Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №754/10069/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/10722/26

Справа №754/10069/26

РІШЕННЯ

Іменем України

18 вересня 2026 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т. А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до Деснянського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, у якій просила стягнути з відповідача аліменти на повнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання з дня подачі позовної заяви до 30.06.2029 року у розмірі 25% (1/4) доходу платника аліментів, але не менше 20 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у шлюбі у них народились троє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 01.01.2018 р. батько з дітьми не спілкується. Обов`язки відповідача по утриманню дітей можливо було забезпечити лише шляхом стягнення з останнього аліментів. З 17.08.2018 року до повноліття старшого сина, ОСОБА_4 , позивачка отримувала аліменти на утримання трьох спільних неповнолітніх дітей у розмірі половини доходу відповідача, згідно судового наказу №754/11061/18 від 17.08.2018 року, виданого Деснянським районним судом м. Києва. В жовтні 2022 року дочка, ОСОБА_3 , була визнана дитиною з інвалідністю в зв`язку з генетичним захворюванням - целіакія. Діти потребують пожиттєвої безглютенової/аглютенової та безлактозної дієти в зв`язку із зазначеним захворюванням відповідно до призначення лікарів. Безглютенове харчування коштує в рази дорожче продуктів харчування для людини без дієтичних медичних обмежень. Діти потребують постійного лікування, реабілітації, спеціального харчування. Дороговартісні лікарські засоби, реабілітаційні заходи, дієтичні безглютенові та безлактозні продукти жодним чином не покриваються сумою аліментів відповідача. Замість допомоги дітям біологічний батько-лікар постійно оспорює їх потребу в спеціальному харчуванні, ставить під сумнів численні висновки профільних лікарів і результати лабораторних досліджень. Будь-яких витрат на дітей, зумовлених додатковими потребами щодо стану здоров`я та розвитку дітей, з доброї волі відповідачем не здійснювалися. ІНФОРМАЦІЯ_4 доньці, ОСОБА_3 , виповнилось 18 років, а отже, вона досягла повноліття, у зв`язку з чим право на стягнення аліментів щодо її утримання відповідно до судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей від 17 серпня 2018 року по справі №754/11061/18 припинено. Донька, ОСОБА_3 , 2008 року народження, продовжує навчання на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти в Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка (денна форма) та не працевлаштована, а відтак позивачка вимушена звернутись до суду з вищевказаною позовною заявою.

Ухвалою судді від 05.06.2026 року у вказаній вище справі вирішено питання про доцільність її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

03.07.2026 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, посилаючись на те, що у період з 01.12.2025 по 01.06.2026 позивач сплачував аліменти на 2 неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі судового наказу № 754/11061/18, виданого 17.08.2018 року Деснянським районним судом м. Києва у розмірі 33% від заробітку. Будь-яка заборгованість за аліментами відповідача перед позивачкою відсутня. Фактичні шлюбні відносини між сторонами припинено з 01.01.2018, а діти з 01.01.2018 фактично проживають разом з позивачкою, яка з цієї дати по теперішній час жодного разу не зверталась до відповідача в будь-якій формі з приводу необхідності матеріального чи іншого забезпечення дітей. Водночас позивачкою надано копію посвідчення дитини з інвалідністю ( ОСОБА_3 ), виданого УСЗН Деснянського району м. Києва 17 листопада 2022 р., серія НОМЕР_1 , яка не містить інформації ані про розмір державної соціальної допомоги, яку отримує ОСОБА_6 як дитина-інвалід, ані про встановлену їй групу інвалідності, ані про термін, на який встановлена інвалідність. Крім того, позивачкою не надано обов`язкових документів, які підтверджують статус дитини-інваліда, а саме довідки медико-соціальною експертною комісією, а також висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Також згідно з довідкою від 05.2026 № 2-291/26 ОСОБА_3 навчається в Київському столичному університеті Бориса Грінченка на денній формі навчання першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за освітньою програмою «Логопедія» за кошти місцевого бюджету (термін навчання - до 30.06.2029). З огляду на вищевикладене відповідач просить суд стягнути з нього аліменти на повнолітню дочку, яка продовжує навчання у розмірі 16,34% заробітку (доходу) але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (від 6 до 18 років), з 03.06.2026 на період навчання до 30.06.2029 р.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.

Згідно із вимогами ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, мають спільну повнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідною копією свідоцтва про народження.

Згідно з довідки №2-291/26 виданої 06.05.2026 року керівником навчальної частини «Студентський офіс 2», ОСОБА_3 дійсно є студенткою Факультету психології, соціальної роботи та соціальної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка і зараз навчається на 1 курсі, форма навчання: денна, рівень вищої освіти: перший (бакалаврський), початок навчання 01.09.2025, термін закінчення навчального закладу 30.06.2029 року, навчання за кошти місцевого бюджету.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку із цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати їм матеріальну допомогу.

У відповідності до вищевказаних правових норм, виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Так Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) зробив висновок про те, що СК України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів.

Частиною 1 статті 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 СК України. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Аналізуючи вище викладене, суд дійшов висновку про доцільність стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 03.06.2026 року, щомісячно, але не більш ніж до закінчення навчання до 30.06.2029 або досягнення нею двадцяти трьох років.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України витрати судового збору у розмірі 1 331 грн. 20 коп., суд відносить на рахунок державного бюджету.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 182, 184, 191, 199, 200 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 206, 223, 258-259, 263, 264-265, 268, 272, 273-279, 280, 352, 354-355, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) починаючи з 03.06.2026 року, щомісячно, і до припинення навчання - 30.06.2029, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років, за умови продовження навчання.

У задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані позивачки: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Дані відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду виготовлено 18.09.2026.

Суддя: Т. А. Зотько