Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №523/9255/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження: 2/484/2970/26

Справа: 523/9255/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Коваленко Н.А.,

секретар судового засідання Голубкова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Бойко Наталії Іванівни, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Бойко Наталії Іванівни, через підсистему «Електронний суд», що є складовою частиною Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, звернувся до Пересипського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані наступним. 08.04.2026 між сторонами укладено договір позики, за яким позивач ОСОБА_1 (позикодавець) передав відповідачеві ОСОБА_2 (позичальнику) грошові кошти в сумі 2000 (дві тисячі) доларів США, що в еквіваленті становить 86989,20 грн, а відповідач в свою чергу зобов`язалася повернути зазначену суму протягом двох тижнів у строк до 22.04.2026.

Представник позивача стверджує, що передача коштів підтверджується розпискою, власноруч написаною відповідачем.

Вказує, що відповідач (позичальник) свої зобов`язання за вищевказаним Договором позики не виконала та в строк до 22 квітня 2024 року не повернула позивачеві суму боргу.

Зазначає, що на неодноразові усні звернення позивача до відповідача щодо необхідності виконання умов договору остання не вчинила жодних дій з повернення боргу.

На підставі викладеного, позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко Н.І., просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у розмірі 86989,20 грн.

Ухвалою судді Пересипського районного суду м. Одеси Далеко К.О. від 21.05.2026 справу за вказаною позовною заявою передано за територіальною юрисдикцією на розгляд Первомайському міськрайонному суду Миколаївської області.

24.06.2026 справа надійшла до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілена судді Коваленко Н.А.

Ухвалою від 01.07.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

09.07.2026 представником позивача скеровано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 17.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі. Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів.

Надіслано сторонам копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в цивільній справі.

В судове засідання сторони не прибули, їх представниками через систему «Електронний суд» скеровано відповідні заяви про розгляд справи за відсутності сторін, при цьому представник позивача позов підтримала в повному обсязі та просила задовольнити його; представник відповідача в інтересах своєї довірительки зазначила, що відповідач позов визнає, не заперечує проти його задоволення та просить розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців. Заперечень проти розстрочки виконання рішення суду від позивача не надходило.

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає, що судовий розгляд справи можливо здійснити на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В судовому засіданні 14.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав його ухвалення та проголошення на 18.09.2026.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та давши їм належну оцінку суд дійшов до наступного висновку.

Так, згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що 08.04.2026 між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальником) був укладений Договір позики, відповідно до змісту якого позикодавець надав позичальнику в борг грошові кошти в сумі 2000 доларів США, що в еквіваленті становить 86989,20 грн, з терміном повернення до 22 квітня 2026 року.

На виконання вищевказаного Договору позивачем ОСОБА_1 були передані зазначені грошові кошти в сумі 2000 доларів США відповідачу ОСОБА_2 , що підтверджується розпискою ОСОБА_2 (а.с.30).

Відповідно до частини 2 статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

При цьому, зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів.

Таким чином, вищезазначене вказує, що заявлені представником позивача вимоги стосуються стягнення боргу за договором позики.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

При цьому, за своєю суттю договір чи розписка про отримання у позику грошових коштів є документами, якими підтверджується як умови домовленості сторін та зміст зобов`язань, так і засвідчується отримання позичальником від позикодавця погодженої сторонами грошової суми.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Схожі за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц, від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 та від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом розписки ОСОБА_2 , вбачається, що відповідач взяла в борг у позивача суму грошових коштів в розмірі 2000 доларів США, що в еквіваленті становить 86989,20 грн, та зобов`язалася повернути зазначену суму протягом двох тижнів у строк до 22.04.2026.

При цьому, досліджені судом документи, на переконання суду, містять всі необхідні умови договору позики, зокрема: дату її складання, найменування сторін правочину, розмір отриманих відповідачем грошових коштів, зобов`язання щодо їх повернення та строк повернення зазначених коштів.

З огляду на викладене, на думку суду, наявні в матеріалах справи письмові докази на підтвердження укладення договору, містять всі умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення, що становить основний зміст та істотні обставини позичкового зобов`язання, передбаченого частиною першою статті 1046 ЦК України і є належними доказами укладення між сторонами договору позики та отримання в борг відповідачем грошових коштів в розмірі 2000 доларів США, що в еквіваленті становить 86989,20 грн.

При цьому, відповідачем не заперечується факт укладення договору позики та отримання відповідачем в позику грошових коштів у вказаному розмірі.

Водночас статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

В разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність між сторонами відносин, що виникли з договору позики, оскільки матеріалами справи підтверджується як сам факт отримання відповідачем грошових коштів за договором позики, так і зобов`язання їх повернути у встановлений строк.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача вищезазначена сума позики розмірі 2000 доларів США, що в еквіваленті становить 86989,20 грн.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко Н.І., до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, суд вважає обґрунтованими та таким, що підлягає задоволенню клопотання відповідача ОСОБА_2 про розстрочення виконання судового рішення, враховуючи також те, що проти задоволення зазначеного клопотання не заперечував й сам позивач, який через свого представника спрямував до суду заяву про відсутність заперечень проти розстрочення рішення суду.

Так, згідно з п.2 ч.7 ст.265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про розстрочення виконання рішення.

А тому, враховуючи суму боргу відповідача перед позивачем, що становить 86989,20 грн, а також враховуючи клопотання сторін з цього приводу, суд приходить до висновку про необхідність розстрочення суми заборгованості відповідача за вищевказаним договором позики у розмірі 86989,20 грн на дванадцять місяців, шляхом сплати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості наступним чином: перші 6 (шість) місяців по 4000,00 (чотири тисячі) щомісячно; наступні 6 (шість) місяців залишок заборгованості сплачується рівними частинами щомісячно, тобто 10 498 (десять тисяч чотириста дев`яносто вісім) 20 коп. щомісячно.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За положеннями ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.

Позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 1331,20 грн судового збору. Відповідачка до початку розгляду справи по суті позов визнала. Відтак слід стягнути з відповідачки на користь позивача 50% сплаченого судового збору, а решту повернути позивачу з державного бюджету.

В позовній заяві сторона позивача заявляє про судові витрати на професійну правничу допомогу та вказує, що документальне підтвердження понесених позивачем витрат на оплату правничої допомоги будуть надані відповідно до ч.4 ст. 141 ЦПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення, отже питання щодо стягнення з відповідача таких витрат на час ухвалення рішення судом не вирішується.

Керуючись статтями 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 265, 268, 273, 277, 279 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за позикою від 08.04.2026 в сумі 86989 (вісімдесят шість тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 20 коп.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп., сплаченого відповідно до платіжної інструкції від 01.05.2026 Унікальний ідентифікатор СЕП (UETR) cfa57b50-b8b2-4d53-854e-e880f1419388 Код документа 9413-8445-7033-3498.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. - 50 відсотків витрат по сплаті судового збору.

Розстрочити виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за позикою від 08.04.2026 в сумі 86989 (вісімдесят шість тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 20 коп., строком на дванадцять місяців, шляхом сплати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості наступним чином: перші 6 (шість) місяців по 4000,00 (чотири тисячі) грн 00 коп. щомісячно; наступні 6 (шість) місяців залишок заборгованості сплачується рівними частинами щомісячно, тобто 10 498 (десять тисяч чотириста дев`яносто вісім) грн 20 коп. щомісячно, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили, до повного погашення вищевказаної заборгованості, з правом дострокового погашення зазначеної заборгованості.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Рішення суду складено та підписано 18.09.2026.

Суддя Н. А. Коваленко