Вирок від 13 вересня 2026 р. у справі №761/9333/23 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 761/9333/23

пр. № 1-кп/759/293/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року місто Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретарів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за № №62021080030000047 від 21.04.2021, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , с. Кузьмичі Любанського району, Мінської області, Республіки Білорусь, громадянина України, який здобув вищу освіту, одруженого, останнє відоме місце перебування за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурори - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

захисник - ОСОБА_11 ,

ВСТАНОВИВ:

Громадянин України ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем у званні полковника Збройних Сил України, займаючи посаду заступника начальника управління забезпечення навчань військ комплексу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ), уклавши новий контракт (№ 397 від 27.09.2011) про проходження військової служби у Збройних Силах, терміном на 5 років починаючи з 16.10.2011 до 16.10.2016 року, достовірно володіючи інформацією, що з 20 лютого 2014 Російська Федерація здійснюється військова агресія відносно України та вчиняються дії, направлені на зміну меж території України, в порушення складеної Військової присяги, ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України», вчинив злочин проти основ національної безпеки - державну зраду, що виразилась у переході на бік ворога в період збройного конфлікту за наступних обставин.

У 1982 році поступив на навчання у Московське суворовське військове училище, після його закінчення з 1984 по 1988 року навчався у Одеському вищому артилерійському командному училищі. Після його закінчення поступив до служби:

- з 1988 року по 1993 рік - у військовій частині польової пошти 83067 Західної групи військ на посадах командира топогеодезичного взводу, командира гаубичної самохідно-артилерійської батареї;

- з 1993 року по 1998 рік - у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України на посадах командира артилерійської батареї, заступника командира артилерійського дивізіону з озброєння та техніки, заступника командира артилерійського дивізіону, начальника штабу, командира артилерійського дивізіону;

- з 1998 року по 2000 рік - у військовій частині НОМЕР_3 Національної гвардії України на посаді командира реактивного артилерійського дивізіону, начальника артилерії бригади;

- з 2000 року по 2003 рік - у військовій частині НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 на посаді начальника артилерії полку;

- з 2003 року по 2006 рік - у військовій частині НОМЕР_1 (Управління забезпечення навчання військ Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України) на посаді начальника групи відділу управління забезпечення навчань військ;

- з 2006 року по 2010 рік - у військовій частині НОМЕР_1 (Управління забезпечення навчання військ Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України) на посаді начальник відділення артилерії;

- з 2010 року по 2014 рік - у військовій частині НОМЕР_1 (Управління забезпечення навчання військ Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України) на посаді заступника начальника управління забезпечення навчання військ Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України.

Разом з цим, наказом № 397 від 27.09.2011 ОСОБА_7 уклав новий контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на 5 (п`ять) років починаючи з 16.10.11 до 16.10.2016 року.

Однак, 01.03.2014 о 00 год. 55 хв. невстановленими військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 у взаємодії із військовослужбовцями НОМЕР_5 окремої бригади морської охорони Чорноморського Флоту РФ та військовослужбовцями НОМЕР_6 окремого батальйону морської піхоти Каспійської флотилії Військово-морських сил РФ, озброєними автоматичною стрілецькою зброєю та у повному бойовому екіпіруванні, загальною кількістю близько 350 осіб, якими використовувались 6 броньованих автомобілів ГАЗ-2330 «Тигр» з кулеметами на даху та 10 автомобілів «КАМАЗ» і «УРАЛ», здійснено захоплення аеродрому « ІНФОРМАЦІЯ_5 » військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), дислокованої за адресою: АДРЕСА_2 , у якій проходив військову службу ОСОБА_7 , та виведено із ладу військове майно, що забезпечує керівництво польотами літаків ЗС України - обладнання для керівництва польотами контрольно-диспетчерського пункту аеродрому («ВІСП», радіостанції, антени, телефони), пошкоджено робочі місця керівника польотів, ближньої зони керівника посадки, обрізано проводку зв`язку. Крім того, на злітно-посадковій смузі аеродрому останніми розміщено літак ЗС України АН-26 у спосіб, що перешкоджав вирулюванню, зльоту та посадці військових літаків ЗС України, чим унеможливлено рух повітряних суден у навколишньому повітряному просторі.

Із урахуванням подій, що відбувалися в АР Крим, а саме військової окупації півострову РФ, Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення від 23.03.2014 «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території АР Крим та міст Севастополя в інші регіони України». Зазначене рішення РНБО України введено в дію Указом в.о. Президента України - Голови Верховної Ради України від 24.03.2014 № 339/2014.

На виконання вищевказаних нормативно-правових актів, було видане окреме доручення начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 23.03.2014 № 4234/С щодо діяльності військових частин Збройних Сил України в умовах особливого періоду, згідно з яким особовому складу вказаної військової частини здійснити перебазування з території Криму (м. Феодосія) до місця тимчасового базування ПАТ «МоторСіч» за адресою: АДРЕСА_3 .

Зазначене доручення командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 в один із днів з 23.03.2014 по 26.03.2014 в приміщенні конференц-зали її штабу за адресою: АДРЕСА_2 , усно доведене до всіх військовослужбовців цієї частини, у тому числі ОСОБА_7 .

Разом з цим, ОСОБА_7 , діючи умисно, керуючись особистими мотивами, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи, що між Російською Федерацією і Україною з 20 лютого 2014 року триває міжнародний збройний конфлікт та те, що РФ і її Збройні Сили є ворогом для України, добровільно у невстановлений час набув громадянство РФ та після цього вступив на службу до ЗС РФ, а саме до складу «Феодосійського випробувального центру імені В.П.Чкалова» Військово повітряних сил Збройних сил РФ (військова частина НОМЕР_7 , розташована за адресою: АДРЕСА_2 ), де 28.11.2014 склав присягу на вірність народу Російської Федерації, тобто він у період збройного конфлікту перейшов на бік ворога, та станом до цього часу у зазначеній військовій частині ЗС РФ здійснює діяльність з організації та проведення випробувальних робіт новітніх зразків озброєння у сфері авіаційної та морської техніки для потреб Чорноморського флоту РФ.

Крім того, Громадянин України ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем у званні полковника Збройних Сил України, займаючи посаду заступника начальника управління забезпечення навчань військ комплексу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ), уклавши новий контракт (№ 397 від 27.09.2011) про проходження військової служби у Збройних Силах, терміном на 5 років починаючи з 16.10.2011 до 16.10.2016 року, достовірно володіючи інформацією, що з 20 лютого 2014 Російська Федерація здійснюється військова агресія відносно України та вчиняються дії, направлені на зміну меж території України, в порушення складеної Військової присяги, ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України», вчинив військовий злочин, що виразився у дезертирстві, тобто нез`явленні на службу після переведення, з метою ухилення від військової служби.

Так, 01.03.2014 о 00 год. 55 хв. невстановленими військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 у взаємодії із військовослужбовцями НОМЕР_5 окремої бригади морської охорони Чорноморського Флоту РФ та військовослужбовцями НОМЕР_6 окремого батальйону морської піхоти Каспійської флотилії Військово-морських сил РФ, озброєними автоматичною стрілецькою зброєю та у повному бойовому екіпіруванні, загальною кількістю близько 350 осіб, якими використовувались 6 броньованих автомобілів ГАЗ-2330 «Тигр» з кулеметами на даху та 10 автомобілів «КАМАЗ» і «УРАЛ», здійснено захоплення аеродрому « ІНФОРМАЦІЯ_5 » військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), дислокованої за адресою: АДРЕСА_2 , у якій проходив військову службу ОСОБА_7 , та виведено із ладу військове майно, що забезпечує керівництво польотами літаків ЗС України - обладнання для керівництва польотами контрольно-диспетчерського пункту аеродрому («ВІСП», радіостанції, антени, телефони), пошкоджено робочі місця керівника польотів, ближньої зони керівника посадки, обрізано проводку зв`язку. Крім того, на злітно-посадковій смузі аеродрому останніми розміщено літак ЗС України АН-26 у спосіб, що перешкоджав вирулюванню, зльоту та посадці військових літаків ЗС України, чим унеможливлено рух повітряних суден у навколишньому повітряному просторі.

Із урахуванням подій, що відбувалися в АР Крим, а саме військової окупації півострову РФ, Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення від 23.03.2014 «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території АР Крим та міст Севастополя в інші регіони України». Зазначене рішення РНБО України введено в дію Указом в.о. Президента України - Голови Верховної Ради України від 24.03.2014 № 339/2014.

На виконання вищевказаних нормативно-правових актів, було видане окреме доручення начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 23.03.2014 № 4234/С щодо діяльності військових частин Збройних Сил України в умовах особливого періоду, згідно з яким особовому складу вказаної військової частини здійснити перебазування з території Криму (м. Феодосія) до місця тимчасового базування ПАТ «МоторСіч» за адресою: АДРЕСА_3 .

Зазначене доручення командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 в один із днів з 23.03.2014 по 26.03.2014 в приміщенні конференц-зали її штабу за адресою: АДРЕСА_2 , усно доведене до всіх військовослужбовців цієї частини, у тому числі ОСОБА_7 .

Однак, на той час полковник ОСОБА_7 в порушення складеної Військової присяги, зазначених вище норм законодавства, окремого доручення начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 23.03.2014 №4234/С, спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України 06.05.2014 № д, займаючи посаду заступника начальника управління забезпечення навчань військ комплексу ІНФОРМАЦІЯ_2 , військова частина НОМЕР_1 , умисно, безпідставно, керуючись особистими мотивами, з метою ухилитися від військової служби, у період часу з кінця березня 2014 року до 12.05.2014 до нового місця служби у м. Запоріжжя не прибув, та по теперішній час залишився на тимчасово окупованій території АР Крим.

Судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався в межах передбаченого КПК України спеціального судового провадження, за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 (in absentia), з дотриманням вимог законодавства України.

Інформація про виклик обвинуваченого ОСОБА_7 , а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Суд також ураховує, що можливість розглянути справу і прийняти у ній рішення за відсутності обвинуваченого відповідає загальним засадам демократичного суспільства, стандартам судового розгляду, закріпленим, зокрема, в Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи від 19 січня 1973 року «Про критерії, що регламентують розгляд, що здійснюється за відсутності обвинуваченого».

Чинне кримінально-процесуальне законодавство України надає обвинуваченому всі необхідні можливості в рамках спеціального судового провадження, щодо необхідності дотримання яких у справах за відсутності обвинуваченого (in absentia) зазначено в рішеннях ЄСПЛ, зокрема, надає право обвинуваченому бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення, мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, бути присутнім при розгляді справи, право на професійну правничу допомогу, право бути вислуханим, право оскаржити вирок тощо.

Проте обвинувачений ОСОБА_7 цими правами не скористався, до суду не з`явився, показань суду не надав, заяв, клопотань не подав за відсутності будь-яких перешкод для реалізації своїх прав на території України.

Дане кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою.

Судом також встановлено, що стороною обвинувачення були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_7 як підозрюваного, обвинуваченого, зокрема на захист та доступ до правосуддя в кримінальному провадженні, в якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), що відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії», рішення від 12 лютого 1985 року; справа «Шомоді проти Італії», рішення від 18 травня 2004 року та інші).

Так, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27.02.2023 у межах даного провадження проводилось спеціальне досудове розслідування (т. 1 а.с. 238-243).

Постановою слідчого СУ ГУ СБУ в АР Крим від 24.01.2023 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у розшук (т. 1 а.с. 225-227).

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.02.2023 обрано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою (т. 1 а.с. 228-232).

В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_7 від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

На підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 23.04.2025 судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 в порядку спеціального судового провадження (in absentia) з обов`язковою участю захисника. Суд вважає, що стороною обвинувачення, а також судом здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, а ОСОБА_7 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, мав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики до слідчого, прокурора та суду.

Тимчасова окупація з боку РФ частини території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20.02.2014, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення злочинів, внаслідок яких були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а, відтак, ці факти не потребують окремого судового доведення.

Так, Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01.03.2014 № 48-СФ за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.

06.03.2014 Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014 від 07.03.2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14.03.2014 визнана неконституційною.

11.03.2014 Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14.03.2014 № 296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20.03.2014 визнана неконституційною.

Постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.

17.03.2014 представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є «Державна рада Республіки Крим».

18.03.2014 «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб`єктів, який вже 19.03.2014 рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20.03.2014 його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21.03.2014 - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак, цей «Договір» набрав чинності 21.03.2014 року.

21.03.2014 прийнятий Закон РФ № 6-ФКЗ, яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору» (ст. 1 Закону РФ № 6-ФКЗ).

11.04.2014 «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта РФ.

Верховною Радою України 15.04.2014 прийнято Закон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.

Крім того, Верховною Радою України 21.04.2015 прийнято Постанову № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20.02.2014, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27.03.2014 № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16.03.2014, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.

Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19.12.2016 № 71/205 та від 19.12.2017 № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17.12.2018, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22.12.2018 послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.

Вказані та інші аналогічні за оцінками вказаних подій резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Закон України №1207-VII, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішення у справі.

Судом ретельно досліджені подані стороною обвинувачення докази на встановлення зв`язку між вищевказаними подіями та діями обвинуваченого безпосередньо в контексті висунутого йому обвинувачення.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що з 2002 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Управління Повітряних Сил . У період з 2002 по 2014 роки проходив службу разом з обвинуваченим ОСОБА_7 . Близьких стосунків з ним не підтримував. У березні 2014 року, під час анексії Криму, військовослужбовцям було запропоновано виїхати до м. Запоріжжя. Формувалися списки осіб, які бажали виїхати з Криму, та для них було надано місця для проживання. Наскільки йому відомо, з Криму виїхало близько 100 військовослужбовців особового складу із приблизно 700, у тому числі разом із членами сімей, які бажали виїхати. Зазначив, що особи, які залишилися в Криму, у подальшому прийняли присягу на вірність російській федерації. Свідок бачив відеозапис складання такої присяги, на якому впізнав обвинуваченого ОСОБА_7 . ОСОБА_7 разом з ними з Криму не виїхав, а про його подальшу долю йому нічого не відомо. Також свідок показав, що відеозапис складання присяги йому демонстрували слідчі. Під час перегляду відеозапису складався відповідний протокол, який він підписав, обставини, викладені у протоколі, відповідають дійсності. Йому не було відомо про наявність наказу щодо виходу військовослужбовців з Криму, оскільки на той час він хворів, а про можливість виїзду йому повідомили в телефонному режимі та запропонували виїхати. При цьому свідку невідомо, чи були у ОСОБА_7 особисті причини, з яких він не виїхав з Криму.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що з ОСОБА_7 разом проходили військову службу у військовій частині НОМЕР_8 , однак у різних підрозділах, приблизно з 2011 по 2014 роки. На час анексії Криму військовослужбовцям було доведено команду щодо переїзду на материкову частину України. Із місця дислокації військової частини виїхало приблизно 70 осіб. Начальник повідомив про наявність наказу щодо виїзду з Криму, після чого наступного дня вони виїхали. Сам наказ свідок не читав. ОСОБА_7 серед військовослужбовців, які виїжджали, не було. Про подальшу долю ОСОБА_7 йому не відомо. У дружніх стосунках із ним не перебував. Приблизно у 2014 році в мережі Інтернет було поширено відеозапис, на якому військовослужбовці складали присягу на вірність російській федерації, та на цьому відеозаписі він бачив ОСОБА_7 . Не пам`ятає, чи показував йому слідчий вказаний відеозапис та чи складався за результатами його перегляду відповідний протокол. Під час надання пояснень повідомляв саме ті обставини, які йому були відомі та які він особисто бачив, і викладені ним відомості були зазначені правильно.

Відповідно до службової записки, під час розгляду матеріалів стосовно колишнього заступника начальника управління забезпечення Державного науково-випробувального центру ЗСУ ОСОБА_7 було встановлено наявність інформації щодо можливої державної зради останнього, у зв`язку з чим зазначено про необхідність внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань із попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 111 КК України. (т. 3 а. 17).

Відповідно до листа начальника 8 управління ДВКР СБ України полковника ОСОБА_16 від 09.04.2021 № 17/8/1-1388нт, ОСОБА_7 проходить військову службу у лавах ЗС РФ на тимчасово окупованій території України, у (мовою оригіналу) «Государственном авиационном научно-испытательном центре НОМЕР_9 ГЛИЦ ВВС ВС РФ» (смт. Кіровське, ТОТ АР Крим), та надає сприяння ЗС РФ шляхом організації, проведення й участі у проведенні випробувань новітніх зразків озброєння та військової техніки за потребою ЗС РФ (т. 3 а. 18-20).

Згідно з повідомленням начальника 8 управління ДВКР СБ України полковника ОСОБА_16 № 17/8/1-1386нт від 09.04.2021, відомо про протиправне діяння, що містить ознаки злочину, в якому зазначені анкетні дані ОСОБА_7 , предмет правопорушення, виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення протиправного діяння, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення (т. 3 а. 21).

Відповідно до рапорту старшого оперуповноваженого на ОВО 1 відділу 8 управління ДВКР СБ України ОСОБА_17 встановлено, що в ході контррозвідувального забезпечення Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки (військова частина НОМЕР_10 , АДРЕСА_4 ), отримано інформацію щодо можливого факту вчинення колишнім заступником начальника управління забезпечення військ ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 (колишнє умовне найменування військової частини НОМЕР_10 ), полковником ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем с. Кузьмичі Любанського р-ну Мінської обл. РБ, білорусом, громадянином України, останнє відоме місце реєстрації - АДРЕСА_5 , ІДН - НОМЕР_12, кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 та ч. 4 ст. 408 КК України. За наявними даними, в березні 2014 року, під час незаконної анексії Автономної Республіки Крим Російською Федерацією, ОСОБА_7 умисно не виконав наказ вищого командування держави та ЗС України про виведення особового складу, техніки та озброєння частини на територію материкової України, порушив Присягу Україні та перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту. При цьому встановлено, що ОСОБА_7 закликав своїх співслужбовців до переходу на службу у військові формування Російської Федерації. На даний час ОСОБА_7 проходить військову службу у лавах Збройних Сил Російської Федерації на тимчасово окупованій території України, в « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (смт. Кіровське, ТОТ АР Крим) та надає сприяння, шляхом організації, проведенні й участі у проведенні випробувань новітніх зразків озброєння та військової техніки за потребою Збройних Сил Російської Федерації (т. 3 а. 22-23).

Згідно акту огляду від 21.01.2021 з додатками, старшим оперуповноваженим на ОВО 1 відділу 8 управління Департаменту військової контророзвідки СБ України оглянуто інформацію, що розміщена у мережі Інтернет, з використанням Інтернет браузера «Google Chrome», а саме: за адресою посилання ІНФОРМАЦІЯ_8 у полі пошуку головного меню «Google» введено електрону адресу сайта «YouTube», після чого в пошуковому вікні даного сайту введено дані на російський мові за критерієм пошуку «присяга ПРЕДАТЕЛЕЙ». Шляхом вжитих фільтраційних заходів в поле зору потрапило відео за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_9 », яке було відкрито. Відео датоване 04.12.2014. Змістом даного відео є прийняття військової присяги на вірність РФ колишніми військовослужбовцями Збройних сил України та зарахування їх на військову службу в « ІНФОРМАЦІЯ_7 », дислокованого на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим. Зокрема, під час проведення урочистих заходів військову присягу на вірність РФ приймав полковник ОСОБА_7 (09 хв. 33 сек.). До акту додані фотоматеріали із зображенням ОСОБА_7 (т. 3 а. 25-51).

Відповідно до інформації щодо військовослужбовця ОСОБА_7 та копії його особової справи, ОСОБА_7 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді заступника начальника управління забезпечення, до материкової України у визначені місця дислокації у складі військової частини НОМЕР_1 не прибув. В особовій справі ОСОБА_7 містяться такі документи: послужний список, автобіографії, атестаційна картка військовослужбовця, результати атестації за період з липня 1988 року по березень 2000 року (у різні періоди часу), подання про переведення на посаду, присвоєння військового звання, призначення на посаду, службові характеристики, оцінна картка військовослужбовця, свідоцтво про народження, атестат про середню освіту, диплом, контракт про вступ на військову службу, свідоцтво про розірвання шлюбу, копія паспорта громадянина України, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, диплом магістра, витяг із наказу № 305 від 05.05.2015 про звільнення з військової служби у запас за п. «ж» (у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) та виключення зі списків особового складу Збройних Сил України з 15.04.2015 (т. 3 а. 80-146; т. 4 а. 1-104).

Відповідно до протоколу огляду речей та документів від 06.10.2021, слідчим 3 відділу слідчого управління ГУ СБ України в АР Крим ОСОБА_18 , оглянуто сайт «YouTube» та оглядом встановлено, що за відповідним посиланням від 18.01.2021 розміщено відеозапис під назвою «присяга ПРЕДАТЕЛЕЙ». Переглядом вказаного відеозапису встановлено, що на ньому зображено проведення урочистих заходів - військову присягу на вірність РФ. У період часу з 09 хв. 22 сек. по 10 хв. 20 сек. ОСОБА_7 приймає присягу (т. 3 а. 168-173).

Також судом досліджено протоколи огляду предметів з додатками за участі свідків ОСОБА_19 (від 06.05.2021), ОСОБА_15 (від 07.05.2021), ОСОБА_13 (від 07.05.2021), ОСОБА_20 (від 11.05.2021), за змістом яких вказані свідки оглянули відеозапис прийняття присяги на вірність Російській Федерації військовослужбовцями Збройних Сил України, розміщений в мережі Інтернет, серед яких був і обвинувачений ОСОБА_7 , а також інформацію з сайту «Миротворець», який містив дані обвинуваченого (т. 3 а. 187-193, 205-211, 220-226, 237-243).

На виконання доручення слідчого 8-м управлінням Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України від 29.11.2021 №17/8/1-4248нт надано інформацію начальнику 3 відділу (з дислокацією у м. Херсон) СУ ГУ СБ України в АР Крим, що на даний час ОСОБА_7 проживає та проходить військову службу у лавах ЗС РФ на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим. Наявна інформація в Адміністрації Державної прикордонної служби України вказує на відсутність перетинів державного кордону України та ліній розмежування в межах з Донецькою та Луганською областями й тимчасово окупованою територією АР Крим ОСОБА_7 (т. 4 а. 119-122).

Відповідно до рапорту слідчого (з дислокацією у м. Херсон) СУ ГУ СБ України від 24.10.2022 №76/14/87-38нт, за наявними даними, в березні 2014 року, під час незаконної анексії Автономної Республіки Крим Російською Федерацією, ОСОБА_7 умисно не виконав наказ вищого командування України та Збройних Сил України про виведення особового складу, техніки та озброєння частини материкової частини України, порушив Присягу Україні та залишився на окупованій території, в подальшому перейшовши на службу до новоствореного військового формування « ІНФОРМАЦІЯ_11 » Військово-повітряних сил Збройних сил Російської Федерації (як базується на попередньому місці Державного науково-випробувального центр Збройних Сил України. (т. 4 а. 158-159).

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/125-21/10804-ФП від 29.12.2021 встановлено, що особа чоловічої статі з коротким волоссям, вдягнена у бушлат синього кольору та сіру шапку, зображена у відеофайлі «присяга Предателей» формату «.mp4» (тривалістю 58 хв. 26 с.) розмір 1,19ГБ, на проміжку часу з 50 хв. 00 с. по 50 хв. 30 с. праворуч від центру кадру та особа зображена на фотокартці, наданій для порівняльного дослідження, є ймовірно однією і тією ж особою.(т. 4 а. 134-141).

Відповідно до листа від 20.09.2022 № 17/8/1-1480нт т.в.о. начальника відділу 1 відділу 8 управління ДВКР СБ України щодо виконання доручення, встановлено місцезнаходження ОСОБА_7 . За наявними даними, у березні 2014 року, під час незаконної анексії Автономної Республіки Крим російською федерацією, ОСОБА_7 умисно не виконав наказ вищого командування держави та ЗС України про виведення особового складу, техніки та озброєння військової частини НОМЕР_1 на територію материкової України й залишився на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим. На даний час ОСОБА_7 проживає на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та проходить військову службу у лавах збройних сил російської федерації. Разом з тим, наявна в Адміністрації Державної прикордонної служби України інформація вказує на відсутність перетинів державного кордону України та ліній розмежування в межах Донецької та Луганської областей і тимчасово окупованої території АР Крим ОСОБА_7 . Крім цього, враховуючи перебування ОСОБА_7 на тимчасово окупованій території АР Крим, у відділі відсутня інформація щодо його участі у збройній агресії проти України.

Так, відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.

Нормами Закону України «Про громадянство України» визначено підстави і порядок набуття та припинення громадянства України. Зокрема ст. 2 зазначеного Закону встановлено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах: в Україні існує єдине громадянство та якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання.

Відповідно до ст.ст. 17 -20 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави.

При цьому, вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде його громадянство, якщо вийде з громадянства України та не допускається, якщо особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України.

Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України, користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України.

Згідно із статтею 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.

Відповідно до копії особової справи ОСОБА_7 , у якій міститься копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_11 , ОСОБА_7 є громадянином України, а доказів припинення ним громадянства України у встановленому законом порядку матеріали кримінального провадження не містять (т. 4 а. 95-98).

Отже, ОСОБА_7 є суб`єктом кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 111, 408 КК України та залишається громадянином України по теперішній час, незалежно від місця його проживання та можливого набуття ОСОБА_7 громадянства рф не впливає на зміст його правових відносин з Україною, за якими він визнається лише громадянином України.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_7 почав проходити військову службу в зс рф з 2014 року, тобто під час збройного конфлікту міжнародного характеру між державами рф та Україною, являючись при цьому громадянином України, чим вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а саме - перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту.

Дослідженими у судовому засіданні доказами підтверджено, що на момент окупації Автономної Республіки Крим ОСОБА_7 проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України, був особою старшого офіцерського складу, отже, мав достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення ним фактів збройного конфлікту між Україною та рф.

Проходження військовослужбовцем ЗСУ військової служби у лавах збройних сил держави-окупанта, використання знань та навичок на користь рф на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим забезпечувало становлення та зміцнення окупаційної влади рф шляхом утворення і функціонування незаконно створених збройних формувань рф на окупованій території України, виконання обов`язків військовослужбовця рф з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, а, отже, завдання ним шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України.

Оцінюючи зазначені вище докази, кожний окремо, відповідно до вимог ст.ст.85, 86, 94, 98, 99 КПК України, суд вважає, що відомості, які вони містять, є допустимими доказами, оскільки під час досудового розслідування вони отримані в порядку встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Крім того, вони також є належними доказами, оскільки прямо підтверджують існування фактів та обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а також інших обставин, які мають значення для даного кримінального провадження та не викликають сумнівів щодо їх достовірності.

Доводи захисника про недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 в частині встановлення мотивіввчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, обставин, за яких ОСОБА_7 міг діяти в умовах крайньої необхідності або виконуючи злочинний наказ чи розпорядження, що може виключати кримінальну протиправність діяння, у зв`язку з чим просив виправдати ОСОБА_7 ,спростовуються сукупністю досліджених і покладених в основу вироку доказів.

Оцінивши зібрані у кримінальному провадженні докази в їх сукупності, в результаті повного, об`єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за встановлених судом обставин та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 111 КК України як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, що виразились у переході на бік ворога в період збройного конфлікту, та за ч. 1 ст. 408 КК України як дезертирство, тобто нез`явлення на службу у разі переведення з метою ухилитися від військової служби.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким та нетяжким злочинами, обставини їх вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, зокрема, перебування обвинуваченого на момент вчинення державної зради на військовій службі, що значно підвищує ступінь суспільної небезпеки вчиненого, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обставини, які відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_7 , судом не встановлені.

Обставини, які відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_7 , судом не встановлені.

На підставі наведеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавленні волі в межах санкцій ч.1 ст.111 КК України та ч. 1 ст. 408 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Згідно із ст. 54 КК України засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Згідно ч.2 ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України, їх тривалість, а також дані про особу обвинуваченого, який на момент вчинення ним вказаних кримінальних правопорушень мав статус військовослужбовця Збройних Сил України, суд вважає за необхідне позбавити ОСОБА_7 військового звання "полковник" та обіймати певні посади у військових формуваннях, судових та правоохоронних органах, а також посади пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, органах державної влади, місцевого самоврядування, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності.

Враховуючи обраний вид покарання, суд вважає за необхідне залишити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без змін.

Також суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_7 судові витрати за проведення експертизи, що підтверджується розрахунком її вартості.

Цивільний позов не пред`являвся. Речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373-376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України і призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.111 КК у виді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років, з позбавленням на підставі ст. 54 КК України військового звання "полковник", з позбавленням на підставі ст. 55 КК України права обіймати певні посади у військових формуваннях, судових та правоохоронних органах, а також посади пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, органах державної влади, місцевого самоврядування, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності на строк 3 (три) роки.

- за ч. 1 ст. 408 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Згідно ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень остаточно призначити ОСОБА_7 покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років, з позбавленням на підставі ст. 54 КК України військового звання "полковник", з позбавленням на підставі ст. 55 КК України права обіймати певні посади у військових формуваннях, судових та правоохоронних органах, а також посади пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, органах державної влади, місцевого самоврядування, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи № СЕ-19/125-21/10804-ФП від 29.12.2021 в сумі 5148 (п`ять тисяч сто сорок вісім) грн. 60 коп.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_7 , залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1