Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №761/30137/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30137/25

Провадження № 2/761/3274/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Маковській Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

15.07.2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги, пов`язані з постачанням теплової енергії в розмірі 149658,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, а з 01.11.2021, у зв`язку із зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води. Відповідачі зареєстровані у кв. АДРЕСА_1 , яка під`єднана до внутрішньо будинкової системи тепло та водопостачання, а отже є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячої води, яку постачає позивач. Разом з тим, відповідачі в повному обсязі не оплачують надані позивачем послуги, внаслідок чого за ним обліковується зазначена вище сума заборгованості. Відповідачі в добровільному порядку заборгованість не сплачують, тому позивач звернувся до суду на захист порушеного права.

Ухвалою від 05.01.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, разом з тим подав клопотання про розгляд справи без його участі та підтримав і цій заяві позовні вимоги.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, зазначаючи, що квартира АДРЕСА_2 обладнана власною системою автономного опалення, яка функціонує з 2004 року, а тому відповідачі фактично не споживають послугу з централізованого опалення квартири.

Вислухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2009 року у справі № 2-1092/09 встановлено, що у квартирі АДРЕСА_2 наявне власне (автономне) опалення.

Зазначеним рішенням суду було відмовлено у задоволенні вимог комунального підприємства про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення з огляду, зокрема, на встановлений факт наявності у квартирі автономного опалення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2009 року набрало законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено такі обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлена рішенням суду, що набрало законної сили, обставина щодо наявності у квартирі відповідачів автономного опалення підлягає врахуванню судом при вирішенні цієї справи.

Крім зазначеного судового рішення, відповідачами під час судового засідання було надано для долучення до матеріалів справи адвокатський запит разом з документи щодо облаштування та функціонування індивідуальної системи опалення, газопостачання, проектної документації та встановленого опалювального обладнання.

Зокрема, наявні у матеріалах справи документи містять відомості про встановлення в квартирі у 2004 році газового котла, призначеного для обігріву приміщення та підігріву води.

Таким чином, автономне опалення у квартирі відповідачів існувало задовго до періоду, за який позивачем здійснювалися спірні нарахування.

Разом із тим під час розгляду цієї справи самим позивачем були вчинені дії, які також мають істотне значення для оцінки заявлених позовних вимог.

Так, відповідно до Протоколу № 1 засідання Комісії СП «Енергозбут» від 22 квітня 2026 року за результатами розгляду документів щодо квартири відповідачів на особовому рахунку було встановлено ознаку «Автономне (індивідуальне) опалення» та прийнято рішення про проведення відповідного перерахунку.

Таким чином, у ході розгляду судової справи безпосередньо позивачем було враховано та фактично підтверджено обставину наявності у квартирі відповідачів автономного опалення.

05 травня 2026 року ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 20256,00 грн, а саме: 18404,00 грн згідно з квитанцією № 37 від 05 травня 2026 року; 1852,00 грн згідно з квитанцією № 36 від 05 травня 2026 року.

Про здійснення зазначених платежів та необхідність відповідного врегулювання питання за особовим рахунком ОСОБА_1 письмово повідомив СП «Енергозбут» заявою від 07 травня 2026 року, зареєстрованою за вх. № 4/14/1-433.

Проте після встановлення позивачем ознаки «Автономне (індивідуальне) опалення», прийняття рішення про проведення перерахунку та здійснення ОСОБА_1 зазначених платежів позивач продовжив обліковувати за особовим рахунком заборгованість.

Так, листом СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» від 01 червня 2026 року № 4/10637 було повідомлено про наявність за особовим рахунком заборгованості, сформованої за період 2018-2025 років, у тому числі: 415,23 грн - за централізоване опалення; 2025,35 грн - за теплову енергію; 702,23 грн - пені; 2816,57 грн - інфляційних втрат; 669,41 грн - трьох процентів річних.

Крім того, у зазначеному листі наведено суму судового збору у розмірі 3028,00 грн.

При цьому рахунок-повідомлення, сформований станом на 01 липня 2026 року, вже містив інші показники: заборгованість за постачання теплової енергії у розмірі 5449,01 грн, заборгованість з абонентського обслуговування у розмірі 1654,41 грн, а також нове поточне нарахування у розмірі 43,39 грн.

Отже, після проведення позивачем перерахунку, встановлення ознаки автономного опалення та отримання від відповідача платежів у розмірі 20256,00 грн розмір та склад заборгованості, які продовжували відображатися позивачем, змінювалися.

Наведені у листі від 01 червня 2026 року та рахунку-повідомленні станом на 01 липня 2026 року суми не є тотожними.

