Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №128/105/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 128/105/26

Провадження №2/145/682/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І. І. ,

за участю: секретаря судового засідання Коржан Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", адреса: вулиця Саксаганського, буд. 133-А, місто Київ, ЄДРПОУ 37356833

в особі представника позивача - Балюха Євгена Олександровича,

до

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

В провадження Тиврівського районного суду Вінницької області відповідно до ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 19.01.2026 надійшла цивільна справа № 128/105/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" обґрунтовані тим, що 03.10.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 03.10.2024-100000304, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5000 грн строком на 98 днів , тобто до 08.01.2025, під фіксовану процентну ставку у розмірі 1% на день та комісією за видачу кредиту в розмірі 5% від суми кредиту, що дорівнює 250 грн. Умовами договору також встановлено комісію за обслуговування кредиту в розмірі 250 грн у кожному з 3 розрахункових періодів, а також неустойку в розмірі 50 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання. Товариство свої зобов`язання за умовами укладеного кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці грошові кошти в кредит, натомість відповідачка своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, внаслідок чого за нею утворилась заборгованість, яка за розрахунками позивача становить 12350 грнта складається із заборгованості з: тіла кредиту — 5000 грн, процентів — 3850 грн, комісії (за надання кредиту) — 250 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредиту) — 750 грн, неустойки — 2500 грн. Враховуючи викладене позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати у виді сплаченого судового збору.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 01.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

25.04.2026 представником відповідачки адвокатом Гулою Андрієм Сергійовичем до суду через через підсистему "Електронний суд" подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачка визнала позовні вимоги щодо тіла кредиту, відсотків та комісій. Водночас, сторона відповідачки заперечила щодо стягнення неустойки в розмірі 2500 грн, посилаючись на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. З урахуванням наміру відповідачки добровільно погасити заборгованість в частині визнаних позовних вимог просив надати час для примирення сторін у справі, а в частині позовних вимог щодо стягнення неустойки в розмірі 2500 грн просив відмовити у їх задоволенні.

30.04.2026 представником відповідачки адвокатом Гулою Андрієм Сергійовичем до суду через через підсистему "Електронний суд" подано клопотання про долучення доказів, а саме: платіжної інструкції № 9413-6761-3840-4990 від 29.04.2026 про сплату на користь ТОВ «Споживчий центр» частини кредитної заборгованості в розмірі 8000 грн за договором № 03.10.2024-100000304.

26.05.2026 представником відповідачки адвокатом Гулою Андрієм Сергійовичем до суду через через підсистему "Електронний суд" подано клопотання про долучення доказів, а саме: платіжної інструкції № 9416-3240-3886-3002 від 26.05.2026 про сплату на користь ТОВ «Споживчий центр» частини кредитної заборгованості в розмірі 4350 грн за договором № 03.10.2024-100000304 та платіжної інструкції № 9416-3323-3138-8685 від 26.05.2026 про сплату на користь ТОВ «Споживчий центр» частини кредитної заборгованості в розмірі 166,40 грн за договором № 03.10.2024-100000304. У клопотанні зазначено, що відповідачкою на користь позивача здійснено оплату в загальній сумі 12516,40 грн на погашення кредитної заборгованості з тіла кредиту — 5000 грн, відсотків — 3850 грн, комісії - 1000 грн (тобто всієї заборгованості за виключенням неустойки в розмірі 2500 грн, проти якої відповідачка заперечує) та відшкодування сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2662,40 грн.

28.05.2026 представником позивача Лисенко Оленою Сергіївною до суду через через підсистему "Електронний суд" подано клопотання про закриття провадження у справі № 128/105/26 за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вона просила, крім закриття провадження у справі, стягнути з відповідачки понесені позивачем у справі судові витрати.

29.05.2026 представником відповідачки адвокатом Гулою Андрієм Сергійовичем до суду через через підсистему "Електронний суд" подано додаткові пояснення , у яких він заперечив щодо стягнення з відповідачки судових витрат на сплату позивачем судового збору, посилаючись на те що відповідачкою заперечується стягнення з неї неустойки, водночас відповідно до раніше поданих квитанцій нею було сплачено заборгованість за кредитним договором за виключенням неустойки в розмірі 2500 грн з урахуванням сплаченого позивачем судового збору.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 17.09.2026 закрито провадження у цивільній справі № 128/105/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 03.10.2024-100000304 від 03.10.2024 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, нарахованими відсотками та комісіями.

Водночас, вказаною ухвалою продовжено розгляд цивільної справи № 128/105/26 у частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 03.10.2024-100000304 від 03.10.2024 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованою неустойкою.

Отже, судом установлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" та ОСОБА_1 03.10.2024 укладено кредитний договір № 03.10.2024-100000304, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5000 грн строком на 98 днів , тобто до 08.01.2025, під фіксовану процентну ставку у розмірі 1% на день та комісією за видачу кредиту в розмірі 5% від суми кредиту, що дорівнює 250 грн. Умовами договору також встановлено комісію за обслуговування кредиту в розмірі 250 грн у кожному з 3 розрахункових періодів, а також неустойку в розмірі 50 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Внаслідок невиконання відповідачкою умов кредитного договору за нею виникла заборгованість із тіла кредиту, процентів та комісії, яку відповідачка визнала та після подання позову до неї сплатила вказану заборгованість, у зв`язку з чим провадження в цій частині було закрито.

Водночас, позивачем нараховано неустойку за неналежне виконання зобов`язань в розмірі 2500 грн, з якою відповідачка не погоджується.

Таким чином, між сторонами існує спір щодо нарахування неустойки за кредитним договором № 03.10.2024-100000304 від 03.10.2024.

Вирішуючи даний спір, суд звертає увагу на наступне.

Обґрунтовуючи нарахування неустойки, позивач послався на те, що оскільки кредитний договір укладено 03.10.2024, тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", яким виключено пункт 6.1. Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення споживача у період дії воєнного стану від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, а тому вимога позивача про стягнення неустойки за договорами, укладеними після 24.01.2024, є правомірною з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отриманні кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.

З такою позицією позивача суд погодитись не може, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 6.1. розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" передбачалося, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Зазначену норму було виключено Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Разом з тим, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до абзаців 1 і 2 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Конституційний Суд України у Рішенні від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

З огляду на викладене, принцип «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) може бути застосований виключно за умови співіснування суперечливих норм одного ієрархічного рівня.

Система нормативно-правових актів України за їх юридичною силою (від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили) включає: а) Конституцію України; б) закони, кодекси України; в) підзаконні нормативно-правові акти: постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств, акти інших державних органів, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти органів місцевого самоврядування, які містять норми права тощо.

Кодекс - єдиний, зведений, внутрішньо узгоджений нормативно-правовий акт, прийнятий вищим органом законодавчої влади у процесі нормотворчої діяльності або народом на всеукраїнському референдумі, який на основі загальних принципів регулює певну сферу суспільних відносин. Кодекс є особливим різновидом закону.

Водночас суд вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 66 Закону України «Про правотворчу діяльність» у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом.

Враховуючи викладене, застосуванню в цьому випадку підлягає саме п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Оскільки неустойка нарахована у період дії в Україні правового режиму воєнного стану, то відповідач, як позичальник, на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в будь-якому випадку звільняється від обов`язку її сплати на користь позивача, нарахована неустойка підлягає списанню кредитодавцем, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Таким чином, встановивши всі фактичні обставини справи, дослідивши кожний доказ з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, та сукупність доказів з точки зору їх достатності, надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки.

Розподіл процесуальних витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджено платіжною інструкцією №СЦ00066072 від 30.12.2025 (а.с.20). Інших судових витрат не заявлено.

Водночас, відповідачкою згідно платіжних інструкцій № 9413-6761-3840-4990 від 29.04.2026, № 9416-3240-3886-3002 від 26.05.2026, № 9416-3323-3138-8685 від 26.05.2026 сплачено на користь позивача грошові кошти в загальній сумі 12516,40 грн, з яких на погашення заборгованості за кредитом - 9850 грн, на погашення судового збору - 2662,40 грн.

Зважаючи на висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки та добровільну сплату відповідачкою суми судового збору, суд не стягує з відповідачки судових витрат в примусовому порядку.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 3, 5, 10, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за кредитним договором № 03.10.2024-100000304 від 03.10.2024 в розмірі 2500 грн відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 18 вересня 2026 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", адреса: вулиця Саксаганського, буд. 133-А, місто Київ, ЄДРПОУ 37356833

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Суддя Патраманський І. І.