Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №139/570/26 — Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/570/26

Провадження № 2/139/395/26

РІШЕННЯ

іменем України

18 вересня 2026 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,

з участю секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,

розглянувши в селищі Муровані Курилівці у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

01 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН»та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 103574811. Відповідно до умов вказаного вище договору сума кредиту складає 4000 гривень; строк кредиту 360 днів; кредит надається шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку відповідача. ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало. ОСОБА_1 свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконує.

26 червня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН»та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № МТ-260626-1, у відповідності до умов якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитними договорами, в тому числі, з відповідачем.

Через підсистему "Електронний суд" 13 серпня 2026 року представник позивача ОСОБА_2 подала позов про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 103574811, укладеним між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 01 лютого 2026 року, в сумі 17825 гривень 05 копійок. Підставою для стягнення названо невиконання боржником своїх зобов`язань з повернення кредиту та відсотків, а також отримання позивачем на підставі Договору факторингу № МТ-260626-1 від 26.06.2026 права вимоги за зазначеним вище кредитним договором.

14 серпня 2026 року на підставі ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддею отримано інформацію з ЄДДР про зареєстроване місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 14 серпня 2026 року (а.с. 10) позовну заяву прийнято до розгляду Мурованокуриловецького районного суду, відкрито провадження у справі та ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвала про відкриття провадження 18 серпня 2026 року була направлена для відома відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання, однак, поштове відправлення повернулося до суду 25 серпня 2026 року без вручення, оскільки адресат відсутня за вказаною адресою (а.с. 11).

Ухвалою судді від 26 серпня 2026 року (а.с. 13) справу призначено до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі судових засідань Мурованокуриловецького районного суду на 11-ту годину 18 вересня 2026 року.

В судове засідання сторони не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача в п. 4 позовних вимог просила розгляд справи проводити без участі Позивача та представника.

Судову повістку-повідомлення з ухвалою про відкриття провадження 27 серпня 2026 року було направлено відповідачу на її зареєстровану адресу проживання, однак поштове відправлення повернулося буз вручення з відміткою від 31 серпня 2026 року про відсутність адресата (а.с. 14-15). З урахуванням положень ст. 128 ЦПК України відповідач вважається такою, що належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.

Відзив на позов чи заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідач до суду не подала.

За приписами ч. 1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими ЦПК України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ЦПК України. Тому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив про розгляд справи без участі сторін.

Розглянувши справу, суд прийшов до такого висновку:

За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частина 2 ст. 1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.)

Судом установлено, що ОСОБА_1 01 лютого 2026 року уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» Договір про споживчий кредит № 103574811.За умовами такого Договору Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2. Договору у кредит, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (п. 1.1.); сума кредиту складає 4000 гривень (п. 1.2.); строк кредиту 360 днів (п..3.); повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку № 1 до Договору, остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 27.01.2027 (п. 1.4.); загальні витрати Позичальника за кредитом складають 14149 гривень 40 копійок, а орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 18149.40 (п. 1.5.); Комісія за надання кредиту: 900.00 грн., яка нараховується за ставкою 22.50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (пп. 1.5.1.); комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 6512 гривень, що нараховується за ставкою 7.40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього Договору (п. 1.5.2.); проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 90.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. 1.5.3.); проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п. 1.5.3 та п. 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 6737 гривень 40 копійок (п. 1.5.4.); кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (п. 2.1.).

Цей Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1.).

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

За приписами Цивільного кодексу України будь-який вид договору може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У п.п. 5 і 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Договір про споживчий кредит № 103574811 від 01.02.2026 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позивачем доведено отримання ОСОБА_1 кредитних коштів від ТОВ «МІЛОАН» в сумі 4000 гривень Платіжним дорученням № 115221730 від 01 лютого 2026 року, відповідно до якого Платник: ТОВ «Мілоан» через ТОВ «ФК «Контрактовий дім» Отримувачу ОСОБА_1 на кредитний рахунок № НОМЕР_1 перерахував 4000 гривні з призначенням платежу: Кошти згідно договору 103574811.

Доказів на спростування такого факту відповідач суду не надала.

Узагальнюючи все вище наведене, суд вважає доведеним факт укладення ОСОБА_1 . Договору № 103574811 про споживчий кредит від 01.02.2026, а також факт, що кредитодавець виконав своє зобов`язання з надання грошових коштів (кредиту) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених відповідним Договором.

До такого рішення суд прийшов, в тому числі, з урахуванням правових позицій Верховного Суду.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження: 14-308цс18) зроблено такий правовий висновок: «Разом з тим стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.».

Як слідує із розрахунку заборгованості за Договором № 103574811 про споживчий кредит від 01.02.2026, який вчинено первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН», ОСОБА_1 не виконує належним чином узяті на себе зобов`язання з повернення кредиту і сплати відсотків, та станом на 26.06.2026 загальна сума заборгованості становить 17825 гривень 05 копійок, з яких: 4000 гривень – основний борг, 2557 гривень 05 копійок – сума заборгованості за відсотками, прострочена заборгованість за штрафом – 8000 гривень і прострочена заборгованість за комісією – 3268 гривень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

26 червня 2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № МТ-260626-1.

За цим Договором Клієнт відступає Право вимоги до Боржників за Кредитними договорами Факторові, внаслідок чого Клієнт передає, а Фактор одержує право вимагати від Боржників належного виконання всіх зобов`язань за Кредитними договорами. Клієнт відповідає перед Фактором за дійсність грошових вимог, право яких відступається Факторові за цим Договором, але не відповідає за невиконання або неналежне виконання вимоги Боржниками (п. 2.3.).

Сторони домовились, що Право вимоги за Кредитними договорами, вказаними у Переліку (Реєстрі) Боржників, вважається відступленим Клієнтом Факторові з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі Переліку (Реєстру) Боржників, складеного за формою, погодженою у Додатку 1 до цього Договору, виключно за умови виконання Фактором свого обов`язку щодо сплати Ціни продажу у розмірі, передбаченому у п. 3.2. цього Договору (п. 2.4.). Після підписання Сторонами Акту приймання-передачі Переліку (Реєстру) Боржників до Фактора переходять всі права та обов`язки Клієнта, як сторони, які виникли на підставі Кредитних договорів в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення цього Договору ( п. 2.5).

Відповідно до витягу з Переліку (Реєстру) боржників № 1, ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло права грошової вимоги, в тому числі, і за Договором № 103574811, боржником за яким є ОСОБА_1 . На момент набуття позивачем права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 103574811, загальна сума заборгованості - 17825 гривень 05 копійок, з яких: 4000 гривень – основний борг, 2557 гривень 05 копійок – сума заборгованості за відсотками, прострочена заборгованість за штрафом – 8000 гривень і прострочена заборгованість за комісією – 3268 гривень.

Відповідач доводів та тверджень сторони позивача про наявність заборгованості і про її розмір не спростувала, відзиву чи будь-яких заперечень, доказів не подала.

В той же час, процесуальні обов`язки відповідача полягають, зокрема, у здійсненні активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов`язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. постанови ВП ВС від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач набуло право вимоги заДоговором № 103574811 про споживчий кредит від 01.02.2026.

Визначаючи розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд ураховує таке:

Позовні вимоги ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» щодо стягнення із ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами та заборгованості за комісією є обґрунтованими умовами Договору № 103574811 про споживчий кредит від 01.02.2026 та нормами Цивільного кодексу України, вони доведені належними доказами, а тому підлягають до задоволення.

В той же час, відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025, № 40/2026 від 12.01.2026, № 342/2026 від 27.04.2026, № 596/2026 від 13.07.2026) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє до 31 жовтня 2026 року.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що вимога про стягнення із відповідача 8000 гривень нарахованих штрафів, задоволенню не підлягає.

За таких обставин, суд вбачає підстави для судового захисту прав позивача та стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» кредитної заборгованості в сумі 9825 гривень 05 копійок.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать. зокрема, витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У позовній заяві представник позивача зазначив, що понесені ним судові витрати складаються із суми сплаченого судового збору та витрат на відправлення відповідачу копії позовної заяви з додатками засобами поштового оператора ТОВ "Поштова служба "Е-ПОСТ".

Ця обставина доведена відповідними платіжними документами – платіжна інструкція № 3720480535 від 12 серпня 2026 року (а.с. 6) та Квитанцією № 2195813 від 12 серпня 2026 року ТОВ "Поштова служба "Е-ПОСТ" (в матеріалах електронної справи).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

При зверненні до суду з цим позовом позивачем було сплачено 2662 гривні 40 копійок судового збору (а.с. 6) та витрачено на відправлення поштової кореспонденції відповідачу 219 гривень 78 копійок.

Всього судові витрати позивача склали 2882 гривні 18 копійок.

Суд у цьому рішенні прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 9825 гривень 05 копійок із заявлених 17825 гривень 05 копійок, що складає 55,12% від заявленої вимоги, тому і компенсація судових витрат підлягає у розмірі 55,12% або в сумі 1588 гривень 66 копійок.

Керуючись: ст.ст. 42 і 61 Конституції України, Договором № 103574811 про споживчий кредит від 01.02.2026, Договором факторингу № МТ-260626-1 від 26.06.2026, ст.ст. 6, 11, 509, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 536, 610-612, 626-629, 638, 639, 641, 644, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за Договором № 103574811 про споживчий кредит від 01.02.2026, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , у сумі 9825 гривень 05 копійок , а також частину судових витрат в розмірі 1588 гривень 66 копійок, а всього 11413 (одинадцять тисяч чотириста тринадцять) гривень 71 копійку.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з моменту проголошення до апеляційного суду Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс, 601, код ЄДРПОУ 43170298; рахунок Позивача в банку: НОМЕР_2 , АТ "ОТП БАНК", Україна, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код за ЄДРПОУ 21685166, МФО 300528.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: _________________