Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №914/1893/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 914/1893/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Поврозника А. П. (адвокат), Филика О. З. (адвокат),

відповідача - не з`явилися,

третьої особи - Зубрицького В. М. (у порядку самопредставництва), Кобка Т. В. (у порядку самопредставництва),

розглянув касаційну скаргу Стрийської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі

за позовом фізичної особи - підприємця Филик Вікторії Зеновіївни

до Управління комунальним майном Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Стрийської міської ради,

про визнання договору укладеним.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 16.06.2025 фізична особа - підприємець Филик Вікторія Зеновіївна (далі - ФОП Филик В. З., Підприємиця, позивачка) звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Управління комунальним майном Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області (далі - Управління комунальним майном Стрийської міськради, Управління, відповідач) про визнання укладеним між сторонами договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та рекламоносіїв, а саме для розміщення стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на вул. Валовій (біля будинку № 7-Б) у редакції та на умовах, затверджених рішенням Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 05.02.2021 № 35 (додатку № 2 до цього рішення), посилаючись на положення статей 16, 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 179, 187 Господарського кодексу України, чинного до 27.08.2025 (далі - ГК України).

2. Позовна заява обґрунтовується бездіяльністю Управління комунальним майном Стрийської міськради - відмовою укласти договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та рекламоносіїв (для розміщення стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на вул. Валовій (біля будинку № 7-Б) у редакції та на умовах, затверджених рішенням Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 05.02.2021 № 35 (далі - рішення від 05.02.2021 № 35).

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд Львівської області рішенням від 07.10.2025 (суддя Запотічняк О. Д.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 (головуючий - Бойко С. М., судді Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.), позов задовольнив повністю. Визнав укладеним між сторонами договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та рекламоносіїв, а саме для розміщення стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на вул. Валовій (біля будинку № 7-Б) у редакції, викладеній в резолютивній частині рішення суду.

4. Рішення та постанова мотивовані обґрунтованістю позовних вимог з огляду на те, що:

1) відмова Управління укласти договір від 29.05.2025 є необґрунтованою, оскільки пунктом 9.2 Програми "Впорядкування розміщення тимчасових споруд на території міста Стрия Львівської області", затвердженої рішенням Стрийської міської ради від 30.03.2023 № 1710 (далі - рішення № 1710, Програма відповідно), прямо передбачено можливість укладення договору без додаткового продовження паспорта прив`язки в умовах воєнного стану;

2) бездіяльність відповідача щодо заяви Підприємиці від 27.08.2024 та його відмова щодо заяви від 30.04.2025 створюють штучні перешкоди для реалізації прав позивачки, що суперечить статті 19 Конституції України та частині 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якими зобов`язують органи місцевого самоврядування діяти в межах повноважень і у спосіб, передбачений законодавством, а Програма є обов`язковою для виконання;

3) відмова відповідача від 27.09.2024, яка вимагала надання позивачкою паспорта прив`язки та рішення виконавчого комітету, не містить правових підстав, які би виключали можливість укладення договору. Позивачка надала два примірники проєкту договору, що свідчить про виконання нею обов`язків для ініціювання укладення договору, тоді як Управління не виконало своїх обов`язків, передбачених Програмою;

4) з урахуванням принципу мовчазної згоди, автоматичного продовження дії паспорта прив`язки № 102 на період воєнного стану, а також положень пункту 9.2 Програми Підприємиця має право на укладення договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою, тоді як відмови відповідача створюють невизначеність у суб`єктивному праві позивачки, що підлягає усуненню шляхом задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Стрийська міська рада (далі - Стрийська міськрада, Міськрада, третя особа) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (у редакції, викладеній у заяві про усунення недоліків від 16.07.2026) просить зазначені судові рішення скасувати повністю та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) суди не врахували висновків щодо застосування положень статей 236, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (у контексті того, що дослідження та надання оцінки всім доказам, доводам і запереченням усіх учасників справи в їх сукупності є обов`язковим при розгляді спору, а ненадання належної оцінки всім обставинам справи є процесуальним порушенням, яке виключає справедливість судового рішення), викладених у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 920/915/19, від 19.03.2021 у справі № 922/3987/19;

2) суди не врахували висновків щодо застосування норми статті 282 ГПК України (у контексті того, що у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають міститися мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, а формальне наведення позиції однієї сторони без аналізу доводів іншої сторони є порушенням вимог процесуального закону), викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 904/3526/20, від 13.06.2023 у справі № 923/515/21, унаслідок чого апеляційний суд, вибірково застосовувавши "преюдиційність" фактів, встановлених судовими рішеннями у справах № 914/242/23 і № 914/1740/24 (між тими самими сторонами), що набрали законної сили, помилково не врахував наданих до ухвалення оскаржуваної постанови та долучених до матеріалів цієї справи постанови Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 та постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.05.2026 у справі № 914/585/22 (за участю Стрийської міськради і ФОП Филик В. З.), предметом позову в якій є звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та демонтаж належного Підприємиці торговельного павільйону, що унеможливлює виконання рішення у справі № 914/1893/25;

3) суд апеляційної інстанції, залучивши Стрийську міськраду як третю особу, яку не було залучено місцевим господарським судом до розгляду справи, і встановивши порушення її інтересів, повинен був скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, що є підставою для касаційного оскарження ухвалених у справі рішень відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 і пункту 8 частини 1 статті 310 ГПК України (такі висновки сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21).

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. ФОП Филик В. З. у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 10.08.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Стрийської міськради на рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2025 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі № 914/1893/25 та призначив розгляд цієї справи у судовому засіданні на 08.09.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 18.12.2017 Підприємиці було видано паспорт № 102 прив`язки стаціонарної тимчасової споруди (далі - ТС) розміром 6 х 5 м для здійснення підприємницької діяльності за адресою: вул. Валова, біля будинку № 7-Б, м. Стрий.

Згідно зі схемою розміщення ТС (масштаб 1:500), паспорт прив`язки надано для розміщення споруди на земельній ділянці площею 56 м2. Строк дії паспорта визначено із 01.01.2018 до 31.12.2018 та надалі продовжено до 31.12.2019 і до 31.12.2020, що підтверджується відповідними рішеннями Відділу архітектури та містобудування Виконавчого комітету Стрийської міськради.

10. 08.12.2020 позивачка звернулася до Відділу архітектури та містобудування Виконавчого комітету Стрийської міськради із заявою про продовження строку дії паспорта № 102 прив`язки, зареєстрованою за № 922001-001606257-004-04.

Листом від 21.12.2020 № 3.13/20 Міськрада повідомила позивачку про те, що питання продовження строку дії паспорта прив`язки ТС за адресою: вул. Валова, біля будинку № 7-Б, м. Стрий, буде розглянуто після отримання висновків тимчасової депутатської контрольної комісії, створеної за рішенням Стрийської міськради від 22.12.2020 № 24.

11. Тимчасова контрольна комісія Стрийської міськради з контролю за дотриманням законодавства у сфері встановлення ТС для провадження підприємницької діяльності, створена за вказаним рішенням, не надала висновків щодо заяви ФОП Филик В. З. від 08.12.2020.

Надалі Міськрада не прийняла рішення щодо продовження строку дії паспорта прив`язки, а оригінал документа позивачці не було повернуто.

12. 28.01.2021 Міськрада прийняла рішення № 9133 "Про розроблення комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності", яким передбачалося створення нормативної бази для впорядкування розміщення ТС на території м. Стрия.

13. Між ФОП Филик В. З. (орендар) і Стрийською міськрадою (орендодавець) укладалися договори на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення пересувних малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності та рекламоносіїв, зокрема було укладено договір від 29.11.2018 № 114 зі строком дії до 31.12.2019 та договір від 29.11.2019 № 117 зі строком дії до 31.12.2020, які (договори) стосувалися конструктивного елементу благоустрою площею 56 м2 за адресою: вул. Валова, біля будинку № 7-Б, м. Стрий.

14. Господарський суд Львівської області рішенням від 01.05.2023 у справі № 914/242/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, задовольнив позовні вимоги ФОП Филик В. З. до Стрийської міськради про визнання права на здійснення підприємницької діяльності у ТС розміром 6 х 5 м за адресою: вул. Валова, біля будинку № 7-Б, м. Стрий, на підставі паспорта прив`язки № 102.

Рішення мотивоване тим, що звернення ФОП Филик В. З. від 08.12.2020 до закінчення строку дії паспорта прив`язки № 102, відсутність рішення Міськради за результатами розгляду цієї заяви та неповернення оригіналу паспорта активують принцип мовчазної згоди, передбачений статтею 41 та пунктом 21 статті 11 Закону України від 06.09.2025 № 2806-ІV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (далі - Закон України № 2806-ІV) з урахуванням статті 8 ЦК України. Позивачка вправі використовувати ТС для здійснення підприємницької діяльності на період карантину та обмежувальних заходів і протягом трьох місяців після їх закінчення (до 30.09.2023), тоді як дії Стрийської міськради спрямовані на невизнання цього права та виправдовують вимогу позивачки про визнання права як належний спосіб захисту для усунення невизначеності в її суб`єктивному цивільному праві.

Зазначеним судовим рішенням встановлено обставини, викладені у пунктах 9- 12 цієї постанови.

15. Господарський суд Львівської області рішенням від 03.04.2025 у справі № 914/1740/24, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ФОП Филик В. З. до Управління комунальним майном Стрийської міськради про визнання укладеним договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди відмовив із підстав передчасності заявленого позову.

Цим судовим рішенням встановлено такі обставини: 1) 18.12.2017 Підприємиця отримала паспорт прив`язки стаціонарної ТС 6 х 5 м для провадження підприємницької діяльності на вул. Валовій біля будинку № 7-Б, реєстраційний № 102, дійсний до 31.12.2018, продовжений до 31.12.2019 і до 31.12.2020; 2) 27.08.2024 позивачка звернулася до Управління із заявою про підписання договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності та рекламоносіїв за адресою: вул. Валова, біля будинку № 7-Б, м. Стрий, до якої (заяви) було додано два примірники проєкту договору; 3) листом від 27.09.2024 відповідач повідомив Підприємицю про те, що для укладення договору необхідно надати паспорт прив`язки ТС та рішення Виконавчого комітету Стрийської міськради.

16. 30.04.2025 ФОП Филик В. З. повторно звернулася до Управління комунальним майном Стрийської міськради із заявою про укладення договору на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення ТС за адресою: вул. Валова, біля будинку № 7-Б, м. Стрий.

Листом від 29.05.2025 № 03-06/901 відповідач відмовив Підприємиці в укладенні договору.

Позиція Верховного Суду

17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

18. Колегія суддів вважає передчасним висновок апеляційного суду про задоволення позову, у зв`язку з чим убачає підстави для скасування оскаржуваної постанови і передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції та водночас погоджується із доводами скаржника у частині неврахування саме апеляційним судом висновків щодо застосування положень статей 236, 269, 282 ГПК України (у контексті того, що: 1) дослідження та надання оцінки всім доказам, доводам і запереченням усіх учасників справи в їх сукупності є обов`язковим при розгляді спору, а ненадання належної оцінки всім обставинам справи є процесуальним порушенням, яке виключає справедливість судового рішення; 2) у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають міститися мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, а формальне наведення позиції однієї сторони без аналізу доводів іншої сторони є порушенням вимог процесуального закону), викладених у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 920/915/19, від 19.03.2021 у справі № 922/3987/19 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 904/3526/20, від 13.06.2023 у справі № 923/515/21 відповідно, з огляду на таке.

19. Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

20. Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків, такі, як: вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності, суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (див. пункт 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, пункт 136 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

21. Відповідно до частин 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

22. Підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України передбачено, що у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

23. У постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 920/915/19, від 19.03.2021 у справі № 922/3987/19 викладено такі висновки щодо застосування норм процесуального права (статей 236, 269 ГПК України), які є загальними при вирішенні господарських спорів у порядку позовного провадження:

1) дослідження та надання оцінки всім доказам, доводам і запереченням усіх учасників справи в їх сукупності є обов`язковим при розгляді спору;

2) ненадання судами належної оцінки всім обставинам справи є процесуальним порушенням, яке виключає справедливість судового рішення.

