Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №539/5252/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/5252/25 Номер провадження 22-ц/814/3045/26Головуючий у 1-й інстанції Мирошникова О. Ш. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» на заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В ИВ :

У жовтні 2025 року ТОВ «Бізнес позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 23676,14 грн заборгованості за договором про надання кредиту № 484669-КС-001 від 27.12.2023 та судового збору.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідач не виконав зобов`язань за договором про надання кредиту № 484669-КС-001 від 27.12.2023 з повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та комісії за надання кредиту, в зв`язку з чим виникла ця заборгованість.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 квітня 2026 року задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором надання коштів у кредит № 484669-КС-001 від 27.12.2023 у сумі 13607,26 грн (тринадцять тисяч шістсот сім грн 26 коп) та складається із заборгованості за кредитом (основна сума боргу) 6819,21 грн, процентів за користування кредитом за період з 27.12.2023 по 12.06.2024 у сумі 6743,29 грн та комісії за надання кредиту у сумі 44,76 грн.

Відмовлено в задоволені частини позовних вимог про стягнення процентів та комісії у загальній сумі 10068,88 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір у сумі 1380,77 грн. (одна тисяча триста вісімдесят грн 77 коп)

Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив позивач. Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи у стягненні процентів за користування кредитним договором у розмірі 6622,17 грн., суд першої інстанції зробив помилкові висновки.

Відсотки по кредитному договору № 484669-КС-001 від 27.12.2023 року нараховані в період дії договору за кожен день користування кредитом на залишок по кредиту та відповідають нормам ЦК України, умовам договору про надання кредиту та правилам.

Штрафні санкції не нараховувалися та не включені до позовних вимог, як вимоги про стягнення комісії за надання кредиту, що вбачається з детального розрахунку заборгованості.

Відповідно в період з 27.12.2023 року по 12.06.2024 року включно проценти нараховувались по зниженій (пільговій) процентній ставці.

У період з з 27.12.2023 року по 12.06.2024 року включно проценти нараховувались по стандартній процентній ставці 2,00000000%, як це було погоджено сторонами заздалегідь при укладені договору, а не поза межами строку кредитування, як про те вказав суд першої інстанції.

Отже, відповідачем встановлений графік погашення заборгованості не виконувався, за весь період дії кредитного договору було здійснено нерегулярні платежі, у наслідок чого починаючи з восьмого дня прострочення першого платежу почалось нарахування процентів за стандартною ставкою 2,00000000%.

Отже, розрахунок заборгованості наданий позивачем по кредитному договору повністю відповідає умовам договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам ст. 1048, 1050 та 1056-1 ЦК України.

Зважаючи на викладене скаржник просить скасувати заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 квітня 2026 року в частині вимог що не були задоволенні та ухвалити у відповідній частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

27.12.2023 позивач направив позивачу пропозицію (оферту) укласти Договір, а ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) і таким чином між сторонами спору було укладено договір про кредиту № 484669-КС-001 (а. с. 19 - 23). Цей договір, всі додатки та додаткові угоди до нього, що чинні на момент застосування, становлять один правочин (п. 7.7. договору). Договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що перед укладенням договору він ознайомився з текстом договору та Правилами, що розміщені на сайті Кредитодавця (п. 7.3. договору).

Договір укладається сторонами з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (п. 7.10. договору)

Договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1. договору)

Відповідно до розділу 2 договору, кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми кредиту та комісію за надання кредиту. Кредит надається у розмірі 7 тис. грн. на строк 24 тижні з 27.12.2023 по 12.06.2024, стандартна процентна ставка в день 2%, знижена процентна ставка в день - 1,15407143%, тип процентної ставки - фіксована, орієнтовна реальна річна процентна ставка 9285,11%, орієнтовна загальна вартість кредиту - 18240,00 грн, комісія за надання кредиту - 1050,00 грн.

Згідно з графіком платежів: основна сума кредиту - 7 тис грн; проценти за користування кредитом - 10190 грн; комісія за надання кредиту - 1050 грн; загальна вартість кредиту - 18240 грн (а. с. 19 зворот).

На виконання умов укладеного договору позикодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 7 тис грн, в порядку передбаченому умовами договору, шляхом перерахування коштів на реквізити банківської карти, зазначеній в договорі НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід» (а. с. 37) та відповіддю АТ «Універсал Банк» про належність платіжної картки № НОМЕР_1 відповідачу та довідкою про рух коштів по рахунку (а. с. 99 - 103).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 14.10.2025 на виконання умов договору відповідач частково сплатив кредитну заборгованість на суму 4632,74 грн, що складається з: кредиту - 180,79 грн, відсотків - 3446,71 грн, комісії - 1005,24 грн (а. с. 12 - 14).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка згідно з наданими представником позивача розрахунками, з урахуванням сплаченої суми 4632,74 грн, становить 23676,14 грн, з яких 6819,21 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16812,17 грн - заборгованість за процентами, 44,76 грн - заборгованість за комісією.

У відповідності до умов вищезазначеного договору його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні договору.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених позовних вимог.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Із положень частини першої статті 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силустатті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за кредитним договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як вбачається з наданих ТОВ «Бізнес Позика» доказів кредитний договір між ТОВ «Бізнес Позика» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено 27.12.2023 року в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису.

При цьому, ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті ТОВ «Бізнес Позика» подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «Бізнес Позика» надіслало відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використала для підтвердження підписання кредитного договору. При реєстрації та входу в особистий кабінет позичальника при укладенні кредитного договору відповідачем використано фінансовий номер телефону НОМЕР_2 та електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , що також підтверджується наданою позивачем до суду візуальною формою. Саме на цей номер телефону НОМЕР_2 було відправлено одноразовий ідентифікатор «UA-8781», яким підписано кредитний договір.

ОСОБА_1 ознайомилася з Паспортом споживчого кредиту та підписала його одноразовим ідентифікатором «UA-8781», що підтверджується візуальною формою.

Вказані обставини підтверджують укладення сторонами електронного кредитного договору.

Суд першої інстанції правильно визначив розмір заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

З договору укладеного сторонами п.2.1 вказано, що кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 7 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавцю та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим договором. За п.п. 2.7 визначено термін дії договору до 12.06.2024.

Доводи представника ТОВ «Бізнес Позика» про те, що правомірним є нарахування процентів за користування кредитом суд відхиляє.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) вказала, що в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України (п. 116 постанови від 05 квітня 2023 року) .

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (п. 128 постанови від 05 квітня 2023 року).

Велика Палата Верховного Суду у п. 141 вищезазначеної постанови від 05 квітня 2023 року з огляду на мотивувальну частину постанови від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 уточнила викладений у цій постанові висновок таким. У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Також Велика Палата Верховного Суду у п. 146 вищезазначеної постанови від 05 квітня 2023 року акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Установивши, що проценти за «користування кредитом» нараховані, зокрема, поза межами строку кредитування, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні з відповідача таких процентів, що відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 і від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Умови укладеного між ТОВ «Бізнес Пзика» та ОСОБА_1 кредитного договору не містять домовленості сторін щодо нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Натомість у відповідному розділі договору сторони передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

ТОВ «Бізнес Позика» не надав доказів щодо підстав нарахування та стягнення процентів як міри відповідальності у визначеному ним розмірі за період після закінчення строку кредитування. Крім того, товариство не заявляло вимог про стягнення процентів за періодпісля закінченнястроку кредитування, нарахованих у розмірі, визначеному ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанцій щодо безпідставності нарахування та стягнення з боржника відсотків, нарахованих позивачем після спливу визначеного договором строку кредитування.

Інші доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Підстав для його скасування або зміни з мотивів, наведених у апеляційних скаргах, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - залишити без задоволення

Заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов