Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №134/782/26 — Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/782/26

2/134/569/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 вересня 2026 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області в складі

головуючої судді Швець Л.В.,

при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,

за участю: представника позивача – адвоката Глушкової О.І.,

представника відповідача – адвоката Сіржанта Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін в режимі відеоконференції в приміщенні суду в селищі Крижопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання,

встановив:

12 травня 2026 року адвокат Глушкова О.І., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу) на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання. Свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі виконавчого листа № 2-212-09, виданого 10 серпня 2009 року Чечельницьким районним судом Вінницької області, з відповідача стягувалися аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 лютого 2017 року і до повноліття дитини, а саме, до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 22 травня 2025 року, справа № 151/236/25, розмір аліментів було змінено з 1/4 до 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 26 червня 2025 року у зв`язку із погіршенням майнового стану відповідача, а саме, його безробіттям. Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 квітня 2026 року у відповідача наявна заборгованість в сумі 26 800,55 грн. Згідно з матеріалами виконавчого провадження, а саме, звітів про здійснення відрахувань та виплат за жовтень, листопад, грудень 2025 року, січень, березень 2026 року відповідач служить у військовій частині НОМЕР_1 та отримує дохід, має змогу погасити заборгованість. 14 квітня 2026 року позивачка досягла повноліття та продовжує навчання Вінницькому національному технічному університеті на факультеті менеджменту та інформаційної безпеки на першому курсі денної контрактної форми навчання, що підтверджується довідкою № 787 від 01 квітня 2026 року. Термін навчання з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2029 року. Згідно з Договором про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців № К-0312-2025 від 13 серпня 2025 року загальна вартість платної освітньої послуги за розрахунковий строк виконання освітньої програми становить 152000 гривень (п.1 розділу III. Договору). Відповідно до пункту 2 Розділу III Договору вартість навчання щорічно складає 38 000 гривень. Вищевказаний договір укладено ОСОБА_5 (матір`ю позивачки) в інтересах дочки, яка оплачує її навчання, що підтверджується квитанціями від 20 серпня 2025 року та від 30 січня 2026 року. У зв`язку з тим, що позивачка навчається на денній формі, вона не має змоги працювати та забезпечувати себе самостійно, а тому всі витрати, пов`язані з навчанням та проживанням у місті Вінниці, в тому числі на оплату житла, купівлю продуктів харчування, одягу несе її мати ОСОБА_5 . В той же час, відповідач працює, отримує дохід та має змогу матеріально забезпечувати дочку на період навчання. Зважаючи на вказані обставини, потребу позивачки у матеріальному забезпеченні, дохід відповідача, вважає, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на утримання позивачки у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу).

Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 27 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

19 червня 2026 року протокольною ухвалою суду було задоволено клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи.