Позивачем не надано суду належного та послідовного розрахунку, який би дозволяв достовірно встановити, за які конкретно розрахункові періоди, за які саме послуги, на підставі яких тарифів, вихідних даних та обсягів споживання утворена кожна із заявлених до стягнення сум.

Також позивачем не наведено належного обґрунтування причин зміни розміру заборгованості після прийняття Комісією СП «Енергозбут» рішення про проведення перерахунку.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Сам по собі запис про наявність певної суми заборгованості в особовому рахунку споживача або рахунку-повідомленні не є безумовним доказом існування відповідного грошового зобов`язання.

Для задоволення вимоги про стягнення заборгованості позивач повинен довести не лише арифметично визначену суму, а й правову підставу виникнення зобов`язання, факт надання відповідної послуги, її обсяг, період нарахування та правильність здійсненого розрахунку.

Натомість надані самим позивачем письмові докази, не усувають суперечності щодо підстав та розміру заявленої заборгованості.

Одночасно матеріалами справи підтверджується наявність у квартирі відповідачів автономного опалення, яка раніше була встановлена рішенням суду, що набрало законної сили, та у 2026 році була врахована самим КП «Київтеплоенерго» шляхом встановлення на особовому рахунку відповідної ознаки та прийняття рішення про перерахунок.

Суд також враховує письмові докази, надані представником відповідачів та долучені судом до справи під час судового розгляду.

Зокрема, 13 серпня 2026 року адвокатом Чистяковою Т.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» було направлено адвокатський запит № 01-13.08.2026.

У зазначеному запиті представником відповідача було поставлено питання щодо правової природи залишкової заборгованості після проведення перерахунку, правових підстав збереження пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, а також підстав продовження поточних нарахувань щодо квартири з автономним опаленням.

Крім самого адвокатського запиту, зокрема, були долучені копії рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 16 квітня 2009 року у справі № 2-1092/09, заяви від 07 травня 2026 року, квитанцій про сплату коштів від 05 травня 2026 року, Протоколу № 1 від 22 квітня 2026 року, листа СП «Енергозбут» № 4/10637, рахунку-повідомлення та довідки КП «ЦОС Шевченківського району».

Зазначені документи були досліджені у судовому засіданні та оцінюються судом у сукупності з іншими доказами.

Доказів, які б усували виявлені суперечності у розрахунках та достовірно пояснювали походження залишкової заборгованості після проведеного перерахунку, позивачем суду не надано.

Суд окремо звертає увагу на вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Такі нарахування є похідними від існування основного грошового зобов`язання та прострочення його виконання.

За відсутності належних та достатніх доказів на підтвердження існування основного боргу у заявленому позивачем розмірі, відсутні й належні правові підстави для стягнення сум, нарахованих як наслідок прострочення такого зобов`язання.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у сфері надання та оплати житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з централізованого опалення та постачання теплової енергії.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а також з інших юридичних фактів.

За змістом статей 509, 525, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Судом встановлено, що індивідуальна система опалення у квартирі АДРЕСА_2 була облаштована та функціонувала ще у 2004 році.

При цьому на момент встановлення та введення в експлуатацію автономного опалення діяли Правила надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року № 1497.

Зазначені Правила регулювали відносини між виконавцями та споживачами послуг з водо- та теплопостачання і були чинними до 21 липня 2005 року.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 було затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, якими одночасно постанову Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року № 1497 визнано такою, що втратила чинність.

Таким чином, оцінка правомірності дій щодо облаштування автономної системи опалення у квартирі відповідачів у 2004 році має здійснюватися виходячи з нормативно-правових актів, чинних саме на момент вчинення відповідних дій.

Порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, набрав чинності вже після встановлення автономного опалення у квартирі відповідачів, а тому його положення не можуть застосовуватися для оцінки правомірності дій, вчинених у 2004 році, як такі, що встановлюють нові вимоги до вже реалізованих правовідносин.

Крім того суд наголошує на тому, що факт наявності у квартирі відповідачів власного (автономного) опалення вже був предметом судового розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлений рішенням суду, що набрало законної сили, факт наявності у квартирі відповідачів автономного опалення не потребує повторного доказування у цій справі та підлягає врахуванню судом при оцінці правомірності здійснених позивачем нарахувань.

У подальшому правовідносини щодо надання житлово-комунальних послуг регулювалися Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, який набрав чинності 30 липня 2004 року та діяв до 01 травня 2019 року.

Зазначеним Законом визначалися основні засади організаційних та господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, а також права та обов`язки виконавців і споживачів таких послуг.

З 01 травня 2019 року відповідні правовідносини регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII.

За змістом зазначеного Закону споживач зобов`язаний оплачувати фактично отримані житлово-комунальні послуги у порядку та строки, встановлені договором і законом, а виконавець, у свою чергу, зобов`язаний забезпечувати надання послуги відповідної якості та здійснювати належний облік її обсягу.

Відносини у сфері виробництва, транспортування, постачання та споживання теплової енергії також регулюються Законом України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року № 2633-IV.

Порядок надання послуги з постачання теплової енергії на теперішній час визначається Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830.

Відповідно до пункту 1 зазначених Правил вони регулюють відносини між суб`єктом господарювання, який здійснює діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним або колективним споживачем, який отримує або має намір отримати відповідну послугу, та визначають, зокрема, порядок визначення обсягу спожитої теплової енергії та її оплати.

При цьому обов`язок споживача здійснювати оплату кореспондується з обов`язком виконавця довести факт надання відповідної послуги, її обсяг, розрахунковий період та правильність здійсненого нарахування.

Питання комерційного та розподільного обліку теплової енергії регулюються також Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22 червня 2017 року № 2119-VIII.

Механізм розподілу між споживачами обсягу теплової енергії, спожитої у багатоквартирній будівлі, визначається Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315.

Разом із тим застосування положень зазначених нормативно-правових актів до конкретного споживача передбачає необхідність встановлення юридичного факту надання йому відповідної послуги, визначення її обсягу та наявності правових підстав для здійснення відповідних нарахувань.

Сам лише факт підключення багатоквартирного будинку до системи централізованого теплопостачання не є достатнім доказом фактичного споживання послуги з опалення конкретною квартирою у разі, якщо матеріалами справи підтверджено її відключення від системи централізованого опалення та наявність автономної системи опалення.

При цьому суд враховує, що наявність автономного опалення підтверджується не лише документами відповідачів та судовим рішенням від 16 квітня 2009 року, а й діями самого позивача.

Так, відповідно до Протоколу № 1 засідання Комісії СП «Енергозбут» від 22 квітня 2026 року за результатами розгляду наданих документів на особовому рахунку ОСОБА_1 встановлено ознаку «Автономне (індивідуальне) опалення» та прийнято рішення про проведення перерахунку.

Отже, самим КП «Київтеплоенерго» під час розгляду цієї справи було враховано наявність у квартирі відповідачів автономної системи опалення.

За таких обставин на позивача покладається процесуальний обов`язок довести, які саме послуги фактично надавалися відповідачам у кожному із заявлених розрахункових періодів, яким є правове та фактичне підґрунтя відповідних нарахувань, а також надати суду зрозумілий та перевірюваний розрахунок заявленої до стягнення заборгованості.

Суд вважає, що саме по собі відображення певної суми як заборгованості в особовому рахунку або рахунку-повідомленні не є достатнім доказом існування у відповідача відповідного грошового зобов`язання.

Для стягнення такої заборгованості позивач повинен довести правову підставу її виникнення, факт надання відповідної послуги конкретному споживачу, період її надання, обсяг споживання, застосований тариф та правильність здійсненого розрахунку.

У даному випадку необхідність такого доказування набуває особливого значення з огляду на те, що автономна система опалення у квартирі відповідачів функціонує з 2004 року, факт її наявності встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, та додатково визнаний самим позивачем у 2026 році шляхом встановлення на особовому рахунку ознаки «Автономне (індивідуальне) опалення» і прийняття рішення про проведення перерахунку.

Водночас після проведення такого перерахунку позивач продовжив відображати за особовим рахунком різні за складом та розміром суми заборгованості, належного та послідовного розрахунку яких суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що самі по собі дані особового рахунку та сформовані позивачем рахунки без належних доказів фактичного надання відповідачам послуги, правової підстави її нарахування та перевірюваного розрахунку не можуть бути достатньою підставою для стягнення заявленої заборгованості, а тому суд відмовляє в задоволенні позову, як недоведеному належними доказами.

Разом з тим суд не вбачає підстав для застосування заявленого стороною відповідачів строку позовної давності відповідно до ст. 256 ЦК України, оскільки в даному випадку суд відмовив в задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності, а застосування наслідків пропуску строків позовної давності, є окремою підставою для відмови в позові, у випадку доведеності заявленого позову.

Отже, з урахуванням викладеного, оскільки КП «Київтеплоенерго» не довело належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту виникнення у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості у заявленому до стягнення розмірі, її складових, періоду та правових підстав її нарахування, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» у задоволенні позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: