Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №545/1334/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/1334/24 Номер провадження 22-ц/814/1999/26Головуючий у 1-й інстанції Путря О. Г. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя : Триголов В.М.,

судді: Дорош А.І., Лобов О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2024 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного між сторонами Кредитного договору №2001383405601 від 18.08.2019 року, АТ «Перший український міжнародний банк» видало ОСОБА_1 кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 3000 грн., який пізніше було збільшено до 52012 грн.

Позивач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача і яка станом на 01.02.2024 становить 90226,54 грн., з яких: 52011,75 грн. - заборгованість за кредитом; 38214,79 грн. - заборгованість за процентами; 0 грн. заборгованість за комісією. Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 20.11.2024 року, ухваленим у справі за вищевказаним позовом, позовні вимоги АТ «Перший Український Міжнародний Банк» задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» суму заборгованості кредитним договором №2001383405601 від 18.08.2019 року у загальному розмірі 90226,54 грн. та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 06.03.2025 року, вищевказане заочне рішення суду скасовано і призначено справу до підготовчого розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» суму заборгованості кредитним договором №2001383405601 від 18.08.2019 року у загальному розмірі 90226,54 грн. (дев`яносто тисяч двісті двадцять шість гривень п`ятдесят чотири копійки).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» судовий збір в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

Не погодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив відповідач. Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що у зв`язку із військовою агресією не мав можливості належно виконувати умови договору у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість.

Наголошує, що згідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань.

Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку із наведеним , скаржник вважає, що не підлягають до задовлення вимоги позивача про стягнення 38 214,79 грн. - заборгованості за процентами.

Відповідач просить скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09.12.2025 року частково і ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь Позивача 52011,75 грн. 75 коп., що становить фактичну заборгованість за кредитом. В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У справі встановлено , що 18.08.2019 року відповідач підписав заяву №2001383405601 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у АТ «ПУМБ» та паспорт споживчого кредиту, на підставі чого йому було видано кредитну картку з лімітом 3000,00 грн., на строк 12 місяців, підтвердивши свою згоду на погодження з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, які діяли станом на момент підписання заяви, зокрема, розміром стандартної процентної ставки 47,88 % річних, реальної річної процентної ставки 47,88 %, що підтверджується особистим підписом відповідача, і що, відповідно, саме і складає Договір про надання банківських послуг між відповідачем та банківською установою.

Відповідно до довідки АТ «ПУМБ» 18.08.2019 відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 3000,00 грн., який останній раз було збільшено 15.06.2023 до 52 012 грн.

З наданих позивачем письмових доказів беззаперечно вбачається, що сторонами під час укладення кредитного договору були узгоджені умови щодо процентної ставки за користування кредитом.

АТ «ПУМБ» в повному обсязі виконало взяті на себе зобов`язання за вказаним договором.

З довідки про збільшення кредитного ліміту за договором №2001383405601 від 18.08.2019 року вбачається, що 18.08.2019 року на розрахунковий рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт в розмірі 3000 грн, який в подальшому було збільшено 31.10.2019 року до 7000 грн, 05.12.2019 року було зменшено до 3000 грн., 17.04.2020 року було збільшено до 6500 грн., 22.04.2021 року було збільшено до 16 200 грн., 20.05.2021 року було збільшено до 40500 грн., 16.06.2021 року було збільшено до 50 000 грн, 27.02.2022 зменшено до 48 415 грн , 03.03.2022 року збільшено до 50 000 грн , 15.06.2023 збільшено до 52 012(а.с 31).

01.02.2024 позивач надіслав на адресу відповідача письмову вимогу щодо необхідності погашення заборгованості в розмірі 90 226,54 грн. за кредитним договором №2001383405601.

Відповідач користувався кредитними коштами, періодично здійснював платежі в рахунок повернення отриманих кредитних коштів, але свої зобов`язання за вказаним договором у повному обсязі не виконав, в результаті чого станом на 01.02.2024 виникла заборгованість у розмірі 90 226,54 грн., з яких: 52 011,75 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу , 38 214,79 грн - сума заборгованості за процентами.

Даних на спростування зазначеного розрахунку відповідачем суду не надано.

Посилання апелянта на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України суд відхиляє, оскільки наведене стосується звільнення боржника від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення, про стягнення яких позивач не заявляв, та не має відношення до стягнення відсотків за договором, дійсність якого відповідач не заперечує.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст.367,368, 374, 375,381,382-384,389ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов