Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №712/11968/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 712/11968/25

Провадження № 22-ц/821/1412/26

Категорія: 305010900

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючої – Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

за участю секретаря – Дмитренко В. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро»,

третя особа – ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Європа Транс Агро», про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 березня 2025 року на вулиці Онопрієнка, 4 в м. Черкаси сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу SCANIA G420, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу AUDIE-TRON 55 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 червня 2025 року у справі № 712/4309/25 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до документів, які були надані представником ТОВ «Європа Транс Агро», Тимченко В. В. на момент ДТП виконував службові обов`язки, а тому позивач вважає, що вимоги, які були попередньо заявлені до ОСОБА_2 , має відшкодувати ТОВ «Європа Транс Агро».

Відповідальність водія SCANIAG420, д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-221208048 у ПрАТ «СК «Еталон».

З метою розрахунку належного відшкодування, позивач звернувся до судового експерта Кипи С. М., яким було складено Висновок експерта № 019/2025 від 05 травня 2025 року. Відповідно до результатів проведеної судової автотоварознавчої експертизи, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу AUDIE-TRON55 д.н.з. НОМЕР_2 із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкоджених складових частин транспортного засобу складає 284 489,65 грн.

У ході досудового врегулювання ПрАТ «СК «Еталон» сплатило на користь позивача 160 000 грн, чим виконало своє зобов`язання в повному обсязі.

Таким чином, позивач вважає, що на його користь підлягає стягненню із винуватця дорожньо-транспортної пригоди різниця між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням, а саме 284 489,65 грн – 160 000,00 грн = 124 489,65 грн.

Крім того, згідно результатів проведеної експертизи величина втрати товарної вартості пошкодженого транспортного засобу AUDIE-TRON55 д.н.з. НОМЕР_2 складає 53 832,57 грн, яка також підлягає сплаті за рахунок винуватця дорожньо-транспортної пригоди.

Водночас, внаслідок протиправних винних дій ОСОБА_2 позивачу було спричинено значну моральну шкоду, яка полягає у глибоких психологічно-душевних стражданнях з приводу пошкодження транспортного засобу, тяжких вимушених негативних змінах в житті і життєвих стосунках з рідними та близькими, зокрема, погіршення відносин з родиною внаслідок необхідності витрачати кошти із сімейного бюджету на захист власних інтересів, звертатися до суду та захищати протиправно порушені права.

Оскільки в результаті ДТП позивачем було понесено душевні страждання, які вона зазнала у зв`язку із пошкодженням свого майна, вважає за необхідне відшкодувати за рахунок роботодавця винуватця ДТП моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ТОВ «Європа Транс Агро» на її користь різницю між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням в розмірі 124 489,65 грн, розмір втрати товарної вартості пошкодженого транспортного засобу в розмірі 53 832,57 грн, моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн, витрати на проведення судової авто-товарознавчої експертизи в розмірі 6 500,00 грн та сплачений судовий збір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2026 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Стягнуто з ТОВ «Європа Транс Агро» на користь ОСОБА_1 різницю між фактичною вартістю відновлювального ремонту та страховим відшкодуванням в розмірі 124 489,65 грн, розмір втрати товарної вартості пошкодженого транспортного засобу в розмірі 53 832,57 грн, 15 000,00 грн моральної шкоди, 6 500,00 грн витрат пов`язаних з оплатою судової авто-товарознавчої експертизи та судовий збір в розмірі 2 994,42 грн, а всього 202 816,64 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталась з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то з відповідача, як власника джерела підвищеної небезпеки, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням, яка становить 124 489,65 грн.

Разом з тим, судом першої інстанції враховано, що відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів величина втрати товарної вартості є складовою матеріального збитку (реальних збитків), а тому входить до обсягу шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому.

Доказів наявності обставин, які виключають можливість нарахування ВТВ (втрати товарної вартості) (зокрема попередніх аварійних пошкоджень, значного строку експлуатації, проведення попередніх відновлювальних ремонтів тощо), матеріали справи не містять, а відповідачем таких обставин не доведено.

Щодо стягнення з відповідача суми моральної шкоди, виходячи із засад розумності та справедливості, судом було визначено суму, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі 15 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Європа Транс Агро» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2026 рокута ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у даній справі встановлено, що автомобіль AUDI E-TRON55 д.н.з. НОМЕР_3 на час розгляду справи частково відремонтований однак, позивач не надав документів на підтвердження розміру фактично понесених ним витрат на ремонт.

Зауважив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували розмір реальної вартості здійсненого ремонту, а суд першої інстанції прийняв рішення лише на підставі висновку експерта.

Висновок експерта є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Щодо стягнення суми моральної шкоди, зазначив, що позивачем всупереч вимогам ст. 77 ЦПК України не надано жодних доказів приниження її честі, гідності, порушення її нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, та іншого, а тому відповідач вважає, що судом першої інстанції прийнято необґрунтоване рішення про стягнення 15 000,00 грн моральної шкоди.

Відзив на апеляційну скаргу

29 червня 2026 року від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що відповідач свідомо підмінює ототожнює поняття «частковий ремонт» та «повний ремонт». Позивач повідомив, що ремонт автомобіля повністю проведений не був, натомість відповідач вимагає надати докази саме повного ремонту.

Зауважено, що жодною нормою закону не передбачено, що позивач зобов`язаний надавати підтвердження ремонту автомобіля, оскільки ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є не тільки ті втрати, що вже фактично понесені, а й ті, які особа мусить понести для відновлення свого порушеного права.

Крім того, вказано, що застосування правових висновків на які посилається скаржник у своїй апеляційній скарзі не можливе, оскільки справи мають абсолютно інші фактичні обставини справи.

Щодо заперечень в частині моральної шкоди, позивач звернув увагу на правовий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 22.04.2019 у справі № 761/14285/16-ц, участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, а тому посилання, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди є безпідставним.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить відмовити з задоволенні апеляційної скарги, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.04.2026 – залишити без змін.

Фактичні обставини справи

25 березня 2025 року на вулиці Онопрієнка, 4 в м. Черкаси сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу SCANIA G420, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 (власник ТОВ «Європа Транс Агро») та транспортного засобу AUDIE-TRON 55 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 червня 2025 року у справі № 712/4309/25 винним у ДТП визнано ОСОБА_2 (а.с. 6 – 6 на звороті).

Відповідно до копії Наказу (розпорядження) про прийняття на роботу № 117/К від 28.04.2020, наданого на виконання ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.10.2025, на момент ДТП (25.03.2025) ОСОБА_2 , який є винним у дорожньо-транспортній пригоді, перебував у трудових відносинах з ТОВ «Європа Транс Агро» (а.с. 69).

Відповідальність водія SCANIAG420, д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-221208048 у ПрАТ «СК «Еталон» (а.с. 8).

Відповідно до Висновку судового експерта Кипи С.М. № 019/2025 від 05.05.2025 виготовленого за заявою ОСОБА_1 , вартість відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП, що відбулася 25 березня 2025 року, автомобіля AUDIE-TRON реєстраційний номер СА1135YA станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди складає 284 489,65 грн, вартість матеріальних збитків заподіяних при ДТП 25.03.2025 власнику автомобіля AUDIE-TRON реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди складає 338 322,22 грн (а.с. 17 – 29).

Згідно платіжної інструкції № 0.0.434308346.1 від 01.05.2025 ОСОБА_1 здійснено оплату на рахунок ФОП ОСОБА_4 у сумі 6 500,00 грн, призначення платежу – оплата за автоекспертизу (а.с. 35).

У ході досудового врегулювання ПрАТ «СК «Еталон» сплатило ОСОБА_1 160 000,00 грн страхового відшкодування, що підтверджується фотовитягами про зарахування коштів страхового відшкодування по Договору № ЕР-221209048 від 08.07.2025 на суму 40 000,00 грн, від 09.07.2026 на суму 30 000,00 грн, від 10.07.2025 на суму 50 000,00 грн та від 11.07.2026 на суму 40 000,00 грн (а.с. 30 – 31 на звороті).

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Від представника ОСОБА_1 – адвоката Петруніної В. В. 16.09.2026 через підсистему «Електронний суд» на адресу Черкаського апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, зокрема і з підстави наявності в адвоката о 15:00 іншого судового засідання в Дніпровському районному суді Дніпропетровської області.

На підтвердження вищевказаного, адвокатом Петруніною В. В. додано до клопотання копію ордеру № 1172805 який засвідчує, що адвокат Петруніна В. В. представляє інтереси ОСОБА_1 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, квитанцію щодо направлення ТОВ «Європа Транс Агро».

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що представником ОСОБА_1 – адвокатом Петруніною В. В. не долучено до клопотання доказів підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 червня 2025 року у справі № 712/4309/25 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. ч. 4 та 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до копії Наказу (розпорядження) про прийняття на роботу № 117/К від 28.04.2020, на момент ДТП (25.03.2025) ОСОБА_2 , який є винним в дорожньо-транспортній пригоді, перебував у трудових відносинах з ТОВ «Європа Транс Агро».

Таким чином вина водія ОСОБА_2 , у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Частиною 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.

Крім того, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі № 205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що цивільно-правова відповідальність відповідача, була застрахована згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-221208048 у ПрАТ «СК «Еталон», страховий поліс № АР6526489. Зазначена обставина визнається сторонами у справі.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що автомобіль AUDI E-TRON55 д.н.з. НОМЕР_3 на час розгляду справи частково відремонтовано, однак позивачем не надано документів на підтвердження розміру фактично понесених ним витрат на ремонт, проте колегія суддів відхиляє вищевказані доводи з огляду на наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Верховний Суд дійшов висновку, що звіт про оцінку транспортного засобу лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у наведеній вище постанові, Верховний Суд вказує, що попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ є звіт про оцінку транспортного засобу, а відтак посилання відповідача на те, що таким документом є висновок експерта є помилковим.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. ст. 102, 106 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду. У ньому має бути вказано, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, а також у випадку виконання на замовлення учасника справи про те, що він підготовлений для подання до суду.

Відповідно до Висновку судового експерта Кипи С. М. № 019/2025 від 05.05.2025 виготовленого за заявою ОСОБА_1 , вартість відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП, що відбулася 25 березня 2025 року, автомобіля AUDIE-TRON реєстраційний номер СА1135YA станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди складає 284 489,65 грн, вартість матеріальних збитків заподіяних при ДТП 25.03.2025 власнику автомобіля AUDIE-TRON реєстраційний номер СА1135YA станом на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди складає 338 322,22 грн.

Апеляційний суд зауважує, що у висновку судового експерта Кипи С.М. № 019/2025 від 05.05.2025 вказано, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України та те, що відповідний висновок експерта підготовлений для його використання замовником при вирішенні питання про відшкодування матеріальних збитків, в тому числі в судовому порядку та не може передаватися іншим фізичним чи юридичним особам з метою окрім зазначеної. Таким чином, даний висновок відповідає вимогам ст. 102 ЦПК України.

При цьому, скаржником не надано вмотивованих доказів помилковості чи необґрунтованості висновку експерта, або доказів, що зазначений висновок суперечить матеріалам справи чи викликає сумніви в його правильності.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Згідно ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідач ТОВ «Європа Транс Агро», заперечуючи проти розміру матеріального збитку, не скористався своїм правом на подачу висновку експерта, складеного на його замовлення, крім того, подаючи апеляційну скаргу, не заявляв клопотання щодо призначення судової експертизи, як і в суді першої так і у суді апеляційної інстанції.

Водночас, суд звертає увагу, що сама по собі незгоди відповідача із розміром заявлених до відшкодування збитків (без спростування належними доказами та надання власних обґрунтованих розрахунків) не може слугувати підставою для звільнення його від обов`язку відшкодувати завдану шкоду.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано враховано висновок проведеної на замовлення позивача у справі авто-товарознавчої експертизи в наслідок чого суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 124 489,65 грн.

Крім того, врахувавши, що на момент дорожньо-транспортної пригоди належний позивачу автомобіль перебував у експлуатації 3,75 років мав пробіг 42080 км, те що доказів наявності обставин, які виключають можливість нарахування втрати товарної вартості (зокрема попередніх аварійних пошкоджень, значного строку експлуатації, проведення попередніх відновлювальних ремонтів тощо), матеріали справи не містять, а відповідачем таких обставин не доведено, застосувавши вимоги Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 та висновки експертизи, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги в частині стягнення з відповідача 53 832,57 грн втрати товарної вартості пошкодженого транспортного засобу.

Щодо законності рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.

Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з п. 3 постанови пленуму ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.04.2022 у справі № 748/359/20 (провадження № 61-8641св21) зроблено висновок, що «будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом».

Вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції вірно констатував порушення звичайного укладу життя позивача протягом тривалого часу у зв`язку з відсутністю автомобіля, прийняв до уваги необхідність докладання позивачем додаткових зусиль для організації свого життя, вирішення питань відшкодування шкоди у судовому порядку у зв`язку із відсутністю добровільного відшкодування спричиненого збитку, та прийшов до обґрунтованого висновку, що достатнім та співмірним із спричиненою моральною шкодою буде розмір її відшкодування в 15 000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В частині вирішення питання розподілу судових витрат судове рішення також є правильним, відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України та принципу пропорційності розподілу судових витрат при задоволенні позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги, які значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро»– залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча Л. І. Василенко

Судді О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренко