Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №555/3013/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 555/3013/25

Провадження № 22-ц/4815/1096/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 04 березня 2026 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач мотивує позовні вимоги тим, що 14.09.2023 року ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Клієнт) звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 14.09.2023 року та встановивши мобільний застосунок monobank, отримав розрахункову карту НОМЕР_1 та відкрив розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 .

Пільговий період за карткою становить до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі). Пільгова відсоткова ставка - 0,00001% річних. Базова відсоткова ставка нараховується на максимальну заборгованість на день, за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожний день з моменту виникнення заборгованості - 3,1% на місяць (37,2 %). Збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості (у випадку наявності простроченої заборгованості) - 6,2% на місяць (74,4 %).

АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості Документ сформований в системі за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у Розрахунку заборгованості за Договором (додається до позову). Таким чином, в порушення умов кредитного договору а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У Відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення п.п. 5.16 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулось Істотне порушення Клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 02.10.2025 направив Відповідачеві повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості.

Проте Відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв`язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу».

На залишок простроченої заборгованості Банк нараховував неустойку, передбачену Тарифами, а саме: Санкції за порушення зобов`язань за кредитом (в залежності від кількості днів прострочення): Від 1 до 30 днів - штраф у розмірі 50 грн. Від 31 до 90 днів - штраф у розмірі 100 грн. Від 91 до 120* (210) днів - Штраф, що розраховується за формулою: 100 грн + 6,4 % від суми загальної заборгованості, що виникла на перший день відповідного календарного місяця. При цьому діє ставка 0,00001% річних. від 121 (211) дня до повного погашення (строк, після спливу якого формується Фінальний рахунок, що визначається Банком в односторонньому порядку, але не менше 120 днів з моменту настання прострочення виконання зобов`язання та не більше 210 днів) - штраф у розмірі 100 грн та пеня у розмірі 6,4 % на місяць від суми загальної заборгованості за кожен день прострочення виконання. При цьому діє ставка 0,00001% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. На підставі вищезазначеного, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» за Договором становить 40881.03 грн., в тому числі: 1. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом – 40819.53 грн.; 2. загальний залишок заборгованості за відсотками – 0,00 грн.; 3. заборгованість за пенею – 61.5 грн.; 4. заборгованiсть за порушення грошового зобов`язання - 0.0 грн.

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 04 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 14.09.2023 року у розмірі 1733 гривень 79 коп.

В решті вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що умовами договору визначено пільгову процентну ставку 0,00001 % річних та пільговий період до 62 днів, а інших чітко встановлених строків користування кредитом не передбачено. Суд дійшов висновку, що умови щодо базової ставки 3,1 % на місяць фактично приховують проценти як міру відповідальності та є неоднозначними для споживача. Застосувавши принцип contra proferentem та положення законодавства про захист прав споживачів, суд не врахував такі умови при визначенні заборгованості. Відтак проценти визнав правомірними лише за пільговий період, за який їх розмір фактично становить 0 грн.

На рішення суду АТ "Універсал Банк" подано апеляційну скаргу, де вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості в розмірі 39 147,24 грн незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин пільгової процентної ставки у розмірі 0,00001% замість базової ставки 3,1% на місяць. На переконання скаржника, суд неналежно дослідив наявні у справі докази — Анкету-заяву від 14.09.2023 р., Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» щодо продуктів monobank, Тарифи та виписку по рахунку клієнта, — які, за твердженням апелянта, чітко визначають, що пільгова процентна ставка діє виключно протягом пільгового періоду (до 62 календарних днів з моменту виникнення заборгованості), а у разі непогашення заборгованості в межах цього періоду в повному обсязі застосовується базова процентна ставка 3,1% на місяць (37,2% річних). Відповідач погодилася з умовами договору власним підписом (УЕП), підтвердила ознайомлення з Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту, до банку з приводу незрозумілості умов не зверталася.

З посиланням на постанови Великої Палати ВС від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц та від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 щодо критеріїв подібності правовідносин доводить, що застосована судом першої інстанції практика не є релевантною до обставин даної справи.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що 14 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до АТ "Універсал Банк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, яка містить, зокрема, анкетні та контактні дані сторін. У вказаній Анкеті-заяві зазначено, що вона погодився з тим, що Анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank Universal Bank, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту і Тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, становить між сторонами договір про надання банківських послуг.

Підписуючи цю Анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку monobank, ОСОБА_1 просила відкрити поточний рахунок в АТ "Універсал Банк" у гривні на її ім`я та просить встановити кредитний ліміт на суму, зазначену в мобільному додатку. У разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом. Невід`ємною частиною Анкети-заяви є Запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг "Monobank", з підписанням якого в мобільному додатку Договір набуває чинності (а.с. 9).

Також позивачем долучено до позову Умови і правила обслуговування в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank Universal Bank, Запевнення клієнта до Договору про надання банківських послуг monobank, виписка по рахунку та розрахунок заборгованості №б/н від 14.09.2023 року, в якому вказано заборгованість відповідача в розмірі 40819,53 гривні (тіло кредиту), пеня в розмірі 61,50 гривні станом на 03.11.2025 року, тоді як відсотки відсутні (а.с.26).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший ч. 1 ст. 207 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спору).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст. 1054 ЦК України).

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Між тим, матеріали справи не містять доказів, що позичальник розумів, ознайомився та погодився з умовами та правилами банківських послуг, підписуючи анкету-заяву про надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у визначених банком розмірах і порядках нарахування.

Витяг із веб-сайту позивача належним доказом бути не може, адже цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

З огляду на їхній мінливий характер ці умови не можна вважати складовою кредитного договору, а тому неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Відсутність позову про оспорення кредитного договору чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи.

У справах споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну, рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Отже, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інше не відповідало б принципу справедливості, добросовісності, розумності та уможливило покладання на слабшу сторону невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Тому при вирішенні спірних правовідносин обґрунтованим є застосування постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), які в т.ч. викладені щодо правильного застосування норм права, порушених в апеляційній скарзі, зокрема, щодо належності та допустимості поміж анкети-заяви, витягів з тарифів, умов і правил надання банківських послуг тощо, а також особливостей, за відповідних обставин, укладення договору приєднання в порядку ст.634 ЦК України та необхідності врахування принципу захисту прав споживачів фінансових послуг.

У постанові ВС від 18 травня 2022 року (справа № 697/302/20) підтверджено, що саме наведений вище підхід до оцінки факта узгодження між сторонами істотних умов договору застосовується також і у межах правовідносин, що виникають у зв`язку із укладенням кредитного договору у системі Monobank, що запроваджена (практикується) АТ «Універсал Банк».

Як встановлено, Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» та Тарифи є документами, зміст яких може в односторонньому порядку змінюватися та доповнюватися банком, про що зазначено безпосередньо в цих документах. За таких обставин долучена позивачем до матеріалів справи редакція Умов і Тарифів підтверджує лише її наявність станом на 11.09.2023, проте не є доказом того, що саме ці умови - щодо порядку нарахувань та погашень, діяли станом на 21.06.2024 року, тобто на дату виникнення заборгованості, за розрахунком самого позивача. Долучена копія Умов і правил не містить підпису позичальника та не засвідчена як така, що є чинною саме на зазначену дату, а тому в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, з якими саме умовами нарахувань та порядку погашень була ознайомлена відповідачка станом на дату виникнення спірної заборгованості.

Доводи позивача про те, що в анкеті-заяві сторони кредитного договору узгодили нарахування процентів за ставкою 3,1% на місяць після завершення 62-денного пільгового періоду таких висновків не спростовують. Як вбачається з наданих позивачем виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, відповідачка неодноразово вносила кошти в рахунок часткового погашення заборгованості. При цьому, з підстав, викладених вище, позивачем не доведено, що саме визначений Умовами порядок черговості (пріоритетності) погашення заборгованості - тіла кредиту, нарахованих процентів чи інших складових - діяв та був погоджений з відповідачкою станом на дату внесення нею відповідних платежів, а отже такий порядок не може вважатися узгодженим сторонами договору.

За таких обставин позивач як розробник договору приєднання та особа, що самостійно формує розрахунок заборгованості, мав довести, яким чином фактично розподілялися кошти, внесені відповідачкою, та обґрунтувати правомірність віднесення цих платежів на погашення тієї чи іншої складової боргу.

Натомість з розрахунку заборгованості вбачається, що нараховані проценти також погашалися і за рахунок додатково наданих банком кредитних коштів (п. 5.22 Умов), тобто шляхом самостійного збільшення позивачем кредитної заборгованості на суму власних нарахувань. Внаслідок цього сума нарахованих процентів приєднувалася до тіла кредиту та ставала базою для подальшого нарахування процентів на проценти, що за відсутності доведеної погодженості порядку розподілу платежів унеможливлює перевірку судом достовірності наданого позивачем розрахунку та встановлення дійсного розміру заборгованості.

Одними із основоположних принципів цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Поготів, колегія суддів зважає на те, що згідно з ч.ч. 1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись з позовом, позивач заявив до стягнення суму 40 819,53 грн., як заборгованість за тілом кредиту в цілому, не виокремлюючи в позовних вимогах окремо суму нарахованих процентів. Разом з тим, з підстав, викладених вище, значна частина цієї суми фактично сформована за рахунок капіталізації нарахованих банком процентів, правомірність та узгодженість механізму нарахування яких позивачем не доведено. Крім того, оскільки кредитування здійснювалося у формі кредитної лінії (кредитного ліміту), розмір заборгованості за тілом кредиту не може перевищувати встановленого сторонами кредитного ліміту. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про розмір кредитного ліміту, погодженого банком з відповідачкою, що позбавляє суд можливості перевірити, чи не перевищує заявлена до стягнення сума меж кредитування, узгоджених сторонами договору.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано не поклав в основу рішення в оскаржуваній частині розрахунок заборгованості, наданий позивачем, а апеляційний суд не знаходить підстав для проведення власного розрахунку, оскільки позивач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не спростував наведених вище недоліків доведеності заявленої до стягнення суми.

Фактично банк наполягає на стягненні заборгованості, розрахованої на підставі умов кредитного договору, погодженість та чинність яких станом на дату виникнення заборгованості не доведено, а тому такі нарахування є неправомірними з підстав, викладених вище.

Судом апеляційної інстанції також враховано, що відповідачка визнала позов частково - у межах суми 1 733,79 грн, надавши власні заперечення щодо решти заявлених вимог, зокрема, з посиланням на наявність розбіжностей між розміром процентної ставки, зазначеної в Анкеті-заяві (3,1% на місяць після виходу з пільгового періоду), та розміром пільгової процентної ставки, визначеної Умовами і правилами обслуговування (0,00001%), а також на застосування нею до спірних правовідносин пільгової ставки протягом усього періоду користування кредитними коштами.

Водночас колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача в тій частині, що застосований судом першої інстанції підхід до зменшення заявленої до стягнення суми за аналогією з підставами зменшення штрафних санкцій чи процентів, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України (з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24), не є застосовним до спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем взагалі не заявлялося вимог про стягнення процентів на підставі ст. 625 ЦК України чи неустойки (пені за прострочення) - вся заявлена до стягнення сума визначена позивачем як заборгованість за тілом кредиту. При цьому, як зазначено вище, обґрунтованість формування такого тіла кредиту, є предметом самостійної оцінки судом, а не підставою для застосування критеріїв зменшення штрафних санкцій, вироблених практикою Верховного Суду Відповідно, зменшення судом першої інстанції заявленої суми із застосуванням таких критеріїв не ґрунтується на нормах матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог на суму 1 733,79 грн учасниками справи не оскаржувалося, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в цій частині не є предметом перегляду апеляційним судом. Відмова в задоволенні апеляційної скарги позивача в частині стягнення решти заявленої суми заборгованості обґрунтовується самостійними підставами.

Так, правильність висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні решти позовних вимог з достатньою повнотою підтверджується наведеними вище самостійними підставами, а саме: недоведеністю позивачем чинності та погодженості з відповідачкою станом на дату виникнення заборгованості саме тих умов нарахування процентів, на які він посилається; недоведеністю порядку розподілу здійснених відповідачкою платежів; встановленим фактом капіталізації нарахованих процентів у тіло кредиту; а також відсутністю в матеріалах справи відомостей про розмір кредитного ліміту, погодженого сторонами. Наведені обставини у своїй сукупності виключають можливість покладення в основу судового рішення розрахунку заборгованості, наданого позивачем, незалежно від того, чи підлягають окремій оцінці правова природа та обґрунтованість доводів відповідачки, а також незалежно від непридатності застосованого судом першої інстанції підходу до зменшення процентів за аналогією зі штрафними санкціями.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 39147,24 грн є правильним по суті, проте мотиви, якими суд обґрунтував таку відмову, підлягають зміні. Враховуючи наведене, рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 04.03.2026 року у справі № 555/3013/25 підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, з залишенням резолютивної частини без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» задовольнити частково.

Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 04 березня 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Шимків С.С.