Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №550/1527/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 550/1527/25 Номер провадження 22-ц/814/2065/26Головуючий у 1-й інстанції Литвин В. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 22 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.12.2024 між позивачем та відповідачкою в електронній формі укладено кредитний договір (оферти) № 25.12.2024-100001922 , відповідно до умов якого позивач надав відповідачці кредит в сумі 4 500,00 грн. строком на 155 днів, умови кредитного договору відповідачкою виконано частково в розмірі 1 800,00 грн, проценти за користування кредитом, комісію та неустойку не сплачено.

Тому позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 11 745,00 грн, що складається з 4 500,00 грн. тіла кредиту, 4 185,00 грн. процентів, 810,00 грн. комісії, 2 500,00 грн. неустойки та судові витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 22 січня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 25.12.2024-100001922 від 25.12.2024 в сумі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 928 (дев`ятсот двадцять вісім) грн. 02 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» . Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Саржник посилається на те, що судом першої інстанції не враховано під час ухвалення рішення загальну вартість Кредиту, зазначену в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 25.12.2024-100001922 від 25.12.2024 про споживчий кредит, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 . Відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Окрім того, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, відповідно плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданою. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат.

Стверджує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості у сукупності з іншими доказами, а саме кредитним договором підтверджують розмір заборгованості Відповідача. Відповідачем не надано альтернативного розрахунку заборгованості в порушення вимог ст. 81 ЦПК.

Зважаючи на викладене скаржник просить скасувати рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 22.01.2026 р. у частині відмови у стягненні з відповідача заборгованості за кредитним договором по процентам у розмірі 4 185 грн та комісії у розмірі 810 грн скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у цій частині.

Судом встановлено, що 25.12.2024 між позивачем та відповідачкою укладено кредитний договір № 25.12.2024-100001922 в електронній формі.

За умовами Кредитного договору, які визначені у Оферті, Заявці, Акцепті та Паспорті споживчого кредиту (а.с. 16-22) сума кредиту становить 4 500,00 грн, строк, на який надається кредит - 155 днів, дата повернення кредиту – 28.05.2025.

Умовами Кредитного договору встановлено розмір процентної ставки – 1 % в день (п. 6 Заявки), розмір процентної ставки «економ» - 0,5 % в день (п. 7 Заявки), комісію, пов`язаною з наданням кредиту (економічна сутність – плата за надання кредиту) – 9 % від суми кредиту, що дорівнює 405,00 грн. (п. 8 Заявки), комісію за обслуговування кредитної заборгованості – 405,00 грн у кожному з 2-х чергових періодів (п. 9 Заявки).

Позивач свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці грошові кошти в сумі 4 500,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 19.11.2025 вих. № 1-1911 .

Відповідачка, у свою чергу, умови Кредитного договору не виконала, у визначений договором строк кредит не повернула, проценти за користування ним та комісію не сплатила, внаслідок чого, за твердженням позивача, виникла заборгованість в сумі 11 745,00 грн, що згідно з довідкою-розрахунком, наданою позивачем (а.с. 12), складається із основного боргу – 4 500,00 грн, процентів – 4 185,00 грн, комісії за обслуговування – 810,00 грн та неустойки – 2 500,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, виходив з того, що судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернув, тому позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту у розмірі 4000,00 гривень підлягає задоволенню. Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків у розмірі 7745 гривень.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема кредитними коштами банку, передбачені статтями 1048 та 1056-1 ЦК України.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за процентами, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, посилався на довідку про стан заборгованості.

Колегія суддів зауважує, що як вбачається з матеріалів справи, зокрема з підписаного відповідачем Кредитного договору №25.12.2024-100001922 між сторонами у належній формі було погоджено розмір процентної ставки за користування кредитом.

Відповідно до умов договору №25.12.2024-100001922 від 25.12.2024 року відповідач отримала грошові кошти, а тому була обізнана про необхідність повернення кредиту разом з відсотками, які передбачені умовами договору. ОСОБА_1 у повному обсязі взяті на себе зобов`язання не виконала, вчасно кредитні кошти не повернула, у зв`язку з чим за кредитним договором у неї виникла заборгованість, яку у добровільному порядку не повернуто позивачу.

У матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків а також, зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачкою умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.

Крім того, відсутня виписка по кредитному рахунку, що є первинним документом та підтверджує наявність заборгованості за відсотками.

Відтак, у межах наявних у матеріалах справи доказів не є можливим встановити відповідність нарахованих відсотків за користування кредитом, їх реальному використанню та погашенню.

Оскільки позивач належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження доводів позову суду в частині відсотків не надав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для стягнення відсотків у зв`язку з їх недоведеністю.

Доводи ТОВ "Споживчий центр" висновків суду не спростовують. Товариством до апеляційної скарги не долучено будь-яких доказів, які б підтверджували суму заборгованості по відсотках, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Посилання щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

За правилами частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись ст. ст.367,368, 374, 375,381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - залишити без задоволення.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 22 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов