Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №569/470/26 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/470/26

Провадження № 22-ц/4815/1093/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Хлуд І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 березня 2026 року по цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,

в с т а н о в и в :

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів. Позовні вимоги мотивовано тим, що після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 14 вересня 2024 року в м. Рівне з вини водія іншого транспортного засобу, ним як Моторним (транспортним) страховим бюро України було здійснено регламентну виплату на користь відповідачки у зв`язку з пошкодженням її автомобіля. Водночас у подальшому позивачем встановлено, що на момент настання ДТП транспортний засіб відповідачки не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для здійснення такої виплати. З огляду на це позивач вважає, що отримані відповідачкою грошові кошти є безпідставно набутими та підлягають поверненню на підставі положень ст. 1212 ЦК України, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідачки суму виплаченого відшкодування та понесені витрати.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 березня 2026 року у задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу відмовлено.

Суд виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності передбачених законом підстав для стягнення з відповідачки спірних грошових коштів як безпідставно набутих, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає характеру спірних правовідносин та їх правовому регулюванню.

Не погоджуючись із рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 березня 2026 року, Моторне (транспортне) страхове бюро України в поданій апеляційній скарзі вказує на його незаконність та необґрунтованість, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що на момент дорожньо-транспортної пригоди 14 вересня 2024 року транспортний засіб «АУДІ», д.н.з. НОМЕР_1 , не був забезпечений чинним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а тому регламентна виплата потерпілій у розмірі 110 792 грн 24 коп. була здійснена за відсутності правової підстави. У зв`язку з цим позивач вважає, що набув право вимагати повернення зазначених коштів як безпідставно набутих на підставі статті 1212 ЦК України.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відсутності страхового полісу. Вказує, що витяг з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ підтверджує відсутність відомостей про чинний договір страхування, а інформація про наявність або відсутність такого договору є відкритою та може бути перевірена, у тому числі за VIN-кодом транспортного засобу. На думку апелянта, суд безпідставно визнав такий доказ недостатнім, пославшись на можливість зміни державних номерних знаків, хоча свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та довідка Національної поліції підтверджують використання саме номерного знака НОМЕР_1 на момент ДТП.

Також апелянт зазначає, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів існування чинного страхового поліса на момент ДТП, а відзив на позов відповідачкою взагалі не подавався. Відтак, на думку позивача, суд фактично поклав на МТСБУ обов`язок спростовувати припущення сторони відповідача, чим порушив положення статей 10 та 81 ЦПК України щодо розподілу обов`язку доказування.

Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно звернув увагу на відсутність доказів введення МТСБУ в оману відповідачкою або її представником. На думку позивача, для виникнення обов`язку повернути безпідставно набуті кошти відповідно до статті 1212 ЦК України визначальним є факт набуття майна за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, а не наявність умислу чи введення набувачем платника в оману. При цьому представник потерпілої при зверненні до МТСБУ зазначив недостовірні відомості про наявність страхування транспортного засобу.

Апелянт також заперечує висновок суду щодо неналежності обраного способу захисту, посилаючись на правову природу кондикційного зобов`язання та висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 1212 ЦК України. Зазначає, що спірні правовідносини між МТСБУ та набувачем коштів не мають договірного характеру, а отримана відповідачкою регламентна виплата не належить до майна, яке відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню.

У зв`язку з наведеним апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про недоведеність правових підстав для стягнення коштів та просить скасувати оскаржуване рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права та фактичних обставин справи. Зазначає, що саме на МТСБУ як на спеціально уповноваженого законом суб`єкта покладено обов`язок перевірки обставин ДТП та встановлення наявності чи відсутності чинного договору обов`язкового страхування перед прийняттям рішення про здійснення регламентної виплати. При цьому законом не покладено на потерпілу особу чи її представника обов`язку підтверджувати наявність або відсутність такого договору.

Вказує, що МТСБУ не надало належних і допустимих доказів того, що відповідачка або її представник надали недостовірну інформацію чи вчинили дії, спрямовані на введення позивача в оману з метою отримання страхового відшкодування. Зазначає, що повідомлення про ДТП не містило відомостей щодо строку дії страхового поліса, а інформація про наявність поліса ПрАТ «СК «Євроінс Україна» була повідомлена представником потерпілої зі слів клієнта без твердження про його чинність на момент ДТП.

Також у відзиві заперечується посилання апелянта на частину четверту статті 81 ЦПК України. На думку відповідачки, обов`язок доведення факту безпідставності отримання коштів покладається саме на МТСБУ, а вказана норма не встановлює обов`язку відповідача доводити обставини, на яких не ґрунтуються його заперечення. З огляду на це апелянт, звертаючись із позовом на підставі статті 1212 ЦК України, повинен був довести наявність усіх необхідних елементів безпідставного набуття майна.

Представник відповідачки також вважає необґрунтованими доводи про неналежну оцінку доказів судом першої інстанції, зазначаючи, що визначення достатності та переконливості доказів належить до повноважень суду, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з такою оцінкою.

Окремо заперечується можливість прийняття нових доказів, поданих МТСБУ на стадії апеляційного перегляду, зокрема відомостей щодо перевірки транспортного засобу за VIN-кодом. Вказується, що такі докази могли бути отримані та подані до суду першої інстанції, а апелянт не довів об`єктивної неможливості їх подання раніше, що, на думку відповідачки, є підставою для їх неприйняття відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України.

Крім того, представник відповідачки посилається на правову позицію Верховного Суду щодо застосування статті 1212 ЦК України та зазначає, що кондикційні вимоги можуть застосовуватися лише за відсутності спеціального правового регулювання спірних правовідносин. Оскільки відносини щодо здійснення регламентної виплати врегульовані спеціальним законодавством у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а виплата була здійснена МТСБУ на підставі прийнятого ним рішення, яке не скасоване та не визнане недійсним, підстав для стягнення отриманих коштів як безпідставно набутих немає.

На підставі наведеного представник відповідачки вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 14 вересня 2024 року о 18 год. 24 хв. у місті Рівне по вул. Київська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу марки «Audi», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб відповідачки отримав механічні пошкодження. (а.с. 15-16)

Як убачається з матеріалів справи, обставини та винуватість водія транспортного засобу «Mercedes-Benz» ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди встановлені постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 15 жовтня 2024 у справі про адміністративне правопорушення ЄУН 569/17640/24, яка набрала законної сили. (а.с. 17)

Після настання дорожньо-транспортної пригоди 30 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про здійснення регламентної виплати у зв`язку із заподіянням шкоди її майну. За результатами розгляду поданої заяви та на підставі зібраних матеріалів, зокрема звіту № 164.24_108390 про оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, складеного спеціалістом, позивачем визначено розмір шкоди. (а.с. 18-36)

Відповідно до звіту про оцінку, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi» з урахуванням зносу становить 275 792 грн. 24 коп. (а.с. 37), що відповідає його ринковій вартості до дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим транспортний засіб визнано економічно знищеним. Водночас, згідно з інформацією щодо вартості транспортного засобу у пошкодженому стані, отриманою через спеціалізовану платформу, його вартість після ДТП становить 165 000 грн, а отже розмір матеріальної шкоди визначено як різницю між зазначеними величинами.

На підставі встановлених обставин Моторним (транспортним) страховим бюро України було прийнято рішення про здійснення регламентної виплати та 03 грудня 2024 року перераховано на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 110 792 грн. 24 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 943753 від 03.12.2024 (а.с. 44) . Крім того, позивачем понесено витрати, пов`язані з визначенням розміру шкоди, зокрема оплату послуг експерта у розмірі 2 100 грн. 00 коп. та спеціалізованої платформи у розмірі 2 146 грн. 08 коп. (а.с. 42-43).

Разом із тим, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що після здійснення виплати ним було встановлено відсутність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу відповідачки станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, що, на його думку, виключає наявність правових підстав для проведення регламентної виплати.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано витяг із централізованої бази даних щодо перевірки наявності страхового полісу, згідно з яким за відповідним державним номерним знаком транспортного засобу інформацію про чинний поліс станом на 14 вересня 2024 року не знайдено. (а.с. 40)

Звертаючись до суду із вказаним позовом, МТСБУ, посилаючись на положення статті 1212 ЦК України, вважало, що були відсутні правові підстави для виплати з його боку відповідачу грошових коштів на відшкодування майнової шкоди, тому така виплата є безпідставною.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Так, згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14, відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог МТСБУ.

Як врегульовано абзацом першим пунктом 36.1 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції на момент ДТП) страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Розмір виплати та підстави її здійснення досліджувались МТСБУ, на підставі поданої заяви представника ОСОБА_1 .

За наслідками розгляду заяви відповідача МТСБУ видано наказ по справі №108390 про відшкодування ОСОБА_1 шкоди з фонду захисту потерпілих у розмірі 110792,24 грн.

Враховуючи, що позивачем встановлені підстави для здійснення ОСОБА_1 регламентної виплати, право потерпілого на правомірність отримання цієї виплати, під час розгляду заяви останнього, позивачем не заперечувалось, матеріали справи не містять відомостей про скасування наказу МТСБУ чи визнання його недійсним (нечинним), висновки суду першої інстанції про неможливість застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України є такими, що ґрунтуються на вимогах закону.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» містить спеціальні норми щодо регулювання спірних правовідносин.

МТСБУ відповідно до вимог цього закону є суб`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Оскільки спірні правовідносини між сторонами виникають із страхування, яке є зобов`язанням, то виплачені позивачем кошти не є коштами, які можуть бути стягнені на його користь на підставі статті 1212 ЦК України.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 521/16340/15-ц (провадження № 61-9532св18).

Суд першої інстанції викладене врахував та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Обрання позивачем неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови в позові.

Враховуючи наведені висновки щодо неналежності обраного способу захисту, колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку іншим доводам апеляційної скарги щодо правильності оцінки доказів відсутності чинного договору страхування, оскільки такі обставини не змінюють правової оцінки спірних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Шимків С.С.