Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №705/4669/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 705/4669/25

Провадження № 22-ц/821/1565/26

Категорія: 304090200

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»

представник позивача: адвокат Лисенко Дмитро Вячеславович

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» - адвоката Лисенка Дмитра Вячеславовича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2026 року (ухваленого в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області під головуванням судді Єщенко О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

05 серпнґ 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4551706 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого ТОВ « Лінеура Україна» зобов`язалося надати відповідачу грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

За взаємною згодою сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 15 000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 12.04.2024 по 07.04.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1.

Вказує, що відповідно умов Договору ТОВ «Лінеура Україна» надало кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ « Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало кредит в сумі 15 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ «Райффайзен Банк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

25.11.2024 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 25/11/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Отже, до ТОВ « Українські фінансові операції» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4551706.

Вказує, що відповідач має заборгованість перед позивачем (нараховану первісним кредитором) за Договором № 4551706 від 12.04.2024 загальною сумою 27 750,00 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 15 000,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 12 750 грн, а також із нарахованих процентів ТОВ « Українські фінансові операції» - 49 500,00 грн.

За наведених обставин, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 77 250,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за основним боргом; 12 750,00 грн - заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором; 49 500,00 грн - заборгованість за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції»; сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Крім того, позивач просить у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь ТОВ «Українські фінансові операції». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, які б підтверджували факт того, що відповідач своїми діями сприяла розкриттю конфіденційної інформації, внаслідок чого від її імені був укладений кредитний договір та у подальшому відбулося списання грошових коштів з карткового рахунку відповідача.

Натомість судом установлено факт надходження на належний відповідачу ОСОБА_1 рахунок коштів у сумі 15 000,00 грн та їх списання протягом однієї наступної хвилини на невідомий рахунок та невстановленою особою, а також факт звернення відповідача до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого отримання та перерахування коштів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник ТОВ «Українські фінансові операції» - адвокат Лисенко Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість зі сплати процентів за кредитним договором у загальній сумі 79 875 грн.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував: відсутність вироку суду за ст. 190 КК України щодо причетних осіб до нібито до шахрайських дій відносно відповідача ОСОБА_1 ; підозри органу досудового розслідування особи, в діях якої вбачаються ознаки кримінального правопорушення відносно ОСОБА_1 ; дозвіл слідчого органу досудового розслідування та/або процесуального керівника.

Також судом не було здійснено допиту відповідача як свідка під час розгляду даної справи; відсутність юридичного значення для спору способу та місця отримання позичальником коштів, отриманих у межах договору №4551706 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.04.2024; факт підтвердження відповідачем у відзиві на позов належності їй номеру телефону, який був використаний при укладенні кредитного договору з первісним кредитором.

Вказує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідача на вебсайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладення договору між сторонами є технічно неможливим, у даному випадку кредитний договір підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, що прирівнюється до договору укладеного у письмовій формі ( постанова Верховного Суду від 08.04.2026 у справі №705/1938/25).

Матеріали даної справи містять докази , з яких вбачається, що в АТ «Райффайзен Банк» на ім`я ОСОБА_1 емітована банківська картка № НОМЕР_2 , на яку 12.04.2024 о 19:53 год відбулося зарахування коштів у розмірі 15 000,00 грн, а о 19:54 год відбулося списання переказу.

Вказує, що питання, яким чином та в який спосіб позичальник розпорядилась отриманими коштами не має значення та виходить за межі предмету доказування у даному спорі.

Щодо нарахування відсотків, посилаючись за Закону України «Про споживче кредитування», здійснивши розрахунок, вважає, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками у сумі 64 875,00 грн.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 17 червня 2026 року, ОСОБА_1 посилаючись на необгрунтованість апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обгрунтоване.

18 червня 2026 року представник ТОВ «Українські фінансові операції» - адвокат Лисенко Д.В. подав до апеляційного суду відповідь на відзив, в якому просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати на ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Мотивація відповіді на відзив аналогічна мотивації апеляційної скарги.

