Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №137/1196/26 — Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/1196/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Верещинської Я.С.

за участю секретаря судового засідання Хижук Л.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в с-щі Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача

Представник позивачки-адвокат Свистун Л.В. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 із зазначеним позовом до відповідача про визнання за позивачкою, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на: земельну ділянку, площею 0,2200 га, з кадастровим номером 0522484200:03:001:0301, для ведення особистого селянського господарства; площею 0,2500 га, з кадастровим номером 0522484200:03:001:0299, для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 , який за життя заповіту не склав, спадкова справа до його майна не заводилася. Разом з тим, після його смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно. На підставі рішення Літинської сільської Ради народних депутатів від 01.04.1994 №5 ОСОБА_2 у приватну власність була передана земельна ділянка, площею 0,47 га для ведення підсобного господарства, що знаходиться біля будинку по АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 був головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , за вказаною адресою було зареєстровано його місце про проживання, членами зазначеного домогосподарства із реєстрацією місця проживання, на той період, також були: дружина – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дочка ОСОБА_1 ; син – ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, ОСОБА_2 був власником будинку за адресою: АДРЕСА_3 , який за життя подарував позивачці за договором дарування. Разом з тим, земельна ділянка, площею 0,47 га, для ведення підсобного господарства, на якій знаходиться вищевказаний будинок, що була передана померлому ОСОБА_2 у приватну власність, а саме: 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд; 0,2200 га - для ведення особистого селянського господарства, залишилась не успадкованою. Зазначає, що позивачка є єдиною спадкоємицею першої черги за законом на вищевказане нерухоме майно – земельні ділянки, що залишилися після смерті її батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з огляду на положення ст.549 ЦКУ РСР 1963 року, який діяв на момент відкриття спадщини, вважається такою, що спадщину прийняла, оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, та за даними погосопдарської книги була зареєстрована разом із спадкодавцем. Інші спадкоємці за законом першої черги спадкування, в тому числі, які спадщину прийняли фактично, у померлого відсутні. У лютому 2025 року позивачка звернулася до нотаріальної контори з приводу оформлення спадкових прав на майно, що залишилося після смерті батька, однак їй надано письмове роз`яснення, зокрема, про те, що копія Архівного витягу з рішення, яким передано ОСОБА_2 в приватну власність спірну земельну ділянку, не є правовстановлюючим документом. З огляду на викладене, позивачка позбавлена можливості оформити спадкові права на земельні ділянки після смерті батька в нотаріальному порядку, у зв`язку з чим змушена звертатись до суду за захистом свого права, шляхом визнання за нею права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Рух справи в суді

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 10.08.2026 провадження у справі відкрито у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 17.09.2026.

Розгляд справи

Представник позивачки-адвокат Свистун Л.В. подала до суду заяву, відповідно до якої просить розглянути справу без участі позивачки та її представника, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

Від відповідача Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області через канцелярію суду надійшов лист, в якому просять справу розглядати без участі їх представника. Літинська селищна рада позовні вимоги визнає.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Згідно із ч.3, 4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем та вважає за можливе за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення у даному судовому засіданні за наявними у справі доказами.

Встановлені судом обставини

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 22.04.2002 (а.с.9).

За життя ОСОБА_2 заповіт не склав, спадкова справа до майна померлого не заводилася, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №86133520 від 28.07.2026 та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) №86133495 від 28.07.2026 (а.с.10,11).

ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_2 що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим 12.03.1949 та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим 18.04.1972 (а.с.9,10).

Із виписки з погосподарської книги №2 Громадського старостинського округу с. Літинка Вінницького району Вінницької області за 1991-1995 роки (а.с.12) встановлено, що ОСОБА_2 був головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , членами зазначеного домогосподарства із реєстрацією місця проживання на території ради, на той період, також були: дружина – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дочка ОСОБА_1 ; син – ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Дружина спадкодавця – ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 02.01.2003 (а.с.17,18).

Син спадкодавця – ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 05.06.2006 (а.с.18).

Син спадкодавця – ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим 05.12.2014 (а.с.19).

Син спадкодавця – ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданим 13.09.2019 (а.с.19).

Згідно довідки №256, виданої Громадським старостинським округом Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області 03.09.2024 (а.с.12), ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даними погосподарського обліку був власником будинку за адресою: АДРЕСА_3 (підстава: погосопдарська книга №2 об`єкт погосподарського обліку №64).

За життя, ОСОБА_2 вищевказаний будинок по АДРЕСА_2 подарував ОСОБА_7 , за договором дарування, посвідченим 21.04.1994 державним нотаріусом Літинської державної нотаріальної контори Строзюк Т.С., зареєстрованим в реєстрі за №779 (а.с.13,14). Право власності на даний будинок 03.05.1994 зареєстровано в цілому комунальним підприємством «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» та записано в реєстрову книгу реєстровий №1-16 за ОСОБА_1 , на підставі зазначеного вище договору (а.с.15).

На підставі наказу №69-па Відділу архітектури та містобудування Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області «Про зміну адреси об`єкту нерухомого майна» від 04.07.2025 (а.с.16), поштова адреса належного ОСОБА_1 житлового будинку в селі Літинка Вінницького району Вінницької області змінена з будинку АДРЕСА_3 .

Згідно Архівного витягу з рішення 15 сесії 21 скликання Літинської сільської Ради народних депутатів «Про рішення № 41, 43 від 17.12.1993 р. та рішення № 2 від 20.01.1994 р. № 9 від 17.02.1994 р. № 14 від 17.03.1994 р.» від 01 квітня 1994 року №5 (а.с.11), ОСОБА_2 у приватну власність передано земельну ділянку, площею 0,47 га, для ведення підсобного господарства, що знаходиться біля будинку по АДРЕСА_2 (так у документі).

Як вбачається з довідки №257, виданої 03.09.2024 Громадським старостинським округом Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області (а.с.17), земельні ділянки, передані в приватну власність рішенням №5 від 01.04.1994 15 сесії 21 скликання Літинецької сільської ради ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 0,4700 га, розташовані в межах с. Літинка, Вінницького району Вінницької області, а саме: 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 ; 0,2200 га - для для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .

На замовлення ОСОБА_1 ТОВ «Вінницький науково-дослідний та проєктний інститут землеустрою» виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства, земельна ділянка розділена на декілька частин, яким було присвоєно кадастрові номери, а саме: кадастровий номер 0522484200:03:001:0299, площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 0522484200:03:001:0301, площею 0,2200 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями Технічної документації із землеустрою та Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.21-64).

Листом №107/01-16 від 06.02.2025 (а.с.20), Літинською державною нотаріальною конторою Вінницької області роз`яснено ОСОБА_1 щодо порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно з яким повідомилено про відсутність заведеної спадкової справи до майна померлого. Також нотаріус роз`яснила, що видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку проводиться на підставі документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно, а копія Архівного витягу з рішення 15 сесії 21 скликання Літинської сільської Ради народних депутатів Літинського району Вінницької області від 01 квітня 1994 року «Про рішення № 41, 43 від 17.12.1993 року та рішення № 2 від 20.01.1994, № 9 від 17.02.1994 р. № 14 від 17.03.1994 р.», яким передано ОСОБА_2 в приватну власність земельну ділянку площею 0,47 га для ведення підсобного господарства, яка знаходиться біля будинку по АДРЕСА_2 , не є правовстановлюючим документом на спадкове майно.

Оцінка суду та мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно зі ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав і інтересів може бути в тому числі визнання права.

У відповідності до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

За змістом частин четвертої та п`ятої Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.

Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини.

Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК Української РСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Таким чином, за змістом указаних норм, відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року, а у разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.

У справі, встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі статтею 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Статтею 527 ЦК Української РСР визначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.

За змістом статей 548, 549 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або із застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як встановлено матеріалами справи позивачка є єдиною спадкоємицею першої черги за законом на вищевказане нерухоме майно – земельні ділянки, що залишилися після смерті її батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , та з огляду на положення ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року, який діяв на момент відкриття спадщини, вважається такою, що спадщину прийняла, оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, та за даними погосопдарської книги була зареєстрована разом із спадкодавцем.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ч.1 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Аналіз змісту норм статті 120 Земельного кодексу України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщенні.

Зазначені норми закріпляють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальними правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа яка набула право власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 квітня 2016 року в справі №6-253цс16.

При застосуванні положень ст.120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2019 року в справі № 463/1696/15-ц.

Тобто, до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні в силу закону, незалежно від волі попереднього користувача земельної ділянки та органу, уповноваженого розпоряджатися землею (у випадку належності земельної ділянки до земель державної або комунальної власності) переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщенні відповідні об`єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення частина перша статті 1225 ЦК України).

Відповідно до абз.2 п.1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

З правового аналізу зазначених вище положень ЗК України та статей 1218, 1225 ЦК України слідує, що в разі, якщо земельна ділянка належала спадкодавцю на праві власності, то спадкоємець в порядку спадкування набуває право власності на це майно.

Державні акти на земельні ділянки спадкодавцем за життя не виготовлені, що є перешкодою для видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на спірні земельні ділянки.

Згідно п.7 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи вищевикладене, а також визнання позовних вимог відповідачем, суд вважає, що позивачем беззаперечно доведено, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , належало право на оформлення спірних земельних ділянок, яке увійшло до складу спадщини. В зв`язку з відсутністю необхідних правовстановлюючих документів позивачка не може отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на спірні земельні ділянки в нотаріальному порядку, а тому, з метою захисту майнових прав позивачки, позов необхідно задовольнити та визнати за нею право власності на земельні ділянки в порядку спадкування.

Щодо судових витрат

Розподіл судових витрат у справі, слід здійснити у порядку, визначеному ст.141 ЦПК України та, з урахуванням відповідної позиції позивачки, судові витрати слід залишити за останньою.

Керуючись ст. 2, 10-13, 76-81, 89, 141, 200, 206, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на земельну ділянку, площею 0,2200 га, з кадастровим номером 0522484200:03:001:0301, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на земельну ділянку, площею 0,2500 га, з кадастровим номером 0522484200:03:001:0299, цільове призначення – для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Відповідач: Літинська селищна рада Вінницького району Вінницької області, адреса: вул. Соборна, 7, с-ще Літин, Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04325963.

Суддя : Верещинська Я. С.