Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №490/5418/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/4096/2026 Справа № 490/5418/26

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді – Гуденко О.А., при секретарі – Романової К.Т., без участі сторін, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - Універсальна товарна біржа «Віконт-Т», про визнання договору купівлі-продажу дійсним,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє її представниця - адвокат Матерборчук Ю.В., звернулася до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом, в якому просила визнати дійсним договір № 1302 купівлі-продажу квартири, укладений та зареєстрований на Універсальній Товарній біржі «Віконт-Т» 24.07.1998 р., а також зареєстрований в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 28.07.1998 р. за № 17389, за яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира придбана нею на підставі договору № 1302 купівлі-продажу, укладеного та зареєстрованого на Універсальній Товарній біржі «Віконт-Т» 24.07.1998 р., за яким продавцями зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які на момент продажу мешкали в зазначеній квартирі. Договір підписаний сторонами власноруч. Наразі позивачці невідомо жодних відомостей про продавців за договором ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , окрім тих що вказані в договорі № 1302 купівлі-продажу від 24.07.1998 р. За змістом укладеного договору квартиру продано за 13630 гривень, які сплачені покупцем продавцям повністю до підписання цього договору.

Сторона позивачки зазначає, що всі умови цього договору були виконані сторонами в повному обсязі. Жодна зі сторін ніяких вимог щодо порушення прав не заявляла, спорів у сторін не виникало. З моменту укладення договору, тобто вже 28 років поспіль ОСОБА_1 є єдиною власницею придбаної за вказаним договором квартири, відкрито володіє та користується вказаним нерухомим майном.

Також, позивачка зазначає, що на час укладання договору він відповідав вимогам встановленим ст.15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції від 16.02.1993 р.), був зареєстрований Універсальною товарною біржею «Віконт-Т» в журналі реєстрації біржових угод за реєстраційним № 1302 від 24.07.1998 р. та подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав. Вказує, що на теперішній час вона не має можливості розпоряджатися своїм майном як власник, зокрема, внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та здійснювати правочини, оскільки державними реєстраторами не визнається договір купівлі-продажу, укладений на біржі нерухомості та не посвідчений нотаріально, хоча на момент його укладення вказаний порядок відповідав чинним на той час нормам законодавства. Вищевказане порушує її законні права та інтереси щодо розпорядження своїм майном. Фактично, вона позбавлена можливості здійснення та реалізації права власності щодо свого майна, яке гарантоване нормами Конституції України та безпосередньо встановлене ст.ст.317, 319 ЦК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 року дану справу передано на розгляд судді Гуденко О.А.

Ухвалою судді від 17.06.2026 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони до судового засідання не з`явилися.

14.09.2026 року представниця позивачки - адвокат Матерборчук Ю.В. подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за відсутності позивачки та її представника, зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Від відповідачів, які про слухання справи повідомлені належним чином, будь-яких заяв та клопотань не надходило, в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відзив на позовну заяву до суду не подали.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

У порядку ст. 178 ЦПК України відповідачі не скористалися своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищенаведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Матеріалами справи встановлено, що 24.07.1998 між ОСОБА_1 , як покупцем, та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як продавцями, на Універсальній товарній біржі «Віконт-Т» укладено Договір №1302 купівлі-продажу, згідно умов якого відповідачі продали позивачці квартиру АДРЕСА_1 .

Даний договір 24.07.1998 року зареєстрований Універсальною товарною біржею «Віконт-Т» в «Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю» за реєстровим №1302 та в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за №17389 від 28.07.1998 року.

Позивачкою також було укладено Договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 08.08.1998 р. та Договір на гарантоване право на встановлення, користування і розпорядження телефонним номером від 03.09.1998 року.

За домовленістю сторін квартира продана за 13630,00 грн.

Тобто, всі умови договору купівлі-продажу сторонами виконано повністю.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 9 Житлового Кодексу України вказує, що громадяни України мають право на придбання будинків і квартир на біржових торгах.

Пунктом 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. регламентовано, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Вказаний договір купівлі-продажу був вчинений у липні 1998 року, тобто під час дії ЦК УРСР 1963 року, який на той час регулював купівлю-продаж майна.

Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу»: біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладенню з моменту її реєстрації на біржі.

При цьому, чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, в самому Законі України "Про товарну біржу" не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.

Частиною другою статті 47 ЦК Української РСР передбачено право суду визнати непосвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.

Відповідно до ст.209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В силу ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Статтею 650 ЦК України визначено, що особливості укладення договорів на біржах встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

В даному випадку право власності виникло на підставі Договору купівлі-продажу, який проведено у якості біржової операції між продавцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2.ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, що діє на теперішній час, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Здійснивши 24.07.1998 року державну реєстрацію у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації об`єктів нерухомості за реєстровим №17389 права власності ОСОБА_1 на придбаний об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , держава цим самим визнала право власності позивачки на придбаний об`єкт, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", є підстави для визнання Договору №1302 купівлі-продажу від 24.07.1998 року, укладеного на універсальній товарній біржі «Віконт-Т», дійсним.

Отже, на підставі викладеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, оскільки зазначена угода цілком виконана сторонами, протизаконних дій не містить, і була укладена на біржі відповідно до норм Закону України «Про товарні біржі», який діяв на той час, суд дійшов висновку, що пред`явлені позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст.209, 220, 650, 657 ЦК України, ст.ст. 47, 227 ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст.15 ЗУ «Про товарну біржу» суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - Універсальна товарна біржа «Віконт-Т», про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним Договір № 1302 купівлі-продажу від 24 липня 1998 року, за яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 , та який зареєстрований 27.08.1998 року Універсальною товарною біржею «Віконт-Т» у журналі реєстрації біржових угод за реєстраційним №1302 та Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 28 липня 1998 року за реєстровим № 17389.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Гуденко