29 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в заявленому розмірі та відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу. Відзив мотивований тим, що ст. 199 СК України не містить посилань на ст. 183 СК України та не має в складі статті відомостей про застосування механізму, аналогічного передбаченому положеннями ст. 183 або ст. 184 СК України. Згідно п. 20 Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу Самі положення ст 199 СК України вказують на цільове призначення аліментів - на навчання, тобто, в цьому випадку, вартості навчання. Позивачка в позові обрала неналежний спосіб правового захисту, оскільки просить стягнути 1/4 частину розміру доходу, що передбачено положеннями ст. 183 СК України, а не ст. 199 СК України. 11 листопада 2023 року відповідачем було укладено шлюб із ОСОБА_6 , про що свідчить Свідоцтво про шлюб, бланк серія НОМЕР_2 , видане 11 листопада 2023 року. На жаль, дружина відповідача тяжко захворіла. На момент хвороби дружини відповідача він воював в складі ЗСУ. Відповідач має статус учасника бойових дій. 29 травня 2024 року дружина відповідача отримала Довідку до акту огляду МСЕК, в якій визначено, що вона є інвалідом другої групи. Спеціалістами було поставлено діагноз за хворобою дружини відповідача - двобічний коксартроз 3 ступеню. У висновку вказано про необхідність ендопротезування. 13 серпня 2024 року було складено Висновок ЛКК № 501 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі люди не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. В якості особи, яка має надавати такий догляд, визначено чоловіка хворої - відповідача. Таким чином, дружина відповідача тривалий час є онкологічно хворою, систематично потребує вартісного лікування. Вказані обставини люто змінили стан життя відповідача. Для забезпечення можливості догляду за дружиною він був вимушений звільнитися з армії, повернутися додому. Відповідач переніс серцевий напад, потрапив в лікарню, пройшов коштовний курс лікування. Лікування перешкоджало службі, тому його було звільнено Вже після потрапляння його в лікарню стало відомо, що донька його від другого шлюбу також є онкологічно хворою, і також потребує вартісного лікування. Лікування почалось. Відповідач був вимушений 19 грудня 2024 року стати на відповідний облік в центрі зайнятості за місцем мешкання. Водночас він вимушений нести численні витрати, заліз в борги, перед всім пов`язані із необхідністю забезпечити догляд за хворою дружиною. Внаслідок тяжких обставин життя відповідача він був вимушений раніше звернутися до суду, що виносив рішення про стягнення аліментів, із позовом про їх зменшення. І ці позовні вимоги були частково задоволені. Ситуація із необхідністю систематичних витрат на лікування дружини та другої доньки відповідача досі не виправилася. Стан здоров`я відповідача, його другої доньки та дружини буде призводити до того, що відповідач і майбутньому буде нести відповідні суттєві витрати. Сам факт досягнення повноліття та навчання автоматично не породжує право на аліменти у будь-якому заявленому розмірі. Позивачка не надала переконливих доказів: реальних щомісячних витрат; відсутності інших джерел забезпечення; розрахунку потреби саме у 1/4 частині доходу відповідача; неможливості отримувати підтримку від іншого з батьків у належному обсязі. За відсутності цих даних позов має очевидно штучний характер, оскільки зводиться до намагання покласти максимальний фінансовий обов`язок виключно на відповідача. Не подано доказів того, що мати позивачки не здатна або не бере участі в утриманні доньки. Заявлена частка у 1/4 доходу не підтверджена жодним належним розрахунком. Позивачка не довела, чому саме такий розмір відповідає її потребам, а не є просто максимізованою вимогою «на всяк випадок». У справах цієї категорії суд не має підміняти доказування припущеннями чи емоційними міркуваннями. З урахуванням того, що відповідач вже несе фінансові витрати на лікування другої дитини, що щойно перенесла онкозахворювання, та потребує реабілітації, несе витрати на лікування дружини, що досі бореться із онкозахворюванням, проходить службу в ЗСУ, хоча сам не так давно переніс інфаркт, щойно виплатив аліменти до повноліття дитини, що суттєво обмежувало його фінансовий стан протягом тривалого часу, та буде і надалі нести витрати на лікування дружини та доньки, покладення на нього ще й нових аліментів у розмірі, як вказує позивачка, буде не лише надмірним, а й несправедливим.

Ухвалою суду від 01 липня 2026 року було задоволено клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи.

07 липня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача подала відповідь на відзив, який мотивувала наступним. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина може визначатися у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів на вибір стягувача аліментів (позивача) – ст. 200 СК України. Сторона відповідача стверджує про поганий стан здоров`я відповідача, його дружини, дочки, вартісне лікування, необхідність здійснення догляду за дружиною, який здійснює відповідач, його звільнення з армії, необхідність лікування дочки відповідача. Однак, до відзиву не долучено жодного доказу, який би підтверджував понесення відповідачем будь-яких витрат на лікування і відсутність у нього доходу, з якого відповідач має можливість утримувати свою повнолітню дочку – позивача по справі, - яка продовжує навчання. Долучена до відзиву довідка МСЕК щодо інвалідності дружини відповідача містить інформацію про те, що інвалідність встановлена до 01 червня 2025 року, дата переогляду 29.05.2025, однак, доказів того, що дружина відповідача має інвалідність на теперішній час, суду не надано. Також не надано доказів того, що дружина відповідача потребує стороннього догляду, і такий догляд здійснює відповідач. Висновок № 501 є одним із документів, необхідних для оформлення соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі в органах соціального захисту населення, однак, не підтверджує сам факт оформлення догляду. До відзиву не долучено копію про народження дочки відповідача ОСОБА_7 , що унеможливлює підтвердження родинних відносин. При цьому, посилання представника відповідача на те, що дочка продовжує хворіти, він несе і нестиме в майбутньому значні витрати на її лікування, спростовується наданою відповідачем випискою з медичної карти № 18147/25, відповідно до якої вона проходила лікування у 2025 році та виписана з одужанням. Довідка військово-лікарської комісії від 18 липня 2025 року, в якій вказано діагноз відповідача, підтверджує зв`язок захворювання з проходженням військової служби, що є підставою для безкоштовного лікування військовослужбовця, а тому твердження відповідача про понесення ним значних витрат на своє лікування є сумнівним. Таким чином, посилання відповідача на значні витрати, пов`язані з лікуванням його та його сім`ї, не підтверджуються належними доказами, а отже, відсутні докази того, що відповідач не має змоги сплачувати аліменти на утримання своєї повнолітньої дочки ОСОБА_4 у зв`язку з її навчанням та потребою у матеріальній допомозі, яку на даний час надає їй тільки матір. У зв`язку з тим, що позивачка навчається на денній формі у Вінницькому національному технічному університеті на факультеті менеджменту та інформаційної безпеки, проживає у місті Вінниці, вона потребує матеріальної допомоги не тільки на оплату навчання, але і на оплату житла, купівлю продуктів харчування, одягу.

Ухвалою суду від 14 липня 2026 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

27 липня 2026 року протокольною ухвалою суду розгляд справи був відкладений.

04 серпня 2026 року до суду із військової частини НОМЕР_1 надійшли витребувані докази.

В судовому засіданні представник позивача зазначила, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, з підстав зазначених у позові та відповіді на відзив.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у позові повністю з підстав, які зазначені у відзиві, при цьому наголосив, що позивачем вибраний не вірний спосіб захисту.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії № НОМЕР_3 , яке видане повторно 25 листопада 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області.

З даних відомостей вбачається разом тим, що ОСОБА_1 на день звернення до суду із даним позовом є повнолітньою.

Матеріалами справи встановлено, що згідно довідки № 787 від 01.04.2026 року, ОСОБА_1 є студенткою Факультету менеджменту та інформаційної безпеки, денної контрактної форми навчання 1 курсу Вінницького національного технічного університету, ІV-го рівня акредитації. Термін навчання на бакалавраті з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2029 року.

Як вбачається із Договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців № К-0312-2025 від 13 серпня 2025 року він підписаний Вінницьким національним технічним університетом та ОСОБА_5 для ОСОБА_1 . Оплату за 1 курс навчання за студента ОСОБА_1 здійснила ОСОБА_5 , що підтверджується квитанціями АТ КБ «ПриватБанк» №№ 0.0.4736805803.1 від 30 січня 2026 року та 0.0.4510017076.1 від 20 серпня 2025 року. Як вбачається із свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 09 липня 2013 року мати позивачки після одруження змінила прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ».

Відповідно до довідки, яка видана військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України № 222/1/4/162/405/1952 від 24 липня 2026 року вбачається, що ОСОБА_2 дійсно проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_5 , за період з 01 січня 2026 року по 30 червня 2026 року його дохід склав 452 126,66 грн.

Згідно зі ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, обов`язковою умовою стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини є навчання, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Навчання у закладі вищої освіти, крім побутових витрат, також потребує значних коштів на придбання літератури, методичного матеріалу, щоденного виділення коштів на харчування та транспорт.

Як встановлено судом, саме мати здійснила оплату навчання, а оскільки донька не працює, оскільки навчається на денній формі навчання, то як і вбачається мати забезпечує усім необхідним для навчання та необхідних потреб життєдіяльності доньки ОСОБА_4 .

Відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми нарахованого доходу ОСОБА_5 з квітня 2025 року по грудень 2025 року отримала дохід в сумі 72000 гривень, з січня 2026 року по березень 2026 року – 25941,00 гривень.

Таким чином, встановлено, що мати позивачки фактично бере участь у її матеріальному забезпеченні, зокрема здійснила оплату навчання, що суд враховує при визначенні розміру аліментів, а тому при визначенні розміру аліментів суд враховує також можливість другого з батьків брати участь у матеріальному забезпеченні повнолітньої дочки.

Обов`язок щодо утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, покладається на обох батьків з урахуванням їхньої можливості надавати матеріальну допомогу.

Враховуючи необхідність у додатковій матеріальній допомозі, зумовленій навчанням та супутніми витратами, відповідач зобов`язаний надавати таку допомогу доньці, яка продовжує навчатися, за наявності у нього такої можливості.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 20 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20 (провадження №61-17937св21) Верховний Суд вказав, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Твердження представника відповідача про те, що положення ст. 199 СК України вказують на цільове призначення аліментів - на навчання, тобто, в цьому випадку, вартості навчання та позивачка має вказати суду, чому вона дорівнює розмір аліментів в 1\4 часту доходів, а не в розмірі 1\2 частини вартості навчання за 1 місяць, не відповідають обставинам справи, оскільки позивачка звертаючись до суду про стягнення аліментів на її утримання у зв`язку з навчанням, не просить стягнути половину вартості навчання, а посилається на те, що вона навчається на денній формі, тому не має змоги працювати та забезпечувати себе самостійно, а всі витрати, пов`язані з навчанням та проживанням у місті Вінниці, в тому числі на оплату житла, купівлю продуктів харчування, одягу несе її мати ОСОБА_5 . При цьому позивачка не просить стягнути додаткові витрати з відповідача у зв`язку із оплатою навчання. Та у суда відсутні відомості, що мати позивачки ОСОБА_5 зверталася до суду із позовом про стягнення половини вартості навчання, які вона сплатила на навчання доньки. Тому тлумачення представника відповідача, що утримання доньки, яка продовжує навчання – це тільки оплата навчання є помилковим. Разом з тим твердження представника відповідача про те, що позивачем не обраний належний спосіб захисту спростовується самою нормою закону, а саме ст. 199 Сімейного кодексу України.

ОСОБА_2 є працездатною особою та проходить військову службу. Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 за період з 01 січня 2026 року по 30 червня 2026 року його дохід становив 452 126,66 грн, що в середньому становить близько 75 354 грн на місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Згідно ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України, обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_1 досягла повноліття, продовжує навчання, не працює.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд доходить висновку про наявність передбачених статтею 199 СК України підстав для покладення на відповідача обов`язку щодо утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, що ОСОБА_1 навчається на денній формі навчання, не працює, проживає у місті Вінниці, а її навчання здійснюється на платній основі. Вартість навчання за один навчальний рік становить 38 000 грн. Оплату навчання фактично здійснює мати позивачки, яка також, за твердженням позивачки, несе витрати, пов`язані з її проживанням, харчуванням, придбанням одягу та іншими повсякденними потребами.

Разом з тим доказів, які б дозволяли визначити конкретний загальний розмір щомісячних витрат позивачки на проживання, харчування, проїзд, навчальні матеріали та інші потреби, суду не надано. Так само відсутні докази повного обсягу матеріальних витрат, які фактично несе мати позивачки, та її матеріального становища. Водночас встановлено, що мати позивачки бере фактичну участь у її утриманні, зокрема здійснила оплату навчання.

Відсутність доказів точного розміру щомісячних витрат позивачки не свідчить про відсутність самої потреби в матеріальній допомозі, однак має значення при визначенні конкретного розміру аліментів.

При визначенні можливості відповідача надавати матеріальну допомогу суд враховує, що ОСОБА_2 є працездатною особою та проходить військову службу. Згідно з довідкою військової частини за період з 01 січня 2026 року по 30 червня 2026 року його дохід становив 452 126,66 грн, що в середньому становить близько 75 354 грн на місяць. Наведені обставини свідчать про наявність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці.

Разом з тим суд бере до уваги встановлені матеріалами справи обставини щодо стану здоров`я відповідача та захворювання його дружини. При цьому посилання відповідача на наявність у нього іншої дитини, яка потребує матеріального утримання, суд не враховує, оскільки належних доказів родинного зв`язку та обставин, які свідчили б про необхідність її матеріального забезпечення відповідачем, суду не надано. Водночас наданий висновок ЛКК від 13 серпня 2024 року підтверджує стан здоров`я дружини відповідача та необхідність стороннього догляду на час його складення, однак доказів того, що відповідна потреба у догляді зберігається на час розгляду справи та що саме відповідач фактично здійснює такий догляд, суду не надано.

Таким чином, при визначенні розміру аліментів суд враховує як потребу позивачки у матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням, так і матеріальні можливості відповідача, фактичну участь матері у її утриманні, відсутність доказів повного розміру щомісячних витрат позивачки, а також встановлені обставини щодо стану здоров`я відповідача та його сімейного стану.

За наведеного рівня доходу відповідача визначення аліментів у розмірі 1/8 частини його заробітку (доходу) становитиме в середньому понад 9 000 грн щомісячно, що забезпечуватиме реальну та істотну участь відповідача у матеріальному утриманні повнолітньої дочки, яка продовжує навчання. Заявлений позивачкою розмір 1/4 частини доходу відповідача за такого середньомісячного доходу становив би близько 18 838 грн щомісячно, тоді як визначений судом розмір 1/8 частини доходу становитиме близько 9 419 грн щомісячно. При цьому такий розмір враховує характер встановлених судом потреб позивачки, участь другого з батьків у її утриманні та встановлені судом обставини щодо матеріального і сімейного стану відповідача.

Враховуючи наведене, суд вважає, що стягнення аліментів у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно забезпечить необхідний рівень його участі в утриманні повнолітньої дочки на період її навчання та водночас забезпечить справедливий баланс інтересів одержувача і платника аліментів. Підстав для визначення аліментів у заявленому позивачкою розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) суд не вбачає, оскільки такий розмір за встановлених у справі обставин не підтверджений належними доказами щодо конкретного обсягу потреб позивачки та не враховує участі другого з батьків у її матеріальному забезпеченні.

Посилання відповідача на те, що визначення аліментів у частці від заробітку (доходу) платника є можливим виключно на підставі статті 183 СК України, є безпідставним, оскільки частина перша статті 200 СК України прямо передбачає можливість визначення розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина у частці від заробітку (доходу) платника аліментів

Підстав для відмови у стягненні аліментів, передбачених статтею 199 СК України, судом не встановлено.

Відповідно до статей 191, 201 СК України аліменти на утримання повнолітньої доньки присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тому аліменти підлягають стягненню з 12 травня 2026 року.

Також, позивачкою заявлено вимоги про стягнення з відповідача на її користь витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 6000 грн.

Відповідно до положень ч.1, п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу та проведення експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Заявницею на підтвердження понесених нею витрат на професійну правничу допомогу надано: Договір про надання правничої допомоги у цивільній справі № б/н від 03 травня 2026 року, де зазначено, що розмір гонорару визначається виходячи із фіксованого розміру і складає 6000 (шість тисяч) гривень; квитанцію № б/н від 03 травня 2026 року про прийняття адвокатом Глушковою О.І. від ОСОБА_1 6000 (шість тисяч) гривень за надання правничої допомоги за договором про надання правової допомоги № б/н від 03 травня 2026 року; ордер серії АВ № 1299372 від 12 травня 2026 року.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи складність справи, обсяг виконаних робіт та витрачений адвокатом час, значення справи для сторони, принципи співмірності та розумності судових витрат, оцінивши надані докази щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги, що відповідач не заявляв про зменшення таких витрат, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) гривень є співмірними. При цьому відповідачем не доведено неспівмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим часом та значенням справи для позивачки.

Оскільки позивачка просила стягувати 1/4 частини доходу відповідача, а суд визначив розмір аліментів у 1/8 частині, позовні вимоги задоволені на 50 відсотків

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, оскільки позивач при зверненні до суду з даним позовом була звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а позовні вимоги задоволені частково на 50 відсотків, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок на користь держави, а також з відповідача підлягає стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

Представник відповідача в додаткових поясненнях зазначив, що докази розміру витрат щодо професійної правничої допомоги, які поніс відповідач будуть надані стороною відповідача протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 246, 263–265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, ст. 182, 191, 199, 200, 201 СК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_6 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,(РНОКПП НОМЕР_7 ) аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини його заробітку (доходу) щомісячно на час навчання, починаючи з 12 травня 2026 року і до закінчення навчання, але не пізніше 30 червня 2029 року та не довше, ніж до досягнення 23 років. Стягнення аліментів припиняється у разі припинення ОСОБА_1 навчання.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_6 ), 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу відповідача ОСОБА_2 28 вересня 2026 року о 11 год. 30 хв. в приміщенні Крижопільського районного суду Вінницької області (Вінницька область, Тульчинський район, селище Крижопіль, вул. Героїв України, 23).

Встановити ОСОБА_2 строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява щодо вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу залишається без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя