Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №335/8127/26 — Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 335/8127/26

Провадження № 2/139/416/26

РІШЕННЯ

іменем України

18 вересня 2026 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,

з участю секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,

розглянувши в селищі Муровані Курилівці у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

18 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № LM328457260, який підписаний електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора. Кошти кредиту надалися ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, які надані відповідачем первісному кредитору.

12 березня 2025 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № ОК-ТП/26, на підставі якого до останнього перейшло право вимоги за Договором кредитної лінії № LM328457260 від 18.11.2024.

27 травня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 27/0526-1, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Зокрема, до позивача перейшло право вимоги щодо боржника за Договором кредитної лінії № LM328457260 від 18.11.2024 в сумі 22280 гривень 30 копійок, з яких: 6299 гривень 15 копійок – заборгованість за основним зобов`язанням, 12831 гривня 57 копійок –заборгованість з процентів, 3149 гривень 58 копійок – неустойка.

Від представника позивача ОСОБА_2 22 липня 2026 року цей позов надійшов до Вознесенського районного суду м. Запоріжжя.

28 липня 2026 року на підставі ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддею було отримано інформацію (а.с. 63) про зареєстроване місце проживання відповідача у с. Вищеольчедаї Могилів-Подільського (раніше - Мурованокуриловецького) району Вінницької області.

Ухвалою судді від 28 липня 2026 року (а.с. 65) справу передано за підсудністю до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області.

Справа надійшла до суду 20 серпня 2026 року. Ухвалою від 21 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду Мурованокуриловецьким районним судом та відкрито провадження у справі (а.с. 74). Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а відповідачу встановлено строк в 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченням щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Про час та місце розгляду повідомлені належним чином. Зокрема, позивачу та його представнику ухвала та судова повістка-повідомлення направлені до їх електронних кабінетів.

Судова повітка-повідомлення разом з копією ухвали про відкриття провадження направлені 21 серпня 2026 року на зареєстровану адресу проживання відповідача та на адресу, зазначену в позовній заяві. Поштові відправлення 01 вересня 2026 року повернулися до суду без вручення з відміткою про відсутність адресата за вказаними адресами (а.с. 77-78, 79-80). Також копії вказаних вище документів були направлені відповідачу на адресу електронної пошти, яку було зазначено у реквізитах позичальника у кредитної лінії № LM328457260 (а.с. 19) та у позовній заяві, і доставлені 21 серпня 2026 року (а.с. 75, 76).

Представник позивача в п. 4 позовних вимог просила про розгляд справи без участі представника позивача.

За приписами ч. 1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими ЦПК України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ЦПК України. Тому, з урахуванням положень з урахуванням положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив про розгляд справи без участі сторін. При цьому суд враховує, що відповідач, у відповідності до положень ст. 128 ЦПК України, вважається таким що належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Розглянувши справу, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з урахуванням такого:

За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судом установлено:

18 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № LM328457260 (а.с. 8-19). Відповідно до умов цього Договору ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 6300 гривень (п. 2.2.); кредит надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця на рахунок позичальника за платіжною картою № НОМЕР_1 (п. 5.1.); рекомендована дата дострокового повернення кредиту 02 січня 2025 року (п.7.1.1); кінцева дата повернення кредиту 18 грудня 2029 року (п. 7.3.); денна процентна ставка 0,98% (п. 8.6.). Договір підписано відповідно до абзацу 2 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом введення під Офертою одноразового ідентифікатора, і з моменту його підписання вважається укладеним в електронній формі (п. 4.10.7.). Позичальник підтвердив (п.4.10.5., 4.10.6.), що до укладення цього Договору, зокрема, ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, з інформацією передбаченою ч.ч. 2, 3 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»; отримав Правила за посиланням https://pango.com.ua/s/documents, проект цього Кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма їх умовами; отримав від Товариства інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та в Законі України «Про споживче кредитування».

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

У п.п. 5, 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частина 2 ст. 1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, в установлений строк і відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 5.1. Договору кредитної лінії № LM328457260 від 18 листопада 2024 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» і ОСОБА_1 домовлено, що кредит надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця на рахунок позичальника за платіжною картою № НОМЕР_1 .

Відповідно до Довідки директора ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» № LM328457260/03062026/Э від 03.06.2026 (а.с. 21) та платіжного доручення від 18 листопада 2024 року (а.с. 22) ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» перерахувало 6300 гривень отримувачу ОСОБА_1 , призначення платежу: кошти згідно договору LM328457260 від 18.11.2024 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 . Отже, кредитор виконав своє зобов`язання щодо видачі ОСОБА_1 кредиту.

В той же час, як стверджується в позові, ОСОБА_1 не виконав свого зобов`язання за кредитним договором № LM328457260 від 18 листопада 2024 року.

Згідно з Розрахунком заборгованості, вчиненої первісним кредитором (а.с. 23-24), станом на 12 березня 2025 року за ОСОБА_1 рахувалася заборгованість на загальну суму 13329 гривень 45 копійок, з яких: 6299 гривень 15 копійок – заборгованість за тілом кредиту, 3880 гривень 72 копійки – заборгованість по процентах, 3149 гривень 58 копійок – сума заборгованості за неустойкою. При цьому у розрахунку враховано часткову оплату ОСОБА_1 кредитної заборгованості на загальну суму 2027 гривень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

12 березня 2025 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № ОК-ТП/26 (а.с. 27-29), на підставі якого до останнього перейшло право вимоги за Договором кредитної лінії № LM328457260 від 18.11.2024 (а.с. 31-32).

Розмір права вимоги складав 13329 гривень 45 копійок, з яких: 6299 гривень 15 копійок – заборгованість за тілом кредиту, 3880 гривень 72 копійки – заборгованість по процентах, 3149 гривень 58 копійок – сума заборгованості за неустойкою.

Використовуючи своє право нарахування боржнику процентів за користування кредитом, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за період з 13 березня 2025 року до 04 серпня 2025 року включно нарахував встановлені Договором кредитної лінії № LM328457260 від 18.11.2024 щоденні проценти.

Станом на 27 травня 2026 року у ОСОБА_1 рахується заборгованість за Договором кредитної лінії № LM328457260 від 18.11.2024 на загальну суму 22280 гривень 30 копійок, з яких: 6299 гривень 15 копійок – заборгованість за основним зобов`язанням, 12831 гривня 57 копійок –заборгованість з процентів, 3149 гривень 58 копійок – неустойка.

Пунктом 5.3.3. Договору факторингу № ОК-ТП/26 від 12.05.2025 передбачено право ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступити право вимоги на користь третіх осіб.

27 травня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 27/0526-1 (а.с. 34-38), у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

З Реєстру прав вимоги № 1 (виписка на а.с. 40) слідує, що до позивача перейшло право вимоги щодо боржника за Договором кредитної лінії № LM328457260 від 18.11.2024 ОСОБА_1 (в Реєстрі № 4097) на загальну суму 22280 гривень 30 копійок, з яких: 6299 гривень 15 копійок – заборгованість за основним зобов`язанням, 12831 гривня 57 копійок –заборгованість з процентів, 3149 гривень 58 копійок – неустойка.

Позивач заявив вимогу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості, яка існувала у того станом на момент отримання від відповідної кредитної установи права вимоги за Договором кредитної лінії № LM328457260 від 18.11.2024.

Відповідач не спростував факту невиконання ним обов`язку з повернення кредиту та передбаченої умова кредитного договору одноразової комісії за видачу кредиту.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Процесуальні обов`язки відповідача полягають, зокрема, у здійсненні ним активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов`язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. постанови ВП ВС від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19.

Пунктом 9.1.1.2. Договору кредитної лінії № LM328457260 від 18.11.2024 передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником умов цього Договору, Кредитодавець з дотриманням вимог законодавства має право вимагати дострокового повернення Кредиту та сплати процентів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» щодо стягнення із ОСОБА_1 суми 6299 гривень 15 копійок як заборгованості за основним зобов`язанням і 12831 гривні 57 копійок заборгованості з процентів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості з неустойки в сумі 3149 гривень 58 копійок, суд вважає, що вона не підлягає до задоволення з врахуванням такого:

24 грудня 2023 року вступив в силу Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Разом із тим, виник конфлікт між нормами пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», за змістом якого через 30 днів після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дозволяється встановлення договірної відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, і пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 487/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025, № 40/26 від 12.01.2026, № 342/2026 від 27.04.2026, № 596/2026 від 13.07.2026) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє до 31 жовтня 2026 року.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Таким чином, усі закони України, які є актами цивільного законодавства, повинні відповідати ЦК України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Таким чином, ЦК України має вищу юридичну силу, тому до цих правовідносин підлягає застосуванню положення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, а тому відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

Отже, враховуючи вищенаведені норми законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки за прострочення виконання зобов?язання за Договором кредитної лінії № LM328457260 від 18.11.2024 в сумі 3149 гривень 58 копійок.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

У позовній заяві вказано, що судові витрати позивача складаються лише із витрат на сплату судового збору.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Позивач заявив до суду позовну вимогу з ціною позову 22280 гривень 30 копійок, сплативши 2662 гривні 40 копійок судового збору (а.с. 5). Суд у цьому судовому рішенні прийшов до висновку про задоволення позову в розмірі 19130 гривень 72 копійки, що складає 85,86% від заявленої вимоги. Тому і компенсація судових витрат, зокрема, у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору (а.с. 5) підлягає у розмірі 85,86% або 2285 гривень 94 копійки.

Про наявність інших судових витрат суду не заявлено і доказів не надано.

Керуючись: ст.ст. 42 і 61 Конституції України, Договором кредитної лінії № LM328457260 від 18.11.2024, ст.ст. 6, 11, 509, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 536, 610-612, 626-629, 638, 639, 641, 644, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280, 282, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за Договором кредитної лінії № LM328457260 від 18.11.2024, укладеним між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ ПЛАТЕЖІ» та ОСОБА_1 , у сумі 19130 гривень 72 копійки, а також судові витрати у вигляді частини сплаченого при зверненні до суду судового збору в сумі 2285 гривень 94 копійки, а всього 21416 (двадцять одну тисячу чотириста шістнадцять) гривень 66 копійок.

В частині позовних вимог про стягнення неустойки відмовити.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: _________________