Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №753/782/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/782/26

провадження № 2-о/753/128/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шаповалової К.В.

присяжних Скрипниченка С.М.

Мелешко Ю.Р.

за участі: секретаря судового засідання Давидюк В.О.

представника заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а заяву ОСОБА_2 про визнання фізичної особи померлою, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Дарницький районний у м. Києві відділ реєстрації актів цивільного стану Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

В С Т А Н О В И В:

12 січня 2026 року до Дарницького районного суду міста Києва в порядку окремого провадження надійшла заява ОСОБА_2 про визнання фізичної особи померлою, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Дарницький районний у м. Києві ВРАЦС Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

У своїй заяві ОСОБА_2 просить суд постановити рішення, яким визнати його батька ОСОБА_3 померлим з ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі населеного пункту Андріївка Бахмутського району Донецької області, під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з метою виконання службових (бойових) завдань, під час дії воєнного стану на території України. Метою звернення із такою заявою є оформлення спадщини та отримання виплат передбачених законодавством

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 753/782/26 між суддями від 15 січня 2026 року матеріали позову передано в провадження судді Шаповаловій К.В.

Ухвалою суду від 03 лютого 2026 року було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в судове засідання на 16 березня 2026 року на 10:30 год.

02 березня 2026 року до суду від заінтересованої особи - Міністерства оборони України надійшли додаткові пояснення у справі.

Судові засідання призначені на 16 березня та 24 квітня 2026 року не відбулися у зв`язку із відсутністю складу суду.

03 червня 2026 року від представника заявника надійшла заява про уточнення вимог, у якій він просив суд оголосити ОСОБА_3 загиблим (померлим) під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини, датою смерті ОСОБА_3 вважати ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем смерті - м. Андріївка, а також зобов`язати Дарницький ВРАЦС КМУ МЮ внести актовий запис про смерть ОСОБА_3 та видати свідоцтво про смерть.

Судове засідання призначене на 04 червня 2026 року було відкладено на 29 липня 2026 року на 12:15 год. у зв`язку з неявкою учасників справи.

У судове засідання призначене на 29 липня 2026 року у режимі відеоконференцзв`язку з`явився представник заявника. Представники заінтересованих осіб до суду не з`явилися, представник Міністерства оборони України у своїх поясненнях зазначав, що просить суд проводити розгляд справи без його участі; причини неявки у судове засідання представника Дарницького районного в м. Києві ВРАЦС КМУ МЮ суду невідомі, про причини неявки суд не повідомляли.

Ухвалою суду від 29 липня 2026 року витребувано від Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими інформацію щодо того, чи надходили повідомлення від Міжнародного комітету Червоного Хреста або зі сторони Російської Федерації про перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у полоні, про стан його здоров`я та місце утримання.

Судове засідання у справі відкладено на 4 вересня 2026 року.

6 серпня 2026 року до суду від заінтересованої особи Дарницького ВДРАЦС надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності їх представника.

21 серпня 2026 року до суду від Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими надійшла інформація на виконання ухвали суду від 29 липня 2026 року.

У судове засідання 4 вересня 2026 року з`явився представник заявника, який підтримав подану заяву в поновному обсязі, просив її задовольнити та оголосити ОСОБА_3 померлим під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини. Також наголосив на тому, що у своїй заяві про уточнення вимог від 3 червня 2026 року помилково зазначив, що місце смерті ОСОБА_3 - м. Авдіївка, оскільки вірним є - населений пункт ОСОБА_4 .

Представники заінтересованих осіб у судове засідання не з`явились, подавали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, заслухавши думку представника заявника та вивчивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 15).

Відповідно до довідки від 7 жовтня 2022 року № 1050 ОСОБА_3 був призваний до лав Збройних Сил України відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 та проходить службу у в/ч НОМЕР_2 з 27 вересня 2022 року.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 6 листопада 2022 року № 291 солдат ОСОБА_3 з 6 листопада прийняв справи та посаду та приступи до виконання службових обов`язків за посадою стрілець-санітар 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти.

Відповідно до копії сповіщення сім`ї (близьких родичів) зниклого безвісти вих. № 109 від 9 січня 2023 року, ОСОБА_2 було сповіщено про те, що батько, солдат військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_3 зник безвісти 26 грудня 2022 року в населеному пункті Андріївка Донецької області, захищаючи суверенітет та незалежність України (а.с. 24).

Вказана інформація підтверджується матеріалами проведеного службового розслідування військової частини НОМЕР_4 Міністерства оборони України за фактом зникнення безвісти військовослужбовця в/ч НОМЕР_3 солдата ОСОБА_3 від 12 лютого 2023 року.

Так, згідно Акту службового розслідування виконуючи бойове завдання командира військової частини НОМЕР_3 № 327 від 24 грудня 2022 року , 26 грудня 2022 року на позиції «ВІСКІ 3» в районі західних околиць населеного пункту Андріївка Бахмутського району Донецької області, зник безвісті під час артилерійського обстрілу з боку зс рф, стрілець-санітар 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти ОСОБА_3 . Військовослужбовець відсутній у підрозділі. Під час події був повністю споряджений у бронежилет та каску кевларову. Згідно пояснень заступника командира 1 механізованого взводу 2 механізованої роти військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_5 , встановлено, що 25 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання по зайняттю позиції «ВІСКІ 3», прямувавши за маршрутом через КСП 2 механізованої роти військової частини НОМЕР_3 було зайнято зазначені позиції. 26 грудня 2022 року під час бойового зіткнення з зс рф в окоп позиції «ВІСКІ 3», де перебував солдат ОСОБА_3 було попадання міни 120 мм калібру, військовослужбовці були вимушені зайняти позиції «ВІСКІ 2». В цей час був масований артилерійський обстріл та наступальні дії зс рф. Перевірити стан військовослужбовців та провести евакуацію неможливо. Вказані обставини підтверджуються поясненнями головного сержанта 2 механізованої роти військової частини НОМЕР_3 молодшого сержанта ОСОБА_6 .

Враховуючи викладене за результатами проведення службового розслідування солдата ОСОБА_3 визнано зниклим безвісті 26 грудня 2022 року під час артилерійського обстрілу з боку зс рф на західних околицях населеного пункту Андріївка Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Зазначений акт службового розслідування та наказ командира військової частини, яким затверджений цей акт, є чинними.

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру осіб зниклих безвісті за особливих обставин, відомості стосовно зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесено до реєстру. Дата набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин - 15 травня 2024 року.

Вбачається, що за фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 було відкрито кримінальне провадження № 12023100020000242 від 15 січня 2023 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.

Згідно даних Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими в обліковій категорії пошуку особи відсутнє підтвердження від Міжнародного Комітету Червоного Хреста або зі сторони рф про перебування ОСОБА_3 у полоні, стан здоров`я та місце утримання.

Судом також встановлено, що відповідно до копій свідоцтва про смерть батьки ОСОБА_3 - батько ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати- ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 - розірвано. Рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 3 та п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 8 частини статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

У ст. 1 Закону України "Про оборону України" наведені наступні визначення:

- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

- бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);

- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;

- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією спочатку був затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 із змінами і доповненнями, а тепер - наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (далі - Наказ № 376).

У цьому Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані Російською Федерацією території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Факти збройної (військової) агресії російської федерації щодо України, окупації частини території України, в тому числі і з 24 лютого 2022 року, є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно з положеннями ч. 3 ст. 82 ЦПК України. Правовий режим воєнного стану триває і на час розгляду цієї справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 розглянула, зокрема, питання щодо початку відліку строку, передбаченого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою.

У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» - та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

Велика Палата Верховного Суду для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.

Застосовуючи телеологічний підхід до тлумачення досліджуваної норми права, можна зробити висновок, що строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Це забезпечує більш обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, що відповідає меті законодавчого регулювання - забезпеченню справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін у таких суспільних відносинах.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у ч. 2 ст. 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.

Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою (п. п. 94, 100 постанови)».

Якщо територія ймовірної загибелі військовослужбовця була спочатку зоною активних бойових дій, а потім окупована, строк для оголошення особи померлою відраховується від дня закінчення активних бойових дій. Така правова позиція закріплена у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 759/22513/24 та від 04 березня 2026 року у справі № 761/684/25.

При вирішенні такої категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою. Відтак предметом доказування у справі є безпосередньо обставини, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель особи, яку заявник просить оголосити померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22,від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24, від24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24).

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату (теріторіального центру комплектування та соціальної підтримки) або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин (див. постанову Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23)).

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що застосування судом, зокрема, шестимісячного строку, який обчислюється з моменту зникнення фізичної особи безвісти, можливе виключно за умови наявності істотних підстав для припущення її загибелі внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту, тобто за умови доведеності предмета доказування у справі про оголошення особи померлою.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24 (провадження № 61-6220св25)).

З наведених норм чинного законодавства та судової практики слідує, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

З долученого до заяви акту службового розслідування від 12 лютого 2023 року та сповіщення сім`ї померлого (загиблого) вбачається, що ОСОБА_3 зник безвісти 26 грудня 2022 року в населеному пункті Андріївка Бахмутського району Донецької області.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, населений пункт Андріївка Бахмутського району Донецької області був зоною бойових дій з 24 лютого 2022 року до 29 листопада 2022 року, з 30 листопада 2022 року по 14 вересня 2023 року належала до територій, які тимчасово окуповані РФ та з 15 вересня 2023 року по теперішній час є зоною активних бойових дій.

Таким чином, оскільки на час звернення із заявою до суду та на цей час територія, де пропав безвісті солдат ОСОБА_3 є територією активних бойових дій, відлік шестимісячного строку для оголошення його померлим ще не настав.

Суд відхиляє твердження представника заявника, щодо наявності підстав для оголошення ОСОБА_3 померлим, оскільки з часу його зникнення минуло більше 3-х років, бо як зазначалось вище, частиною першою статті 46 ЦК України визначено загальний строк для оголошення судом особи померлою, в той час як ОСОБА_3 є військовослужбовцем та зник безвісті у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а тому у цьому випадку діє строк, визначений нормою частини другої статті 46 ЦК України з урахуванням правової позиції ВП ВС.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_2 подана передчасно, а тому, відповідно, відсутні підстави для її задоволення.

Також не підлягає до задоволення вимога про зобов`язання Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести актовий запис про смерть ОСОБА_3 та видати свідоцтво про смерть, оскільки суд не вправі покладати матеріально-правові обов`язки на заінтересованих осіб у справах окремого провадження, в яких відсутній спір про право, бо суд в цій категорії справ за наявності встановлених обставини лише підтверджує наявність чи відсутність юридичних фактів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 259, 263-265, 293, 294, 315-319, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

у задоволені заяви ОСОБА_2 про визнання фізичної особи померлою, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Дарницький районний у м. Києві відділ реєстрації актів цивільного стану Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Шаповалова К.В.

Присяжні: Скрипниченко С.М.

Мелешко Ю.Р.