Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №285/666/26 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 285/666/26 Головуючий у 1-й інст. Сташків Т. Б.

Доповідач Шалота К.В.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Шалоти К. В.,

суддів Коломієць О. С., Талько О. Б.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 31 березня 2026 року ухвалене у складі судді Сташківа Т. Б. у м. Звягелі,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

1. У лютому 2026 року ОСОБА_2 (далі – позивач) звернулася до Звягельського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач є батьком позивача, до повноліття якої з нього стягувалися аліменти на позивачку у розмірі 1/2 частини від його заробітку за рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11 вересня 2018 року.

3. Вказувалося, що позивачка навчається на 3 курсі денної форми навчання на контрактній основі у ВСП "Немішаєвський фаховий коледж НУБіП України" зі строком закінчення навчання до 30 червня 2027 року, стипендії та власних доходів не має, витрати на навчання несе її матір.

4. Посилаючись на потребу у наданні матеріальної допомоги та можливість відповідача її надавати, оскільки останній є працездатним, інших дітей не має, ОСОБА_2 просила Суд:

— стягувати з відповідача на свою користь аліменти у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до закінчення навчання 30 червня 2027 року, але не довше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

5. Звягельський міськрайонний суд Житомирської області рішенням від 31 березня 2026 року позов ОСОБА_2 задовольнив частково.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на період навчання у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 05 лютого 2026 року до 30 червня 2027 року, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_2 двадцяти трьох років.

Судовий збір компенсував за рахунок держави.

Допустив до негайного виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

6. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітня дочка відповідача у зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги, а відповідач з урахуванням стану його здоров`я може надавати таку допомогу у розмірі 1/8 частини його заробітку (доходу).

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

7. Відповідач подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

8. Апеляційна скарга мотивована тим, що:

— місцевий суд неправильно оцінив докази та дійшов помилкового висновку про наявність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу позивачці, яка продовжує навчання;

— місцевий суд не врахував стан здоров`я відповідача, наявність у нього групи інвалідності, отриману у зв`язку з пораненням під час участі у бойових діях, перенесені операції та потребу у відновленні здоров`я у майбутньому, не врахував подані відповідачем докази;

— незадовільний стан здоров`я відповідач виключає можливість працевлаштування та отримання доходів, отримана пенсія інваліда війни недостатня для відновлення його здоров`я;

— Верховний Суд у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 666/1408/16-ц, встановивши, що батько не може надавати матеріальну допомогу у зв`язку зі станом здоров`я, доходи, витрати на лікування, погодився з висновком апеляційного суду про відмову у задоволенні позову про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, а у справі №635/9181/23 суд відмовив у стягненні аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання через недоведеність того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти.

Відзив на апеляційну скаргу

9. Відзив на апеляційну скаргу від позивачки до апеляційного суду не надходив.

10. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

11. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 04 червня 2026 року відкрив апеляційне провадження, встановив учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

12. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 25 червня 2026 року призначив справу до апеляційного розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

13. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_1 , що стверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_1 .

14. 11 вересня 2018 року Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області рішенням у справі № 285/2820/18 змінив розмір і спосіб стягнення аліментів, визначених на підставі рішення цього ж суду від 14 квітня 2010 року у справі № 2-931/10, та присудив стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання чотирьох неповнолітніх дітей у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.

15. З 1 вересня 2024 року ОСОБА_2 є студенткою денної форми навчання ВСП "Немішаєвський фаховий коледж НУБіП України", за освітньою програмою транспортні технології, строком навчання до 30 червня 2027 року, вартість навчання становить 15 300 грн, що стверджується копією договору про надання освітніх послуг від 15 серпня 2024 року за № 1481.

16. 12 серпня 2024 року та 19 червня 2025 року ОСОБА_4 (мати позивачки) здійснила переказ коштів до Немішаєвського фахового коледжу НЦБіП України у розмірі по 15 300 грн з призначенням платежу "оплата за навчання ОСОБА_2 ".

17. З 4 серпня 2025 року ОСОБА_2 є наймачем (за плату) жилого приміщення в студентському гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 30 червня 2026 року, що стверджується копією договору найму житлового приміщення від 04 серпня 2025 року.

18. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 09 липня 2024 року ОСОБА_1 у період з 08 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебував в Донецькій області, н. п. Ямпіль.

19. З 19 червня 2024 року ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності на строк до 1 липня 2025 року, протипоказана важка фізична праця, тривала хода, що стверджується копією довідки до Акту МСЕК серії 12 ААГ № 640628 від 20 червня 2024 року.

20. Відповідно до медичної документації стосовно хворого ОСОБА_1 вбачається, що 22 грудня 2023 року він отримав вогнепальне поранення передньої черевної стінки внаслідок мінометного обстрілу, йому проведено ряд операційних хірургічних втручань (з грудня 2023 по вересень 2024 року), станом на грудень 2023 року загальний стан важкий стабільний, на січень 2024 року стан відносно задовільний, на лютий 2024 року стан задовільний; на жовтень 2024 року стан відносно задовільний, рекомендовано дотримання режиму праці відпочинку, на березень 2025 року стан відносно задовільний, рекомендовано дотримання режиму відпочинку, спостереження в хірурга, с/лкаря; на травень 2025 року стан задовільний, рекомендовано спостереження та лікування в гастроентеролога, оперативне лікування в плановому порядку за відсутності протипоказань, на листопада 2025 року судомний синдром, рекомендовано оперативне втручання з приводу післяопераційної вентральної кили в плановому порядку.

Позиція апеляційного суду

21. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК).

22. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина 2 статті 263 ЦПК).

23. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом (частина 5 статті 263 ЦПК).

24. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК).

25. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

26. Згідно зі частинами 1, 9 статті 7 Сімейного кодексу України (далі – СК) сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

27. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх сина, дочки регулюються Главою 16 Сімейного кодексу України (далі – СК), зокрема, статтями 199, 200, 201 СК.

28. Згідно зі статтею 199 СК якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріально допомогу (частина 1).

29. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання (частина 2).

30. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (частина 3).

31. Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

32. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 553/2869/16-ц, від 20 березня 2024 року у справі № 235/101/21.

33. У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_2 досягла повноліття, однак не досягла 23 років, продовжує навчання у ВСП "Немішаєвський фаховий коледж НУБіП України" на денній формі на контрактній основі, строком до 30 червня 2027 року, несе витрати на оплату навчання у розмірі 15 300 грн, проживає у гуртожитку та несе витрати на проживання.

34. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що повнолітня ОСОБА_2 у зв`язку з продовженням навчання потребує матеріальної допомоги з боку батьків.

35. Стягнення аліментів на повнолітнього сина, дочку, які продовжують навчання є одним із способів забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку своїх батьків, у разі наявність у батьків відповідної можливості надавати допомогу.

36. У частині 1 статті 200 СК передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

37. Згідно із частиною 1 статті 182 СК при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

38. Отже, при встановленні потреби в утриманні повнолітнього сина, дочки суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють їх дохід, обов`язок обох батьків із надання матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати, з урахуванням обставин, передбачених ст. 182 СК.

39. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 3 статті 12, частина 1 статті 81 ЦПК).

40. При визначенні розміру аліментів на повнолітню позивачку, яка продовжує навчання, суд першої інстанції врахував надані відповідачем медичні документи, які свідчать про стан його здоров`я, відсутність у нього на утриманні інших осіб, можливість надання матеріальної допомоги дочці, яка її потребує, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про можливість сплати аліментів у розмірі 1/8 частини його доходу (заробітку) на час навчання позивачки.

41. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що отримане ним під час проходження військової служби поранення, встановлення групи інвалідності, перенесені оперативні втручання, обмеження працездатності та потреба подальшого лікування і реабілітації свідчать про відсутність у нього можливості надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці.

42. Колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки наявність у відповідача захворювань, наслідків поранення та необхідність подальшого лікування є обставинами, які підлягають урахуванню при вирішенні питання про розмір аліментів, однак самі по собі не свідчать про відсутність передбаченої статтею 199 СК можливості надавати матеріальну допомогу дочці.

43. Щодо наявності в відповідача групи інвалідності слід зазначити, що відповідно до довідки до акту МСЕК від 20 червня 2024 року вбачається, що друга група інвалідності встановлена відповідачу лише до 1 липня 2025 року. Натомість доказів продовження інвалідності на час подання позову у лютому 2026 року та розгляду справи відповідачем суду не надано.

44. Наявні у матеріалах справи медичні документи підтверджують отримане відповідачем поранення, перенесене лікування, протипоказання, а також необхідність подальшого лікування. Водночас відповідачем не надано належних і достатніх доказів того, що його фактичний матеріальний стан, розмір доходів, витрати на лікування та реабілітацію чи інші істотні обставини у сукупності виключають можливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

45. Посилання відповідача на неналежну оцінку судом першої інстанції медичних доказів є безпідставними, оскільки місцевий суд дослідив відповідні документи та врахував стан здоров`я відповідача при визначенні розміру аліментів. Незгода відповідача з оцінкою доказів судом першої інстанції не свідчить про порушення місцевим судом вимог статті 89 ЦПК.

46. Посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 червня 2019 року у справі №666/1408/16-ц, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки питання про наявність у платника аліментів можливості надавати матеріальну допомогу вирішується з урахуванням конкретних обставин кожної справи, зокрема його стану здоров`я, матеріального становища, доходів, необхідних витрат та наявності інших утриманців.

47. У справі № 666/1408/16-ц судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що батько повнолітньої особи, яка продовжує навчання був особою з інвалідністю ІІІ групи, мав непрацездатну дружину, яка була особою з інвалідністю ІІ групи та мав малолітню дитину, яка потребувала індивідуального догляду і лікування, що за обставинами справи є відмінним від даної справи, оскільки наявність у відповідача групи інвалідності станом на час розгляду справи не підтверджена належними доказами, дітей чи непрацездатних родичів на утриманні він не має.

48. У справі, що переглядається, відповідач не довів, що встановлені обставини його стану здоров`я та необхідності подальшого лікування у сукупності з його матеріальним становищем унеможливлюють сплату аліментів у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу), а тому посилання на зазначену постанову Верховного Суду не є підставою для відмови у задоволенні позову.

49. Колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на справу № 635/9181/23, оскільки рішення суду першої інстанцій в зазначеній справі в апеляційному та касаційному порядку не переглядалося, висновки суду першої інстанції у вказаній справі жодного правового значення для даної справи, яка переглядається, не має.

50. Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 зазначив, що СК ґрунтується на принципі рівності прав та обов`язків батьків, тому брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, а при визначенні розміру аліментів мають бути враховані, зокрема, вартість навчання, підручників, проїзду та проживання за місцем його знаходження.

51. У цій справі, яка переглядається, встановлено, що навчання позивачки є платним, витрати на його оплату у 2024 та 2025 роках становили по 15 300 грн та відповідні витрати несла матір позивачки, позивачка проживає у гуртожитку та має нести витрати на оплату проживання.

52. Ураховуючи потребу повнолітньої позивачки у матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання, стан здоров`я відповідача та відсутність доказів того, що його матеріальний стан унеможливлює сплату аліментів у визначеному судом розмірі, колегія суддів вважає, що визначений розмір аліментів відповідає встановленим обставинам справи.

53. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.

54. Додаткові докази (медичні документи) додані до апеляційної скарги судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки у порушення вимог частиною 3 статті 367 ЦПК відповідачем не доведено наявність обставин, які б свідчили про неможливість подання відповідних доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

55. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

56. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК).

57. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 375 ЦПК).

58. Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки апеляційним судом не встановлено обставин для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на правильність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Щодо розподілу судових витрат

59. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК, Житомирський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 31 березня 2026 року у справі №285/666/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК.

Суддя-доповідач К.В. Шалота

Судді О.С. Коломієць

О.Б. Талько