Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №569/380/26 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/380/26

Провадження № 22-ц/4815/1176/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Шимківа С.С.,

суддів: Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс",

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Білим Іваном Миколайовичем на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 березня 2026 року (ухвалене у складі судді Гордійчук І.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року ТзОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 18.12.2023 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1335241132695.

Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7500грн.

22.07.2024 року між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №22072024.

Згідно даного Договору факторингу від 22.07.2024 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 1335241132695 від 18.12.2023.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 30000грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 7500 грн.; заборгованість за відсотками – 22500 грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями - 0грн.; заборгованість за пенею - 0 грн.

Просило стягнути з відповідача 30000,00 грн. заборгованості за кредитним договором; 6000,00 витрат на професійну правничу допомогу та 2422,40 грн. судового збору.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 березня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1335241132695 від 18.12.2023 в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач не заперечив факт укладання договору, та не надав доказів не надходження коштів, чи перерахування 18.12.2023 коштів в розмірі 7500 грн. на номер картки, яку було ним вказано в договорі про надання кредиту, іншою юридичною чи фізичною особою. Також не доведено, що дана картка не належать відповідачу.

Доказів про те, що персональні дані відповідача були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені ним не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно себе умисних, протиправних, кримінально-караних дій відповідач не звертався.

Крім того, відповідачем не надано доказів на спростування не надходження на його номер телефону одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору в електронному вигляді.

Матеріали справи не містять доказів на спростування розміру заборгованості та контр розрахунку.

Водночас, підтверджені обставини та дії позичальника щодо погодження останнім з первісним кредитором умов про проценту ставку в певному розмірі та на умовах зазначених в письмових документах.

Долучений до матеріалів справи договір факторингу є чинним, його дійсність ніким не оспорено.

Також, суд дійшов висновку про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 4000 грн. що буде відповідати розумності, виваженості та справедливості.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Білого І.М. оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено із порушенням норм процесуального та недотриманням норм матеріального права.

Матеріали справи не містять відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача у розмірі 30000,00 грн.

Позивач не надав належного розрахунку заборгованості.

Відповідачу не було надано ані Умов та Правил надання банківських послуг, ані Тарифів.

Відсутні належні передання права вимоги від первісного кредитора до відповідача.

Відсутні докази направлення претензії на адресу ОСОБА_1 та докази отримання ним цієї претензії.

Матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні.

Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

11 травня 2026 року ТзОВ "Діджи Фінанс" подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин.

Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду – без змін.

Стягнути витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 4000,00 грн.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Судом встановлено, що 18.12.2023 року ОСОБА_1 звернувся із анкетою-заявою на отримання кредиту, де зазначено розмір кредиту, строк кредиту, та реквізити банківської карти для зарахування кредитних коштів.

18.12.2023 року між ТзОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія старт" № 1335241132695 в електронній формі.

На підтвердження перерахування кредитних коштів в матеріалах справи міститься лист ТзОВ «ФК «Контрактовий дім» від 24.12.2025 №26043-1340183709-24122025, про те, що 18.12.2023 на номер картки НОМЕР_1 відбулося зарахування коштів в розмірі 7500 грн., платником є ТОВ «ФК «Віва Капітал».

Відповідачем підписано також паспорт договору про надання фінансового кредиту до договору № 1335241132695, графік платежів. Підписанням зазначених документів без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору. Та обставина, що відповідач підписав ці документи, вказує на вільне волевиявлення позичальника в момент укладення правочину, повну обізнаність та погодження з умовами кредитування.

22.07.2024 року між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТзОВ «Діджи Фінанс», відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №22072024. Згідно даного Договору факторингу 22.07.2024 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 1335241132695 від 18.12.2023 року.

Перехід права вимоги за кредитним договором підтверджується копією договору факторингу № 22072024 від 22.07.2024 року; копією платіжної інструкції №10386 від 22.07.2024 року, як доказ здійснення оплати за договором факторингу № 22072024 від 22.07.2024 року; витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № 22072024 від 22.07.2024 року.

Із матеріалів справи вбачається, що представником позивача на адресу відповідача направлялася досудова вимога від 15.08.2025 року щодо сплати вказаної заборгованості в термін до 20.10.2025 року (а.с. 43), у якій, одночасно, повідомлялося про відступлення права вимоги від ТОВ "ФК "Віва Капітал" до ТзОВ "Діджи Фінанс", однак, ураховуючи подальше пред`явлення позову, заборгованість в добровільному порядку не погашена.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів не може погодитися із доводами апеляційної скарги з приводу того, що відсутні належні докази переходу права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача та про неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні.

Варто зазначити, що неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні не звільняє його від обов`язку виконувати зобов`язання.

На переконання апеляційного суду доданими до позову документами, зокрема, копією електронного кредитного договору, анкетою-заявою на кредит, підтверджуються існування між сторонами кредитних відносин.

Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків тощо) були використані первісним кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій позичальник не звертався.

Також не спростовано, що банківська платіжна картка № НОМЕР_2 не належить ОСОБА_1 .

Тобто, задля спростування вимог нового кредитора боржник міг надати й отриману в банка емітента інформацію щодо неналежності йому платіжного інструменту з такими ознаками або ж неотримання грошових коштів за кредитним договором.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Однак презумпцію винуватості боржника та факту виникнення між сторонами відповідного зобов`язання не спростовано.

Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, сумнівів у апеляційного суду не викликає.

Розмір нарахованих відсотків та порядок їх нарахування відповідає умовам договору, які погоджені сторонами.

Таким чином, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором відповідно до розрахунку становить 30000 з яких: заборгованість за тілом кредиту 7500 грн. та заборгованість по відсоткам 22500 грн.

Також судом першої інстанції вірно визначено розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги в сумі 4000 грн., що відповідає розумності, виваженості та справедливості.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона, згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, виходячи із встановлених обставин справи та норм процесуального законодавства, апеляційний суд вважає, що обґрунтованими є до стягнення із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. за її апеляційне провадження, що буде співмірним із складністю справи, тривалістю її розгляду, характером позовних вимог, обсягом виконаних робіт (наданих послуг) і часом, витраченим на виконання цих робіт (послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Білим Іваном Миколайовичем залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 березня 2026 року без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн., що понесені позивачем під час апеляційного провадження справи.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.