24. Водночас у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 904/3526/20, від 13.06.2023 у справі № 923/515/21 викладено такі висновки щодо застосування норм процесуального права (статей 269, 282 ГПК України), які є загальними при вирішенні господарських спорів у порядку позовного провадження:

1) у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають міститися мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

2) відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

25. Як убачається з матеріалів справи, під час апеляційного перегляду справи Стрийська міськрада як заявник апеляційної скарги двічі (16.04.2026 і 01.06.2026), тобто ще до ухвалення оскаржуваної постанови, через підсистему "Електронний суд" зверталася з клопотаннями про долучення до матеріалів справи копії постанови Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 та постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.05.2026 у справі № 914/585/22 (за участю Міськради і ФОП Филик В. З.), предметом позову Стрийської міськради в якій є звільнення (повернення) Підприємицею самовільно зайнятої земельної ділянки комунальної власності житлової та громадської забудови площею 0,0105 га, розташованої за адресою: вул. Валова, 7-А, м. Стрий (далі - спірна земельна ділянка), із приведенням її (земельної ділянки) у придатний для використання стан шляхом демонтажу належного Підприємиці торговельного павільйону (будівлі).

Так, постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.05.2026 залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2024 у справі № 914/585/22, яким вказаний позов було задоволено повністю.

26. Колегія суддів наголошує, що зі змісту наведених постанов суду апеляційної та касаційної інстанцій, які набули статусу остаточних судових рішень у справі № 914/585/22, убачається встановлення ними таких фактичних обставин, які можуть мати преюдиціальне значення для вирішення цього переддоговірного спору:

1) на спірній земельній ділянці ФОП Филик В. З. розмістила капітальну споруду - торговельний павільйон площею 93 м2, огороджений парканом. Загальна площа фактично зайнятої земельної ділянки становить 135 м2, з яких лише 30 м2 перебувають у власності Підприємиці, тоді як земельна ділянка площею 105 м2 використовується нею за відсутності правовстановлюючих документів, документів, що посвідчують право користування цією земельною ділянкою, а також відповідних дозвільних документів на будівництво торговельного павільйону;

2) встановлені у справі обставини підтверджують самовільне зайняття ФОП Филик В. З. земельної ділянки площею 105 м2 та її використання для розміщення об`єкта нерухомого майна без набуття у встановленому законом порядку речового чи зобов`язального права на таку земельну ділянку. При цьому апеляційний господарський суд урахував також зміст висновку комплексної земельно-технічної, будівельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 26.05.2023 № 3185-Е, отриманого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні від 26.07.2022 № 12022141130000462 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 1971 Кримінального кодексу України, а саме за фактом самовільного будівництва будівель та споруд на самовільно зайнятій несформованій земельній ділянці комунальної власності біля будівлі на вул. Валовій, 7-Б у м. Стрию Львівської області.

Водночас суд апеляційної інстанції у постанові від 31.03.2026 відхилив (із чим погодився й Верховний Суд) посилання відповідача на паспорти прив`язки тимчасових споруд № 102 і № 175, а також на рішення Стрийської міськради від 30.03.2023 № 1710 "Про затвердження Програми "Впорядкування розміщення тимчасових споруд на території міста Стрия Львівської області", оскільки встановлені судами обставини свідчать, що на спірній земельній ділянці розміщено не тимчасові споруди у розумінні наведеної Програми, а фактично збудовано капітальну споруду - торговельний павільйон площею 93 м2, огороджений парканом. При цьому загальна площа фактично зайнятої території становить 135 м2, з яких лише 30 м2 перебувають у власності ФОП Филик В. З., тоді як щодо земельної ділянки площею 105 м2 у неї відсутні як правовстановлюючі документи на землю, так і належні дозвільні документи на будівництво торговельного павільйону.

27. Таким чином, як обґрунтовано зауважує скаржник, на порушення положень статей 75, 86, 236, 269, 282 ГПК України апеляційний суд, обмежившись застосуванням "преюдиційності" фактів, встановлених судовими рішеннями у справах № 914/242/23 і № 914/1740/24 (між тими самими сторонами), що набрали законної сили, помилково залишив поза увагою та без надання правової оцінки долучені до матеріалів цієї справи копії постанови Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 та постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.05.2026 у справі № 914/585/22 (за участю Стрийської міської ради і ФОП Филик В. З.), предметом позову в якій є звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та демонтаж належного Підприємиці торговельного павільйону, що унеможливлює виконання рішення у справі № 914/1893/25.

28. Отже, усупереч вимогам статей 86, 236, 269, 282 ГПК України оскаржувана постанова не містить жодних вказівок апеляційного суду щодо відхилення викладених в апеляційній скарзі аргументів Міськради про відсутність на спірній земельній ділянці тимчасової споруди і зумовленої цим неможливості укладення договору оренди конструктивних елементів благоустрою за наявності чинних судових рішень у справі № 914/585/22 (щодо звільнення спірної земельної ділянки), зокрема, з огляду на ймовірне встановлення ними преюдиціальних фактів розташування торговельного павільйону Підприємиці біля будівлі на вул. Валовій, 7-Б у м. Стрию, тобто на спірній земельній ділянці площею 105 м2, на якій в свою чергу можуть розміщуватися окремі конструктивні елементи благоустрою, щодо користування якими у межах цієї справи (№ 914/1893/25) між ФОП Филик В. З. і Управлінням комунальним майном Стрийської міськради вирішується спір щодо визнання укладеним між сторонами договору на право тимчасового користування елементами благоустрою з метою розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та рекламоносіїв.

29. Наведене в сукупності свідчить про неповне з`ясування саме апеляційним судом фактичних обставин справи, що, в свою чергу, свідчить про необхідність скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

30. Водночас при новому розгляді справи апеляційному суду слід звернути увагу на сформульований в пункті 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 висновок про те, що правомірне розміщення на земельній ділянці одного власника об`єкта рухомого майна (зокрема, малої архітектурної форми) іншого власника, наприклад, на умовах оренди, не обмежує прав власника після того, як строк користування землею власника рухомого майна закінчиться (зокрема, після закінчення строку договору оренди). Натомість знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

31. Ураховуючи викладене вище, суд касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова не відповідає положенням статей 86, 236, 269, 282 ГПК України, оскільки ухвалена без дослідження всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, без урахування правових позицій Верховного Суду в подібних правовідносинах.

32. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

33. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду не відповідно, а всупереч висновкам, викладеним у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 920/915/19, від 19.03.2021 у справі № 922/3987/19 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 904/3526/20, від 13.06.2023 у справі № 923/515/21, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову - скасувати, а справу - направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

34. Із наведених раніше мотивів Верховний Суд частково відхиляє доводи позивача (у частині, що стосується підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України), викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

35. Міськрада на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 та пунктом 8 частини 1 статті 310 ГПК України, посилається на те, що суд апеляційної інстанції, залучивши Стрийську міськраду як третю особу, яку не було залучено місцевим господарським судом до розгляду справи, і встановивши порушення її інтересів, повинен був скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, що, на думку скаржника, узгоджується з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21.

36. Однак колегія суддів відхиляє зазначені доводи скаржника як необґрунтовані з огляду на таке.

37. Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

38. Стосовно питання про те, що слід розуміти під рішенням суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи, у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21 Велика Палата Верховного Суду, розмежувавши висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи на ті, що містяться у мотивувальній, а також ті, що містяться у резолютивній частинах судового рішення, зазначила таке:

"10.9. Відповідаючи на питання про те, що є рішенням суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи можуть міститись в мотивувальній та резолютивній частині рішення. Ці висновки мають різне значення.

Процесуальний закон містить норми, які забезпечують, аби судове рішення, ухвалене у справі, не було протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі.

Висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи у мотивувальній частині рішення

10.11. Тобто мотивувальна частина містить мотиви рішення суду - відповіді на питання факту (висновки про встановлені обставини, які мають значення для вирішення справи) і питання права (юридична кваліфікація цих обставин, висновки про наслідки, з якими право пов`язує встановлені обставини).

10.12. Процесуальний закон не допускає, аби ці висновки були протиставлені особі, яка не брала участь у розгляді справи.

10.15. Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (пункт 32) дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (підпункт 9.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).

10.16. Правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (підпункт 9.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).

10.17. Тобто за положеннями статті 75 ГПК України висновки суду про встановлені обставини не мають зобов`язуючого (преюдиціального) значення для особи, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини встановлені, а правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, взагалі не є обов`язковою для господарського суду.

10.18. Отже, будь-які висновки про права, інтереси та (або) обов`язки особи у рішенні суду, яким вирішується приватноправовий спір, з огляду на норми статті 75 ГПК України не мають для особи, яка не брала участь у розгляді справи, зобов`язуючого значення, тобто не є рішенням про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи.

10.19. При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неприпустимим є втручання особи в остаточне рішення суду з тих лише підстав, що вона вважає помилковими викладені у мотивувальній частині цього рішення судження, які не мають стосовно неї обов`язкової сили.

Висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи у резолютивній частині рішення

10.21. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача) (див. зокрема постанову КЦС ВС від 04.12.2023 у справі № 707/157/22).

10.22. Тобто резолютивна частина рішення містить присуд, який в силу обов`язковості судового рішення як конституційної засади судочинства (пункт 9 частини другої статті 129, стаття 129-1 Конституції України) є обов`язковим до виконання.

10.24. Закон не встановлює механізму, який виключав би особу, яка не брала участь у справі, з-під дії судового рішення, якщо таке містить присуд про її права, інтереси та (або) обов`язки (стягує з неї кошти, зобов`язує її вчинити певні дії або утриматись від них, змінює чи припиняє правовідносини з її участю, визнає недійсним або скасовує документ, який посвідчує право особи, тощо).

Однак процесуальний закон встановлює право на перегляд справи та оскарження судового рішення для особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки (частина перша статті 17 ГПК України).

10.25. При цьому подання апеляційної скарги особою, не залученою до участі в справі, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки становить виняток із правила, за яким незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення (пункт 1 частини другої статті 261 ГПК України). Такий же підхід застосовано і для касаційного оскарження (пункт 1 частини четвертої статті 293 ГПК України).

10.26. Тобто законодавець визнав очевидно виправданим втручання в остаточне рішення суду для його перегляду з метою не допустити спрямування обов`язкової сили рішення суду на особу, яка не була залучена до участі у справі.

10.27. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а і їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав/обов`язків (пункт 108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21). Аналогічний висновок викладено у постанові об`єднаної палати КГС ВС від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г.

10.28. Окрім того, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, має право на перегляд справи та оскарження судового рішення, і для забезпечення цього права процесуальний закон також встановлює виняток з правила, спрямованого на забезпечення остаточності судового рішення, процесуальний закон надає також суду повноваження, які спрямовані на усунення цього порушення і які суд здійснює ex officio.

10.29. Саме з огляду на публічну вагу цієї складової гарантії справедливого суду, яка полягає у тому, що суд не може вирішувати питання про права, інтереси або обов`язки особи, не залучивши її, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що повноваження скасувати судове рішення з направленням справи на новий розгляд, якщо суд нижчої інстанції прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України), суд касаційної інстанції здійснює незалежно від вимог та доводів касаційної скарги, а також незалежно від того, чи з касаційною скаргою звернулась особа, про права, інтереси та (або) обов`язки якої суд нижчої інстанції ухвалив рішення.

10.30. Ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі становить такий дефект правосуддя, виправлення якого суд вищої інстанції не може поставити в залежність від того, чи скаржиться на нього особа.

10.32. Велика Палата знову підкреслює, що такий підхід до тлумачення підстави для скасування судового рішення як такої, яку суд касаційної інстанції застосовує ex officio, виправданий аби не допустити спрямування обов`язкового до виконання присуду рішення суду, який міститься в його резолютивній частині, проти особи, яка не була залучена до справи.

10.33. Отже, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що повноваження скасувати судове рішення з направленням справи на новий розгляд, якщо суд нижчої інстанції прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України), суд касаційної інстанції здійснює незалежно від вимог та доводів касаційної скарги, а також незалежно від того, чи звернулась з касаційною скаргою особа, про права, інтереси та (або) обов`язки якої суд нижчої інстанції ухвалив рішення.

10.36. Усуваючи неоднакове застосування цих процесуальних норм, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком КЦС ВС, викладеним у постанові від 04.12.2023 у справі № 707/157/22, про те, що ухвалення рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, є самостійною та обов`язковою підставою для скасування судових рішень і для направлення справи на новий розгляд на підставі пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України, навіть у тому випадку, коли в касаційній скарзі такі доводи не наведені.

10.37. Відповідно, Велика Палата Верховного Суду відступає від протилежного висновку, викладеного у постановах КЦС ВС від 16.06.2022 у справі № 569/20510/19, від 05.04.2023 у справі № 521/8184/20 про те, що скасування судових рішень на підставі пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України можливе саме за скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси; проте така особа не скористалась своїм правом на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також схожих висновків у постанові КГС ВС від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19.

10.39. У зв`язку з викладеним потребують уточнення висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21 (пункт 108) у частині посилання на те, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у його мотивувальній частині містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. В цій частині висновок не узгоджується з тими висновками, яких дійшла Велика Палата Верховного Суду у цій справі, у зв`язку з чим вона відступає від нього.

Висновки щодо аргументу скаржника про те, що апеляційний суд ухвалив рішення про права, інтереси та (або) обов`язки не залученої особи

10.40. Скаржник стверджує, що права ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, були порушені судом апеляційної інстанції, оскільки в оскарженій постанові суд надав оцінку його діям як покупця спірного майна без його безпосередньої участі у справі. На думку Скаржника, апеляційний суд ухвалив рішення про права та інтереси незалученої до участі у справі особи, у тому числі право на звернення до суду з зустрічним позовом з вимогами щодо реституції.

10.41. Велика Палата Верховного Суду з огляду на свої викладені вище висновки про тлумачення пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України звертає увагу на те, що оскаржена постанова апеляційного суду у мотивувальній частині містить висновки про правову кваліфікацію дій ОСОБА_1 , що не є рішенням про його права, інтереси або обов`язки".

39. Як убачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова апеляційного суду у мотивувальній частині містить висновки про правову кваліфікацію бездіяльності Управління комунальним майном Стрийської міськради щодо укладення договору оренди конструктивного елементу благоустрою, що не є рішенням про права, інтереси або обов`язки Міськради.

Водночас резолютивна частина оскаржуваних рішення та постанови не містить присуду щодо прав чи обов`язків Стрийської міськради як особи, не залученої судом першої інстанції до участі в справі.

40. Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, Стрийська міськрада не є суб`єктом, зобов`язаним укласти договір оренди конструктивного елементу благоустрою, позаяк у розумінні пункту 5.3 Програми відповідною зобов`язаною особою є Управління комунальним майном Стрийської міськради.

Звідси посилання скаржника на пункт 8 частини 1 статті 310 ГПК України як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень не отримали свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

41. Із наведених раніше мотивів Верховний Суд частково погоджується із доводами позивача (у частині, що стосується підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 та пунктом 8 частини 1 статті 310 ГПК України), викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

42. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, однак з огляду на підтвердження іншої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга третьої особи підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. За наведених обставин висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову не відповідає положенням статей 86, 236, 269, 282 ГПК України, позаяк, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам із урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позову.

45. Згідно з частинами 4, 5 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

46. Оскільки зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, то касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову - скасувати, а справу - передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, яким і було допущено істотне порушення норм процесуального права.

47. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

48. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий апеляційний розгляд, колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, в тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Стрийської міської ради задовольнити частково.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі № 914/1893/25 скасувати.

Справу № 914/1893/25 передати на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай