Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №711/171/26 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 711/171/26

Провадження № 22-ц/821/1809/26

Категорія: 331050100

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

секретаря - Дмитренко В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

прокурор - Лук`яненко Р. В.,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Черкаської міської ради, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), військова частина НОМЕР_1 , Адміністрація Державної прикордонної служби України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Черкаси апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Павленко Мар`яни Василівни та ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 червня 2026 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Черкаської міської ради, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), військова частина НОМЕР_1 , Адміністрація Державної прикордонної служби України, про усиновлення дитини, -

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про усиновлення неповнолітньої ОСОБА_3 .

В обґрунтування заяви зазначав, що 06.08.2016 між ним та ОСОБА_4 було укладено шлюб.

Після одруження спільним прізвищем подружжя стало « ОСОБА_2 », однак в подальшому цей шлюб за рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.03.2021 було розірвано, але подружжя продовжувало проживати разом, про що є підтвердження даних в Акті фактичного місця проживання від 30.12.2025.

18.01.2025 ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 18.01.2025 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Вказував, що для нього це другий шлюб. У першому шлюбі має неповнолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У шлюбі з ОСОБА_2 має спільну доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьківських прав не позбавлявся.

Дружина ОСОБА_2 має доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 608. Батьком дитини записаний ОСОБА_8 , який заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 07 жовтня 2025 року у справі № 707/500/25 позбавлений батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 . Рішення суду набрало законної сили.

Зазначав, що фактично ОСОБА_1 з п`ятирічного віку ОСОБА_3 займається її вихованням, розвитком, опікується нею як рідною доньку, а тому звертається до суду з вказаною заявою. Підтвердженням належного виховання та опіки є грамота дитячого садка № 34 «Дніпряночка» (м. Черкаси), яка видана батькам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за відмінне виховання своєї дитини та спонсорської підтримки групи та дитячого садка.

ОСОБА_2 надала згоду на усиновлення дитини - ОСОБА_3 , про що свідчить заява від 30.10.2025, яку посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І. П.

ОСОБА_1 має задовільний стан здоров?я та може бути опікуном, протипоказань до усиновлення немає, незнятої чи непогашеної судимості не має.

Заявник проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, має стабільний дохід, матеріально утримує сім`ю.

Просив оголосити громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , усиновителем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; внести зміни до актового запису про народження № 608 від 08.06.2010, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції на ОСОБА_3 , а саме: записати батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Черкаси, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ; змінити по батькові дитини з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_11 », прізвище, ім?я, місце та дату народження дитини залишити без змін; в графі «Батько» вказати: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження - Україна, Черкаська область, м. Черкаси, громадянин України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.06.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про усиновлення дитини відмовлено.

У рішенні суду зазначено, що заявник, продовжуючи перебувати на військовій службі, через рік після укладення шлюбу з ОСОБА_2 (18.01.2025) та через 3 місяці після винесення заочного рішення суду про позбавлення батьківських прав біологічного батька (07.11.2025), ініціює питання щодо усиновлення неповнолітньої дитини, при цьому, попередньо перебуваючи з матір`ю дитини ОСОБА_2 у шлюбі з 06.08.2016 по 03.03.2021 (4,6 років), таке питання не ініціювалось ні заявником щодо усиновлення, ні позивачкою про позбавлення батьківських прав біологічного батька, враховуючи, що останній зі слів ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 вихованням дитини та її утриманням не займався.

На думку суду першої інстанції, всі дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пов`язані із позбавленням батьківських прав біологічного батька неповнолітньої ОСОБА_3 та у подальшому її ж усиновлення ОСОБА_1 послідовно, з коротким проміжком часу та активно вчиняються після мобілізації заявника.

Хоч заявник в судовому засіданні не висловив свого бажання залишати військову службу, суд зауважив, що усиновлення може створити для нього інші правові наслідки та умови, що пов`язані із несенням військової служби.

Суд вважав, що передбачене законом право на звільнення з військової служби перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку із обставинами всиновлення. Це певним чином характеризує усиновителя і ставить під сумнів безкорисливість мотивів всиновлення.

Суд дійшов висновку про те, що фактично бажання усиновлення дитини під час воєнного стану заявником, який є військовослужбовцем та який вже має неповнолітню дитину від попереднього шлюбу та неповнолітню дитину від шлюбу з ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , 2018 року народження, може бути пов`язане із його бажанням отримати право на звільнення з військової служби, подальшу відстрочку від мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також з отриманням можливості виїхати за межі України.

Такі обставини в свою чергу свідчать про те, що в даному конкретному випадку інтереси заявника превалюють над інтересами неповнолітньої, відслідковується матеріальна вигода з боку ОСОБА_2 , як матері неповнолітньої, у разі усиновлення - користування пільгами, як дитини військовослужбовця та отриманням виплат, про що неодноразову наголошувалось учасниками справи у поясненнях.

Суду не наведено переконливих мотивів, що спонукає заявника на усиновлення дитини, лише узагальнено вказано про наявність між ним та неповнолітньою теплих взаємин, бажання проживати разом як родина, узаконення цього на законодавчому рівні.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

Доводи осіб, які подали апеляційні скарги

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Павленко М. В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду від 03.06.2026 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 у повному обсязі.

В апеляційній скарзі, представник скаржника вважає, що постановляючи оскаржуване рішення суд першої інстанції, не врахував надані до суду докази та пояснення сторін, не врахував думку дитини, яка дала згоду на усиновлення, що призвело до неправильного по суті рішення.

Зазначає, що основним аргументом відмови в усиновленні суд вказав, що начебто для заявника це може бути пов`язане із його бажанням отримати право на звільнення з військової служби, подальшу відстрочку від мобілізації, однак такий висновок - це лише припущення суду, а судове рішення не може ґрунтуватися виключно на припущеннях, таке рішення повинно бути обґрунтовано.

Вказує, що незрозуміло як відмова в усиновленні буде відповідати «найкращим інтересам дитини», де ж захист прав такої дитини, яку заявник виховував з п`ятирічного віку, такі обставини суд не досліджував, суд не з`ясував думку профільного органу - Служби у справах дітей, не зобов`язав повторно провести в межах розгляду справи перевірку та встановити психоемоційний зв`язок заявника та дитини, а лише навів перелік документів, які надані до служби у справах дітей та не оцінив цей доказ в своєму рішенні, при цьому.

Так, заявник звертає увагу, що питання усиновлення також повинно вирішитися до досягнення дитини 18 років, у подальшому такі дії будуть неможливими. Так співпало, що питання усиновлення та питання звільнення зі військової служби відбувається до досягнення 18 років дитини, однак, заявник не має намір звільнятися, про це він наголошував неодноразово в ході розгляду справи. Мотиви усиновлення для заявника виключно направлені на забезпечення кращих інтересів неповнолітньої ОСОБА_3 мати батька та пишатися ним.

Звертає увагу суду, що в ході розгляду справи взагалі не з`ясовувалося психо-емоційні зв`язки заявника та дитини, яку заявник виховував з п`ятирічного віку, всі учасники справи акцентували увагу на правах біологічного батька, який на час розгляду справи позбавлений батьківський прав, перебуває в СЗЧ та відносно нього є підозра від 15.06.2026 та вже винесено вирок суду від 22.06.2026, яким ОСОБА_8 , визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, і призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

Також зазначає, що у судовому засіданні ОСОБА_3 висловила своє бажання бути донькою заявника, пояснила, що вважає заявника батьком та називає його батьком, оскільки все життя він піклувався про неї, виховував, забезпечував та дбав про її добробут, а вона як донька пишається своїм батьком та вже свідомо прийняла рішення про те, щоб змінити запис про батька в свідоцтві про народження, але суд не врахував думку дитини та залишив її фактично без батька.

Апеляційна скарга містить фотографічні зображення з сімейного архіву, з яких вбачається спільне проведення відпочинку та свят, також містить скріншоти інтерфейсу додатка «АНЦ», що відображає хронологію замовлень ліків та доводить, що заявник приймав участь не лише у виховному процесі, що спростовує раптовість чи «штучність» появи сімейних зв`язків.

29.06.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга заінтересованої особи ОСОБА_2 , в якій вона просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.06.2026 та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі вказує, що суд побудував логічний зв`язок між усиновленням та виникненням у заявника права на звільнення з лав ЗСУ на підставі утримання трьох неповнолітніх дітей. Даний висновок повністю спростовується віком дітей та хронологією: спільна донька ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 ; донька ОСОБА_1 від першого шлюбу ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на момент винесення рішення суду (червень 2026 року) доньці ОСОБА_6 вже виповнилося 17 років. Вона досягне повноліття ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Це означає, що у разі задоволення заяви про усиновлення ОСОБА_3 (2010 р.н.), ОСОБА_1 набув би статусу утримувача трьох неповнолітніх дітей лише на строк менше 11 календарних місяців, після чого це право автоматично та безповоротно припинилося б за законом.

Зазначає, що суд першої інстанції звинуватив її, як матір дитини, у наявності «матеріальної вигоди» з метою користування пільгами та виплат на дитину військовослужбовця.

Жодних доказів отримання незаконних виплат чи фінансового збагачення матеріали справи не містять. Називати законну соціальну підтримку дитини захисника України «корисливою вигодою» матері є образою гідності родини та проявом прямої дискримінації дитини.

Також вказує, що суд повністю проігнорував належні докази та матеріали справи, які підтверджують, що їхній перший шлюб було укладено ще ІНФОРМАЦІЯ_6 , у якому народилася спільна донька ОСОБА_7 . Незважаючи на розірвання шлюбу в 2021 році, їхня родина продовжувала безперервно проживати разом, вести спільний бюджет та виховувати обох дітей як одна сім`я, що прямо підтверджується Актом фактичного місця проживання від 30.12.2025, згідно з яким ОСОБА_1 безперервно проживає із ОСОБА_2 з вересня 2015 року.

В апеляційній скарзі зазначає про істотні нові обставини щодо біологічного батька дитини та кримінальний вирок: процес позбавлення батьківських прав біологічного батька ОСОБА_8 було завершено рішенням суду від 07.10.2025, через те, що він повністю зник із життя дитини ще з 2013 року; ОСОБА_8 офіційно перебуває в СЗЧ, офіційно не працевлаштований, не має постійного місця проживання, а 22.06.2026 відносно нього Придніпровським районним судом м. Черкаси було ухвалено вирок суду за ч. 1 ст. 164 КК України.

Зазначає, що оскільки її близькі родичі (батьки) померли, її чоловік ОСОБА_1 є єдиним чоловіком у родині, який реально піклується про майбутнє ОСОБА_3 .

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Учасниками справи не заперечувалося, що 06.08.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено шлюб, після одруження спільним прізвищем подружжя стало « ОСОБА_2 », у подальшому шлюб за рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.03.2021 було розірвано.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 18.01.2025 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 60 (а.с. 16).

ОСОБА_2 від попереднього шлюбу з ОСОБА_8 , має дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 08.06.2010 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському районі міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 608 (а.с. 27 т. 1 ).

Учасниками справи не заперечується, що заявник від попереднього укладеного шлюбу має неповнолітню доньку ОСОБА_6 , 2009 року народження.

Також у шлюбі з ОСОБА_2 заявник має спільну доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно копії заочного рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07.10.2025 у справі № 707/500/25 ОСОБА_8 позбавлений батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішення суду набрало законної сили 14.11.2025 (а.с. 19-21 т. 1).

Нотаріально посвідченою заявою від 30.10.2025 ОСОБА_2 надала згоду своєму чоловікові ОСОБА_1 на усиновлення її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 22 т. 1).

Відповідно до висновку про стан здоров`я ОСОБА_1 від 22.10.2025 медичних протипоказів для опікунства не встановлено (а. с. 25 т. 1).

Згідно з витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на 16.10.2025 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с. 23 т. 1).

Відповідно до листа Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області № 220236-2025 від 17.10.2025 ОСОБА_1 на профілактичному обліку «Кривдник» не перебуває та не перебував, фактів вчинення ним домашнього насильства і насильства за ознакою статі не виявлено (а.с. 24 т. 1).

У матеріалах справи міститься висновок про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини ОСОБА_3 від 30.10.2025 (а.с. 28 т. 1).

ОСОБА_1 з 11.12.2024 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 39 т. 1).

Згідно копії довідки військової частини НОМЕР_1 від 03.05.2025 № 08/2373 солдат ОСОБА_1 з 08.02.2025 по цей час проходить військову службу у даній військовій частині та з 27.03.2025 по цей час безпосередньо бере участь в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування військової агресії російської федерації проти України в Донецькій та Луганській областях (а.с. 37 т. 1).

У період ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи на ділянці відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_9 , а саме АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою № 08/694 від 11.08.2025 (а.с. 38 т. 1).

На підтвердження свого майнового стану, ОСОБА_1 надано відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період з 2002 року по 2025 рік, з якої вбачається, що за 2025 рік ОСОБА_1 отримав дохід в сумі 984516,82 грн (а.с. 29-35 т. 1).

Відповідно до характеристики учениці 9-А класу Черкаської гімназії № 31 ОСОБА_3 від 07.01.2025 вбачається, що вихованням займається мати, ОСОБА_2 , та вітчим, ОСОБА_1 . Також вказано, що ОСОБА_3 повідомила під час бесід, що вітчим регулярно спілкується з нею, цікавиться її успіхами в навчанні та шкільному житті. Зі слів ОСОБА_3 біологічний батько не бере участі у житті дитини, не дбає про добробут дитини. З ним особисто не знайома, ніякої участі у вирішенні питань шкільного та позакласного життя доньки він за цей час не брав (а.с. 41 т. 1).

Відповідно до Акту № 934 обстеження умов проживання, що затверджений заступником начальника служби у справах дітей Черкаської міської ради Є. Мкртчян 08.12.2025 проведено обстеження умов проживання в АДРЕСА_1 . За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: власник житла - мати ОСОБА_2 , малолітня ОСОБА_7 , неповнолітня ОСОБА_3 . Проживає без реєстрації ОСОБА_1 . Стосунки, традиції сім`ї - дружні. Неповнолітня ОСОБА_3 надала згоду на її усиновлення (а.с. 12 т. 1).

Висновком виконавчого комітету Черкаської міської ради від 23.12.2025 № 26075-01-21 орган опіки та піклування, беручи до уваги нетривале перебування заявника у повторному шлюбі з матір`ю дитини (з січня 2025 року), не може встановити, що усиновлення неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином України ОСОБА_19 відповідатиме якнайкращим інтересам дитини (а.с. 9-11 т. 1).

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади від 19.09.2025 ОСОБА_1 з 25.09.1985 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . (а.с. 26 т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Представники відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління МЮ України (м. Київ) та виконавчого комітету Черкаської міської ради в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника ОСОБА_1 , його представника - адвоката Павленко М. В., заінтересованої особи ОСОБА_2 , представника заінтересованої особи військової частини НОМЕР_1 - Захарової Ю. О., думку прокурора Лук`яненка Р. В., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про усиновлення.

Особливості розгляду справ про усиновлення, визначені главою 5 розділу ІV ЦПК України.

Статтею 51 Конституції України визначено, що дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно положень ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з п. 3 ст. 4 СК України кожна особа має право на проживання в сім`ї.

У ст. 1 ЗУ «Про охорону дитинства» вказано, що забезпечення найкращих інтересів дитини передбачає дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності, та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку й рівня розвитку, що може її висловити.

Статтею 4 Європейської конвенції про усиновлення дітей, ратифікованої Законом України від 15 лютого 2011 року № 3017-VI, передбачено, що компетентний орган не приймає рішення про усиновлення, якщо не є переконаним, що усиновлення відповідатиме найвищим інтересам дитини. У кожному випадку компетентний орган приділяє особливу увагу важливості того, що усиновлення забезпечує дитину стабільними та гармонійними домашніми умовами.

Відповідно до ст. 21 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР 27 лютого 1991 року, при усиновленні найкращі інтереси дитини мають враховуватися в першочерговому порядку.

Статтею 207 СК України передбачено, що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Згідно ст. 218 СК України для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров`я. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв`язку з віком або станом здоров`я не усвідомлює факту усиновлення. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім`ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.

У відповідності зі ст. 223 СК України особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Подання такої заяви через представника не допускається. Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: 1) стан здоров`я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; 2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; 3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; 4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; 5) особу дитини та стан її здоров`я; 6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити. При дотриманні всіх умов, встановлених цим Кодексом, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини.

За змістом ст. 217 СК України у випадках, коли дитина, стосовно якої розглядається питання про усиновлення, має батьків, обов`язковою умовою його позитивного вирішення є їхня вільна та безумовна згода.

Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом (ч. 5 ст. 217 СК України).

Усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо вони: 1) невідомі; 2) визнані безвісно відсутніми; 3) визнані недієздатними; 4) позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється; 5) протягом двох місяців після народження дитини не забрали її на виховання до себе в сім`ю та запис про них у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до статті 135 цього Кодексу.

Усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її (ст. 219 СК України).

Батько ОСОБА_8 заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 07.10.2025 позбавлений батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 220 СК України, на усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.

Як вбачається із матеріалів справи, мати ОСОБА_2 30.10.2025, ще до набрання законної сили заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 07.10.2025, надала згоду на усиновлення її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка засвідчена приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І. П. А. М., реєстр № 3179.

Факт ухилення батька (матері) від виховання та утримання дітей може бути підтверджений письмовими доказами (висновками, актами, довідками, листами тощо), а також показаннями свідків. Окремого рішення суду на підтвердження цього факту не потрібно. Водночас суди повинні враховувати, що у випадках, коли батьки не беруть участі у вихованні своєї дитини з поважних причин (через хворобу, перебування в тривалому відрядженні тощо), її усиновлення без їхньої згоди є неприпустимим.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 489/2464/16-ц, від 18 липня 2018 року у справі № 645/4366/17.

Статтею 5 Європейської конвенції про усиновлення передбачено, що рішення про усиновлення не приймається, якщо не надано принаймні таких згод, які не відкликані: a) згоди матері й батька; або в разі відсутності й батька, й матері, які могли б надати згоду, згоди будь-якої особи чи установи, які вповноважені надати таку згоду замість них; b) згоди дитини, яка відповідно до закону вважається такою, що має достатній рівень розуміння; дитину вважають такою, що має достатній рівень розуміння, після досягнення віку, який визначено законом та який не повинен перевищувати 14 років; c) згоди другого з подружжя чи зареєстрованого партнера усиновлювача.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» вбачається, що вирішуючи заяву по суті, суд зобов`язаний перевірити наявність передбачених законом підстав для усиновлення, зокрема: чи дали батьки дитини згоду на це (якщо вона необхідна); чи може заявник бути усиновлювачем; чи є дитина відповідно до законодавства суб`єктом усиновлення і чи виконано вимоги частин 1 - 3 статті 218 СК щодо наявності згоди дитини; чи відповідають висновок органу опіки та піклування і дозвіл на усиновлення уповноваженого органу виконавчої влади необхідним вимогам.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 759/9639/18 (провадження № 61-1599св22).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , не встановив обставин, що між неповнолітньою і заявником склалися настільки близькі відносини, які притаманні загальноприйнятим у суспільстві відносинам між батьками та дітьми, не виявив переконливих мотивів, які спонукають заявника на усиновлення дитини.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки під час вирішення питання про усиновлення суд повинен враховувати не лише стан здоров`я, матеріальне становище, сімейний стан та умови проживання особи, яка бажає усиновити дитину, а й мотиви усиновлення, її ставлення до виховання дітей, взаємовідповідність заявника та дітей, тривалість опікування ними, а також ставлення дітей до заявника.

Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 від першого шлюбу має неповнолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять належних та достовірних доказів активної участі ОСОБА_1 у вихованні та утриманні його неповнолітньої доньки від першого шлюбу. Ця обставина в сукупності з установленими мотивами усиновлення не підтверджує належного ставлення заявника до виконання батьківських обов`язків.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер і підлягає оцінці разом з іншими доказами.

Водночас у висновку виконавчого комітету Черкаської міської ради від 23.12.2025 № 26075-01-21 вказано, що орган опіки та піклування, беручи до уваги нетривале перебування заявника у повторному шлюбі з матір`ю дитини (з січня 2025 року), не може встановити, що усиновлення неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином України ОСОБА_19 відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

Колегія суддів зауважує, що створення дитині належних житлово-побутових умов проживання та письмові згоди матері та самої дитини не можуть бути єдиними доказами, які свідчать про ґрунтовність всиновлення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 11.12.2024 по теперішній час призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Крім того, судом установлено, що заявник, маючи малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та посилаючись на спільне проживання з ОСОБА_2 з 2016 року та розірвання з нею шлюбу в березні 2021 року, зареєстрував повторно шлюб із ОСОБА_2 лише 18.01.2025, тобто майже одразу після призову заявника на військову службу.

13.02.2025 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8 про позбавлення батьківських прав, тобто, ініціювання даного судового процесу відбулося менш через місяць після укладення шлюбу.

Заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07.10.2025 про позбавлення ОСОБА_8 батьківських прав набрало законної сили 14.11.2025. Достеменних даних стосовно обізнаності біологічного батька доньки ОСОБА_3 щодо вказаного заочного рішення матеріали справи не містять.

Після позбавлення батьківських прав ОСОБА_8 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , у січні 2026 року, тобто вже практично через рік перебування у шлюбі, заявник порушує питання про усиновлення неповнолітньої ОСОБА_3 .

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вищевикладене у своїй сукупності, зокрема враховуючи часові рамки укладання шлюбу, ініціювання позову про позбавлення біологічного батька батьківських прав, надання згоди матір`ю дитини на всиновлення, вік дитини на момент розгляду справи про усиновлення, викликає обґрунтовані сумніви щодо добросовісності усиновлення, оскільки такими діями заявник може намагатися створити для себе інші правові наслідки та умови, що пов`язані із усиновленням.

Усиновлення повинно мати на меті створення умов для повноцінного розвитку і виховання дитини, забезпечення найкращих інтересів дитини, а не створення передумов для виникнення інших прав у заявника. Тобто, сам по собі інститут усиновлення не повинен бути формальним, не може бути підставою лише для реалізації інтересів заявника.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Дослідивши надані заявником до суду першої інстанції докази, колегія суддів вважає, що встановлені обставини не дали підстав суду першої інстанції для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Представником ОСОБА_1 - адвокатом Павленко М. В. в якості додатків до апеляційної скарги долучено вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.06.2026 у справі № 711/6270/26, згідно якого ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України - злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів) і йому призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку від 15.06.2026, витяг з ЄРДР № кримінального провадження 42025252010000121 від 02.09.2025, протоколи допиту свідків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Водночас, долучаючи наведені докази, представником ОСОБА_1 - адвокатом Павленко М. В. не заявлено вмотивованого клопотання щодо їх долучення, у зв`язку з чим дані докази, у відповідності до ч. 8 ст. 83 ЦПК України, не приймаються до розгляду апеляційним судом.

Відтак, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, надавши належну оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного спору і не вказують на допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни рішення.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційних скарг, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Павленко М. В. та Губко О. І. підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Павленко Мар`яни Василівни та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 18 вересня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренко