Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №569/8946/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/8946/25

Провадження № 22-ц/4815/1799/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді – Шимківа С.С.,

суддів: – Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання – Хлуд І.П.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Волошин Вікторією Сергіївною на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 липня 2025 року (ухвалене у складі судді Бучко Т.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, –

в с т а н о в и в :

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позов обґрунтовувала тим, що з 23 серпня 2022 року перебуває у шлюбі з відповідачем, від якого мають трьох неповнолітніх дітей. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе та суперечить її інтересам. Останнім часом шлюбні відносини між ними фактично припинені, спільне господарство не ведеться.

Просила суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 серпня 2022 року Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис № 1744.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 серпня 2022 року Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис № 1744.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 грн 20 коп на відшкодування судових витрат.

Рішення мотивовано обґрунтованістю позову.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 , через представника – адвоката Волошин В.С., оскаржила його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі вказує, що 24.06.2026 стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 – помер, про що 24.06.2026 складено відповідний актовий запис № 53, що підтверджує свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 видане Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Таким чином, на момент відкриття провадження у справі 19 травня 2025 року № 569/8946/25 та винесення заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 липня 2025 року у справі № 569/8946/25 ОСОБА_2 – відповідач уже помер, а отже, відповідно до ст. 25 Цивільного кодексу України, його цивільна правоздатність припинилася.

Просить суд скасувати оскаржуване рішення та закрити провадження у справі № 569/8946/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, у зв`язку зі смертю відповідача.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб може бути припинено внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

У пункті 7 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 377 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , останній вже майже як два роки вважався таким, що зник безвісти з 28 серпня 2023 року, про що позивачка достеменно знала, оскільки нею було отримано сповіщення сім`ї № 1/6012 від 31.08.2023 року (а.с. 33).

Через рік після ухвалення судом оскаржуваного рішення про розірвання шлюбу, ОСОБА_1 ініціює в суді питання його перегляду, мотивуючи це тим, що 24.06.2026 року їй стало відомо про смерть відповідача 28 серпня 2023 року, на підтвердження чого надає копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , серії НОМЕР_1 від 26.06.2026 року.

Суд звертає увагу, що вимога добросовісності є загальною для усі суб`єктів права, у тому числі – для усіх суб`єктів цивільних правовідносин, включаючи правовідносини сімейні. Ця вимога ґрунтується на приписах статей 3 та 13 ЦК України, відповідно до яких дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними (пункт і статті З ЦК). Тобто такі дії мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Зазначені норми цивільного права постають як загальні принципи, які є, по суті нормами прямої дії. У свою чергу, порушення учасником правовідносин вимог добросовісності під час здійснення своїх суб`єктивних прав має наслідком відмову у їх захисті та сприянні у їх реалізації. Зазначене стосується і процесуальних прав, зловживання якими неприпустиме (статті 2, 44 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 2-4744/11 (провадження № 61-8159сво21) вказано: "статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, зокрема, право на справедливий судовий розгляд. При цьому ключовим принципами, які мають скеровувати тлумачення статті 6 Конвенції, є верховенство права, правова певність і належне відправлення правосуддя. Принцип правової певності є одним з основних аспектів верховенства права вимагає, серед іншого, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. У його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, як вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншим словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності"). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Христов проти України" (рішення від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії"). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Водночас скасування рішення суду, яке вже частково виконано, може (поряд з іншими обставинами) свідчити про зведення принципу res judicata нанівець (пункт 35 Рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України" (заява № 61333/00)). Враховуючи наведене і прецеденти Європейського суду з прав людини, перегляд заочного рішення та його скасування через значний проміжок часу й після смерті сторони у спорі, де неможливе правонаступництво, без наміру відновлення сімейних відносин в силу смерті однієї із сторін є правомірним випадком обмеження права на доступ до суду. Більше того, встановлення в судовій практиці зворотного принципу призведе до порушення принципу верховенства права через викривлення таких його складників, як правова визначеність правовідносин і res judicata.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2025 року у справі № 940/912/22 (провадження № 61-7497св25) апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, не врахував, що апеляційний перегляд рішення суду про розірвання шлюбу та його скасування через значний проміжок часу й після смерті сторони у спорі, де неможливе правонаступництво, без наміру відновлення сімейних відносин в силу смерті однієї із сторін, дестабілізує приватні відносини, а тому може бути правомірним випадком обмеження права на доступ до суду з урахуванням принципу правової визначеності; апеляційний суд не перевірив дійсних підстав та обставин подання апеляційної скарги, через значний проміжок часу після ухвалення рішення, та після смерті позивача, і того, чи буде її задоволення та скасування рішення суду виправданим при обставинах, що істотно змінилися з того часу, чи відповідатиме вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, чи в такому випадку не порушується принцип правової визначеності, навіть за встановлення певних порушень норм права.

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 1306/8251/2012 (провадження № 61-14203св20) зазначено, що поновлення реєстрації шлюбу без наміру й можливості відновлення сімейних відносин не ґрунтується на нормах СК України, оскільки відновити шлюб з особою, яка померла, неможливо.

Апеляційний суд наголошує, що надмірний процесуальний формалізм, який не враховує вимог справедливості, добросовісності й розумності, може спотворити завдання цивільного судочинства, спричинивши прийняття явно несправедливого рішення.

За встановлених апеляційним судом обставин недобросовісної поведінки позивачки, яка приховала від суду факт зникнення безвісти відповідача з 28 серпня 2023 року; значний проміжок часу після смерті сторони у спорі, де неможливе правонаступництво, без наміру відновлення сімейних відносин в силу смерті однієї із сторін; факт ймовірного укладення позивачкою нового шлюбу, після ухвалення судом оскаржуваного рішення про розірвання попереднього шлюбу; вплив оскаржуваним рішенням на майнові права і обов`язки інших осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця-відповідача у справі, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Волошин Вікторією Сергіївною залишити без задоволення, а заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 липня 2025 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.