Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №182/7030/23 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 182/7030/23

Провадження №: 2/752/471/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Митрофанової А.О.,

при секретарі судового засідання Зозулі Д.М.,

за участю представника позивача Айдинян А.В. ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві Державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Нікопольської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення порядку та участі батька у вихованні дитини,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві Державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Нікопольської міської ради, в якому просив:

1. Зобов?язати ОСОБА_4 усунути та не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_3 з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2. Встановити порядок спілкування та участі батька ОСОБА_3 , у вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом:

- систематичних побачень з сином, кожного ІІ та IV тижня місяця з 17:00 п?ятниці до 19:00 неділі з правом відвідування культурних та розважальних заходів, а також з правом забирати сина до місця свого проживання та залишатися із ночівлею за місцем проживання батька, без супроводу матері;

- відвідування дитиною під час зустрічей окремого місця проживання батька, навчальних та дитячих розважальних закладів, дитячих розважальних заходів, кінотеатрів, театрів, гуртків, спортивних секцій;

- забирати або заводити сина, за домовленістю з матір?ю, до навчального закладу;

- проживання з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , половини осінніх, зимових, весняних та літніх канікул за місцем проживання батька;

- проведення дня народження з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з наступного року 2024 разом, а наступного року з матір?ю і так систематично з урахуванням навчального процесу;

- щорічний відпочинок з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з правом виїзду за межі України на оздоровлення, з урахуванням вимог начального процесу сина;

- безперешкодно спілкуватись з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у телефонному режимі або за допомогою будь-яких електронних засобів та месенджерів;

- у період хвороби сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідувати за місцем фактичного його знаходження (проживання) без обмежень;

- у разі зміни обставин та стану здоров?я сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , попереджати про скасування побачень та спільно визначити інший день замість пропущеного за поважною причиною.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.06.2019 було розірвано шлюб між ним та ОСОБА_4 , призначено сплату аліментів. Від зазначеного шлюбу вони мають сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час позивачу не відомо де фактично проживає його син та його колишня дружина, вона перешкоджає ОСОБА_4 у прийнятті участі у вихованні сина, хоча не позбавлений батьківських прав та сплачує аліменти. Позивач та його представник неодноразово намагались спілкуватись з відповідачем щодо встановлення часів побачень з сином, але нажаль відповідачка ігнорувала всі наміри. Позивач намагається виконувати свої батьківські обов?язки, має постійне місце проживання, власне житло, джерело доходу, працевлаштований, на даний час мобілізований та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , позитивно характеризується за місцем служби, до кримінальної відповідальності не притягався, не вживає спиртні напої та наркотичні засоби. З огляду на вищенаведене спілкування батька з сином буде мати лише позитивний ефект. Жодних обмежень, заборон чи негативного впливу від спілкування сина з батьком не існує. Взагалі відсутність спілкування батька з сином є ніщо інше як спекулювання відповідача, що вчиняється всупереч здоровому інтересу дитини.

З урахуванням зазначеного, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпрпопетровської області від 06.05.2024 року цивільну справу передано до Голосіївського районного суду міста Києва за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024 для розгляду цивільної справи №182/7030/23 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року прийнято справу до провадження, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

25.07.2024 на адресу суду від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається наступне.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2019 року №182/8007/18 шлюб між сторонами розірвано, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 доходу та аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1841 грн щомісячно до 24.02.2020 року. Розірвання шлюбу відбулось, коли дитині було 2 роки 4 місяці, судом було встановлено, що фактичні шлюбні відносини між сторонами припинились з січня 2018 року, тобто коли дитині було 11 місяців. Після цього батько жодного інтересу до життя дитини не проявляв, не цікавився її побутом та здоров`ям, аліменти тривалий час не сплачував. Під час подружнього життя та після розірвання шлюбу позивач неодноразово вчиняв адміністративні правопорушення, а саме домашнє насильство та керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, при розгляді даних справ до судів не з`являвся, що свідчить про його стале відношення до судів у вигляді ігнорування викликів. Так на аркуші 47 справи міститься відомості щодо складання двох протоколів про вчинення адміністративних правопорушень щодо ОСОБА_3 . Також, шляхом вивчення загальнодоступної інформації но офіційному вебсайті «Судова влада» виявлено як мінімум три постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП, та одна про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП. 13.09.2019 року Подільським РВДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві відкрито виконавче провадження ВПНОМЕР_2 щодо стягнення аліментів з ОСОБА_3 . Боржник ОСОБА_3 тривалий час ігнорував свій обов`язок утримання дитини, жодних коштів не перераховував. У зв`язку з цим у липні 2020 року державний виконавець виніс ряд постанов щодо обмежень злісного боржника у правах ОСОБА_3 було обмежено в правах полювання, користування зброєю, виїзду за кордон України, керування транспортними засобами, також було накладено арешт на його кошти та майно. Незважаючи на це, позивач життям дитини не цікавився, участі в його вихованні не брав, жодних коштів на утримання дитини не передавав. В даний час також у позивача наявна велика заборгованість по аліментах. Лише після того, як він почав проходити службу в ЗСУ та відповідно отримав банківську картку для нарахування заробітної плати у позивача виникли утруднення щодо використання коштів, та він почав вчиняти дії щодо зняття обмежень - сам та за допомогою адвоката почав звертатися для розблокування рахунку, а також був вимушений частково погашати заборгованість через бухгалтерію військової частини, де він проходить службу. Очевидно саме через ці незручності у розпорядженні коштами у батька і виникло бажання згадати про наявність сина шляхом звернення до суду. Представник позивача зазначає, що позивачу не відомо, де фактично проживає його син та колишня дружина. При цьому жодним чином цього не доводить. В той же час сам представник позивача додає до позову відповідь управління освіти Голосіївської РДА в м.Києві від 14.09.2023 року про те, де навчається дитина - в школі №15 Голосіївського району м.Києва. Батько у супроводі адвоката 22.09.2023 року з`явився до школи, попросив додати його в батьківський чат, але не поцікавився успіхами та потребами дитини, більше жодної цікавості в школі не проявляв та не відвідував. На запитання вчителів чи впізнає він свого сина відповів заперечно. Натомість почав звертатися до служби дітей, правоохоронних органів та суду з заявами, що йому невідомо де перебуває дитина. Дані звернення носили неправдивий характер та ймовірно вчинялись з метою створення штучного враження про необізнаність батька. Батькові було відомо про місце проживання дитини і від матері, і від його батьків, які продовжували спілкування з онуком. Також представник позивача повідомляє суд про те, що позивач як батько намагається виконувати свої батьківські обов`язки, має постійне місце проживання, власне житло, джерело доходу, працевлаштований, в даний час проходить службу у вч НОМЕР_1 , не вживає спиртні напої та наркотичні засоби. При цьому не надає суду жодних підтверджуючих це документів, лише довідку з місця служби та характеристику, в якій зазначено серед іншого, що позивач «на зауваження реагує», з чого можна зробити висновок, що зауваження до нього командуванням все ж висловлюються. Також відповідачка повідомляє суд, що позивач жодним чином не звертався до неї із запитаннями про місце знаходження дитини, вона не приховувала даних обставин, місце свого проживання вимушена була змінити після 24.02.2022 року, у зв`язку із потраплянням її місця проживання під загрозу активних бойових дій. Батьки позивача - дідусь (батько позивача) ОСОБА_8 , в даний час служить також в ЗСУ, та бабуся (матір позивача) ОСОБА_9 , яка тимчасово проживає в Королівстві Іспанії- постійно беруть активну участь у вихованні онука ОСОБА_5 , постійно спілкуються, надсилають йому подарунки, зустрічаються без будь-яких проблем. Їм також відоме місце проживання дитини та його контактні дані. Отже у ОСОБА_3 є і були всі можливості при наявності бажання знати про місцеперебування і стан дитини, але замість того щоб протягом часу з її народження брати участь у її вихованні та побудові нормальних стосунків з сином, допомагати в утриманні та розвитку дитини - він самоусунувся від цього, та лише після проблем з арештом рахунків вирішив створити надуманий позов про існування перешкод, яких насправді ніколи не було. При цьому позивач також не повідомляє суду жодних обґрунтувань, чому саме такий час він вимагає для спілкування з дитиною, та як цей час узгоджується з побажанням самої дитини, та її зайнятістю навчанням та розвитком. У зазначені позивачем довільно години зустрічей, дитина відвідує заняття по футболу і тхеквондо. Позивач не зазначає, які саме першкоди на його думку існують, та яким чином їх створено. З урахуванням викладеного, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

16.12.2024 року від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що з метою усунення будь-яких непорозумінь 29.11.2024 представником позивача адвокатом Айдинян А.В. було надіслано на адресу відповідачки, зазначену у матеріалах цивільної справи, лист-пропозицію щодо укладення мирової угоди на будь-яких умовах, зручних для дитини та відповідачки. Даний лист в день направлення також було надіслано на електронні пошти відповідачки та її представника. Однак відповідь на електронну пошту не надійшла, а від отримання листа відповідачка відмовилася, про що свідчить відмітка у трекінгу відправлення. Наведене вище підтверджує існування спору. Більше того, наявність конфліктної ситуації та небажання відповідачки повідомляти місце проживання дитини підтверджується й іншими матеріалами справи, зокрема, відповіддю Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві від 13.11.2023, де зазначено, що ОСОБА_4 категорично відмовляється надавати інформацію про місце перебування дитини. Позивач неодноразово намагався налагодити зв`язок з сином, брати участь у його житті, однак відповідачка заперечує будь-яку участь батька у житті дитини. ОСОБА_3 не знав, де проживає його дитина, відповідачка цю інформацію приховувала, в тому числі від бабусі ОСОБА_9 та дідуся ОСОБА_8 . Інакше звернення до поліції, служби у справах дітей та інші заходи, які вживав позивач з метою з`ясування бодай якої-небудь інформації втрачають будь-який сенс. Позивач з цим позовом не переслідує жодної іншої мети, окрім як бажання хоч інколи бачитися зі своїм сином, виконувати свої батьківські обов`язки. Стосовно спілкування батьків позивача зі своїм онуком, то дійсно інколи відповідачка дозволяє їм бачитися з дитиною, однак час від часу (такі випадки були неодноразові) вносить їх номери телефонів у «чорний список» і на певний час припиняє з ними спілкування. Щодо сплати аліментів, то дійсно станом на сьогодні поки що існує заборгованість, однак починаючи з червня 2023 року за заявою представника позивача здійснюється звернення стягнення на його заробітну плату як військовослужбовця у розмірі 50 % до повного погашення заборгованості. Щодо постанови від 23 січня 2018 року у справі № 758/561/18, то таке провадження було закрите у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, щодо постанови від 21 серпня 2019 у справі № 757/40022/19-п, то така постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з його відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння взагалі не має відношення до справи, а тому не повинна враховуватися судом. Стосовно постанови від 25 травня 2020 у справі № 758/3221/20, то у лютому 2020 року між позивачем та його матір`ю виникла серйозна сварка саме через те, що матір підтримувала зв`язок з невісткою та онуком, в той час як позивач не міг спілкуватися з сином. Тоді ОСОБА_9 викликала поліцію і було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП. В протоколі та постанові суду зазначено, що винний «вчинив сварку з матір`ю, під час якої нецензурно виражався, чим вчинив психологічне насильство в сім`ї". Це був один епізод між позивачем та його матір`ю, що мав місце 22 лютого 2020 року. Позивач не заперечує проти вирішення питання про зміну графіка зустрічей з дитиною задля врахування інтересів відповідачки та дитини.

22.07.2025 року від Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації надійшов письмовий висновок від 08.07.2025 №100-9588 про доцільність визначення позивачу способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року, занесеної до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні.

Представник позивача у в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд про їх задоволення, посилаючись на обставини, що викладені у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні, з огляду на обставини, що викладені у поданому до суду відзиві на позовну заяву.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору за викликом у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

У відповідності до вимог частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно приписів пункту 1 частини третьої статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, суд уважав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи, що не з`явились.

Заслухавши пояснення з`явившихся учасників справи та їх представників, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що з 17 вересня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.06.2019 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на дитину у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 19 жовтня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 1841,00 грн. щомісячно, починаючи з 19 жовтня 2018 року і до досягнення дитиною трирічного віку.

Згідно довідки т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.11.2022 солдат ОСОБА_3 перебуває на військовій службі в зазначеній частині.

Позивач, звернувшись до суду із позовом про зобов`язання не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, покликається на те, що після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір`ю. Батько позбавлений можливості спілкуватись із своєю дитиною, оскільки матір чинить перешкоди у такому спілкуванні.

Відповідач, заперечуючи проти позову в частині усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, стверджує, що жодних перешкод у спілкуванні батька з сином нею не чинилося.

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частиною першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №189/68/20.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

У §54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13) йдеться про визначення інтересів дитини, їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Таким чином, при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й передусім повинні бути визначені інтереси дитини, а вже тільки потім - права її батьків.

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №189/68/20 (провадження № 61-16244св21), від 08 лютого 2023 року у справі № 334/1202/20 (провадження № 61-7951св22), від 15 серпня 2023 року у справі № 759/4170/20 (провадження № 61-3420св23).

Верховний Суд у постанові від 15 березня 2023 року у справі № 577/3878/21 (провадження № 61-8759св22) зазначив, що «апеляційний суд погодився з рішенням суду в частині зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди відповідачу у спілкуванні з дитиною. Апеляційний суд зазначив, що наслідки особистого конфлікту між батьками негативно впливають на дитину та не сприяють якнайкращому задоволенню її інтересам, які мають пріоритет над інтересами батьків. Натомість існування між сторонами неприязних стосунків ускладнює погодження ними форм та методів спілкування з дитиною, тож зобов`язання матері не чинити відповідні перешкоди батьку дитини, визначене судовим рішенням, сприятиме розумінню того, що права кожного з батьків є рівними. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком судів, адже такий спосіб участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам дитини, забезпечує справедливу рівновагу між інтересами дитини та батьків, а також рівність прав батьків щодо дитини».

Згідно з статтею 19 СК України при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо роз`яснення спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до висновку Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 08.07.2025 року № 100-9588, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 2016 року по 2019 рік. Спільно не проживають з січня 2018 року. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір?ю ОСОБА_4 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації Голосіївського районного в місті Києві центру соціальних служб від 05.06.2025 № 100/06/25-775, фахівцями центру 03 червня 2025 року здійснено візит в родину за вищевказаною адресою та складено акт оцінки потреб сім?ї/особи. Мати, ОСОБА_4 , 1992 р.н., її син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та вітчим дитини, ОСОБА_6 , 1999 р.н., проживають в орендованій двокімнатній квартирі. У квартирі чисто, прибрано. У дитини є окреме ліжко, чиста постільна білизна, облаштовано місце для навчальних занять та проведення дозвілля. Малолітній ОСОБА_5 навчається в ліцеї № 15 міста Києва, займається в спортивних секціях з футболу, тхеквондо, плавання. Базові потреби дитини забезпечуються в повному обсязі. Мати, ОСОБА_4 та дитина, ОСОБА_5 , 2017 р.н., є внутрішньо переміщеними особами. Зі слів малолітнього ОСОБА_5 , він любить свою матір та батька ОСОБА_6 , але знає що в нього є біологічний батько ОСОБА_4 , проте хлопець його не пам?ятає і зустрічатися з батьком ОСОБА_4 не має бажання. З батьком ОСОБА_6 в нього дружні, доброзичливі стосунки. Фахівцями Центру надано інформацію про соціальні послуги центру та запропоновано матері з сином відвідувати консультації психолога центру, проте ОСОБА_4 відмовилася, пояснивши, що вона та син ОСОБА_5 не потребують соціальних послуг, а саме консультації психолога. Матері, ОСОБА_4 , двічі направлено листи Служби (від 07.02.2025 № 100/09-468, від 12.03.2025 № 100/09-840) щодо погодження проведення обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_5 , 2017 р.н., проте провести обстеження не виявилось можливим через неодноразові перенесення термінів матір?ю. Згідно з довідкою ТОВ «Тотвельд» від 13.03.2025 № 13/03, ОСОБА_4 працює в ТОВ «Тотвельд» з 03 листопада 2023 року, на цей момент займає посаду редактора, має стабільний дохід. Згідно з інформацією ліцею № 15 міста Києва від 14.02.2025 № 44, малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учнем 2-А класу ліцею. За час навчання у ліцеї ОСОБА_5 зарекомендував себе старанним, сумлінним, дисциплінованим, уважним учнем. Володіє навчальним матеріалом на достатньому рівні. Має довільну зорову і слухову пам?ять, добре розвинене логічне мислення, гарно і швидко запам?ятовує навчальний матеріал. Хлопець фізично розвинений. Активно займається футболом. Учень товариський, щирий, доброзичливий, чесний та емоційний. Користується авторитетом, повагою серед однокласників. Мати, ОСОБА_4 та її чоловік, ОСОБА_6 , перебувають на зв?язку з класним керівником, цікавляться шкільним життям дитини, піклуються про нього, готові прийти на допомогу класу і школі. Приділяють належну увагу навчанню та вихованню сина. Відповідно до інформації КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Голосіївського району м. Києва від 14.02.2025 № 100/47-191, малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться під лікарським спостереженням в центрі. Декларацію про вибір лікаря укладено матір?ю, ОСОБА_4 , з лікарем-педіатром ОСОБА_16 з 27 грудня 2022 року. Малолітній ОСОБА_5 на «Д» нагляді не перебуває, щеплений відповідно до віку.До медичного закладу малолітнього ОСОБА_5 , 2017 р.н., приводить мати ОСОБА_4 , яка завжди цікавиться станом. Батько - ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Житло належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_9 - бабі з боку батька, згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за законом від 04 лютого 2025 року та від 26 березня 2005 року. Відповідно до листа Служби у справах дітей та сім' Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 27.02.2025 № 106/58-622, проведено обстеження житлово-побутових умов проживання за вищевказаною адресою, про що складено відповідний акт обстеження від 26 лютого 2025 року. Згідно з актом обстеження від 26 лютого 2025 року, приватний будинок складається з чотирьох кімнат. У будинку чисто та охайно. Будинок обладнаний меблями, побутовою технікою та речами повсякденного користування. На цей час в будинку фактично проживає родичка - ОСОБА_17 . Батько, ОСОБА_3 , баба, ОСОБА_9 , дід, ОСОБА_8 , в будинку зареєстровані, але тимчасово не проживають, оскільки батько та дід перебувають на службі в ЗСУ, а баба тимчасово проживає в Іспанії. У будинку є окрема кімната, в якій наявне спальне місце (ліжко), шафа, полички для книг, телевізор. Ця кімната може використовуватись для безпечного проживання (перебування) дитини. ОСОБА_3 є солдатом військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до відомостей з Державного реєстру платників податків-фізичних осіб про суми отриманих доходів від 10 лютого 2025 року, має стабільний дохід. Згідно з характеристикою з місця проходження служби, солдат ОСОБА_3 - кіномеханік клубу. У Збройних Силах України служить з березня 2022 року. Функціональні обов?язки виконує добре та в повному обсязі. У складних обставинах орієнтується достатньо швидко та здатен приймати самостійні рішення. Користується повагою серед колег. Солдат ОСОБА_4 морально стійкий, комунікабельний, врівноважений та тактовний. У стройовому відношенні підтягнутий. До адміністративних стягнень за час служби не притягався. Згідно з інформацією Голосіївського районного в місті Києві центру соціальних служб від 05.06.2025 № 100/06/25-775, психолог центру поспілкувалася з біологічним батьком дитини, ОСОБА_3 , засобами телефонного зв`язку. Зі слів батька, він проживав із матір?ю дитини близько року. Причиною розриву він називає втрату роботи. На той час дружина з дитиною проживала у його батьків. У цей період, за словами батька, між подружжям виникали конфлікти, і приблизно через рік мати з дитиною переїхали до міста Києва. Після цього, зі слів ОСОБА_3 , мати дитини повністю припинила з ним спілкування та заблокувала всі канали зв?язку. Зв?язок з дитиною підтримувався лише з бабусею та дідусем по батьківській лінії. ОСОБА_4 зазначає, що неодноразово намагався відновити контакт - телефонував із різних номерів, однак його дзвінки залишалися без відповіді. Причин такої мати дитини не пояснювала. На думку ОСОБА_4 , мотивом такого дистанціювання могла бути образа через те, що він не зміг забезпечити сім?ю матеріально під час їхнього спільного проживання. Чоловік визнає, що певний час не сплачував аліменти, проте намагався компенсувати це через допомогу своїх батьків - передавав подарунки, кошти та намагався зберігати зв?язок. ОСОБА_4 також розповідає, що мати дитини висловлювала його батькам наступне: «Вас я хочу бачити, а ОСОБА_4 - ні». За його словами, родина з боку батька (його батьки) підтримували дитину значно більше, ніж родина матері. Батько наголошує на своєму щирому бажанні бути присутнім у житті сина: проводити разом дозвілля (риболовля, спортивні події, тир, хобі), ділитися своїми вміннями у сфері фото та відеозйомки, навчати керуванню дроном, дарувати подарунки, підтримувати матеріально та сприяти професійному розвитку дитини. Відповідно до рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.06.2019 у справі № 182/8007/18, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 доходу до досягнення дитиною повноліття. Згідно зі звітом до виконавчої служби про здійснені відрахування та виплати, виданим ВЧ НОМЕР_1 , за період з 01 серпня 2023 року по 31 липня 2024 року з доходів ОСОБА_3 утримано 174 446 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 26.02.2025 ВПІ №59824049/2, з жовтня 2018 року по червень 2023 року боржник не сплачував аліменти, з липня 2023 року по січень 2025 року відрахування здійснюються щомісячно. Станом на січень 2025 року сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини складає 197 657 грн. Відповідно до листа адвоката батька Айдинян А. В. від 27.02.2025 № 27-02-25/2, з огляду на те, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем та перебуває на території активних бойових дій, надати довідку про проходження наркологічного та психіатричного оглядів можливості немає. При цьому ОСОБА_3 повідомляє, що на наркологічному чи психіатричному обліку він не перебуває. У телефонній розмові з працівником Служби ОСОБА_4 повідомила, що останній раз батько бачив сина, коли йому виповнився 1 рік, та приходив до школи один раз - восени 2023 року. Малолітній ОСОБА_5 , 2017 р.н., майже не пам?ятає біологічного батька, почав називати батьком її другого чоловіка. ОСОБА_4 стверджує, що під час подружнього життя та після розірвання шлюбу ОСОБА_3 неодноразово вчиняв адміністративні правопорушення, а саме домашнє насильство та керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп?яніння. Вищезазначена інформація підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень. Так, відповідно до постанови Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2019 року у справі № 757/40022/19-п, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП (Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції). Відповідно до постанови Подільського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року у справі № 758/10946/19, визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП (залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні; порушення водіями транспортних засобів правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження транспортних засобів). Відповідно до постанови Подільського районного суду міста Києва від 25 травня 2020 року у справі №758/3219/20, визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУПАП (Вчинення домашнього насильства). Крім того, ОСОБА_3 тривалий час не сплачував кошти на утримання дитини. Після того, як батько розпочав службу в ЗСУ, він частково погасив заборгованість зі сплати аліментів, проте на цей час існує значна заборгованість. Відповідно до довідки, виданої Подільським відділом державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ), станом на 24 березня 2025 року наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 197 657 грн. ОСОБА_4 стверджує, що дід та баба з боку батька постійно беруть активну участь у вихованні онука ОСОБА_5 , регулярно спілкуються, надсилають йому подарунки, зустрічаються без будь-яких проблем, а батько самоусунувся від участі у вихованні дитини. Питання надання висновку до суду щодо доцільності визначення ОСОБА_3 способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (протокол від 18 червня 2025 року №11).

Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація (орган опіки та піклування) вважає за доцільне визначити ОСОБА_3 наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : Перші шість місяців з дня набуття рішенням суду законної сили, з метою налагодження дитячо-батьківських відносин, кожної другої та четвертої неділя місяця з 10:00 до 13:00 батько проводить час з дитиною в рекреаційних зонах і місцях дитячого відпочинку та дозвілля у присутності матері, ОСОБА_4 , або третьої особи за дорученням матері. Батько забирає дитину у супроводі матері або третьої особи за дорученням матері з місця її фактичного проживання, та повертає дитину у супроводі матері або третьої особи за дорученням матері до місця її фактичного проживання. Після сплину шести місяців з дня набуття рішенням суду законної сили зустрічі можуть відбуватись за тим же самим графіком без присутності матері та інших третіх осіб, уповноважених матір?ю, але виключно за згодою дитини. Під час зустрічей батько зобов?язаний дотримуватись режиму дня, навчання та харчування дитини.

Суд погоджується з висновком органу опіки та піклування, оскільки він є обґрунтованим та таким, що узгоджується з наявними у справі доказами.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_9 , бабуся дитини, пояснила, що є матір`ю позивача, проживає в Іспанії. З відповідачкою підтримує зв`язок, спілкується з онуком засобами телефонного зв`язку.Батьки дитини не підтримують між собою зв`язок. Син звертався до неї щодо налагодження відносин з колишньою дружиною та можливості бачитися зі своїм сином, передавав через неї для сина подарунки та гроші. Де проживає відповідачка ОСОБА_4 з дитиною точної адреси не знає, під час зустрічей з бабусею дитина завжди з матір`ю. Відомо, що її син, позивач у справі, довгий час не утримував дитину, оскільки не працював, не було регулярного доходу. Коли у сина не було грошей, вона особисто допомогала дитині. Відповідачка не дозволяє позивачу бачитися з дитиною.

Свідок у справі, ОСОБА_8 , в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, оскільки перебуває на військовій службі на південно-східному напрямку, керівництвом військової частини не погоджено клопотання про відпустку. Просив врахувати під час розгляду справи, що він є батьком ОСОБА_3 , позивача у справі. Після розлучення син намагався налагодити спілкування із колишньою дружиною, однак отримував негативну відповідь. Підтверджує, що позивач бажає лише спілкуватися із своїм сином, брати участь у його житті.

Суд, визначаючи спосіб та порядок участі у спілкуванні та вихованні дітей, враховує, що батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з сином, враховуючи його бажання приймати участь у вихованні сина.

Матір, яка проживає разом з сином, не має права перешкоджати батькові спілкуватися з ним та брати участь у його вихованні, адже судом не встановлено, що таке спілкування має виключно негативний вплив на нормальний розвиток дитини чи в подальшому може призвести до порушень прав та інтересів останнього.

До того ж, суд наголошує, що для дитини вкрай важлива комунікація батьків у спілкуванні між собою в питаннях виховання останньої.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що саме батьки, як матір, так і батько, несуть відповідальність відносно малолітньої дитини, та саме вони повинні докласти усіх зусиль для того, щоб у їх дитини виникало прагнення бути як із мамою, так і з татом.

На обох батьках лежить відповідальність за збереження психічної рівноваги дитини, що досягається шляхом уникнення конфліктних, напружених стосунків між батьками, оскільки, саме це в подальшому може бути причиною початку емоційних розладів у дитини. Важливо підтримувати позитивні, неконфліктні взаємини з колишнім чоловіком (дружиною), зберігати незгоду між собою у таємниці від дитини, досягти співробітництва в інтересах дитини. Наявність між сторонами спорів, не повинно впливати на реалізацію права та на виконання обов`язку щодо батьківського спілкування та виховання дитини. Взаємовідносини між батьками дитини не мають відображатися на дитині, дитина не може бути заручником тих чи інших непорозумінь. Дитина має знати батька та матір, має право любити їх, спілкуватися з ними без обмеження.

Враховуючи ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я, режим дня, поведінку кожного з батьків, суд прийшов до висновку, що необхідно визначити такі способи участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

- перші шість місяців з дня набрання рішенням суду законної сили, з метою налагодження дитячо-батьківських відносин, кожної другої та четвертої неділі місяця з 10:00 до 13:00 батько ОСОБА_3 проводить час з дитиною в рекреаційних зонах і місцях дитячого відпочинку та дозвілля у присутності матері ОСОБА_4 або третьої особи за дорученням матері;

- батько ОСОБА_3 забирає дитину у супроводі матері або третьої особи за дорученням матері з місця її фактичного проживання та повертає дитину у супроводі матері або третьої особи за дорученням матері до місця її фактичного проживання;

- зобов`язати мати дитини ОСОБА_4 організувати спілкування сина ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_3 в режимі відеозв`язку через засоби мобільного зв`язку кожної другої та четвертої неділі місяця (за домовленістю між батьками щодо узгодження часу) протягом 30 хвилин, у разі неможливості особистої зустрічі, у зв`язку із проходженням військової служби ОСОБА_3

- після сплину шести місяців з дня набрання рішенням суду законної сили кожної другої та четвертої неділі місяця з 10:00 до 13:00 батько ОСОБА_3 проводить час з дитиною в рекреаційних зонах і місцях дитячого відпочинку та дозвілля із дотриманням режиму дня, навчання та харчування;

- зобов`язати кожного з батьків повідомляти іншого з батьків про зміну місця проживання та/або перебування, зміну місця навчання, зміну номеру телефону.

Суд вважає, що такий спосіб участі батька у вихованні дитини буде якнайкраще відповідати інтересам дитини та забезпечить потребу сина у спілкуванні із батьком, а тому позов в цій частині обгрунтований.

Що стосується позовних вимог щодо зобов`язання ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з дитиною - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд зазначає таке.

Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, вказав, що він позбавлений можливості спілкуватись зі своєю дитиною, оскільки відповідачка чинить опір у цьому спілкуванні, фактично усунула його від можливості виховувати сина.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підтвердження того, що відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні його із сином позивачем надані наступні докази.

Так, згідно відповіді Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 14.09.2023 року № 1168, наданої адвокату І.Вигулярному на запит про встановлення місця навчання дитини, станом на 14.09.2023 року ОСОБА_5 здобуває освіту в СШ І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови № 15 Голосіївського району міста Києва. (т. 1 а.с. 13)

29.09.2023 року за № 100/09-2927 представнику ОСОБА_3 - адвокату Вигулярному І.В. направлено лист про надання роз`яснень щодо визначення способів участі у вихованні та спілкуванні батька з дитиною, в якому зазначено, що Службою у справах дітей та сім?ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації розглянуто заяву від 19.09.2023 № 100/09/3145 щодо визначення способів участі у вихованні та спілкуванні батька з дитиною. Із заяви вбачається, що батькові дитини, ОСОБА_3 , невідомо, де фактично проживає його син та колишня дружина, ОСОБА_4 . Оскільки, фактичне місце проживання дитини йому невідомо, рекомендовано з метою здійснення заходів щодо розшуку малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернутись із відповідною заявою до правоохоронних органів. З?ясувавши фактичне місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для отримання адміністративної послуги щодо видачі розпорядження органу опіки та піклування про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, має право звернутись через Центр надання адміністративних послуг із заявою (та відповідним пакетом документів) до Служби у справах дітей та сім?ї за місцем фактичного проживання (перебування) дитини або подати позов до суду. (т. 1 а.с. 10)

Листом Голосіївського УП ГУНП у місті Києві від 13.11.2023 року № 17874/105/40/03-2023 адвокату І.Вигулярному надано відповідь на його заяву про встановлення фактичного місця перебування дитини ОСОБА_5 від 24.10.2023 року, в якій зазначено, що в ході реагування на звернення була опитана ОСОБА_4 , яка пояснила, що проживає разом із сином, в безпечному місці. Місце перебування категорично відмовилась надавати для власної безпеки та безпеки дитини, оскільки з її слів ОСОБА_4 відносно неї та сина вчиняв домашнє насильство.

Стосовно постанов, які надав представник відповідача та які містяться в матеріалах справи щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд зазначає, що вони не мають будь-якого відношення до предмету позову.

Докази щодо вчинення позивачем домашнього насильства відносно відповідачки чи їх спільної дитини в матеріалах справи відсутні.

Крім того встановлено, що ОСОБА_3 тривалий час не сплачував кошти на утримання дитини.

Станом на 08 серпня 2024 року наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 215389,30 грн., про що свідчить розрахунок державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві. (т.1 а.с. 141).

При цьому враховано, що починаючи з липня 2023 року позивач регулярно сплачує аліментні виплати.

29.11.2024 представником позивача адвокатом Айдинян А.В. було надіслано на адресу відповідачки, зазначену у матеріалах цивільної справи, лист-пропозицію щодо укладення мирової угоди на будь-яких умовах, зручних для дитини та відповідачки. Даний лист в день направлення також було надіслано на електронні пошти відповідачки та її представника. Від отримання листа відповідачка відмовилася, про що свідчить відмітка у трекінгу відправлення. (т.1 а.с. 193-199)

На думку суду, позивач надав суду переконливі докази на підтвердження того, що відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні його із сином, вчиняє дії, направлені на перешкоджання позивачу у спілкуванні з сином ОСОБА_5 .

Суд приходить висновку, що між сторонами відсутнє порозуміння щодо побачень батька із сином, виховування, спілкування взагалі тощо.

А тому в цій частині позовних вимог про усунення перешкод у спілкуванні позивача із сином позов також обгрунтований.

Також суд зауважує, що у справах щодо здійснення батьківських прав та обов`язків суд, враховуючи гостро емоційні і постійно мінливі стосунки між батьками і їхньою дитиною, зростання дитини, остаточність судового рішення можна вважати нестійкою.

Правосуддя не в змозі встановлювати, запроваджувати або припиняти сталі чутливі людські стосунки та приписувати чи забороняти почуття прихильності й комфорту, а лише формує у процесуальний спосіб найсприятливіші за конкретних обставин справи умови для цього.

Визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні не є перешкодою для підтримки зв`язків між батьком і дитиною у інших формах за погодженням батьків або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення.

З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, порушення інтересів дитини, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, оскільки вимогу про усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною задоволено, а спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною визначено судом з урахуванням встановлених у справі обставин та найкращих інтересів дитини. При цьому визначення судом іншого графіка спілкування, ніж запропонований позивачем, не свідчить про відмову в заявленій вимозі про визначення способу участі у спілкуванні з дитиною.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1073,60 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 235, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві Державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Нікопольської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення порядку та участі батька у вихованні дитини - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_4 усунути та не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_3 з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначити способи участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

- перші шість місяців з дня набрання рішенням суду законної сили, з метою налагодження дитячо-батьківських відносин, кожної другої та четвертої неділі місяця з 10:00 до 13:00 батько ОСОБА_3 проводить час з дитиною в рекреаційних зонах і місцях дитячого відпочинку та дозвілля у присутності матері ОСОБА_4 або третьої особи за дорученням матері;

- батько ОСОБА_3 забирає дитину у супроводі матері або третьої особи за дорученням матері з місця її фактичного проживання та повертає дитину у супроводі матері або третьої особи за дорученням матері до місця її фактичного проживання;

- зобов`язати ОСОБА_4 організувати спілкування сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_3 в режимі відеозв`язку через засоби мобільного зв`язку кожної другої та четвертої неділі місяця (за домовленістю між батьками щодо узгодження часу) протягом 30 хвилин, у разі неможливості особистої зустрічі, у зв`язку із проходженням військової служби ОСОБА_3 ;

- після сплину шести місяців з дня набрання рішенням суду законної сили кожної другої та четвертої неділі місяця з 10:00 до 13:00 батько ОСОБА_3 проводить час з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в рекреаційних зонах і місцях дитячого відпочинку та дозвілля із дотриманням режиму дня, навчання та харчування;

- зобов`язати кожного з батьків повідомляти іншого з батьків про зміну місця проживання та/або перебування, зміну місця навчання, зміну номеру телефону.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір 1073,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.О. Митрофанова