Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №528/933/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 528/933/25 Номер провадження 22-ц/814/2121/26Головуючий у 1-й інстанції Вітківський М. О. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 28 січня 2026 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (надалі - АТ «Сенс Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором №500848151 в сумі 42256,95 грн., яка складається з заборгованості по тілу – 32403,29 грн. та заборгованості по відсотках – 9853,66 грн, а також судовий збір.

Вимоги обґрунтовані тим, що 17.08.2021 між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500848151, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 33067,66 грн. для повернення заборгованості за іншим кредитним договором №501288566 від 12.01.2021, строком до 18.08.2028 під 23% річних та зобов`язувалася повернути його разом з процентами згідно графіку платежів.

Неналежне виконання зобов`язань за договором призвело до виникнення заборгованості, яка станом на березень 2025 року становить 42256,95 грн., з яких : заборгованість по тілу – 32403,29 грн., заборгованість по відсотках – 9853,66 грн.

Направлена відповідачу в квітні 2025 року вимога про дострокове повернення кредиту та сплати відсотків залишилася без належного реагування, що стало підставою для звернення до суду за захистом своїх цивільних прав.

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 28 січня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №500848151 в сумі 42256,95 грн., з яких заборгованість по тілу – 32403,29 грн., заборгованість по відсотках – 9853,66 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір 2422,40 грн.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про доведеність позивачем обставин, якими він обґрунтовував заявлені вимоги.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вказує на строк дії кредитного договору, що триває до 18.08.2028, тому кредитором безпідставно заявлено вимогу про стягнення майже всієї суми тіла кредиту, також ставить під сумнів наданий позивачем розрахунок заборгованості, який на її думку не відповідає обставинам справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2021 ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа Банк» з клопотанням про укладення договору про реструктуризацію заборгованості за акцептом/офертою №501288566, в сумі 33067,66 грн, строком на 84 місяці у зв`язку з втратою нею роботи.

В це же день ОСОБА_1 звернулася до банку з офертою на укладання угоди про надання споживчого кредиту в сумі 33067,66 грн., терміном на 84 місяці, яка була прийнята банком і сторони підписали акцепт на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб.

Згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 33067,66 грн. були надані позичальнику та перераховані 18.08.2021.

Неналежне виконання позичальником умов договору призвело до виникнення заборгованості, яка станом на травень 2025 року становила 42256,95 грн.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність між сторонами кредитних правовідносин, доведеність факту неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, що призвело до виникнення заборгованості, яку суд стягнув згідно наданих банком розрахунків, оцінивши їх як достатні та належні докази.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаними висновками суду.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України в становлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення, суд стягнув заборгованість в повному обсязі, згідно наданого банком розрахунку.

Разом з тим, колегія суддів не може в повній мірі погодитись з стягненням з відповідача вказаної заборгованості, а саме всього тіла кредиту, строк повернення якого сторони визначили 18.08.2028.

Матеріалами справи доводиться та не заперечується ОСОБА_1 факт її звернення до АТ «Альфа Банк» з клопотанням про реструктуризацію попереднього кредитного договору №501288566, в зв`язку з чим між сторонами було укладено новий договір та надано кошти в сумі 33067,66 грн. на повернення заборгованості за іншим кредитним договором, шляхом переказу коштів на інший рахунок.

Факт перерахування коштів в сумі 33067,66 грн. від 18.08.2021 доводиться банківською випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 .

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач протягом перших чотирьох місяців здійснювала щомісячні платежі, а з січня 2022 року перестала виконувати взяті зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості.

З кредитного договору вбачається, що останній було укладено 17.08.2021, строком на 84 місяці, з датою повернення кредиту – 18.08.2028.

Як вбачається з графіку платежів, банк та ОСОБА_1 узгодили щомісячний платіж в сумі 795,19 грн., частина з якого йде на сплату тіла кредиту, а частина на погашення відсотків. При цьому платежі на погашення кредиту до строку його повернення збільшуються, а платежі по відсотках відповідно зменшуються.

Як зазначалося вище, після отримання кредитних коштів відповідачем було здійснено лише декілька платежів, а з січня 2022 року повністю припинено сплату, що призвело до виникнення простроченої кредитної заборгованості як по тілу кредиту, так і по відсотках.

Таким чином, станом на момент звернення до суду за позичальником вже рахувалася прострочена заборгованість по тілу кредиту, розмір якої згідно до наданого банком графіку платежів впродовж з січня 2022 року по липень 2025 року - становив 11467,60 грн.

Між тим, укладений між сторонами кредитний договір є споживчим, а відтак врегульований положеннями Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні та поширюється на спірні правовідносини.

За змістом ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» в разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Тобто, вказаною нормою Закону встановлено обов`язковий для кредитора досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги вказаної статті, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

В даному випадку факт порушення позичальником умов договору доводиться доказами по справі, що призвело до виникнення заборгованості, а відтак у банку виникло право в порядку ст. 1050 ЦК України вимагати повернення споживчого кредиту достроково, з урахуванням його дії до серпня 2028 року.

Разом з цим, вказане право кредитора не є безумовним та пов`язане з дотриманням останнім вимог, визначених положеннями ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» щодо обов`язку у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Питання виконання фінансовою установою визначених ч. 4 ст. 16 вказаного Закону вимог охоплюється доведенням факту направлення та відповідно фактом отримання відповідачем вимоги про оплату заборгованості.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Так, з матеріалів справи вбачається направлення банком в квітні 2025 року на адресу ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень та сплату протягом 30 днів 42256,95 грн. – тіла кредиту та відсотків.

Разом з тим належних доказів отримання відповідачем вказаної вимоги про дострокове погашення заборгованості банком не надано, що в такому випадку виключає обов`язок ОСОБА_1 здійснювати дострокове погашення заборгованості за кредитним договором.

За вказаних обставин правових підстав для ствердження про дотримання АТ «Сенс банк» визначеної ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» процедури попереднього повідомлення немає, що в свою чергу свідчить про відсутність у кредитодавця права на вимогу про достроково повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а відтак вимога стосовно стягнення коштів, строк повернення яких ще не настав, задоволенню не підлягає.

На вказані обставини суд першої інстанції належної уваги не звернув та не пересвідчився в дотриманні позивачем вимог, визначених ч. 4 ст. 16 вищевказаного Закону, у зв`язку з чим прийшов до помилкового висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за всім тілом кредиту – 32403,29 грн., строк повернення якого ще не настав, зважаючи, що строк дії кредитного договору закінчується в серпні 2028.

Оскільки на час звернення позивача до суду існувала прострочена заборгованість за тілом кредиту та відсотками, останні мають бути стягнуті з відповідача в сумі 11467,60 грн. та 9853,66 грн. відповідно, а загалом 21321,26 грн.

За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зменшення розміру стягнутої заборгованості з 42256,95 грн. до 21321,26 грн.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог на 50,45% (з заявлених 42256,95 грн. -задоволено 21321,26 грн.) в порядку ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь банку підлягає стягненню у відповідному пропорційному співвідношенні і судовий збір, а саме – 1222,10 грн., які становлять 50,45% від сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 2422,40 грн.

Зважаючи на відстрочення сплати судового збору апелянту в сумі 3633,60 грн. та часткове задоволення її апеляційної скарги, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1833,15 грн., а з АТ «Сенс Банк» - 1800,45 грн., що становить 49,55% від розміру позовних вимог, в задоволенні яких позивачу відмовлено.

Враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення суду шляхом зменшення стягнутої суми заборгованості.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 28 січня 2026 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №500848151 від 17.08.2021 з 42256,95 грн. до 21321,26 грн.

Змінити розподіл судових витрат по справі та стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 1222,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1833,15 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь держави судовий збір в сумі 1800,45 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 18 вересня 2026 року.

Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин