Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №567/2116/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 567/2116/25

Провадження № 22-ц/4815/1202/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Шимківа С.С.,

суддів: Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс",

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Хмарук Юлією Миколаївною на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 17 березня 2026 року (ухвалене у складі судді Венгерчук А.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року ТОВ "Факторинг Партнерс" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до кредитного договору № 4060423 від 26.04.2021 року, укладеного в електронній формі з ТОВ "Авентус Україна", відповідач отримала кредит в розмірі 6 000 грн. на умовах строковості, зворотності та платності.

У подальшому 30.11.2021 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК «Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 30112021, відповідно до якого ТОВ "Авентус Україна" передало (відступило) на користь ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі щодо ОСОБА_1 за кредитним договором №4060423.

23.05.2024 року було укладено договір про відступлення прав вимоги №23/05/24 відповідно до якого ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4060423.

Посилається на те, що первісний кредитор зобов`язання за вищевказаним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі, передбаченому умовами договору.

У порушення умов укладеного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала та допустила виникнення заборгованості, загальний розмір якої станом на час звернення до суду становить 16654 грн.

Просило стягнути із ОСОБА_1 16654,00 грн. заборгованості за кредитним договором, судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9000,00 грн.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 17 березня 2026 року позов ТОВ "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" заборгованість за кредитним договором № 4060423 від 26.04.2021р. у розмірі 16 654 (шістнадцять тисяч шістсот п"ятдесят чотири) грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 4 000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, право вимоги яких перейшло від первісного кредитора до позивача на підставі договорів факторингу.

Беручи до уваги наведені законодавчі приписи та встановлені судом обставини справи та досліджені докази, судом не встановлено, що витрати позивача у заявленому розмірі мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим, як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат у повному обсязі іншою стороною, а відтак суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача витрат за надання правничої допомоги у розмірі 4000 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Хмарук Ю.М. оскаржила його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що, з огляду на положення п. 1.4 (нарахування відповідачу процентів за зниженою ставкою) та п. 4.2.2 Договору (сплата відповідачем після настання строку повернення кредиту розміру нарахованих процентів у розмірі 2274,30 грн.) здійснення автопролонгації договору не відбулося, оскільки, згідно з п. 4.3 Договору ініціювання процедури пролонгації строку кредиту за ініціативою споживача, зокрема, відповідно до п. 4.2.2 Договору, виключає автопролонгацію договору.

У свою чергу, позивач не надав доказів продовження строку кредиту за ініціативою споживача, як це передбачено п.п. 4.2.3, 4.2.4 Договору, а саме: направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (із зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти; відображення в особистому кабінеті споживача нової дати повернення кредиту.

Проте, як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, проценти відповідачу нараховувалися до 05.09.2021 року включно, тобто за межами строку кредитування, який був встановлений до 17.05.2021 року.

Ураховуючи відсутність доказів пролонгації строку кредиту після 17.05.2021 року, розмір заборгованості відповідача становить 6000,00 грн. за тілом кредиту та 2274,30 грн. – за процентами.

Відповідачем було сплачено 4274,30 грн., тому до стягнення підлягає 4000,00 грн. за тілом кредиту.

Також заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України та має бути зменшений до 2000,00 грн.

Просить змінити оскаржуване рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, зменшивши її розмір до 4000,00 грн. та змінити в частині стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги, зменшивши їх до 2000,00 грн. Вирішити питання розподілу судових витрат.

03 липня 2026 року ТзОВ "Факторинг Партнерс" подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що розмір та порядок нарахування відсотків, погоджений сторонами кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.

Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду – без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтями 514, 526 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Норма статті 599 ЦК України встановлює, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За правилами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Судом встановлено, що 26.04.2021 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 4060423 в електронній формі, згідно якого відповідачу в безготівковій формі шляхом перерахування на банківський картковий рахунок надано кредит у розмірі 6000 грн.

Строк кредиту 21 день.

Пунктами 1.5 – 1.9 Договору визначено процентні ставки.

Умовами договору передбачено пролонгацію та автопролонгацію строку кредиту.

30.11.2021 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №30112021 від 30.11.2021 року, згідно якого останнє відступило на користь позивача право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів, згідно реєстру боржників, в тому числі відносно відповідачки ОСОБА_1 в розмірі 16654 грн., що підтверджується договором факторингу №30112021 від 30.11.2021 року, актом прийому-передачі реєстру боржників за вищевказаним договором факторингу від 30.11.2021 року та витягом з реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу від 30.11.2021 року.

23.05.2024 було укладено договір факторингу № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ "ФК «Європейська агенція з повернення боргів" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі відносно відповідачки ОСОБА_1 за договором №4060423 в розмірі 16 654 грн., що підтверджується договором факторингу №23/05/24 від 23.05.2024 року, актом прийому-передачі реєстру боржників за вищевказаним договором факторингу від 23.05.2024 року та витягом з реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу від 23.05.2024 року.

Перехід права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача підтверджено належними доказами.

Визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, колегія суддів зазначає таке.

Сума кредиту становить 6 000,00 грн. Кредит надається строком на 21 день з 26.04.2021 року (строк кредитування) до 17.05.2021 року.

Пунктом 1.5 кредитного договору визначено стандартну процентну ставку, яка становить 1,90 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 Договору.

Пунктами 4.2 – 4.3 Договору визначено порядок продовження строку кредиту за ініціативою споживача та автопролонгацію строку кредиту (на 21 день та не більше 90 днів, відповідно).

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , здійснивши 17.05.2021 року платіж на суму 2274,30 грн., ініціювала продовження строку кредиту на кількість днів, визначених у п. 1.4 Договору (21 день).

У подальшому, відповідно до умов Договору (п. 4.3), відбулася автопролонгація строку кредиту (не більше 90 днів) (у зв`язку із непогашенням заборгованості у повному обсязі).

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту та відображення в особистому кабінеті споживача нової дати повернення кредиту не заслуговують на увагу, оскільки, пунктом 4.1 Договору визначено, що у разі продовження строку кредиту за ініціативою споживача, цей строк продовжується на кількість днів, зазначених у п. 1.4 Договору (у даному випадку на 21 день).

Твердження апелянта про те, що ініціювання процедури пролонгації строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2.2 Договору виключає автопролонгацію договору спростовуються матеріалами справи, а саме умовами кредитного договору, які погоджені сторонами.

Розрахунок заборгованості та визначена сума боргу, з урахуванням її часткової оплати відповідачем у розмірі 4274, грн., сумнівів у апеляційного суду не викликає.

Розмір стягнутих витрат із ОСОБА_1 на користь позивача є співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, ціною позову та значенням справи для сторони.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Хмарук Юлією Миколаївною залишити без задоволення.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 17 березня 2026 року залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.