Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №753/15744/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15744/25

провадження № 2/753/2436/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою у розмірі 481 496,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань з повернення коштів за розпискою у розмірі 11 580 дол. США, що становить на день подачі позову 451 496,00 грн.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 липня 2025 року справу передано для розгляду судді ОСОБА_3 .

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 05 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 05 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 28 жовтня 2025 року.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 26 листопада 2025 року.

26 листопада 2025 року розгляд справи не відбувся у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_3 з посади.

У зв`язку з відрахуванням судді Мицик Ю.С. зі штату Дарницького районного суду міста Києва розпорядженням керівника апарату Дарницького районного суду міста Києва № 110 від 04 грудня 2025 року призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2025 року справу передано для розгляду судді Якусику О.В.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15 січня 2026 року прийнято справу № 753/15744/25 до провадження та призначено її до судового розгляду по суті на 24 лютого 2026 року.

24 лютого 2026 року відкладено розгляд справи на 15 квітня 2026 року.

14 квітня 2026 року позивач надіслав до суду оригінал договору позики.

Відповідач у судові засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення процесуальних документів та повісток про виклик за його зареєстрованим місцем проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення, які повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Інформація про стан розгляду справи викладалась у відповідних процесуальних документах - ухвалах суду, які, відповідно до приписів Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень України оприлюднювались у цьому Реєстрі. Окрім того інформація про стан дату і час розгляду справи була розміщена на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтями 174, 178 ЦПК України та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як установлено судом, відповідно до розписки від 15 лютого 2022 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 10630 доларів США терміном до 01 березня 2022 року для оплати 21,260 т. сої та зобов`язався повернути борг до 01 березня 2022 року – 11 580 доларів США.

У судовому засіданні судом було оглянуто оригінал розписки та встановлено відповідність наявної в матеріалах справи копії розписки її оригіналу.

Як пояснив позивач, у встановлений розпискою строк відповідач суму боргу не повернув, що і зумовило звернення позивача із цим позовом до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 369/12376/17 (провадження № 61-4966св20), постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16-ц(провадження № 61-42076св18).

Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач зобов`язання належним чином не виконав і станом на день розгляду справи суму позики не повернув.

Як виклав Верховний Суд у своїй постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 301/2052/18, у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики), тобто таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав у позику (частина перша статті 1046, частина перша статті 1049 ЦК України. При цьому, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 ЦК України).

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості за позикою, які підлягають задоволенню, оскільки відповідач свої зобов`язання у встановлений сторонами строк не виконав, борг за договором не повернув та доказів на спростування доводів позовних вимог не надав.

Відповідно до статей 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4 814,96 грн..

Керуючись статтями 2,12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою у розмірі 481 496 (чотириста вісімдесят одну тисячу чотириста дев`яносто шість) гривень 40 коп. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4 814 (чотири тисячі вісімсот чотирнадцять гривень) 96 коп.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18 вересня 2026 року.

Суддя Олександр ЯКУСИК