Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №490/1300/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/1300/26

н\п 2/490/2270/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Зубко Б.Г., представниці позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - адвоката Крушинської А.А., представника відповідачки (позивачки за зустрічним позовом) ОСОБА_2 - адвоката Бабенка С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

19.02.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя, в якій просив суд:

1. Визнати спільним сумісним майном подружжя: земельну ділянку для індивідуального садівництва № НОМЕР_1 , садовий будинок № НОМЕР_1 , гараж.

НОМЕР_2 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за Позивачем, ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки для індивідуального садівництва № НОМЕР_1 , площею 0,0551 га.

3. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за Позивачем, ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину садового будинку

АДРЕСА_1 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за Позивачем, ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину гаража що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

5. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за Відповідачем, ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки для індивідуального садівництва № НОМЕР_1 , площею 0,0551 га.

6. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за Відповідачем, ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_2 , площею 116,5 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами.

7. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, за визнати за Відповідачем, ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частину гаража, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Також позивач просив стягнути на його користь з відповідачки понесені судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору та витрат на правничу допомогу, які буде визначено після здійснення відповідних витрат та отримання відповідних оригіналів платіжних документів первинного бухгалтерського обліку на їх основі (чеки, квитанції, інвойси тощо) у випадку їх здійснення.

В обгрунтування вимог, позивач зазначає, що вказане майно було набуто сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі та з урахуванням положень статей 60, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, вважає що такий спосіб поділу спільного майна подружжя відповідає вимогам сімейного законодавства.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

19.02.2026 року матеріали справи передано на розгляд судді.

Ухвалою судді від 25.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження, почато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали та призначено проведення підготовчого засідання.

24.03.2026 року від представниці позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій представниця просила задовольнити дане клопотання та прийняти до розгляду позовну заяву в новій редакції, з урахуванням зменшених позовних вимог,а саме:

1. Визнати спільним сумісним майном подружжя: земельну ділянку для індивідуального садівництва № НОМЕР_1 , садовий будинок АДРЕСА_2 .

2. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за Позивачем, ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки для індивідуального садівництва № НОМЕР_1 , площею 0,0551 га.

3. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за Позивачем, ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину садового будинку

АДРЕСА_1 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за Відповідачем, ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки для індивідуального садівництва № НОМЕР_1 , площею 0,0551 га.

5. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за Відповідачем, ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_2 , площею 116,5 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами.

6. Стягнути з Відповідача, на користь Позивача, понесені Позивачем судові витрати.

24.03.2026 року від представниці позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому у зв`язку з виникненням у позивача труднощів з отриманням відповідної інформації та документів, просить суд витребувати відповідну інформацію у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Міщенко Марії Володимирівни та департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України.

24.03.2026 року від представниці позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: копії договору позики від 18 грудня 2021 року разом із актом приймання передачі грошових коштів до договору позики від 18.12.2021 року та копії розписок від 05.09.2023 року.

24.03.2026 року представницею позивача було подано клопотання про виклик свідка, в якому представниця просить викликати та допитати у якості свідка: ОСОБА_3 .

Ухвалою судді від 24.03.2026 року прийнято заяву представниці позивача від 24.03.2026 року про зменшення позовних вимог та постановлено справу розглядати з урахуванням зменшених позовних вимог; в задоволенні клопотання представниці позивача від 24.03.2026 року про долучення доказів, відмовлено; в задоволенні клопотання представниці позивача від 24.03.2026 року про витребування доказів, відмовлено; в задоволенні клопотання представниці позивача від 24.03.2026 року про виклик свідка, відмовлено; закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.04.2026 року.

21.04.2026 року від відповідачки надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судове засідання 23.04.2026 року було відкладено у зв`язку з неявкою сторін.

03.06.2026 року представником відповідачки до суду подано зустрічну позовну заяву.

В обґрунтування заяви представник зазначає, що ОСОБА_2 не погоджується з вимогами Позивача за первісним позовом, та вважає, що майно подружжя підлягає поділу в інший спосіб, у зв`язку з чим і звертається до суду із зустрічним позовом.

Представник звертає увагу, що відповідачка не заперечує, що майно, вказане в позовній заяві позивачем поділене між сторонами як спільне сумісне. Проте, не погоджується з порядком поділу майна в розмірі часток по 1/2, зазначає про необхідність відступлення від рівності часток подружжя і просить поділити майно з розрахунку 3/4 на її користь та 1/4 на користь ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Відповідачка зазначає, що підставою необхідності відступлення від рівності часток є те, що ОСОБА_1 (Батько) не забезпечує фінансово та матеріально спільну повнолітню доньку – ОСОБА_4 , яка має групу інвалідності і потребує догляду. Позивачка за зустрічним позовом наразі утримує доньку ОСОБА_5 та одноособово здійснює за нею постійний догляд.

ОСОБА_4 має інвалідність з дитинства. Згідно Медичного висновку №2 на дитину-інваліда віком до 18 років, ОСОБА_4 має захворювання (патологічний стан): ДЦП, спастичний нижній парапарез з вираженим порушенням ходи та статики по GMFCS ІІІ рівня, підгрупа «А». У березні 2022 р. у зв`язку з повномасштабним вторгненням РФ в України сторони, які на той час проживали у м. Миколаєві, прийняли рішення щодо вивезення дітей на захід України, а потім до Швеції, де вони проживали до початку 2025 р. У червні 2025 р. доньки повернулися в Україну до м. Києва, де вже на той час проживала ОСОБА_2 . І ОСОБА_2 і доньки мають статус внутрішньо переміщених осіб.

Вказує, що з червня 2025 року ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю – ОСОБА_2 , яка доглядає за нею. Позивачка наразі самостійно без допомоги батька – ОСОБА_1 утримує доньку, яка має інвалідність. Донька ОСОБА_5 потребує постійного догляду та істотних витрат на підтримання її життєдіяльності, що підтверджується відповідними доказами. З часу повернення доньок до України ОСОБА_1 жодного разу не перераховував ОСОБА_2 коштів на утримання дітей, хоча вона неодноразово йому про це говорила.

Представник зазначає, що відповідачка орендує двокімнатну квартиру та на оренду житла для себе та доньки щомісячно несе витрати у розмірі 20 000,00 грн. та комунальні платежі в середньому 4 000,00 грн. З липня 2022 року донька ОСОБА_5 на постійній основі працює з професійним психологом: у перший рік — двічі на тиждень, надалі — один раз на тиждень. У 2026 року вартість 1 години заняття з психологом складає 1500,00 грн. Тобто на місяць в загальному ці витрати складають 4500,00-6000,00 грн. Ці витрати одноособово несе ОСОБА_2 . Батько жодного разу не оплачував вартість цих послуг, хоча ОСОБА_2 і просила його про це. Крім того, ОСОБА_4 навчається у Фаховому коледжу Київського міжнародного університету, відповідачка оплачує навчання ОСОБА_4 у розмірі 3 990 грн. щомісячно, крім цього, відповідачка також оплачує харчування, купівлю одягу, культурні заходи, відпочинок тощо, що в середньому складає 10 000,00 грн. на місяць. Окрему групу витрат складають витрати на транспорт – таксі, що в середньому складає 4 000,00 грн – 7 000,00 грн щомісячно.

Щодо таксі, представник окремо зазначає, що у 2012 році на підставі договору дарування ОСОБА_6 передав у дар в рамках гуманітарної допомоги Головному управлінню праці та соціального захисту Миколаївської області державної адміністрації в м. Миколаєві, Україна, автомобіль марки Тойота Матрикс (Toyota Matrix), ідентифікаційний номер шасі НОМЕР_3 з метою передачі для ОСОБА_4 . Відповідно до наказу Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації від 05.06.2013 р. №76 було безкоштовно видано автомобіль Toyota Corolla Matrix, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер (номер шасі) НОМЕР_3 , визнаний гуманітарною допомогою, який ввезено з території Сполучених Штатів Америки департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації – законним представникам дитини-інваліда ОСОБА_4 – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В подальшому автомобіль було передано безоплатно для реєстрації ОСОБА_1 з передачею права керування ОСОБА_2 . Право власності на цей автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_1 . Проте, ОСОБА_1 виїхав разом з цим автомобілем, який призначався для доньки ОСОБА_5 за кордон у 2022 році і з того часу його не повернув до України, продовжує ним користуватися, хоча ОСОБА_4 повернулася в Україну ще влітку 2025 року. Зазначає, що такі неправомірні дії батька призвели до того, що ОСОБА_4 немає змоги пересуватися автомобілем, який був наданий їй як гуманітарна допомога для дитини з інвалідністю. Наголошує, що ОСОБА_4 має порушення ходи, їй складно пересуватися громадським видом транспорту, відповідно мати – ОСОБА_7 використовує таксі для пересування з донькою і несе відповідні регулярні витрати, чого б можна було уникнути, якби батько протиправно не забрав собі автомобіль, призначений для доньки.

Крім того, ОСОБА_1 не бере участі в утриманні доньки ОСОБА_8 , яка продовжує навчання.

Представник звертає увагу, що більшість часу донька ОСОБА_9 проживає у м. Миколаєві, періодично приїжджає до матері та сестри у м. Київ. ОСОБА_10 не працює у зв`язку з навчанням, тому її утримує матір – ОСОБА_2 . Батько – ОСОБА_1 належного утримання доньки не здійснює. Також, доводимо з червня 2025 р. після повернення доньок в Україну, ОСОБА_2 здійснює постійний догляд за донькою – ОСОБА_4 . У зв`язку з цим, з жовтня 2025 р. вона вимушена була перейти на 0,4 ставки оплати праці, відповідно її дохід суттєво зменшився. Отже, ОСОБА_2 самостійно утримує доньок: ОСОБА_11 , яка продовжує навчання та ОСОБА_4 , яка має інвалідність і потребує постійного догляду, який здійснює матір.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, представник відповідачки просить суд у зустрічному позові про відступ від рівності часток подружжя у спільному майні та посилається як на підставу такого відступу, той факт, що відповідачка самостійно утримує двох повнолітніх доньок сторін: ОСОБА_11 , яка продовжує навчання та ОСОБА_4 , яка має інвалідність і потребує постійного догляду, який здійснює матір. ОСОБА_1 належної участі в утриманні доньок не бере, навіть незважаючи на звернення до нього з цього приводу ОСОБА_2 . За такого, просить суд прийняти зустрічну позовну заяву, в якій просить суд:

1. В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) право власності на 3/4 частини земельної ділянки для індивідуального садівництва № НОМЕР_1 площею 0,0551 га, що розташована за адресою: м. Миколаїв, Миколаївська обл., садівниче товариство «Корабели», з кадастровим номером: 4810137200:05:031:0004.

2. В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) право власності на 3/4 частини садового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 116,5 кв. м, з господарськими будівлями і спорудами: навіси за літ. Б, Г; сараї за літ. В, Д; огорожі та споруди за № №1, 2, 3, 4, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , І.

3. В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) право власності на 1/4 частини земельної ділянки для індивідуального садівництва № НОМЕР_1 площею 0,0551 га, що розташована за адресою: м. Миколаїв, Миколаївська обл., садівниче товариство «Корабели», з кадастровим номером: 4810137200:05:031:0004.

4. В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) право власності на 1/4 частини садового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 116,5 кв. м, з господарськими будівлями і спорудами: навіси за літ. Б, Г; сараї за літ. В, Д; огорожі та споруди за № №1, 2, 3, 4, 5, 6, І.

5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, які включають витрати на правничу допомогу у розмірі 36000,00 грн та судовий збір у розмірі 13 312,00 грн.

В підготовчому засіданні 04.06.2026 року за клопотанням представника позивача, з метою ознайомлення з зустрічною позовною заявою, оголошувалася перерва до 23.06.2026 року.

19.06.2026 року від представника позивача надійшло клопотання, в якому представниця просить суд відмовити відповідачу у поновленні строку на подачу зустрічного позову та у прийнятті до спільного розгляду з первісною позовною заявою.

В обґрунтування зазначає, що строк для пред`явлення зустрічного позову у даній справі закінчився 12 березня 2026 року, адже ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 25.02.2026 року провадження у даній справі було відкрито, призначено підготовче засідання на 24 березня 2026 року. Разом з цим, у вказаній ухвалі було зазначено: «Встановити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Станом на 21 квітня 2026 року була повідомлена про наявність цієї судової справи та мала можливість пред`явити до суду відзив та зустрічний позов до 06 травня 2026 року. Разом з тим, Відповідач надала суду договір про надання юридичних послуг від 08 травня 2026 року, тобто Відповідач скористалась правовою допомогою та звернулась до кваліфікованих спеціалістів в галузі права 08 травня 2026 року, однак, протягом 15 днів навіть з цієї дати, до 23 травня 2026 року, зустрічний позов подано не було. Тобто, відповідач повинна довести, надавши належні та допустимі докази, що з об`єктивних причин, у період часу з 25 лютого по 02 червня 2026 року вона не мала можливості звернутись до суду у встановлені строки із зустрічним позовом.

Зазначає, що ухвалою суду від 24 березня 2026 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.04.2026 року о 10-30. Таким чином, для вирішення питання про приєднання зустрічного позову до спільного розгляду з первісним необхідно повернутись до стадії підготовчого судового провадження, відповідного клопотання стороною Відповідача заявлено не було.

Зважаючи на викладене, вважає причини пропуску строку на подання зустрічного позову неповажними, так як жодних доказів поважності причини пропуску такого строку не надано, та вагомих обставин повернення до стадії підготовчого провадження представником не встановлено.

19.06.2026 року від представника позивача надійшов відзив на зустрічний позов.

В обгрунтування заперечень проти зустрічного позову представник позивача зазначає, що вимоги відповідача є безпідставними, адже відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 70 Сімейного кодексу України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Представниця звертає увагу, що у своїй позовній заяві відповідач за первісним позовом лише зазначає про те, що зверталась до позивача з проханням надати матеріальне утримання для повнолітньої непрацездатної дитини, однак, не надає жодного доказу на підтвердження цієї обставини. Щодо доказів наданих стороною відповідача, зазначає, що вони фіксують певні витрати Відповідача, однак не доводять ні обставини ухилення Позивача від утримання дитини, ні звернення Відповідача з проханням оплатити половину вартості цих витрат.

Позивач звертає увагу на те, що він приймає найактивнішу участь у житті своїх дітей як матеріально, так і шляхом спілкування, виявлення інтересу до життя та навчання доньок, інформованості про всі події їх життя, максимальним залученням до їх потреб.

Щодо утримання дітей, представниця позивача зазначає, що з 2012 року батько опікувався двома дітьми тому що відповідач працювала повний робочий день. Позивач вийшов на пенсію за вислугою років з МНС України. Тож органи соціального захисту сплачували йому пенсію дитини з інвалідністю та виплату безпосередньо батькові за догляд за дитиною з інвалідністю підгрупа А. Під час перебування в Швеції, починаючи з квітня 2023 року по березень 2026 року, поки пенсію на дитину з інвалідністю не припинили виплачувати у зв`язку з не переоформленням інвалідності з дитячої на дорослу, позивач перераховував повну суму соціальних виплат у розмірі приблизно 8000 гривень, які нараховувались йому як соціальні виплати, на картку відповідача. За цей час, жодних претензій або фактів неперерахування цих коштів з боку відповідача не було. Щодо допомоги другій донці, ОСОБА_8 , позивач зазначає, що починаючи з червня 2025 року, з моменту повернення дітей в Україну, щомісячно перераховує їй на картку 3000 грн. Позивач також надав матеріальну допомогу дочці у зв`язку з ремонтом бойлеру в квітні 2026 року у розмірі 8000 грн. Прохань чи обговорень щодо збільшення допомоги ні від Софії , ні від Відповідача не було.

Також, позивач вказує, що задля догляду за непрацездатною дитиною він у 2012 році звільнився на пенсію з органів МНС України за вислугою років. Це рішення було прийнято спільно з Відповідачем у зв`язку з бажанням останньої почати працювати та у зв`язку з необхідністю постійної реабілітації ОСОБА_4 в лікувальних установах та закладах, у т.ч. за кордоном. Саме тому позивач в органах соціального захисту був визнаний як законний представник особи з інвалідністю, а також виступав у ролі отримувача державної допомоги на догляд за дитиною з інвалідністю та її пенсійних виплат, а також був визначений як особа, що здійснює нагляд за дитиною з інвалідністю. Весь цей час з 2012 року по 24 лютого 2022 року діти знаходились фактично під опікою батька. Починаючи від ранку і закінчуючи вечором – з поверненням з роботи відповідача. Тому твердження відповідача про одноосібну опіку та утримання не відповідають дійсності та ображають почуття позивача, який так само багато своїх сил та здоров`я вклав в лікування, розвиток та реабілітацію доньки ОСОБА_5 .

Щодо автомобіля, представник позивача зауважив, що в 2012 році автомобіль Тойота Матрикс було подаровано від громадянина США як гуманітарну допомогу Управлінню праці та соціального захисту населення для використання у перевезенні дитини з інвалідністю ОСОБА_4 . В угоді про дарування зазначається, що автомобіль було придбано за 9000 доларів США. Його було придбано на аукціоні в США за суму 9000 доларів, яка була передана громадянину США через його дружину, про що свідчить переписка від серпня 2012 року. Саме така сума була передана для купівлі автомобіля на аукціоні, а також додаткові кошти на транспортування автомобіля контейнером в Німеччину та потім в Україну Позивачем. Цей автомобіль був переданий як гуманітарна допомога, але придбаний був на кошти Позивача, при цьому участь Відповідача в оплаті витрат на придбання цього автомобіля не зазначається та не є доведеною. Оскільки законним представником дитини з інвалідністю з підгрупою А був батько, ОСОБА_1 .

За такого, представниця вказує, що оскільки відповідач не надала жодних доказів на підтвердження ухилення позивача від матеріального утримання дітей, які станом на сьогоднішній день є повнолітніми, наявності будь-якої заборгованості зі сплати аліментів на утримання дітей, то, відповідно, і відсутні підстави для застосування до даних правовідносин частин 2, 3 статті 70 СК України щодо відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі майна, а тому частки подружжя в даному випадку є вірними і спільне майно підлягає поділу по 1/2 частині.

Ухвалою судді 23.06.2026 року клопотання представника відповідачки про поновлення строку на подання зустрічного позову задоволено та поновлено відповідачці строк на подання зустрічного позову; прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя; в судовому засіданні оголошено перерву до 08.09.2026 року.

В судовому засіданні 08.09.2026 року представниця позивача вимогу позову підтримала в повному обсязі, наполягала на рівності часток подружжя при поділі спільного майна, також наполягала на аргументах, наведених у позові та у відзиві (на зустрічний позов).

В судовому засіданні 08.09.2026 року представник відповідачки підтримав наведені у зустрічному позові та у відзиві на позовну заяву позицію та аргументи та наполягав на задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Дані правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України та Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц.

Для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин між подружжям, у тому числі колишнім, підлягають застосуванню передусім норми Сімейного кодексу України.

Статтею 3 СК України визначено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У відповідності до ч. 1 ст. 21 СК Украіїни шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрованиий у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як встановлено в статті 68 Сімейного Кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Згідно із статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Судом встановлено та підтверджується рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від «23» березня 2023 року по справі №487/1991/22, що сторони перебували у шлюбі з 24 листопада 1995 року, в подальшому вищезазначеним рішенням суду шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 292729641 від 27.12.2021 року, право власності на земельну ділянку для індивідуального садівництва № НОМЕР_1 площею 0,0551 га, що розташована за адресою місто Миколаїв, Миколаївська область, садівниче товариство «Корабели», з кадастровим номером 4810137200:05:031:0004, зареєстровано за ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1735, посвідченого приватним нотаріусом Міщенко М.В. від 27.12.2021 року. Форма власності – приватна, розмір частки – 1/1. Договірна ціна об`єкта – 26 675,00 грн.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №292730502 від 27.12.2021 року, право власності на садовий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 116,5 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами (літ. А-2, Б, В, Г, споруди № 1–6, І) зареєстровано за ОСОБА_1 27 грудня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1735, посвідченого приватним нотаріусом Міщенко Марією Володимирівною, Миколаївський міський нотаріальний округ. Форма власності – приватна, розмір частки – 1/1, договірна ціна об`єкта становить 1 064 313,00 грн. Земельна ділянка, на якій розташований будинок, має кадастровий номер 4810137200:05:031:0004, площу 0,0551 га та цільове призначення – для індивідуального садівництва.

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 13.02.2026 року №201-20260213-0011191841, дійсна ринкова вартість вищезазначеної земельної ділянки та садового будинку становить 1 942 277 грн. 48 коп.

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості віл 13.02.2026 року №201-20260213-0011191926, дійсна ринкова вартість вищезазначеного гаража становить 86 462 грн. 34 коп.

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 13.02.2026 року №201-20260213-0011191888, дійсна ринкова земельної ділянки (ОБНХОУ989968) становить 21,94 грн.

Відповідно до копії відповіді на адвокатський запит приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Міщенко Марії Володимирівни від 28.01.2026 року №8/01-16, за отриманням інформації щодо правовстановлюючих документів на належне майно, рекомендовано звернутися особисто ОСОБА_1 .

З копії договору позики, зареєстрованим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Канайло Н.І.,18.12.2021 року за №858, вбачається, що ОСОБА_12 -позикодавець надав позичальнику – ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 27 929 грн 00 коп, що на день підписання договору становить 10000 тисяч доларів США за курсом встановленим НБУ. Передачу грошей було здійснено до підписання договору. Договір складено за письмовою згодою дружини позикодавця – ОСОБА_13 та дружини позичальника – ОСОБА_2 .

З копії акту приймання-передачі грошових коштів до договору позики від 18.12.2021 року, складеного 10.09.2023 року, позикодавець – ОСОБА_12 отримав від позичальника – ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 168215,56 грн, що на день підписання Акту становить еквівалент 4600 доларів США, за курсом встановленим НБУ на день укладення та підписання Акту.

Відповідно до розписок від 05.09.2023 року, ОСОБА_3 отримав 4600 доларів США від ОСОБА_1 для передачі частини боргу ОСОБА_12 , та 2500 доларів США в розрахунок погашення отриманої у борг суми в 2022 році – 5000 тисяч доларів США. Дані розписки підписані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки переселенця №3001-5003735755 виданої 15.07.2025 року УСЗН Голосіївської РДА у м. Києві, ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідно до довідки переселенця №3244-7501850225 виданої 10.06.2025 року УС та ВП Бучанської РДА, ОСОБА_14 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_7 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_6 , ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис №1820. В графі батьки зазначено: батько - « ОСОБА_1 », мати – « ОСОБА_2 »

Відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_7 , ОСОБА_15 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис №1821. В графі батьки зазначено: батько - « ОСОБА_1 », мати – « ОСОБА_2 »

Згідно до копії рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.08.2002 року №816 «Про надання квартир у житловому будинку по АДРЕСА_8 , видачу ордерів і погодження із виділенням у власність» вирішено: надати квартиру у житловому будинку по АДРЕСА_8 : Управління державної пожежної охорони УМВС в Миколаївській області: кв. АДРЕСА_9 , 2- кімнатна, житлової площею 27,6 кв.м. ОСОБА_1 , на склад сім`ї із 2 осіб (він, дружина), з виключенням з квартирного обліку.

Відповідно до копії індивідуальної програми реабілітації інвалідів №1/22 (вікова категорія від 0 до 18 років) від 09.02.2022 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має інвалідність з 09.01.2008 року. Загальна тривалість перебування на інвалідності до 07.06.2025 року.

Згідно копії Медичного висновку №2 на дитину-інваліда віком до 18 років, дійсного до 07.06.2025 року, ОСОБА_4 має захворювання (патологічний стан): ДЦП, спастичний нижній парапарез з вираженим порушенням ходи та статики по GMFCS ІІІ рівня, підгрупа «А», опукуном зазначено батька – ОСОБА_1

ОСОБА_2 орендує двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_10 , що підтверджується копією договору строкового користування (оренди) житлового приміщення від 20.06.2025 року. Орендна плата за користування приміщенням в період з 01.07.2025 року по 31.08.2025 року включно, становить – 18000 грн. на місяць, а з 01.09.2025 року і до закінчення дії договору складає 20000 грн. Договір діє з 20.06.2025 року до 30.06.2026 року, з можливістю подальшої пролонгації. Вказане підтверджується також копією акта приймання передачі в користування житлового приміщення від 20.06.2025 року.

ОСОБА_14 навчається у Фаховому коледжу Київського міжнародного університету, що є відокремленим структурним підрозділом Приватного закладу вищої освіти «Київський міжнародний університет» за освітньопрофесійною програмою – журналістика, що підтверджується копією договору про надання платних освітніх послуг №015/25-C7-ФМБ від 01.08.2025 року, вартість навчання за рік становить 39900 грн. Термін навчання 3 роки 10 місяців. ОСОБА_2 оплачує навчання ОСОБА_14 у розмірі 3990 грн щомісячно, що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи.

Згідно копії договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти №104 від 30.07.2025 р., ОСОБА_10 зараховується на навчання за денною формою здобуття освіти до Миколаївського фахового коледжу економіки та харчових технологій за освітньо-професійною програмою Виробництво борошняних, кондитерських виробів та харчових концентратів зі спеціальності G13 Харчові технології. Фінансування навчання здійснюється за рахунок видатків місцевого бюджету.

У 2012 році на підставі договору дарування ОСОБА_6 передав у дар в рамках гуманітарної допомоги Головному управлінню праці та соціального захисту Миколаївської області державної адміністрації в м. Миколаєві, Україна, автомобіль марки Тойота Матрикс (Toyota Matrix), ідентифікаційний номер шасі НОМЕР_3 з метою передачі для ОСОБА_4 , яка є інвалідом від народження, при вартості дару у 9000 тисяч доларів США, відповідно до умови купівлі-продажу від 31.08.2012 року.

Відповідно до копії наказу Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації від 05.06.2013 р. №76 було безкоштовно видано автомобіль Toyota Corolla Matrix, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер (номер шасі) НОМЕР_3 , визнаний гуманітарною допомогою, який ввезено з території Сполучених Штатів Америки департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації – законним представникам дитини-інваліда ОСОБА_4 – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно до копії довідки про реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку та вибракування транспортного засобу від 05 червня 2013 р. №18 автомобіль було передано безоплатно для реєстрації ОСОБА_1 , як законному представнику дитини-інваліда ОСОБА_4 , з передачею права керування ОСОБА_2 .

Право власності на цей автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 , що підтверджується копією вищезазначеного свідоцтва. Згідно цього свідоцтва право користування транспортним засобом має ОСОБА_2 .

Згідно до копії довідки про реєстрацію, перереєстрацію автомобіля віл 11.08.2023 року №2, виданої Департаментом соціального захисту населення Миколаївської обласної військової адміністрації, виданої ОСОБА_1 для перереєстрації у власність без обмежень автомобіля Toyota Corolla Matrix, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер (номер шасі) НОМЕР_3 у зв`язку з закінченням 10 річного терміну експлуатації.

Судом було встановлено і таке ніким не оспорюється, що земельна ділянка для індивідуального садівництва № НОМЕР_1 з кадастровим номером: 4810137200:05:031:0004 та садовий будинок АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю подружжя, адже вона була придбана під час спільного проживання сторонами у шлюбі в інтересах сім`ї і для сім`ї.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що земельна ділянка для індивідуального садівництва № НОМЕР_1 з кадастровим номером: 4810137200:05:031:0004 та садовий будинок АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю подружжя, відтак дане нерухоме майно може бути поділено між сторонами в судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо поділу спільного майна подружжя та відступу від засад рівності часток, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно із ч. 1 ст. 70 СК України в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У частині 1 ст. 71 СК України зазначено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, у сімейному законодавстві України встановлено спростовну презумпцію спільності права власності на майно подружжя, яка полягає у тому, що майно, набуте за час шлюбу, вважається об`єктом права спільної сумісної власності (виключення зазначені у статті 57 СК України), допоки одним із подружжя, який це заперечує, не доведено інше.

Як передбачено у пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшення, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі №756/8056/19 (провадження №14-94цс21).

Згідно з ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2024 року у справі №638/2341/20 вказував, що критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі №758/10761/13-ц (провадження №61-19815сво19)).

Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).

Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов`язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання (частина третя статті 15 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19 (провадження №61-16670сво19)).

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 181 СК України).

Касаційний суд вже підкреслював, що: учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається.

Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів; невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі №711/679/21 (провадження №61-18434св21)).

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті чи оформлені (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21)).

Касаційний суд вже звертав увагу, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином:

по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України);

по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України).

При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року в справі № 565/495/18 (провадження № 61-1539св19), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2021 року в справі № 438/1673/13-ц (провадження № 61-17441св20)).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне спільне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (частина друга статті 70 СК України).

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (частина третя статті 70 СК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження № 61-12735сво23) вказано, що:

«невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи.

Якщо сторони не дійшли згоди щодо поділу спільного майна, розмір часток кожного з подружжя визначається судом під час розгляду спору. За загальним правилом, що закріплене в частині першій статті 70 СК України, частки дружини та чоловіка є рівними. Це правило не змінюється і в тому разі, якщо один з подружжя не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Доводи ОСОБА_2 викладені у зустрічній позовній заяві до ОСОБА_1 , щодо предмета спору, в якій вона просить суд відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, позивачка просила фактично відійти від рівності часток подружжя, шляхом визнання за нею право власності на 3/4 частини земельної ділянки для індивідуального садівництва № НОМЕР_1 з кадастровим номером: 4810137200:05:031:0004 та садового будинку АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 – 1/4 частину вищезазначеного майна, в розумінні ст. 70 СК України, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Так, позивачка за зустрічним позовом посилається, як на підставу для зменшення частки ОСОБА_1 та збільшення її частки в спільній сумісній власності подружжя, саме на ту обставину, що на її утриманні перебувають дві повнолітні спільні доньки сторін: ОСОБА_4 , яка має групу інвалідності та проживає з ОСОБА_2 , яка здійснює постійний догляд за останньою та орендує двокімнатну квартиру, та ОСОБА_10 , яка продовжує навчання, також посилається на те, що ОСОБА_1 не забезпечує фінансово та матеріально спільних дітей. ОСОБА_2 оплачує навчання дітей, харчування, купівлю одягу, культурні заходи, відпочинок та інше. Крім того, зазначає, що окрему групу витрат складають витрати на транспорт – таксі, для доньки з інвалідністю, адже батько – ОСОБА_1 виїхав за кордон у 2022 році разом з цим автомобілем, який був наданий в рамках гуманітарної допомоги, та призначався для доньки ОСОБА_5 і з того часу його не повернув до України та продовжує ним користуватися.

Суд зазначає, що обставини, які є підставою для збільшення чи зменшення частки одного з подружжя у праві на майно можна поділити на дві групи: негативні, тобто ті, що надають можливість суду зменшити розмір частки одного з подружжя (частина друга статті 70 СК України); позитивні, що дають змогу суду збільшити розмір частки одного з подружжя (частина третя статті 70 СК України).

Негативні обставини (частина друга статті 70 СК України) - законодавець на рівні СК України передбачив орієнтовний перелік таких обставин (зокрема, якщо один із подружжя не дбав про матеріальне спільне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї), за наявності яких суд може зменшити частку одного з подружжя. Такі обставини можуть застосовуватися як окремо, так і в сукупності. Тобто законодавець невичерпно виокремив випадки недобросовісної поведінки одного з подружжя як під час шлюбу, так і після його розірвання щодо виконання своїх сімейних обов`язків та майна і встановив наслідок такої недобросовісної поведінки - зменшення розміру частки одного з подружжя. Про недобросовісність одного із подружжя може свідчити, зокрема, приховання певних речей, передання їх на зберігання родичам, продаж спільного майна без згоди другого з подружжя.

Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» частину другу статті 70 СК України доповнено словами «ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей)». Тобто на рівні СК України передбачено, що ухиляння від участі в утриманні дитини (дітей) є підставою для втручання в майнову сферу одного із подружжя за ухилення від виконання сімейного обов`язку з утримання дитини (дітей). Законодавець не пов`язує наявність такої негативної обставини ні з договором про сплату аліментів на дитину (дітей), рішенням суду (судовим наказом) про стягнення аліментів на дитину (дітей), ні з розміром заборгованості зі сплати аліментів. Тому ухилення від участі в утриманні дитини (дітей) може мати місце у разі: невиконання одним із батьків договору про сплату аліментів на дитину (дітей); невиконання рішення суду або судового наказу про стягнення аліментів на дитину (дітей); нездійснення одним із батьків жодного утримання за відсутності договору про сплату аліментів на дитину (дітей), рішення суду або судового наказу про стягнення аліментів на дитину (дітей).

Позитивні обставини (частина третя статті 70 СК України) - суд може збільшити частку в праві на майно того з подружжя, із яким проживають діти до вісімнадцяти років або повнолітні непрацездатні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Тобто законодавець пов`язує збільшення частки в праві на майно того з подружжя, з яким залишається дитина (діти), у разі, якщо недостатнім є розмір аліментів, які вона (вони) одержують. Таким чином, закон передбачає такий алгоритм: існує та виконується договір про сплату аліментів на дитину (дітей), рішення суду (судовий наказ) про стягнення аліментів на дитину (дітей); на дитину призначаються аліменти; розмір аліментів, які вона (вони) одержує (одержують), недостатній для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування; під час поділу майна подружжя частка в майні того з них, з ким проживає дитина (діти), за рішенням суду збільшується. Для застосування частини третьої статті 70 СК України щодо збільшення частки у спільному майні подружжя того з них, з яким проживає дитина з особливими потребами, необхідно встановити, зокрема, які саме потреби виникають у такої дитини та з чим вони пов`язані, як вони можуть забезпечуватися та чи покриває розмір сплачуваних аліментів понесені витрати та їх забезпечення та/або непонесені, але необхідні витрати».

Під час судового розгляду ОСОБА_2 не було надано достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 ухиляється від сплати аліментів на утримання своєї доньки, чи їх розмір недостатній для її розвитку. Отже, у зв`язку з тим, що відповідачка (позивачка за зустрічним позовом) не надала рішення суду про стягнення з позивача (відповідача за зустрічним позовом) аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, чи рішення суду про стягнення з позивача додаткових витрат на утримання дитини, та довідки-розрахунку зі сплати аліментів, яка б підтверджувала наявність заборгованості за сплати цих аліментів, або докази своїх звернень до позивача з проханням надати матеріальне утримання повнолітній непрацездатній дитині, суд дійшов висновку, що підстави для застосування до даних спірних правовідносин частин 2, 3 статті 70 Сімейного кодексу України щодо відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спільного майна, відсутні.

Факти ухилення ОСОБА_1 від виховання своєї дочки з інвалідністю, те що він знищував чи пошкоджував майно, витрачав його на шкоду інтересів сім`ї, також не знайшли свого підтвердження. Крім того, суд звертає увагу на медичний висновок №2 на дитину-інваліда віком до 18 років, де опікуном (піклувальником) ОСОБА_4 , зазначено саме ОСОБА_1 .

Окремої уваги заслуговують твердження стосовно гуманітарного автомобіля, так в 2012 році автомобіль Тойота Матрикс було подаровано від громадянина США як гуманітарну допомогу Управлінню праці та соціального захисту населення для використання у перевезенні дитини з інвалідністю ОСОБА_4 , в угоді про дарування зазначається, що автомобіль було придбано за 9000 доларів США та зареєстровано на ОСОБА_1 , як законного представника дитини-інваліда ОСОБА_14 . Вказане стороною позивачки за зустрічним позовом та відповідачки за первісним позовом, не оспорювалось.

Суд звертає увагу, що вимога про поділ спільного майна подружжя, а саме: автомобіля Toyota Corolla Matrix, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер (номер шасі) НОМЕР_3 , ні однією зі сторін до поділу не була заявлена, а отже не є предметом спору даної справи.

До складу майна, що підлягає поділу включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, у тому числі яке знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21)).

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті чи оформлені (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21)).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).

Як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі № 648/3137/15-ц (провадження № 61-17560св21)).

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (провадження №14-182цс21)).

У доктрині зазвичай виокремлюється компенсаційна функція приватного права, яка спрямована на відновлення порушених цивільних прав і полягає в наданні таких засобів (зазвичай, грошей), завдяки яким це стало б можливим. Так, при пошкодженні майна особи сплачується його вартість або гроші, необхідні для ремонту; при завданні шкоди здоров`ю особи - кошти для лікування, протезування, реабілітації тощо; при поширенні неправдивої інформації про особу - її спростування та грошова компенсація моральної шкоди та ін. «Сompensare» (з лат.)) означає відшкодовувати або урівноважувати. По своїй суті компенсація в приватному праві - це певні дії задля справедливого «урівноваження» майнової чи немайнової втрати (внаслідок, наприклад, завдання шкоди чи припинення повністю або частково певного суб`єктивного права) шляхом сплати особі грошей, як загального еквіваленту всіх цінностей, або передання їй будь-якого майна такого роду, якості та вартості, що дадуть змогу «залагодити» понесену втрату (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2024 року в справі №369/3056/21 (провадження № 61-8040св23)).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2025 року у справі №725/4115/21.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року по справі № 456/828/17 наведено такий висновок, що аналізуючи наведені вище норми сімейного законодавства України, можна дійти висновку, що майно, яке набуте подружжям під час перебування у шлюбі, є об`єктом права спільної сумісної власності цього подружжя та у випадку вирішення питання про його розподіл підлягає поділу між сторонами у рівних частках. Водночас за наявності обставин, передбачених частинами другою, третьою статті 70 СК України, які стосуються неналежного виконання одним із подружжя батьківських обов`язків та неналежного матеріальне забезпечення сім`ї, частку іншого з подружжя у такому майні може бути збільшено. Обов`язок, передбачений статтями 10,60 ЦПК України 2004 року, щодо доведення обставин, які б вказували на наявність підстав, передбачених частинами другою, третьою статті 70 СК України, у такому випадку покладається на особу, яка ініціює питання про збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя.

Згідно статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 належить у рівних частинах набуте ними у шлюбі майно.

Здійснюючи поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності сторін, суд насамперед керується принципом рівності часток подружжя у спільному майні. При розгляді справи не було встановлено істотних обставин, за яких суд може відійти від цієї засади та збільшити частку одного з подружжя.

Враховуючи вищевикладені норми матеріального та процесуального права, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя слід задовольнити повністю, а зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, підлягає частковому задоволенню, в частині поділу спільного сумісного майна, але в рівних частках між сторонами.

Таким чином, оскільки за обставин цієї справи, спірна земельна ділянка та садовий будинок АДРЕСА_2 , є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка і дружини є рівними, у порядку поділу спільного майна подружжя слід визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 земельної ділянки для індивідуального садівництва № НОМЕР_1 , площею 0,0551 га. та право власності на 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_2 , площею 116,5 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами; за ОСОБА_2 слід визнати право власності на 1/2 частину земельної ділянки для індивідуального садівництва № НОМЕР_1 , площею 0,0551 га. та право власності на 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_2 , площею 116,5 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами.

Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Що стосується питання розподілу судових витрат, то відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 9984,00 гривень, а з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8785,92 грн - пропорційно задоволеним вимогам.

Частиною десятою статті 141 ЦПК України встановлено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З урахуванням наведеного, з відповідачки на користь позивача слід стягнути різницю судових витрат, яка підлягає стягненню зі сторін, в сумі 1198,08 грн, та звільнити сторони від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 79, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) про поділ спільного майна подружжя, задовольнити повністю, зустрічний позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) про поділ спільного майна подружжя, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки для індивідуального садівництва № НОМЕР_1 , площею 0,0551 га., що розташована за адресою: місто Миколаїв, Миколаївська область, садівниче товариство «Корабели», з кадастровим номером 4810137200:05:031:0004.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_11 .

Визнати за ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки для індивідуального садівництва № НОМЕР_1 , площею 0,0551 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 4810137200:05:031:0004.

Визнати за ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_12 –6, 1), що розташований за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, садівниче товариство “Корабели”.

В іншій частині, зустрічний позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) про поділ спільного майна подружжя, залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1198,08 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Саламатін О.В.