Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №545/2070/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/2070/25 Номер провадження 22-ц/814/394/26Головуючий у 1-й інстанції Потетій А. Г. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Панченка О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 червня 2025 року

по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (далі – ТОВ «Новий Колектор») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08.12.2020 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №08.12.2020-100002421 в електронному вигляді, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 14 000 грн. строком на 70 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом 70% (фіксована незмінювана процентна ставка). Відповідач умови кредитного договору не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 08.12.2020 року по 28.03.2025 року в сумі 19040,00 грн. На підставі договору факторингу №СЦ-091024-14 від 09.10.2024 укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» первісний кредитор передає новому кредитору свої права вимоги до позичальників. Відповідно до вказаного договору ТОВ ««Новий колектор» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, які є боржниками ТОВ «Споживчий центр», у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №08.12.2020-100002421 від 08.12.2020.

Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 19040,00 грн, судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 17 червня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором №08.12.2020-100002421 від 08.12.2020 у розмірі 19040,00 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн та 4000,00 грн витрат на правничу допомогу, а всього 25462,40 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . Просив рішення суду скасувати; визнати кредитний договір № 08.12.2020-100002421 від 08.12.2020 недійсним; стягнути з ТОВ «Новий колектор» кошти в розмірі 4760 грн, що були сплачені по даному договору внаслідок психологічного тиску та шантажу співробітника ТОВ «Новий колектор», а також 3545 грн. нарахувань згідно індексу інфляції ст. 625 ЦКУ; заборонити ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» в будь-який спосіб використовувати його персональні дані, зобов`язавши надати звіт про всі дії з їх обробки накопичення та переміщення, після чого знищити в своїх базах даних.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Новий колектор» посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Згідно частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову становить 19040 грн. 00 коп. та беручи до уваги положення частини 13 статті 7, статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вимог частин 1 та 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У свою чергу ОСОБА_1 не звертався до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» з вимогами про стягнення коштів та індексу інфляції; заборону використовувати його персональні дані, зобов`язавши надати звіт про всі дії з їх обробки накопичення та переміщення, та їх знищення. Тоді як вказані вимоги є самостійними та не можуть бути розглянуті в межах розгляду позову про стягнення заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що 08.12.2020 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) №08.12.2020-100002421, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 652.

Згідно п.2 пропозиції про укладення кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача.

Також 08.12.2020 ОСОБА_1 оформлено заявку про ознайомлення і прийняття умов кредитного договору оферти. Зі вказаної заяви вбачаєтеся, що відповідачем погоджена сума кредиту у розмірі 14000 грн, строк кредитування – 70 календарних днів, проценти 9800 грн; 70% в процентному значенні за 70 календарних днів користування кредитом, неустойка 140 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Як вбачається з копії довідки FONDY номер документа 320277397, 08.12.2020 ТОВ «Споживчий центр» перерахувало на картку НОМЕР_1 кошти у розмірі 14 000 грн.

Згідно з довідки про розмір простроченої заборгованості вбачається, що відповідач за період з 08.12.2020 року по 28.03.2025 року в сумі 19040,00 грн, має заборгованість за кредитним договором №08.12.2020-100002421 від 08.12.2020, з яких: основний борг 11200,00 грн., заборгованість по процентам 7840,00 грн.

03.05.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» укладено договір факторингу №СЦ-091024-14 від 09.10.2024, на підставі якого первісний кредитор передає новому кредитору свої права вимоги до позичальників. Відповідно до вказаного договору ТОВ ««Новий колектор» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, які є боржниками ТОВ «Споживчий центр», у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №08.12.2020-100002421 від 08.12.2020.

Відповідачу 09.10.2024 направлено повідомлення про відступлення права вимоги до договором факторингу № СЦ-091024-14 від 09.10.2024, вимога про сплату заборгованості разом з реквізитами.

Як вбачається з відповідей наданих АБ «Укргазбанк» Полтавська обласна дирекція та АБ «Укргазбанк» на виконання ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 21.05.2025 у справі № 545/1479/25 станом на 04.06.2025 у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) не має в банку ні діючих, ні закритих рахунків, ні діючих, ні закритих карток. (а.с. 53-54)

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина 1 та 2 статі 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини 6 та 7 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів, тоді як довідка видана FONDY не є первинним документи та не містить обов`язкових реквізитів платіжного документу, в тому числі даних отримувача, а отже не є належним та достатнім доказом на підтвердження факту перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи, в тому числі зміст пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та заявки, а також підтвердження укладення кредитного договору не містять інформації щодо реквізитів карткового рахунку, номеру карти позивальника.

У свою чергу суду не надано жодних підтверджень, що банківська картка НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та не вказано в якому банку вона емітована. При розгляді справи судом першої інстанції позивачем не заявлялося клопотання про витребування інформації з банку щодо власника картки та перерахування коштів на виконання умов кредитного договору (оферта) №08.12.2020-100002421.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку про недоведеність факту виконання ТОВ «Споживчий центр» умов кредитного договору про перерахування ОСОБА_1 коштів у розмірі 14000 грн. та подальше користування останнім кредитом, а тому відсутні підстав для стягнення з відповідача, як тіла кредиту так і нарахованих процентів за користування кредитними коштами.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 червня 2025 року слід скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги та як наслідок відмову у задоволенні позову з ТОВ «Новий Колектор» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 3633,6 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 червня 2025 року – скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 3633,6 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.В. Чумак

Судді Ю.В. Дряниця

О.О. Панченко