22 червня 2026 року від представника ТОВ «Українські фінансові операції» - адвоката Лисенка Д.В. надійшла заява щодо спростування доводів відповідача та долучення доказів, в якій останній просив прийняти нові докази на стадії апеляційного провадження, а саме: підтвердження процедури укладення електронного договору та звіт щодо запиту до BankID NBU клієнт ОСОБА_1

24 червня 2026 року ОСОБА_1 подала до апеляційного суду додаткові пояснення, які за змістом аналогічні відзиву на апеляційну скаргу.

Фактичні обставини справи

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору №4551706 про надання коштів за умовами споживчого кредиту від 12 квітня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалось надати ОСОБА_1 грошові кошти на суму 15 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору, ТОВ «Лінеура Україна» надало кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало кредит в сумі 15 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ «Райффайзен Банк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Згідно з наданими позивачем документами та Розрахунком заборгованості за кредитними договором № 4551706 заборгованість відповідача становить 27 750,00 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 15 000,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 12 750,00 грн, нарахованих процентів ТОВ «Українській фінансові операції».

25.11.2024 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 25/11/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача. Отже, до ТОВ «Українські фінансові операції» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором.

ТОВ «Українські фінансові операції» після отримання прав вимоги за кредитним договором № 4551706 здійснило нарахування процентів за користування кредитними коштами у розмірі 49 500,00 грн, тому загальна заборгованість за вказаним кредитним договором, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 77 250,00 грн.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також апеляційний суд приймає до уваги положення статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», де зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку, електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та підтримані у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі №705/1938/25.

Як вбачається із матеріалів справи, 12 квітня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (що розміщений на офіційному вебсайті ТОВ «Лінеура Україна» за адресою: https://credit7.ua/pro-nas), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Лінеура Україна», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір №4551706 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, одноразовим ідентифікатор 12807 о 19 год. 52 хв. 12.04.2024.

Враховуючи, що договір №4551706 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.04.2024 укладено його сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», чому передувала верифікація відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі - на веб-сайті кредитодавця (credit7.ua ) із зазначенням своїх особистих даних, зокрема, РНОКПП, серії та номеру паспорту, адреси реєстрації місця проживання, реквізитів карткового рахунку, а також зазначено персональні дані іншої особи для можливої подальшої взаємодії ОСОБА_1 та її номер мобільного телефону, ( а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів»), та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, тому вказане підтверджує факт його укладення.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).

Колегія суддів зазначає, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим.

Невід`ємною частиною цього Договору є заява про прийняття пропозиції на укладення договору про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочину та Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Лінеура Україна», які розміщені на сайті Товариства. Приймаючи умови договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (пароля), про що свідчить п. 10 договору - реквізити сторін.

Отже, підписавши договір №4551706 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.04.2024, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником. Відповідач з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до вільно обраної неї фінансової установи, а саме ТОВ «Лінеура Україна», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Долучений до матеріалів справи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.05.2024 не спростовує укладення кредитного договору, лише свідчить про звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а також відсутні належні докази на підтвердження визнання ОСОБА_1 потерпілою у даному кримінальному провадженні.

Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що номер мобільного телефону НОМЕР_3 та електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , за допомогою якого було здійснено реєстрацію на сайті товариства та на яку було надіслано одноразовий ідентифікатор, належить відповідачу, оскільки вказана електронна пошта зазначена відповідачем у відзиві на позовну заяву та апеляційну скаргу, а належність їй номеру телефону відповідачем не заперечується, тобто доводить належність даної електронної пошти та номеру телефону саме відповідачу, навіть після за твердженням відповідача, вчинення відносно неї шахрайських дій.

Є необгрунтованими посилання суду першої інстанції на встановлення судом факту надходження на належний відповідачу ОСОБА_1 рахунок коштів у сумі 15 000,00 грн та їх списання протягом наступної хвилини на невідомий рахунок та невстановленою особою, а також факт звернення відповідача до правоохоронних органів з приводу вчинення стосовно неї шахрайських дій, що в сукупності свідчить про відсутність у відповідача волі на вчинення такого отримання та перерахування коштів, по наступних підставах.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу. Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ. Переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Платіжна система - платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов`язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів. Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів. Отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Згідно з пунктом 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач платіжної системи зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з пунктом 5 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 ( далі Положення № 705) користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення №705).

Згідно з пунктами 7, 8 розділу VI Положення №705 емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення №705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Зазначені правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №537/3312/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі №753/16954/16-ц, від 01 липня 2020 року у справі №712/9107/18, від 21 квітня 2021 року у справі №751/6050/18.

Із матеріалів справи вбачається, що картковий рахунок, на який здійснено зарахування спірних коштів, було відкрито в АТ «Раффайзен Банк».

Яким чином відповідач здійснювала користування даним рахунком матеріали справи не містять, проте відповідач не заперечує належність даного рахунку саме їй на час укладення кредитного договору, і на час розгляду справи.

Виконання ТОВ «Лінеура Україна» обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 15 000,00 грн відповідачеві (позичальнику) підтверджується Листом від 19.12.2024 про перерахування коштів та Випискою про рух коштів по картковому рахунку від 25.09.2025. Факт зарахування коштів на належну відповідачу банківську картку не заперечується і самою відповідачкою, проте зазначає, що вказані кошти нею не використовувалися, а були списані невідомою особою, проте доказів на підтвердження зазначеного матеріали справи не містять, як і відсутні докази звернення відповідача до банківської установи щодо списання коштів у розмірі 15 000,00 грн з належного їй рахунку невідомою особо та проведення відносно даного випадку службового розслідування працівниками банку, в якому відкритий банківський рахунок відповідачки.

Із наведеного слідує, що ТОВ «Лінеура Україна» доведено видачу кредитних коштів відповідачу згідно укладеного договору №4551706 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.04.2024 у розмірі 15 000,00 грн.

Посилання ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу, що після того, як їй стало відомо про оформлення кредитного договору, вжила заходів, а саме звернулась до представників кредитної спілки та кіберполіції, проте вказані посилання є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки кредитний договір укладено 12 квітня 2024 року, а до поліції відповідач подала заяву лише 07 травня 2024 року.

Так, в матеріалах справи міститься лише витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.05.2024 про звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, проте доказів про визнання її потерпілою в рамках кримінального провадження матеріали справи не містять.

Більш того, з Витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження №12024255360000381 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України встановлено, що ОСОБА_1 звернулася із заявою про те, що 12.04.2024 о 19:53 год, невстановлена особа, перебуваючи у невстановленому місці заволоділа персональними даними ОСОБА_1 , які використали для оформлення кредиту на сайті credit7.ua на суму 15 000.00 грн. Проте, доказів на підтвердження того, що її фінансовий номер (сім-картка) або ж мобільний телефон, та банківські картки, ПІН-коди від них чи ін. були викрадені, ОСОБА_1 не надала.

Доказів звернення ОСОБА_1 до ТОВ «Лінеура Україна» та АТ «Райффайзен Банк» про вчинення відносної неї шахрайських дій та проведення службового розслідування, в матеріалах справи відсутні, як і відсутні клопотання про витребування вказаних доказів.

Водночас позивачем на підтвердження укладення кредитного договору між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 надано підтвердження процедури укладення електронного договору, з якого вбачається, що клієнт не лише зареєструвався на сайті товариства , а надав в особистому кабінеті ідентифікаційні дані та іншу інформацію, необхідну для отримання кредиту, пройшов ідентифікацію через сервіс BankID НБУ, що передбачено умовами договору, а також після зарахування коштів на банківську карту відповідача, направило повідомлення про зарахування коштів. Після укладення договору факторингу, товариство також направило повідомлення про відступлення права вимоги за договором в особистий кабінет відповідача.

Колегія суддів звертає увагу, що ідентифікація через сервіс BankID НБУ- це електронна дистанційна ідентифікація фізичних осіб з використанням Системи BankID НБУ і відбувається шляхом передачі персональних даних такої особи від абонента ідентифікатора (банку/ небанківському надавачі платіжних послуг з обслуговування рахунку, в якому відкрито рахунок користувача), до абонента надавача послуг, який надає послугу користувачу та є безпечною для користувачів. Тільки користувач (власник персональних даних) може ініціювати передачу цих даних від абонента ідентифікатора до абонента надавача послуг.

Ідентифікація позичальника передбачена умовами кредитного договору, а саме п. 1.13, згідно якого перед укладенням договору товариством була здійснені електронна ідентифікація клієнта для входу в особистий кабінет, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та з метою надання фінансових послуг клієнту товариством залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги було використано один (або декулька) із зазначених способі ідентифікації та верифікації клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом НБУ з питань здійснення фінансового моніторингу: отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних; отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНОКПП, засвідчено КЕП власника ідентифікаційного документа; отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій та коректного введення особою, верифікації якої здійснюється, одноразового ідентифікатора, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону та фотофіксації особи із використання методі розпізнавання реальності особи та особи з власник ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником товариства та кваліфікованої електронної позначки часу та отриманий електронний документ, що містить фото та використання інструменту покладання шляхом отримання інформації від третьої особи - суб`єкта первинного фінансового моніторингу про ідентифікацію, верифікацію клієнтів.

За наведених обставин вбачається, що відповідач особисто ініціювала укладення даного кредитного договору і кошти згідно укладеного договору зараховано на належний відповідачу картковий рахунок.

Отже, отримавши спірні кошти, в порушення умов виконання кредитного договору відповідач ОСОБА_1 , свої зобов`язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування коштами належним чином не виконала.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №25/11/2024 укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції», до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості станом на 25.11.2024 у загальному розмірі 27 750,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - тіло кредиту, 12 750,00 грн - проценти за користування кредитом.

Оскільки станом на дату укладення договору факторингу від 25 листопада 2024 року, строк дії договору № 4551706 від 12.04.2024 не закінчився, тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 15 травня 2024 року по 07 квітня 2025 року здійснено нарахування процентів за коштами.

Колегія суддів констатує, що договір факторингу №25/11/2024 від 25.11.2024, внаслідок укладення якого позивач набув права вимоги до відповідача у справі, є чинним та перед судом заінтересованими особами питання про визнання його недійсним не порушувалося.

При цьому, доказів виконання наявних грошових зобов`язань ні перед позивачем у справі, ні перед попереднім кредитором відповідачем суду не надано, тому позивач набув права вимога за спірним договором.

Щодо розміру заборгованості

Так, умовами договору №4551706 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.04.2024 сторони погодили, що сума кредиту становить 15 000,00 грн ( п. 1.2 договору), строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п. 1.3 Договору).

Також сторони узгодили рекомендовані дати внесення клієнтом грошових коштів для уникнення простроченої заборгованості за кредитом, визначені у графіку платежів - друга колонка «Дата видачі кредиту/дата платежу» ( п. 1.3.3 Договору).

Згідно п. 1.4 Договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:

Відповідно до п. 1.4.1 стандартна процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.

Пунктом 1.4.2 Договору визначено, що знижена процентна ставка становить 0,01% за кожен день користування кредитом на застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 11.05.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідує за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку не виконання клієнтом умов отримання індивідуальної знижки від товариства , користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Денна процентна ставка за цим договором становить 2.293%.

Орієнтовна реальна річна ставка на дату укладення договору складає :

п. 1.5.1 за стандартною ставкою за весь строк кредитування 99 923,40% річних;

п.1.5.2 за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 14 297,67%.

Згідно п. 1.6 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає:

1.6.1 за стандартною ставкою 150 000,00 грн;

1.6.2 за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 138 795,00 грн.

Із наведеного слідує, що між сторонами погоджено строк кредитування згідно п. 1.3. Договору, а саме 360 календарних днів (до 06.04.2025), протягом якого товариство має право нараховувати проценти за користування кредитом, розмір яких визначено в п. 1.4.1 та 1.4.2 договору.

Згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість за кредитним договором становить 79 875,00 грн, з яких 15 000,00 грн - заборгованість за кредитом та 64 875,00 грн -заборгованість за нарахованими відсотками.

Водночас нарахування відсотків первісним кредитором здійснювалось за період з 12.04.2024 по 11.05.2024 у розмірі 0,01% і становило 1,50 грн в день, а з 12.05.2024 по 15.05.2024 нарахування відсотків здійснювалось у розмірі 2,5%, що становило 375,00 грн, що у загальному розмірі становить 12 750,00 грн.

Позивачем здійснено нарахування відсотків за користування кредитом за період з 16.05.2024 по 07.04.2025, які становлять 49 500,00 грн.

В апеляційній скарзі позивачем наведено новий розрахунок заборгованості за відсотками з урахуванням внесених змін до Закону України «Про споживче кредитування», який за період з 12.04.2024 по 07.04.2024 становить 64 875,00 грн.

Колегія суддів, перевіривши наведені позивачем розрахунки, з урахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», встановила, що нарахування відсотків первісним позивачем за період з 12.04.2024 по 11.05.2024 здійснювалось згідно умов договору і правомірно ставить 45,00 грн, проте в період з 12.05.2024 по 15.05.2024 нарахування відсотків здійснювалось за відсотковою ставкою 2,50% в день, що не узгоджуються із приписами Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», оскільки у вказаний період відсоткова ставка має бути не більше 1,5% в день, і має становити 675,00 грн ( 15 000,00 грн х1,5% х 3).

В період з 16 травня 2024 року до 20 серпня 2024 року позивач правомірно здійснював нарахування відсотків за користування кредитом за відсотковою ставкою 1,5%, проте не вірно визначив кількість днів користування, і дійшов помилково висновку, що за вказаний період заборгованість становить саме 26 775,00 грн, оскільки за період з 16.05.2024 по 20.08.2024 заборгованість становить 21 825,00 грн ( 15 000,00 грн х 1,5% х 97 днів), а з 21 серпня 2024 року по 07 квітня 2025 року необхідно здійснювати нарахування відсотків у розмірі 1,0% і становить 34 350,00 грн( 15 000,00 грн х 1% х 229 днів), тому загальний розмір заборгованості за відсотками протягом строку дії договору становить 56 895,00 грн, а загальний розмір заборгованості з урахуванням тіла кредиту ( 15 000,00 грн) становить 71 895,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ТОВ «Українські фінансові операції» надано належні та допустимі докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позивачем не доведено позовні вимоги, оскільки ТОВ «Українські фінансові операції» надало всі необхідні документи, оформлені належним чином, які підтверджують отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2026 року у даній справі слід скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняти постанову про часткове задоволення позовних вимог, а також в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів виходить із наступного.

Звертаючись до суду першої інстанції, позивач у позовній заяві заявив вимогу про стягнення з відповідачки витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи до позовної заяви позивачем додано:

копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, укладеного між адвокатом Дідух Є.О. та ТОВ «Українські фінансові операції»;

рахунок на оплату №4551706-2025 від 20 липня 2025 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року;

копію акту № № 4551706 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року;

копію детального опису робіт (надання послуг) № 4551706 від 20.07.2025.

Колегія суддів, проаналізувавши надані адвокатом Дідух Є.О. докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції встановила, що позивачем дійсно були понесені витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, а загальний розмір таких витрат, складає 10 000,00 грн, що підтверджено належними та допустимими доказами.

Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки викладені у постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Великої Палати Верховного Суду яка зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

За наведених обставин, а також враховуючи принципи співмірності та критерії розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, необхідності надання позивачу консультації, аналізу чинного законодавства у даній категорії справи, складання та оформлення інших процесуальних документів та значимості таких процесуальних дій у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції в розмірі 3 000,00 грн.

Щодо вирішення питання про стягнення судового збору

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви ТОВ «Українські фінансові операції» було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. При подачі апеляційної скарги судовий збір сплачено ТОВ «Українські фінансові операції » у розмірі 3 633,60 грн.

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог ( на 93,1%), тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (93,1%), а саме у розмірі 5 638,14 грн ((2 422,40 грн + 3 633,60 грн)*93,1 %).

Керуючись ст.ст. 141, 258,374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд ,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» - адвоката Лисенка Дмитра Вячеславовича - задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2026 року - скасувати та постановити нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за договором №4551706 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.04.2024 у загальному розмірі 71 895,00 грн, яка складається із 15 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту та 56 895,00 грн - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896 ) 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896 ) 5 638,14 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Ю.В. Сіренко

Л.І. Василенко