Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №467/533/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/533/26

Провадження № 2/467/449/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.,

за участю секретаря Скорнякової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в:

20.04.2026 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №9736063 від 02.08.2023 року в сумі 24727,50 грн, витрати на правничу допомогу 8000,00 грн та судовий збір 2662,40 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.08.2023 року між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №9736063, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 6300,00 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені кредитним договором. 24.12.2024 року між ТОВ «Міолан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №110-МЛ. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги та позивач набув статусу нового кредитора по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги за кредитним договором №9736063 від 02.08.2023 року.

Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 24727,50 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 6300,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків – 17797,50 грн; прострочена заборгованість за комісією - 630,00 грн. Відповідач заборгованість не погасив, а тому позивач просить стягнути з нього заборгованість у зазначеному розмірі.

Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, за клопотанням позивача витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо надходження на банківську картку відповідача кредитних коштів.

21.05.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Малімонова М.І. надійшов відзив на позовну заяву, де представник відповідача вважав недоведеним факт набуття права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» від первісного кредитора ТОВ «Міолан», зважаючи, що за умовами договору відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.12.2024 року перехід права вимоги до нового кредитора пов`язаний зі здійсненням ним обумовленого сторонами фінансування, тоді як на підтвердження оплати за договором про відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.12.2024 року позивач надав тільки платіжну інструкцію, яка не містить відомостей про її виконання обслуговуючим банком. Крім того, у наданій позивачем копії платіжної інструкції її засвідчення вчинено 09.03.2026 року, що передує даті формування зазначеного документу 19.03.2026 року з використанням системи дистанційного обслуговування, що викликає сумніви у достовірності цього доказу. Оскільки позивачем не доведено набуття ним права вимоги до відповідача за кредитним договором, невиконання договору про споживчий кредит не порушує прав позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, заявлений розмір витрат позивача на правничу допомогу 8000,00 грн не є співмірним зі складністю справи та виконаній адвокатом роботі, та являється завищеним, так як предмет спору даної справи відноситься до справ незначної складності, не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Крім того, оскільки з аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень убачається значна кількість аналогічних судових справ про стягнення кредитної заборгованості за позовами ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за представництва АО «Апологет», що свідчить про типовість для АО «Апологет» даного виду спорів. Посилаючись на викладене представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

21.05.2026 року ОСОБА_1 через свого представника Малімонова М.І. звернувся до суду із зустрічною позовною заявою та просив визнати недійсним договір про споживчий кредит №9736063, укладений 02.08.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Міолан», правонаступником якого у даних правовідносинах є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», та ОСОБА_1 . Позовні вимоги обгрунтовує тим, що за умовами спірного договору сума кредиту становить 6300,00 грн, строк кредитування складає 100 днів та складається з 10 днів пільгового періоду та 90 днів поточного періоду. Позичальник має повернути кредит та сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 12.08.2023 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 10.11.2023 року (останній день строку кредитування). В той же час у матеріалах справи наявна анкета-заява на кредит №9736063 від 02.08.2023 року, яка містить відомості щодо суми кредиту 6300,00 грн, строку кредиту 10 днів з 02.08.2023 року, дати повернення кредиту 12.08.2023 року. Також у анкеті-заяві міститься інформація про суму до повернення – 7717,50 грн та складові частини сукупної вартості кредиту. Погоджені умови кредитування – замовлена сума 6300,00 грн, замовлений строк 10 днів, погоджена сума 6300,00 грн, погоджений строк 10 днів, комісія за надання 10,00% одноразово, ставка процентів 1,25% за кожен день користування. Частина умов спірного кредитного договору відповідає погодженим умовам кредитування, зазначеним у вказаній анкеті-заяві на кредит, зокрема, щодо суми кредиту та комісії за надання кредиту. Однак частина погоджених умов кредитування викладена в договорі у іншій формі, яка може сприйматися такою, що відповідає умовам анкети-заяви. Так, замість запитуваного позичальником та погодженого строку кредитування 10 днів, строк спірного договору складається з пільгового періоду 10 днів та поточного – 90 днів. Замість наведених в анкеті-заяві сукупної вартості кредиту 7717,50 грн та процентів в сумі 787,50 грн за ставкою 1,25 відсотків на день, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 7717,50 грн за пільговий період та 24727,50 грн за весь строк кредитування, а проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду складають 787,50 грн за ставкою 1,25 відсотків на день, проценти протягом поточного періоду складають 17010,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотки на день. Відповідно, в анкеті-заяві розміщено умови кредитування, які відрізняються від умов укладеного договору, при цьому умови пільгового періоду збігаються з умовами, погодженими у анкеті-заяві. Таким чином формування кредитодавцем анкети-заяви з неповною інформацією щодо умов кредитування спонукає позичальника на надання згоди на укладення договору кредиту, умови якого частково відповідають умовам анкети-заяви, що свідчить про введення позичальника в оману та являється нечесною підприємницькою практикою, в той час як правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики згідно ч.6 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» є недійсними.

Ухвалою суду від 27.05.2026 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, визначено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

22.06.2026 року від представника позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення у справі, де представник посилався на процедуру укладення електронного кредитного договору, а також що укладенню спірного договору передувало ознайомлення відповідача з його умовами. Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором та кредитний договір №9736063 є таким, що ухвалений у письмовій формі та відповідає вимогам законодавства. Усі документи знаходяться в особистому кабінеті позичальника, він з ними був ознайомлений на момент укладення договору та погодився з усіма додатками та невід`ємними частинами договору. Щодо достовірності копії платіжної інструкції №9562 від 24.12.2024 року, на якій проставлено відмітку про засвідчення копії документа 09.03.2026 року, яка передує даті формування самого документа 19.03.2026 року представник позивача за первісним позовом пояснив, що у процесі підготовки та подання позовної заяви до суду було допущено технічну помилку із зазначенням дати посвідчення копії 09.03.2026 року замість фактичної дати 19.03.2026 року, що є суто технічною помилкою, додано уточнену копію платіжної інструкції. Щодо стягнення з відповідача за первісним позовом судових витрат на правничу допомогу адвоката представник позивача за первісним позовом зазначив, що розмір зазначених витрат у сумі 8000,00 грн є обґрунтованим та підтвердженим. При цьому представник позивача надає комплекс другорядних правових послуг, які не входять в деталізований опис і вказані додаткові дії адвоката, хоч і не завжди мають самостійне відображення у деталізованих актах наданих послуг, об`єктивно впливають на обсяг затраченого часу, що безпосередньо кореспондується із загальним розміром витрат на правничу допомогу.

22.06.2026 року від представника відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено про суперечливу поведінку позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , який спочатку ставить під сумнів факт набуття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прав вимоги за спірним кредитним договором на підставі договору відступлення прав вимоги, після чого посилається на той же договір відступлення прав вимоги як на правову підставу для пред`явлення вимог до відповідача за зустрічним позовом. Заперечуючи по суті позовних вимог за зустрічною позовною заявою посилався на процедуру укладення електронного кредитного договору та зазначив, що підписання відповідачем договору про надання кредиту свідчить про ознайомлення його з правилами надання коштів у позику та вимогами ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», так як ознайомлення з даними правилами передують укладенню договору. У задоволенні вимог за зустрічним позовом просив відмовити. Просив поновити строк на подання відзиву.

23.06.2026 року від представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, де представник зазначив, що посилання представника відповідача за зустрічним позовом на суперечливу поведінку ОСОБА_1 не враховує, що подання відзиву на позовну заяву та зустрічного позову є реалізацією процесуальних прав учасника справи відповідно до ЦПК України. У відзиві ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підтверджує, що укладенню спірного договору передувало заповнення анкети-заяви на кредит та не заперечує, що умови кредитування в цій анкеті-заяві на кредит збігаються з умовами спірного договору у пільговому періоді та відрізняються щодо інших умов. Зазначене свідчить про введення споживача ОСОБА_1 в оману та являється нечесною підприємницькою практикою, що є підставою для задоволення зустрічних позовних вимог. Просив відмовити ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у поновленні строку на подання відзиву.

23.06.2026 року від представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, де зазначає, що за своєю правовою природою пояснення представника позивача є відповіддю на відзив, яка подана з порушенням строку, просив залишити додаткові пояснення без розгляду. Наполягав, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не доведено належними допустимими доказами набуття права вимоги за спірним кредитним договором, що є підставою для відмови у задоволенні первісного позову, оскільки не надано відомостей перерахування коштів за платіжною інструкцією №9562 від 24.12.2024 року.

У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).

Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду, що визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

З огляду на зазначене, суд вважає проявом надмірного формалізму відмову у поновленні процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву в умовах воєнного стану. При цьому суд враховує, що порушення відповідачем за зустрічним позовом зазначеного процесуального строку не було значним та не позбавило позивача за зустрічним позовом можливості вчасно реалізувати своє право на відповідь на відзив. З огляду на зазначене, відзив на зустрічну позовну заяву та додаткові пояснення ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийнято судом.

Ухвалою суду від 24.06.2026 року повторно витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо надходження на банківську картку відповідача кредитних коштів.

Ухвалою суду від 17.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання сторони не з`явилися. Представники позивача за первісним позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 як у окремих заявах так і у заявах по суті спору просили розглянути справу за їх відсутності.

Дослідивши надані матеріали, суд встановив наступне.

Між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 02.08.2023 року укладено договір про споживчий кредит №9736063, відповідно до пункту 1.1. якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Пунктами 1.2.-1.4. вищевказаного кредитного договору передбачено, що сума кредиту становить 6300,00 грн. Кредит надається загальним строком на 100 днів з 02.08.2023 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періоду. Пільговий період складає 10 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 12.08.2023 року (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 10.11.2023 року (дата остаточного погашення заборгованості). Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 12.08.2023 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 10.11.2023 року (останнього дня строку кредитування).

Згідно п.1.5 кредитного договору загальні витрати Позичальника за пільговий період складають 1417,50 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 18427,50 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту за пільговий період 7717,50 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 24727,50 грн.

Пунктом 1.5.1 визначено, що комісія за надання кредиту: 630,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Відповідно до преамбули договору комісія за надання кредиту – одноразова винагорода, що сплачується позичальником за підготовку, організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги (кредиту).

Пунктами 1.5.2-1.5.3 визначено, що проценти за користування кредитом: протягом пільгового періоду 787,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 17010,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована (п.1.6 кредитного договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Пунктом 6.2 кредитного договору передбачено, що розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Міолан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Міолан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Міолан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Міолан» через веб-сайт, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника.

За змістом п. 6.3. договору, позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Міолан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ «Міолан» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація зазначена в цьому договорі, а також та, що надана кредитодавцю, в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; він відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил; він не є військовослужбовцем.

Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4 договору).

Сторонами було узгоджено графік платежів, який є додатком №1 до Договору про споживчий кредит №9736063 від 02.08.2023 року та містить відомості, зокрема, про суму кредиту 6300,00 грн, проценти за користування кредитом на дату платежу 10.11.2023 року 17797,50 грн, комісію за надання кредиту 630,00 грн, загальну вартість кредиту – 24727,50 грн.

Паспорт споживчого кредиту №9736063, який є додатком №2 до Договору про споживчий кредит №9736063 від 02.08.2023 року містить інформацію про умови кредитування станом на 02.08.2023 року, яка зберігає актуальність протягом двох днів з дати надання інформації. Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту: кредит; сума кредиту: 6300,00 грн, строк кредитування: 100 днів, пільговий період 10 днів, поточний період 90 днів. Процентна ставка:1,25 відсотків за кожен день користування кредитом в межах пільгового періоду; стандартна ставка: 3,00 відсотки за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Комісія за надання кредиту: 630,00 грн за ставкою 10,00 відсотків одноразово.

Згідно п.5.1 спірного договору, Позичальник підтвердив, що він до підписання договору отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною цього Договору, з інформацією, передбаченою ч.ч.2,3 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування».

Заява на отримання кредиту №9736063, яка є додатком №3 до Договору про споживчий кредит №9736063 від 02.08.2023 року містить персональні та контакні дані заявника, реквізити платіжної картки позичальника ОСОБА_1 , його прохання до ТОВ «Міолан» надати йому кредит для задоволення особистих потреб на умовах: сума кредиту 6300,00 грн; загальний строк кредитування: 100 днів, з них пільговий період 10 днів, поточний – 90 днів; денна процентна ставка протягом пільгового періоду: 1,25%, протягом поточного періоду – 3%; комісія за надання кредиту 10,00% від суми кредиту. При цьому ОСОБА_1 підтвердив достовірність зазначеної інформації та чинність заявлених ним офіційних документів, а також засвідчив, що розуміє, що подача цієї заяви не призводить до обов`язку кредитодавця надати йому кредит. Він також розуміє, що кредитодавець може надати йому пропозицію про укладення кредитного договору на умовах, що відрізняються від зазначених в цій заяві, а він може відмовитись від укладення кредитного договору на будь-якій стадії.

Додаток №4 до Договору про споживчий кредит №9736063 від 02.08.2023 року містить додаткові контактні дані позичальника для взаємодії за кредитним договором.

Укладенню договору передувало звернення ОСОБА_1 до ТОВ «Мілоан» із анкетою-заявою на кредит №9736063 від 02.08.2023 року на сайті «miolan.ua». У зазначеній анкеті-заві зазначено: сума кредиту 6300,00 грн; строк кредиту: 10 днів з 02.08.2023 року, дата повернення 12.08.2023 року: сума до повернення: 7717,50 грн. Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту 630,00 грн, нараховується одноразово 10,00% від суми кредиту; проценти за користування кредитом:787,50 грн за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Також зазначено персональні та контактні дані ОСОБА_1 , відомості щодо каналу залучення, ІР адресу, з якої подано заяву. Надані позичальником згоди: правила кредитування, бюро кредитних історій. Відомості щодо процесу оформлення та розгляду заяви, що проходив у наступній послідовності: заповнення заяви, автоматична перевірка, заповнення заяви, автоматична перевірка, перевірка у БКІ, скоринг, перевірка у БКІ, скоринг, підписання договору, оброблено. Прийнято рішення про погодження заяви.

Згідно довідки ТОВ «Міолан» від 10.09.2025 року ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит №9736063 від 02.08.2023 року ідентифікований товариством. Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Z18008 02.08.2023 о 12:47, номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор +380986540624.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 факту підписання спірного договору не заперечував.

На підтвердження отримання відповідачем за первісним позовом, ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 6300,00 грн від ТОВ «Міолан» позивачем за первісним позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надано копію платіжного доручення №106699687 від 02.08.2023 року про перерахування отримувачу ОСОБА_1 платником ТОВ «Міолан» зазначеної суми 6300,00 грн.

Також факт отримання грошових коштів ОСОБА_1 підтверджено інформацією АТ КБ «Приватбанк» від 30.06.2026 року №20.1.0.0.0/7-260627/30328-БТ, який повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 в Банку емітовано карту № НОМЕР_1 , та на зазначену карту було здійснено переказ коштів 02.08.2023 року в сумі 6300,00 грн, від платника ОСОБА_3 .

Обгрунтовуючи свої вимоги про визнання зазначеного договору про споживчий кредит недійсним позивач за зустрічним позовом посилався на те, що в анкеті-заяві розміщено умови кредитування, які відрізняються від умов укладеного договору, при цьому умови пільгового періоду збігаються з умовами, погодженими у анкеті-заяві. Таким чином формування кредитодавцем анкети-заяви з неповною інформацією щодо умов кредитування спонукає позичальника на надання згоди на укладення договору кредиту, умови якого частково відповідають умовам анкети-заяви, що свідчить про введення позичальника в оману та являється нечесною підприємницькою практикою, в той час як правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики згідно ч.6 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» є недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» - електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Основними ознаками договору є: домовленість, тобто для його існування повинен бути компроміс, волевиявлення учасників, яке збігається; для договору повинна бути домовленість двох чи більше осіб, що означає, що з волевиявлення лише однієї сторони не може виникнути договір.

Відсутність волевиявлення означає, що сторона не мала на меті укладати відповідний договір та не укладала його.

Згідно із цитованою вище статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Тобто, в даному випадку є заінтересовані (внутрішня воля) в укладенні договору суб`єкти, які для мети завершення укладення договору повинні досягти згоди (зовнішній прояв волі) з усіх істотних умов, а також у визначених законом випадках здійснити реєстрацію договору. Отже в обставинах, коли договір не було укладено, наявний такий елемент як відсутність волевиявлення на вчинення правочину.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Різновидом договору є кредитний договір, який укладається в письмові формі (ст. 1054, 1055 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Нормою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 1056 ЦК України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, під час слухання справи судом було встановлено, що договір підписаний позивачем з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію» та є укладеним у відповідності до положень статті 1046 ЦК України, так як на виконання умов кредитного договору позивач отримав кошти в сумі 6300,00 грн. Факт отримання грошових коштів позивач не заперечує.

Позивач не надав доказів що він повернув позивачу отримані кошти, як і не довів що він відмовився від укладення кредитного договору в порядку, передбаченому ч.2 ст.1056 ЦК України.

Частиною першою статті 230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша стаття 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Пункт 14) статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає, що нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції;

Стаття 19 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає заборону нечесної підприємницької практики.

Так згідно з положеннями ч.1 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика включає:

1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;

2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про:

1) основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;

2) гарантійний строк та гарантійне обслуговування продукції;

3) будь-які застереження щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції;

4) спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг;

5) умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу;

6) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;

7) місце розташування і повну назву продавця, а в разі потреби - місце розташування і повну назву особи, від імені якої виступає продавець;

8) характер, атрибути та права продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди;

9) небезпеку, що загрожує споживачу у зв`язку з покупкою та/або використанням продукції;

10) права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Підприємницька практика, яка істотно спотворює або може істотно спотворити економічну поведінку лише чітко визначеної (окремої) групи споживачів, особливо вразливих до такої діяльності через їх розумові або фізичні вади, вік чи довірливість, у разі якщо продавець мав об`єктивну можливість передбачити їх поведінку та особливості, має оцінюватися з точки зору середньостатистичного представника такої групи, а також з урахуванням припущення, що, зважаючи на викладені обставини, можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відсутня і споживач помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення. Зазначені умови не стосуються законної рекламної діяльності, у тому числі створення заяв або виразів, які не можуть бути сприйняті буквально.

Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними (ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів».

За змістом досліджених доказів у справі встановлено, що ОСОБА_1 , ініціював укладення кредитного договору, зареєструвавшись на сайті ТОВ «Міолан» та звернувшись із анкетою-заявою на кредит №9736063 від 02.08.2023 року, яка була погоджена первісним кредитором та дійсно містить умови кредитування, що співпадають з умовами пільгового строку кредитування за спірним договором. Однак після цього ОСОБА_1 заповнив на сайті кредитодавця заяву на отримання кредиту №9736063, яка сформована у виді додатку №3 до Договору про споживчий кредит №9736063 від 02.08.2023 року та містить інформацію щодо всіх істотних умов кредитування, ознайомився із паспортом споживчого кредиту відповідного змісту та отримав пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), яку акцептував, підписавши одноразовим ідентифікатором. Відтак, до укладення договору ОСОБА_1 в повному обсязі та у належний спосіб був ознайомлений з істотними умовами кредитного договору до його укладення, та у подальшому отримав кредитні кошти на свій банківський рахунок. Таким чином договір укладено в порядку, передбаченому чинним законодавством, а твердження позивача за зустрічним позовом щодо неотримання ним повної інформації про умови кредитування до укладення кредитного договору, введення його в оману, що є нечесною підприємницькою практикою, спростовується матеріалами справи. Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання договору про споживчий кредит №9736063 від 02.08.2023 року недійсним. За такого у задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою слід відмовити.

Пунктом 3.2.6. Договору про споживчий кредит №9736063 від 02.08.2023 року передбачено, що кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

У відповідності до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

24.12.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №110-МЛ, відповідно до умов якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до п.1.1. договору №110-МЛ від 24.12.2024 року на умовах, встановлених цим договором кредитор (ТОВ «Міолан») передає (відступає) новому кредиторові (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (надалі – портфель заборгованості).

Відповідно до п. 6.2.3. договору №110-МЛ від 24.12.2024 року права вимоги переходять до нового кредитора у дату здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі у сумі, вказаній в п.7.1 цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників.

Копія договору №110-МЛ від 24.12.2024 року, надана до матеріалів справи містить відомості щодо підписання його сторонами у сервісі Вчасно.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору до первісного позову позивачем долучено копію платіжної інструкції №9562 від 24.12.2024 року про оплату ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ТОВ «Міолан» згідно договору №110-МЛ від 24.12.2024 року грошових коштів в сумі 894467,78 грн.

Сума платежу відповідає умовам п.7.1 договору №110-МЛ від 24.12.2024 року.

Згідно Акту приймання-передачі реєстру боржників від 24.12.2024 року до Договору відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.12.2024 року кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників від 24.12.2024 року, кількість боржників 1121. Копія зазначеного Акту приймання-передачі реєстру боржників, надана до матеріалів справи містить відомості щодо підписання його сторонами у сервісі Вчасно.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.12.2024 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №9736063 від 02.08.2023 року, право вимоги за якою набуте ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», становить 24727,50 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту – 6300,00 грн; заборгованість по відсотках – 17797,50 грн; заборгованість по комісії - 630,00 грн.

Заперечення відповідача за первісним позовом ґрунтувались на тому, що дата посвідчення копії цього платіжного доручення передує даті його формування, про що представником позивача за первісним позовом надано пояснення, що була допущена описка у даті посвідчення копії представником та надано копію, посвідчену належно.

Крім того, відповідачем за первісним позовом поставлено під сумнів факт прийняття платіжного доручення до виконання банком. Як висновок, відповідач поставив під сумнів належне підтвердження переходу права вимоги за спірним кредитним договором до позивача за первісним позовом.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована особа, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належні оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр боржників, докази оплати за договором.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Згідно з ч. 1-4, 6, 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги»

1. Форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються в договорі між користувачем та надавачем платіжних послуг, якщо інше не передбачено законодавством.

2. Платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

3. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем.

4. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом.

6. Надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції.

7. Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Згідно з підп. 1, 2, 3 п. 2 розд. І Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 №163 (далі - Інструкція про безготівкові розрахунки) ця Інструкція визначає:

1) порядок ініціювання платіжних операцій з рахунків користувачів платіжних послуг (далі - користувач), що відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку (далі - надавач платіжних послуг);

2) обов`язкові реквізити платіжної інструкції, на підставі якої ініціюється платіжна операція з рахунку користувача, та вимоги щодо їх заповнення;

3) порядок виконання надавачами платіжних послуг кредитового переказу коштів, дебетового переказу коштів за згодою платника та дебетового переказу коштів без згоди платника.

Згідно з п. 4 розд. І Інструкції про безготівкові розрахунки правилами платіжної системи/внутрішніми правилами надавача платіжних послуг можуть/може бути:

1) установлені додаткові реквізити платіжної інструкції для ініціювання платіжної операції, яка використовується в цій платіжній системі/у цього надавача платіжних послуг з урахуванням вимог законодавства України;

2) визначений технічний порядок ініціювання платіжної операції.

Згідно з абз. 1-9 п. 37 розд. ІІ Інструкції про безготівкові розрахунки платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Згідно з п. 38 розд. ІІ Інструкції про безготівкові розрахунки надавач платіжних послуг платника зобов`язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції в порядку, визначеному договором між платником та надавачем платіжних послуг платника.

Указівки щодо особливостей заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі наведені в додатку до Інструкції про безготівкові розрахунки.

Платіжна інструкція, копія якої надана представником позивача за первісним позовом містить усі зазначені реквізити та засвідчена підписом надавача платіжних послуг АТ «Райффайзен Банк».

Про виконання сторонами умов договору відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.12.2024 року свідчить також подальше вчинення сторонами відповідних дій, зокрема, сторонами оформлено відступлення права вимоги шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників у відповідності п. 6.2.3. договору №110-МЛ від 24.12.2024 року, копія якого наявна у матеріалах справи. Сукупність наведених доказів свідчить про укладення та виконання сторонами умов договору №110-МЛ від 24.12.2024 року та суд вважає належним чином доведеним факт набуття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №9736063 від 02.08.2023 року. Отже, доводи представника відповідача за первісним позовом про те, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не є належним позивачем у даній справі суд відхиляє.

З викладеного суд встановив, що ТОВ «Міолан» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором №9736063 від 02.08.2023 року виконало та надало кредит в сумі 6300,00 грн. Відступлення права грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором було здійснено шляхом укладення між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Договору відступлення прав вимоги. Позивач довів суду використання та неповернення відповідачем кредитних коштів.

З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №9736063 від 02.08.2023 року, виконаного ТОВ «Міолан» убачається, що її загальний розмір становить 24727,50 грн.

Відповідно до виписки з особового рахунку за Кредитним договором №9736063 від 02.08.2023 року, яку сформував представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», заборгованість ОСОБА_1 становить 24727,50 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту – 6300,00 грн; заборгованість по відсотках – 17797,50 грн; заборгованість по комісії - 630,00 грн. Станом на 09.03.2026 року заборгованість не погашена.

В матеріалах справи наявна копія Претензії за вих. №24067988/4796 від 02.03.2026 року, в якій позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги та направив вимогу про сплату боргу.

Встановивши неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів, суд зробив висновок про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як правонаступника первісного кредитора, заборгованості за кредитним договором №9736063 від 02.08.2023 року у розмірі 24727,50 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту – 6300,00 грн; заборгованість по відсотках – 17797,50 грн; заборгованість по комісії - 630,00 грн.

При цьому суд враховує, що за змістом п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, нормами Закону України «Про споживче кредитування» кредитору надано право встановлювати в договорі умову щодо комісії пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також відносити плату за такі послуги до загальних витрат за споживчим кредитом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги за первісним позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України)

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У зв`язку зі зверненням до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» у відповідності до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Частинами 1-3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом із поданою позовною заявою позивачем надано докази понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, такі як Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107, укладений 01.07.2025 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», Акт №Д/20441 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 09.03.2026 року, детальний опис наданих послуг до даного акту від 09.03.2026 року. Відповідно до наданих доказів, витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 8000,00 грн.

Адвокатським об`єднанням «Апологет» надано позивачу наступні послуги, вартість яких заявлена до відшкодування: усна консультація щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором – 0 годин 30 хвилин; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 години 00 хвилин; погодження правової позиції клієнта у справі – 0 годин 30 хвилин; складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта – 3 години 30 хвилин; подання заяви до суду від імені клієнта 1 шт.

Враховуючи наведене представником відповідача за первісним позовом обґрунтування неспівмірності витрат на правничу допомогу зі складністю справи та виконаної адвокатом роботи, надаючи оцінку зазначеним доказам щодо часу на надання правничих послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим надання правничої допомоги саме за цими видами послуг не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи. Крім того, позовна заява не є складною за своєю суттю, в даній категорії справ наявна усталена судова практика, через що позовні заяви у цих справах є типовими, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг доказів є порівняно невеликим. За такого суд вважає заявлений розмір витрат сторони позивача на правничу допомогу неспівмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами). У зв`язку з наведеним суд стягує з відповідача на користь позивача 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи представника позивача за первісним позовом щодо надання комплексу другорядних правових послуг, які не входять в деталізований опис але впливають на обсяг затраченого часу і безпосередньо кореспондується із загальним розміром витрат на правничу допомогу суд відхиляє, оскільки належних доказів надання та оплати зазначених послуг суду не надано.

У відповідності до ст. 141 КПК України, оскільки суд зробив висновок про задоволення позовних вимог за первісним позовом, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Враховуючи, що за зустрічним позовом позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», та суд зробив висновок про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, судовий збір належить віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1 корп. 28; код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №9736063 від 02.08.2023 року у розмірі 24727 грн (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять сім) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1 корп. 28; код ЄДРПОУ 35234236) судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про визнання договору недійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.О.Догарєва