Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №756/5897/26 — Оболонський районний суд міста Києва

21.08.2026 Справа № 756/5897/26

Унікальний номер 756/5897/26

Номер проовадження 2-о/756/292/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.,

за участі секретаря - Погорелової В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Перша київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Денисенка Є.М. звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою, в якій просить: встановити факт належності ОСОБА_2 правовстановлюючого документу, а саме договору купівлі - продажу від 08 лютого 1992 року квартири АДРЕСА_1 , посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Бондаренко Г.О., зареєстрованого у реєстрі за № 8с-626 Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 18 лютого 1992 року, за реєстровим № 33999; встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви зазначено, що заявник ОСОБА_1 з 2017 року проживає у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної сумісної власності його батькам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Наприкінці 2021 року ОСОБА_2 оформив на ім`я заявника довіреність, посвідчену нотаріальною конторою № 14 м. Торбатеджам (Ісламська Республіка Іран) 26 грудня 2021 року за № 64960, якою уповноважив заявника здійснювати дії щодо цієї квартири, включно з розпорядженням часткою квартири. При перевірці документів виявлено розбіжність: довіритель у довіреності зазначений як « ОСОБА_2 », тоді як титульним власником квартири за договором купівлі-продажу від 08 лютого 1992 року та інформаційною довідкою КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 07 серпня 2025 року № КВ-2025/28091 значиться особа на ім`я « ОСОБА_5 ». Ця розбіжність унеможливлює нотаріальне посвідчення правочину щодо квартири за виданою довіреністю.

Заявник зазначив про неможливість самостійного отримання витягу з реєстру нотаріальних дій щодо документа, на підставі якого встановлювалася особа покупця при посвідченні договору купівлі-продажу від 08 лютого 1992 року, оскільки така інформація становить нотаріальну таємницю.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 червня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06 серпня 2026 року залучено до справи в якості заявника ОСОБА_2 та в якості заінтересованих осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Представник заявника ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити заявлені вимоги у повному обсязі.

Заявник ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений судом належним чином.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена судом належним чином. Надала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що не заперечує проти заявлених вимог.

Заінтересована особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена судом належним чином. Надала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що не заперечує проти заявлених вимог.

Представник заінтересованої особи - Першої київської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений судом належним чином.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно договору купівлі-продажу від 08 лютого 1992 року, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Бондаренко Г.О., зареєстрованим у реєстрі за № 8с-626 та в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 18 лютого 1992 року за реєстровим № 33999, ОСОБА_7 продала квартиру АДРЕСА_1 покупцю, зазначеному в тексті договору як «громадянин Афганістана ОСОБА_5», що проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Цю саму адресу заявник ОСОБА_1 зазначає як місце своєї реєстрації, що підтверджується відомостями його паспорта громадянина України.

Згідно з інформаційною довідкою КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 07 серпня 2025 року № КВ-2025/28091, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за «ОСОБА_5» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 1-ю Київською державною нотаріальною конторою 08 лютого 1992 року, р. № 8с-626, зареєстрованого в Бюро 18 лютого 1992 року за реєстровим номером № 33999.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , 05 квітня 1990 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 уклали шлюб у м. Києві.

Згідно з повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (актовий запис № 107 від 21 лютого 1991 року), ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1 , батьками зазначено: ОСОБА_8 , громадянин Республіки Афганістан, та ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 05 листопада 1998 року, шлюб між громадянином ОСОБА_8 та громадянкою ОСОБА_3 розірвано.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2000 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_8 про поділ спільного майна подружжя встановлено, що спірна квартира придбана під час шлюбу сторін, а договір купівлі-продажу оформлено на ім`я ОСОБА_8 , за ОСОБА_3 визнано право власності на частку квартири.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2001 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_8 про визнання права власності на частку квартири накладено арешт на квартиру, в ухвалі відповідач і титульний власник квартири зазначені як « ОСОБА_8 ».

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 01 лютого 2002 року у справі № 2-663/2002 стягнуто з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Герат (Афганістан), на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місцем проживання відповідача зазначено адресу спірної квартири.

Відповідно до посвідки на проживання в СРСР для іноземця серії НОМЕР_4 , виданої 19 серпня 1991 року, її власник записаний як « ОСОБА_10 »/« ОСОБА_10 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - м. Герат (Афганістан), громадянство спочатку зазначено як «афганістанець», надалі виправлено на « Іран »; на сторінці «Особові відмітки» органом внутрішніх справ 06 грудня 2011 року засвідчено достовірність оригіналу документа та внесено запис: « ОСОБА_13 , имя ОСОБА_13, гражданство ОСОБА_13 ». Цим документом підтверджується прописка власника посвідки за адресою спірної квартири з 16 червня 1992 року.

Тимчасовою посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_5 від 06 листопада 2009 року підтверджується реєстрація ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Торбатеджам (Іран), громадянина Ірану, за адресою спірної квартири.

Відповідно до паспорта громадянина Ісламської Республіки Іран № НОМЕР_6 , виданого 11 жовтня 2021 року, його власником є ОСОБА_15 , син ОСОБА_16 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Торбатеджам.

Довіреністю від 26 грудня 2021 року, посвідченою нотаріальною конторою № 14 м. Торбатеджам (Ісламська Республіка Іран) за № 64960, ОСОБА_2 , син ОСОБА_16 , уповноважив заявника ОСОБА_1 здійснювати дії щодо спірної квартири, включно з розпорядженням часткою квартири.

Оцінюючи наведені докази в сукупності, суд встановив, що особа, зазначена в договорі купівлі-продажу від 08 лютого 1992 року та в довідці БТІ як « ОСОБА_5 » (громадянин Афганістану), і заявник ОСОБА_2 (громадянин Ірану) є однією і тією самою фізичною особою. Це ототожнення ґрунтується на сукупності незалежних, стабільних у часі ідентифікуючих ознак: незмінна дата народження (ІНФОРМАЦІЯ_6 , розбіжність в одну добу є типовою для транслітерації дат за різними календарними системами і сама собою не спростовує тотожності особи); незмінна адреса фактичного проживання та реєстрації особи протягом більш ніж тридцяти років (та сама адреса спірної квартири); незмінність родинного стану цієї особи як чоловіка ОСОБА_3 та батька заявника, підтверджена трьома послідовними та процесуально незалежними судовими провадженнями за 2000-2002 роки.

Щодо розбіжності у зазначенні країни громадянства цієї особи ( Афганістан - за документами 1990-1998 років; Іран - за документами 2009-2021 років) та місця народження (м. Герат, Афганістан - за документами 1990-х років; м. Торбатеджам, Іран - за паспортом 2021 року), суд враховує, що такі розбіжності є похідними від зміни/уточнення офіційного громадянського статусу цієї особи, задокументованого вже в 1991-2011 роках, тобто задовго до виникнення цього спору.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частина третя ст. 294 ЦПК України передбачає, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду; відповідно до частини четвертої цієї статті справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 30 березня 2022 року у справі № 402/695/20 та від 15 січня 2025 року у справі № 205/4972/23 послідовно роз`яснено, що виявлення судом під час розгляду справи в порядку окремого провадження обставин, які свідчать про наявність спору про право між заявником та заінтересованою особою (зокрема, коли заінтересована особа заперечує права заявника, на захист яких подано заяву), є підставою для залишення заяви без розгляду; водночас сама по собі участь у справі кількох заінтересованих осіб з числа членів родини заявника не є еквівалентом наявності спору про право, який унеможливлює розгляд справи в порядку окремого провадження, якщо жодна із заінтересованих осіб не заявляє власних прав на предмет заяви та не оспорює обставини, викладені заявниками.

У цій справі судом не встановлено обставин, які свідчили б про наявність спору про право: заінтересована особа - нотаріальна контора - не є та не заявляє себе особою, яка претендує на права щодо спірної квартири чи оспорює родинний зв`язок заявників; заінтересована особа ОСОБА_3 є співвласницею частки квартири на підставі рішення від 01.04.2000, розмір та підстави виникнення якої заявленими вимогами не змінюються і не оспорюються; щодо заінтересованої особи ОСОБА_4 на момент ухвалення цього рішення відсутні відомості про заявлення нею будь-яких самостійних прав на предмет заяви чи заперечень проти встановлення шуканих фактів. Тому справа підлягає розгляду в порядку окремого провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Усі ці умови у справі виконано.

Пунктом 12 цієї ж постанови Пленуму роз`яснено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, чиї прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження, зазначені в документі, не збігаються з відповідними даними у свідоцтві про народження чи паспорті, суд повинен запропонувати заявникові подати докази того, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Суд враховує, що в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 938/792/21 наголошено на необхідності підтвердження заявником вичерпання позасудового способу усунення розбіжності. У справі, що розглядається, роль організації, яка видала документ, виконує державна нотаріальна контора, яка зберігає нотаріальну справу за 1992 рік; договір купівлі-продажу 1992 року є завершеним нотаріальним документом, який не підлягає одностороннім виправленням з боку нотаріальної контори, а відомості нотаріальної справи є нотаріальною таємницею і не можуть бути надані заявникам ні самостійно, ні за адвокатським запитом (ст. 8 Закону України «Про нотаріат»), а видаються лише на підставі судового рішення чи ухвали. Неможливість заявників отримати потрібні відомості в позасудовому порядку є документально підтвердженою.

Суд враховує, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2000 року, ухвала цього ж суду від 11 грудня 2001 року та постанова Оболонського районного суду м. Києва від 01 лютого 2002 року ухвалені у справах, сторонами яких були батьки заявника ОСОБА_1 , а не він сам, у зв`язку з чим ці рішення не є преюдиційними щодо заявника ОСОБА_1 у розумінні ч. 4 ст. 82 ЦПК України. Разом з тим щодо заявника ОСОБА_2 , який особисто був стороною зазначених проваджень, встановлені ними обставини є преюдиційними в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

У будь-якому випадку зазначені судові рішення є належними і допустимими письмовими доказами в розумінні статей 76, 89, 95 ЦПК України, що підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами, і, оцінені таким чином, підтверджують факти, викладені в заяві.

Щодо встановлення факту родинних відносин суд зазначає наступне.

Сукупністю досліджених доказів - свідоцтвом про шлюб від 05 квітня 1990 року, свідоцтвом про народження заявника від 01 жовтня 1996 року, рішенням від 01 квітня 2000 року, постановою від 01 лютого 2002 року про стягнення аліментів, документами, що встановлюють особу ОСОБА_2 , підтверджено, що заявник ОСОБА_1 є сином заявника ОСОБА_2 .

Оцінивши подані докази кожен окремо та в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України), з урахуванням відсутності спору про право та відсутності заперечень заінтересованих осіб проти заяви, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви в повному обсязі.

Керуючись статтями 12, 13, 76-89, 95, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 316, 318, 319, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Перша київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення фактів, що мають юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_7 ; паспорт громадянина Ісламської Республіки Іран № НОМЕР_6 , виданий 11 жовтня 2021 року) правовстановлюючого документа, а саме договору купівлі-продажу від 08 лютого 1992 року квартири АДРЕСА_1 , посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Бондаренко Г.О., зареєстрованого в реєстрі за № 8с-626, зареєстрованого Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 18 лютого 1992 року за реєстровим № 33999.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) є сином ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_7 ; паспорт громадянина Ісламської Республіки Іран № НОМЕР_6 , виданий 11 жовтня 2021 року).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Белоконна