Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №756/14128/26 — Оболонський районний суд міста Києва

18.09.2026 Справа № 756/14128/26

Справа № 756/14128/26

№ 3/756/3978/26

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

судді Ковальової В. М.,

за участі секретаря судового засідання Бура М. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Оболонського районного суду міста Києва справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП України, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Києва, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

УСТАНОВИВ:

1. До Оболонського районного суду міста Києва надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП України за протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 884893 від 15.08.2026.

Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

2. Судом установлено, що 15.08.2026 близько 21 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , малолітня донька ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - зателефонувала до поліції по спецлінії «102» та повідомила, що перебуває за місцем свого проживання без законних представників і що місце перебування матері їй невідоме. Тим самим ОСОБА_1 не виконала обов`язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.

3. Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 184 КУпАП України як ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітньої дитини.

Підстави розгляду справи за відсутності або за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

4. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , у судове засідання з`явилася, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, подала письмові пояснення з доданими до них доказами та просила закрити провадження у справі за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

У поясненнях, наданих суду, ОСОБА_1 зазначила, що малолітня ОСОБА_2 фактично проживала з батьком ОСОБА_3 , рішення суду або органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини не ухвалювалося, а такий порядок склався за усною домовленістю батьків; сама вона проживає окремо зі старшим сином. Прямий телефонний зв`язок з донькою залежав від батька, який не надавав їй номера телефону дитини, тому вона неодноразово, зокрема 11.06.2026, 03.07.2026, 04.07.2026 і 08.07.2026, просила надати їй можливість спілкуватися з донькою та пропонувала передати дитині придбану нею SIM-карту. Про те, що батька дитини доставлено до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, вона дізналася 15.08.2026 близько 19 год. 07 хв. від знайомого, тоді як сам ОСОБА_3 її про це не повідомив і, за наданим нею аудіозаписом телефонної розмови від 15.08.2026, просив знайомого їй не телефонувати.

Далі ОСОБА_1 пояснила, що через телефон знайомого зв`язалася з донькою та попросила її перейти до квартири, де мати проживає зі старшим сином і яка розташована приблизно за п`ять хвилин ходьби, що дитина й зробила. Під час першої телефонної розмови вона назвалася сусідкою, оскільки не знала, що розмовляє з працівником поліції, а донька попросила її назватися тіткою; з`ясувавши обставини, вона сама повторно зв`язалася з працівником поліції та повідомила, що є матір`ю дитини, після чого надіслала спільну з донькою фотографію, повідомила адресу свого проживання й надіслала документи, що підтверджують її особу та родинний зв`язок з дитиною. О 22 год. 35 хв. вона надіслала фотографію сплячої дитини і за погодженням з працівником поліції вийшла для надання пояснень без доньки. Малолітню ОСОБА_2 та її батька поліція не опитувала, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 не складався.

Оцінка суду.

5. Згідно зі ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

6. Положення ст. 7 КУпАП України передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ст. 23 КУпАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно зі ст. 33 КУпАП України при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

7. Частиною 1 ст. 184 КУпАП України встановлено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, що тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відтак межі штрафу за ч. 1 ст. 184 КУпАП України становлять від 850 грн до 1700 грн.

8. Обов`язки, ухилення від виконання яких утворює об`єктивну сторону цього правопорушення, визначені, зокрема, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства». Згідно з частиною першою цієї статті виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини; на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Частина шоста цієї статті передбачає, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я та безпечні умови життя, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. Крім того, ст. 10 цього Закону гарантує кожній дитині право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Аналогічний за змістом обов`язок батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток закріплено в ст. 150 Сімейного кодексу України.

9. Вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними у справі доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 884893 від 15.08.2026, другий примірник якого вона отримала особисто; рапортами старшого інспектора сектору ювенальної превенції капітана поліції Цісельської Т. В. від 17.08.2026 про відпрацювання повідомлення № 57926 від 15.08.2026 щодо перебування малолітньої дитини без нагляду; роздруківками карток подій спецлінії «102» № 300642816 від 15.08.2026, зареєстрованої о 19 год. 09 хв., та № 300650386 від 15.08.2026, зареєстрованої о 21 год. 46 хв.; витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому ОСОБА_1 зазначена її матір`ю; поясненнями самої ОСОБА_1 від 15.08.2026.

10. У поясненні від 15.08.2026 ОСОБА_1 зазначила, що донька проживала за адресою АДРЕСА_3 , разом з батьком ОСОБА_3 , якого 15.08.2026 близько 18 год. 20 хв. забрали працівники територіального центру комплектування та соціальної підтримки; дитина, дізнавшись про це, зателефонувала на спецлінію «102» і, перебуваючи в шоковому стані, повідомила, що не знає, де її мати; рішення суду про визначення місця проживання дитини відсутнє; про ситуацію вона дізналася від знайомих і відразу приїхала до доньки.

11. Суд оцінює наведені доводи так. Обов`язок піклуватися про дитину, забезпечувати умови її життя й виховання та здійснювати нагляд за нею покладено ст. 150 Сімейного кодексу України на обох батьків незалежно від того, з ким із них дитина фактично проживає, і незалежно від наявності чи відсутності рішення суду про визначення місця проживання дитини. Обставина, на яку посилається ОСОБА_1 , не була раптовою настільки, щоб виключити будь-який нагляд: за картками подій спецлінії «102» перше повідомлення надійшло о 19 год. 09 хв., а про те, що дитина перебуває поруч із нею, мати повідомила лише о 21 год. 46 хв., тобто малолітня дитина понад дві години залишалася без нагляду дорослих і не знала, де перебуває її мати і як з нею зв`язатися. Такий стан свідчить про те, що постійний зв`язок з дитиною й контроль за її становищем матір`ю забезпечені не були.

12. Доводи, викладені в письмових поясненнях, поданих ОСОБА_1 до суду, висновку про наявність у її діях складу правопорушення не спростовують. Обов`язок піклуватися про дитину та здійснювати нагляд за нею є постійним і не виникає лише з моменту, коли другий з батьків повідомить про неможливість перебувати з дитиною, тому те, що ОСОБА_3 не повідомив матері про своє доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не звільняло її від обов`язку знати, де і з ким перебуває малолітня донька.

13. Надане ОСОБА_1 листування за 11.06.2026, 03.07.2026, 04.07.2026 і 08.07.2026 підтверджує, що вона щонайменше з червня 2026 року не мала прямого телефонного зв`язку з донькою і знала про це. Проте до 15.08.2026 вона не зверталася ні до органу опіки та піклування, ні до суду, тобто не використала передбачених законом способів відновити спілкування з дитиною та контроль за її становищем.

14. Заходи, вжиті ОСОБА_1 після того, як їй стало відомо про ситуацію, а саме зв`язок з донькою через знайомого, забезпечення перебування дитини у квартирі, де проживає мати, надання працівникові поліції документів і фотографій та вихід для надання пояснень, суд ураховує при визначенні виду стягнення. Складу правопорушення ці дії не усувають, оскільки вжиті вже після того, як малолітня дитина певний час залишалася без нагляду дорослих.

15. Те, що під час першої телефонної розмови ОСОБА_1 назвалася сусідкою, у вину їй не ставиться і предметом цього провадження не є. Так само не є предметом цього провадження питання про відповідальність батька дитини, а тому неопитання ОСОБА_3 і нескладення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення на оцінку діяння ОСОБА_1 не впливають.

16. Посилання ОСОБА_1 на ст. 251 КУпАП України суд відхиляє. Перелічені в п. 9 цієї постанови докази суд відповідно до ст. 252 КУпАП України оцінює як достатні для висновку про те, що 15.08.2026 малолітня ОСОБА_2 певний час перебувала без нагляду з боку матері. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим і з необережності, коли особа не передбачала можливості настання шкідливих наслідків своєї бездіяльності, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП України), а тому відсутність умислу на залишення дитини без нагляду про відсутність вини не свідчить.

17. За таких обставин доводи ОСОБА_1 є необґрунтованими, а підстав для закриття провадження у справі за п. 1 ст. 247 КУпАП України суд не вбачає.

Накладення стягнення за адміністративне правопорушення.

18. Санкція ч. 1 ст. 184 КУпАП України як альтернативу штрафу передбачає попередження. Ураховуючи характер і обставини вчиненого правопорушення, разовий характер випадку та його причину - вибуття з дому батька, з яким дитина фактично проживала, дані про особу ОСОБА_1 , яка раніше до адміністративної відповідальності не притягалася, те, що вона, дізнавшись про ситуацію, самостійно прибула до доньки й забрала її під свій нагляд, а також те, що будь-яких наслідків для життя та здоров`я дитини не настало, суд вважає, що мети адміністративного стягнення, визначеної ст. 23 КУпАП України, буде досягнуто застосуванням попередження.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність (ст. 34, 35 КУпАП України), судом не встановлено.

Строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП України, не сплив.

Інші питання, які вирішує суд при розгляді справи.

19. Відповідно до ст. 40-1 КУпАП України судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення в разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення; розмір і порядок сплати судового збору встановлюються законом. За п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору в разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 установлено в розмірі 3328 грн, отже судовий збір становить 665,60 грн (3328 грн ? 0,2). Матеріали справи не містять доказів того, що зазначену особу звільнено від сплати судового збору, а тому судовий збір підлягає стягненню з неї на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 9, 23, 24, 26, 33, 34, 35, 38, 40-1, 184, 245, 268, 280, 283, 284 КУпАП України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП України, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В. М. Ковальова