4 набула критичного характеру, через прогресування її психічного захворювання та проявів непередбачуваної агресії, діти, зокрема неповнолітня ОСОБА_3 зазнали психологічного і фізичного насильства. У зв`язку з небезпекою перебування з матір`ю, діти були тимчасово переміщені до бабусі. Однак ОСОБА_6 не змогла знайти спільної мови з бабусею та батьком, який на той момент перебував у відпустці зі служби. Внаслідок конфліктної ситуації дівчинка самостійно повернулася до місця проживання матері. Під час спроби повторного повернення дитини до бабусі виник черговий гострий конфлікт, що призвів до влаштування дітей спочатку з 02.03.2026 року до закладу охорони здоров`я (лікарні), згодом з 16.03.2026 року влаштування в сім`ю патронатного вихователя. Батько ОСОБА_7 наразі перебуває в лавах ЗСУ, він фізично обмежений у можливості здійснювати щоденний догляд та безпосередньо захищати дитину від спалахів хвороби матері.
Відповідно до інформації Сінненської гімназії Балтської міської ради № 36 від 01.04.2026 року щодо виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 останній є батьком двох дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В результаті розлучення батьків та узгодження місця перебування кожної дитини діти виховувалися окремо доньку ОСОБА_3 переважно виховувала мати ОСОБА_4 , а син ОСОБА_8 перебував на вихованні батька та проживав разом з ним. Зі слів батька та наявних спостережень, мати систематично перешкоджала спілкуванню ОСОБА_2 з донькою, обмежувала можливість підтримання емоційного зв`язку між батьком і дитиною, а також налаштовувала доньку проти батька та її рідного брата. ОСОБА_2 спочатку проявляв зацікавленість у спілкуванні з донькою та прагнув брати участь у її вихованні, однак стикався з перешкодами з боку матері. Деякий час батько сплачував аліменти на утримання дитини. У 2018 році у матері ОСОБА_4 загострилась психічна хвороба, вона поїхала на лікування, потім взагалі зникла на декілька місяців, а діти залишилися на утриманні батька ОСОБА_2 . Після того, як мати ОСОБА_9 повернулася, вона забрала до себе доньку ОСОБА_3 , а від сина відмовилася, тому він залишився з батьком. На даний час ОСОБА_2 проходить військову службу у лавах Збройних Сил України, у зв`язку з цим вихованням сина ОСОБА_8 займається бабуся, яка забезпечує належний догляд, побутові умови та контроль за навчанням і розвитком дитини. За період перебування ОСОБА_3 у бабусі (після випадку насилля над дівчиною з боку матері) нарікань на недогляд над онукою в родині бабусі не було, дівчина приходила на навчання охайна, забезпечена всім необхідним для навчання. Батько телефонував до класного керівника та асистента вчителя, розпитував про доньку ОСОБА_10 , зі слів бабусі батько дітей надав фінансову допомогу на утримання обох дітей. Під час спілкування з ОСОБА_11 вона не нарікала на умови перебування у бабусі, розповідала, що мати постійно їй телефонувала та налаштовувала проти батька.
Частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Нормами ст. 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав з підстав, встановлених ч. 1 ст.164 СК України, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу (ч. 4 ст.164 СК України).
Зі змісту норм ст. 166 СК України вбачається, що позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, оскільки тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Нормами ст. 12 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства, а згідно абз. 3 ч. 2 цієї статті Кодексу дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (ч.8 ст.7 СК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (Hunt v. Ukraine, №31111/04, § 58, ЄСПЛ , від 07 грудня 2006 року).
Положеннями п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
З абз. 1, 2 п.16 зазначеної Постанови Пленуму Верховного суду України вбачається, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч.5 ст.19 СК України).
Частиною шостою статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей, а отже, позбавлення батьківських прав допускається лише при наявності вини у діях батьків, і лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.
Суд не вбачає в документах, які подані позивачем та містяться в матеріалах даної справи, як беззаперечні докази того, що підтверджують винну поведінку відповідача, а саме, свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками та ухилення від їх виконання щодо виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 .
Натомість судом встановлено, що ОСОБА_2 намагається піклуватися про свою доньку в силу своїх можливостей, оскільки на даний час проходить військову службу у лавах Збройних Сил України, проявляє інтерес до доньки, яка проживала деякий час з матір`ю відповідача. Батько дитини бажає спілкуватися зі своєю донькою, заперечує щодо позбавлення його батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_3 .
Оцінюючи висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його дитини ОСОБА_3 , суд вважає, що він є недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини, оскільки в ньому не встановлено достеменних фактів, які б свідчили про те, що позбавлення відповідача батьківських прав є заходом впливу, який найкраще відповідає інтересам дитини, враховуючи, що мати дитини має проблеми зі здоров`ям. Також суд враховує, що відповідач намагається зберегти зв`язок з донькою, що свідчить про те, що відповідач не є тією особою, яка умисно ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини і щодо якої є нагальна необхідність позбавлення батьківських прав щодо його дитини.
Верховний Суд у постанові від 15.04.2021 року у справі №243/13192/19-ц зазначив, що батько дітей наполегливо бажає спілкуватися з ними, проти позбавлення батьківських прав категорично заперечує, а позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїм дітям, тому він погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які не погодилися з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав щодо його малолітніх дітей, оскільки в ньому не встановлено фактів, які б свідчили про те, що позбавлення відповідача батьківських прав є заходом впливу, який найкраще відповідає інтересам дітей. Вказаний висновок не містить відомостей про те, що відповідач був заслуханий органом опіки та піклування.
Враховуючи зазначене, суд на підставі ч. 6 ст. 19 СК України не погоджується з таким висновком органу опіки та піклування та вважає йогонедостатньо обґрунтованим, що суперечить інтересам дитини.
Отже судом встановлено, що наявні в матеріалах даної цивільної справи докази не є достатніми для обґрунтованості позовних вимог, на підставі яких суд може дійти висновку, що відповідач свідомо та умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язав щодо виховання дитини. Натомість встановлені в судовому засіданні обставини в сукупності суд розцінює як такі, що доводять відсутність факту ухилення відповідача від виховання дитини, а також, доводять відсутність факту свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, адже відповідач в міру своїх об`єктивних можливостей намагається забезпечити необхідний добробут дитині, хоч і не в повній мірі, виходячи зі своїх здібностей, фінансових можливостей та перебуванням на службі.
Після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин даної справи, зокрема те, що у випадку, який склався в родині ОСОБА_2 , позбавлення відповідача батьківських прав є недоцільним та невиправданим, а оскільки позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як настільки крайнім заходом сімейно-правового характеру, що застосовується лише до батьків, які свідомо та умисно ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти, тому суд, враховуючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, в яких дитина потребує уваги, підтримки і любові батька, надає першочергове значення саме найкращим інтересам дитини - неповнолітньої ОСОБА_3 та вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав щодо його доньки не відповідає інтересам дитини, отже в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 150, 155, 164 СК України, ст. 12, 81, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовної заяви Служби у справах дітей Балтської міської ради Одеської області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 18.09.2026 року.
СУДДЯ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua