Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №712/298/26 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 712/298/26

Провадження № 22-ц/821/1043/26

Категорія: 310020000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – адвоката Осадчого Олега Васильовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, -

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення на її користь аліментів на її утримання як повнолітньої дочки, яка продовжує навчання у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку в місяць і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно.

Просила стягувати аліменти щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до закінчення нею навчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_1 23 років.

В обґрунтування позову зазначала, що їй виповнилося 19 років, вона є повнолітньою, однак продовжує навчання в Уманському національному університеті на денній формі навчання. Здобуття освіти з 01.09.2023 по 30.06.2027.

У зв`язку з навчанням вона не має постійного доходу, не може самостійно забезпечувати себе та потребує матеріальної допомоги.

Відповідач офіційно працює, у добровільному порядку коштів на її утримання не надає, що змусило її звернутися до суду з даним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.03.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на період її навчання у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 12 січня 2026 року і до закінчення нею навчання, тобто до 30 червня 2027 року, але не більше як до досягнення нею 23 річного віку.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачкою не доведено, що відповідач як платник аліментів, з огляду на розмір його доходу, має можливість сплачувати аліменти на її утримання у визначеному нею розмірі частки від усіх його доходів щомісячно.

Враховуючи наявність на утриманні відповідача неповнолітнього сина, суд вважав, що стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на її утримання в зв`язку з продовженням нею навчання у визначеному нею розмірі частини від усіх доходів може призвести до надмірного фінансового навантаження на відповідача та неможливості ним забезпечити свої базові потреби.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, оскільки в цій частині позов визнаний відповідачем, а позивачкою не доведено спроможності відповідача сплачувати аліменти у більшому розмірі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_3 – адвокат Осадчий О. В. оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.03.2026 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.03.2026 у даній справі відмовлено представнику ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Вказана ухвала не підлягає апеляційному оскарженню, а тому згідно ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на неї може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Вважає, що місцевим судом безпідставно не залучено ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.03.2026 впливає на права та інтереси безпосередньо ОСОБА_3 .

Так, ОСОБА_3 та відповідач у справі 10.08.2018 зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Думанецької сільської ради Черкаського району Черкаської області, актовий запис № 5.

У період шлюбу в ОСОБА_3 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.10.2025 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано (справа № 707/2047/25).

На підставі судового наказу, виданого 10.06.2025 Соснівським районним судом м. Черкаси, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 .

Крім того, на даний час в провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебуває на розгляді справа № 712/16746/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Леськівської сільської ради, про визначення місця проживання дитини.

Також в провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебуває на розгляді справа № 712/14099/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору, поділ майна, стягнення грошової компенсації.

Зазначає, що безпосередньо в судовому засіданні 02.03.2026 (де також був присутній адвокат Осадчий О. В. як вільний слухач) ОСОБА_2 позовні вимоги визнав в повному обсязі, та вказав що даний позов був поданий з метою в подальшому звернутися з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , оскільки розмір аліментів, який він на даний час сплачує, є надто високим.

Вказує, що судом залишено поза увагою, та не надано жодної оцінки тому факту, що позивачка ОСОБА_1 навчається на безкоштовній формі навчання, тобто за рахунок державних коштів, отримує стипендію.

Крім того, з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції вбачається, що в матеріалах справи відсутні будь які належні та допустимі докази, які б підтверджували реальні виплати позивачки, та відповідно необхідність її утримання (витрати на проживання в гуртожитку, проїзд, харчування і таке інше).

Вважає, що ОСОБА_1 порушено вимоги ч. ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України, а саме вчинено дії, які порушують права ОСОБА_3 , та з наміром зловживання правом звернення до суду з даним позовом, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу

11.05.2026 на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому просить закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.

Вказує, що оскаржуваним рішенням питання про права чи обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалися.

Зазначає, що предметом розгляду було виключно наявність правових підстав для стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.

Безпосередній правовий зв`язок між ОСОБА_3 та предметом спору відсутній.

Вказує, що посилання на іншу судову справу та можливий майбутній позов не створює автоматичного права на апеляційне оскарження.

Вважає, що ОСОБА_3 не є належним суб`єктом апеляційного оскарження у даній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та апеляційним судом

Згідно копії Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 (а.с. 3).

Відповідно до довідки № 22-06/224 від 26.12.2025, виданої Уманським національним університетом, ОСОБА_1 є студенткою факультету агрономії університету, денної форми здобуття освіти. Термін навчання з 01.09.2023 по 30.06.2027 (а.с. 4).

На підставі судового наказу, виданого 10.06.2025 Соснівським районним судом м. Черкаси, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку в місця і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця починаючи з дня подання заяви до суду – з 06.06.2025 до досягнення дитиною повноліття (а.с. 27).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У ст. 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 0917/443/2012 (провадження № 61-16055св19) вказано, що «право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках».

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19) зроблено висновок, що питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.

У постановах від 27.11.2019 у справі № 2-4392/09, від 16.10.2019 у справі № 638/21181/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 705/2-1281/2010 Верховний Суд дійшов висновків, що особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов`язки цих осіб. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

ОСОБА_3 , звертаючись з апеляційною скаргою на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.03.2026, вважає, що дане рішення впливає на права та обов`язки ОСОБА_3 , а тому остання має право на його апеляційне оскарження, оскільки на підставі судового наказу, виданого 10.06.2025 Соснівським районним судом м. Черкаси з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 .

У разі звернення особи з позовом про стягнення аліментів за наявності чинного судового рішення про стягнення аліментів на користь інших осіб останні мають право брати участь у такій справі через юридичну заінтересованість у вирішенні нового спору. Цивільні права й обов`язки таких заінтересованих осіб мають юридичний зв`язок із цивільними правами й обов`язками особи, яка теж звернулася з позовом про стягнення аліментів з того самого боржника, а також із його правами й обов`язками (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.06.2026 у справі 705/3924/24).

Відтак, колегія суддів вважає, що стягнення аліментів на користь позивачки впливає на права й обов`язки інших стягувачів аліментів із того самого відповідача, зокрема скаржниці.

17.04.2026 ухвалою Черкаського апеляційного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 – адвоката Осадчого О. В. на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.03.2026 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Як передбачено п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів.

Згідно ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно з вимогами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

У поданій апеляційній скарзі представник скаржниці заперечує щодо необхідності з сторони відповідача сплачувати аліменти на утримання його доньки ОСОБА_1 , яка продовжує навчання, оскільки вважає, що даний позов був поданий виключно з тих підстав, щоб у майбутньому з посиланням на вказане рішення звернутися до суду з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.

Доводи апеляційної скарги зводяться також до того, що позивачка навчається на безкоштовній формі навчання, тобто за рахунок державних коштів, та отримує стипендію.

Відповідно до матеріалів справи позивачка навчається в Уманському національному університеті при цьому навчається на місцях державного замовлення. Таким чином, необхідність у компенсації вартості навчання у позивачки відсутня.

Разом із тим, це не позбавляє позивачку потреб, що виникають у процесі навчання, зокрема витрат на оренду житла, проїзду, харчування, придбання підручників та інших необхідних предметів для належного навчання у закладі вищої освіти.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню ст. 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

У свою чергу суд першої інстанції врахував, що відповідач на своєму утриманні має неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, оскільки в цій частині позов визнаний відповідачем.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Доводи апеляційної скарги щодо використання відповідачем в майбутньому оскаржуваного рішення з метою зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на утримання малолітнього ОСОБА_4 , не знайшли свого підтвердження, оскільки одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у СК України, а стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

На час розгляду даної справи право ОСОБА_3 на отримання аліментів на дитину захищено судовим наказом від 10.06.2025 у справі № 712/7809/25.

Ті обставини, що на розгляді в суді перебувають позовні заяви ОСОБА_3 до відповідача про визначення місця проживання дитини та визнання недійним договору, поділ майна, стягнення грошової компенсації, не можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, оскільки право повнолітньої дитини на утримання на період навчання прямо передбачений законом.

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мають право на отримання від відповідача аліментів з різних самостійних підстав, які не виключають одна одну, тобто, отримання аліментів одним, не виключає отримання аліментів іншим.

З огляду на викладене, доводи особи, яка не брала участі у справі і подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Враховуючи усі вищевикладені обставини та той факт, що донька ОСОБА_2 є повнолітньою, продовжує навчання та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги, беручи до уваги, що відповідач спроможний надавати таку матеріальну допомогу, а також, приймаючи до уваги те, що відповідач має на своєму утриманні малолітнього сина, колегія суддів вважає, що аліменти, визначенні судом першої інстанції у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, забезпечать позивачці необхідну матеріальну підтримку на період навчання, відповідатимуть реаліям сьогодення та забезпечать баланс інтересів одержувача та платника аліментів.

Відтак, інші доводи апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування оскаржуваного рішення першої інстанції за доводами апеляційної скарги представника ОСОБА_3 – адвоката Осадчого О. В. відсутні.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – адвоката Осадчого Олега Васильовича – залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 березня 2026 року– залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Текст постанови складений 17 вересня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков