Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №926/1875/26 — Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

11 вересня 2026 року Справа № 926/1875/26

Суддя Господарського суду Чернівецької області Світлана Гушилик, за участю помічника судді Петровської В., яка за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання, розглянувши справу №926/1875/26

За позовом Бази забезпечення Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 )

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Лілак” (58005, м.Чернівці, вул.Кушніренка, 7А)

Про зобов`язання виконати певні дії

За участі представників:

Від позивача: Перегудов С.М. – представник (згідно витягу з ЄДР)

Від відповідача: Бєляєв С.А. – адвокат (ордер АІ №2234092 від 05.02.2024р.)

Технічна фіксація судових засідань здійснюється за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua

СУТЬ СПОРУ: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лілак” про зобов`язання виконати певні дії, а саме здійснити заміну неякісного товару на якісний.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між ним та ТОВ “Лілак” укладено договори про закупівлю товарів за бюджетні кошти №151-ПЗ від 04.04.2025 року, №152-ПЗ від 04.04.2025 року, №153-ПЗ від 04.04.2025 року, №154-ПЗ від 04.04.2025 року, №155-ПЗ від 04.04.2025 року та №156-ПЗ від 04.04.2025 року, згідно яких постачальник зобов`язується поставити замовнику якісні товари зазначені у специфікаціях, а замовник прийняти і оплатити такі товари.

На виконання умов договору, відповідач поставив позивачу товар відповідно до письмових заявок за договорами про закупівлю, проте, після отримання замовником товару, останній відібрав зразки товару для лабораторних досліджень, згідно яких встановлено, що товар не відповідає вимогам нормативної документації, що стало підставою для заміни постачальником товару. Замовник, повторно здійснив відбір проб товару та направив їх на лабораторне дослідження, що повторно виявило порушення ДСТУ 7159:2010, та стало підставою для звернення замовника до постачальника з вимогою про заміну неякісного товару на якісний, однак такі залишились без відповіді, у зв`язку із чим База забезпечення Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) звернулась до суду з вимогою про заміну товару неналежної якості на якісний.

08.05.2026 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№1875, позовну заяву передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 12.05.2026 року відкрито провадження справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.06.2026 року.

27.05.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№2487), в якому заперечує щодо задоволення позовних вимог посилаючись на те, що ним подано позивачу декларацію виробника товару після чого було укладено договори, позивачем не дотримано процедурні вимоги щодо заявлення про недоліків товарів так як були підписані видаткові накладні, не доведено, що недоліки існували на момент поставки товару. Також відповідачем подано клопотання про витребування доказів (вх.№2187) (т.1 а.с.135-169).

29.05.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№2535), в обгрунтування якої зазначає, що підписання видаткових накладних підтвердило факт поставки товару без видимих пошкоджень тари, а не щодо якості товару, не надано доказів щодо порушення позивачем умов зберігання, постачальник вже здійснював заміну товару, але повторно надав соки неналежної якості, протоколи досліджень встановили неякісність товару згідно ДСТУ 7159:2010, відповідачем не надано доказів наявності вини позивача у зміні хімічних властивостей товару (т.1 а.с.185-198).

Ухвалою суду від 01.06.2026 року задоволено заяви представників сторін (вх.№2211 від 29.05.2026р. та вх.№2233 від 01.06.2026р.) про їх участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду.

03.06.2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання (вх.№2294).

До початку судового засідання 04.06.2026 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№2633), в яких зазначає, що замовник лише через 6 місяців після отримання товару звернувся з вимогою про його заміну та не довів факт його належного зберігання, товар для лабораторних досліджень надавались не у товарному вигляді (т.1 а.с.206-217).

Ухвалою суду від 04.06.2026 року відкладено підготовче засідання на 22.06.2026 року та цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні заяви відповідача про витребування доказів.

Стороною позивача 04.06.2026 року подано клопотання про долучення доказів (вх.2651).

17.06.2026 року від представника позивача надійшло клопотання про залучення спеціаліста (вх.№2529) (т.2 а.с.25-32).

Ухвалою суду від 18.06.2026 року задоволено заяву представника відповідача (вх.№2522 від 17.06.2026р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

18.06.2026 року від представника відповідача повторно надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду (вх.№2547), з урахуванням того, що попередня заява представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду задоволена судом, суд залишив зазначену заяву представника відповідача (вх.№2547) без розгляду.

19.06.2026 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№2973), а саме: документів щодо зберігання соку, картки реєстрації температурної вологості, копії книг складського обліку (т.2 а.с.38-155).

22.06.2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№2578), в якому останній просить витребувати у позивача докази дотримання умов та порядку зберігання поставлених ним товарів, копію журналу температурного режиму приміщення в якому зберігався сік, поставлений відповідачем, копію журналу складського обліку, документи НАССР, документи щодо умов транспортування соку, документи щодо переміщення соку між позивачем та іншими військовими частинами, документи щодо строків та умов фактичного зберігання позивачем соку, поставленого відповідачем (т.2 а.с.156-163).

З метою з`ясування всіх обставин справи та ознайомлення з поданими позивачем доказів, за усним клопотанням представника відповідача в судовому засіданні 22.06.2026 року оголошено перерву до 03.07.2026 року.

29.06.2026 року та 03.07.2026 року від представника позивача повторно надійшли клопотання про долучення доказів з аналогічними документами (вх.вх.№№3104, 3206) (т.3 а.с.1-109, 121-232).

03.07.2026 року від представника відповідача повторно надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№2756) з уточненим переліком документів

Ухвалою суду від 03.07.2026 року продовжено строк підготовчого засідання, відкладено підготовче засідання, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про виклик спеціаліста, заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду залишено без розгляду, клопотання про витребування доказів задоволено частково та витребувано у сторін ряд документів.

23.07.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі та долучення доказів (вх.№3541) (т.4 а.с.1-32).

31.07.2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із зайнятістю представників в іншому судовому засіданні (вх.№3143).

Ухвалою суду від 03.08.2026 року відкладено підготовче засідання на 11.08.2026 року.

07.09.2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№3600) (т.4 а.с.61-77).

Ухвалою суду від 11.08.2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 08.09.2026 року.

У судовому засіданні 08.09.2026 року, суд, заслухав вступне слово учасників процесу та перейшов до дослідження доказів.

У зв`язку із браком часом, в судовому засіданні 08.09.2026 року оголошено перерву до 11.09.2026 року.

Під час судових дебатів, в судовому засіданні 11.09.2026 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

В свою чергу, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, позивачем обрано неналежний спосіб захисту та необґрунтовано позовні вимоги.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Суд з метою належного виконання свого процесуального обов`язку щодо розгляду справи по суті, керується п.10 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), що кореспондується із ст.129 Конституції України, за якою однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.

У відповідності до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і без стороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти цього кримінального обвинувачення.

Завдання господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З урахуванням вищевикладеного, справа розглянута в межах розумних строків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ІНФОРМАЦІЯ_1 (Війська частина НОМЕР_1 ) (далі – замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лілак” (далі – постачальник) укладено договори про закупівлю товарів за бюджетні кошти №151-ПЗ від 04.04.2025 року, №152-ПЗ від 04.04.2025 року, №153-ПЗ від 04.04.2025 року, №154-ПЗ від 04.04.2025 року, №155-ПЗ від 04.04.2025 року та №156-ПЗ від 04.04.2025 року (далі - договори) (т.1 а.с.8-61), згідно яких, постачальник зобов`язується поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору за кодом ДК 021:2015-15320000-7 Фруктові та овочеві соки Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 (далі – товар), а саме:

- Лот 1 – Сік плодово-ягідний вишневий, а замовник – прийняти і оплатити такі товари на суму 480000,00 грн (п.п.1.1, 4.1 договору №151-ПЗ);

- Лот 2 – Сік плодово-ягідний вишневий, а замовник – прийняти і оплатити такі товари на суму 450000,00 грн (п.п.1.1, 4.1 договору №152-ПЗ);

- Лот 3 – Сік плодово-ягідний вишневий, а замовник – прийняти і оплатити такі товари на суму 444000,00 грн (п.п.1.1, 4.1 договору №153-ПЗ);

- Лот 4 – Сік плодово-ягідний вишневий, а замовник – прийняти і оплатити такі товари на суму 240600,00 грн (п.п.1.1, 4.1 договору №154-ПЗ);

- Лот 5 – Сік плодово-ягідний вишневий, а замовник – прийняти і оплатити такі товари на суму 229800,00 грн (п.п.1.1, 4.1 договору №155-ПЗ);

- Лот 6 – Сік плодово-ягідний вишневий, а замовник – прийняти і оплатити такі товари на суму 450000,00 грн (п.п.1.1, 4.1 договору №156-ПЗ).

Пунктами 6.2 договорів встановлено місце передачі (приймання – здачі товару): Лот 1 за договором №151-ПЗ – Київська обл., мінімальний обсяг поставки 10000,00 кг; Лот 2 за договором №152-ПЗ – Харківська обл., мінімальний обсяг поставки 10000,00 кг; Лот 3 за договором №153-ПЗ – Дніпропетровська обл., мінімальний обсяг поставки 10000,00 кг; Лот 4 за договором №154-ПЗ – Одеська обл., мінімальний обсяг поставки 10000,00 кг; Лот 5 за договором №155-ПЗ – Запорізька обл., мінімальний обсяг поставки 10000,00 кг; Лот 2 за договором №156-ПЗ – Львівська обл., мінімальний обсяг поставки 10000,00 кг.

Найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в додатку №1 до договору (п.1.2 договорів).

Пунктом 1.4 договорів встановлено, що закупівля товару здійснюється за кошти Державного бюджету України та керуючись постановою Кабінету міністрів України від 11.11.2022 року №1275 “Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану”.

Відповідно до п.2.1 договорів якість товару, що поставляється постачальником, повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів, технічній документації виробника, ТУ У, технічним умовам замовника (додаток №2 до договору) та умовам цього договору. Товар, який постачальник зобов`язується передати замовнику, має відповідати вимогам до його якості на момент його передачі замовнику, а також протягом строку його придатності. Разом з товаром постачальник повинен передати замовнику документи, які визначені п.6.5 договору.

Пакування товару повинне відповідати діючим стандартам, технічним умовам та забезпечувати зберігання споживацьких властивостей товару під час його транспортування та зберігання. Маркування товару повинно відповідати Закону України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" від 06.12.2018 року №2639-VIII та Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997 року №771/97-ВР (абз.2, 6 п.2.1 договорів).

Згідно п.2.3 договорів, постачальник зобов`язується письмово повідомити замовника про умови приймання товару, передбачених нормативно-правовими актами з питань стандартизації, якщо такі є, і надати зазначені акти замовнику до здійснення постачання таких видів товару. У разі одержання від постачальника на умовах, зазначених вище, нормативно-правових актів з питань стандартизації, що регулюють приймання окремих видів товару, замовник здійснює перевірку дотримання постачальником умов цього договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності тари і (або) упакування таких видів товару відповідно до умов, зазначених в таких актах.

У разі відсутності надання умов приймання окремих видів товару, які б були передбачені нормативно-правовими актами з питань стандартизації, або у разі ненадання зазначених актів постачальником, замовник здійснює перевірку кількості, асортименту, якості, комплектності, тари і (або) упакування таких видів товару відповідно до умов договору.

Контроль за станом виконання договірних зобов`язань постачальником здійснюють замовник, представник замовника (відповідні посадові особи військової частини, які уповноважені на вчинення дій визначених цим договором). Під час поставки кожної партії товару, замовник проводить обов`язкову перевірку окремих показників якості та безпечності товару, що постачається постачальником (п.п.3.1, 3.2 договорів).

Як встановлено п.3.4 договорів, замовник, протягом усього строку (терміну) зберігання товару, за умови дотримання порядку його зберігання (порядок та умови зберігання товару визначаються ДСТУ, ГСТУ та іншими чинними нормативними документами, на даний вид продукції, які регулюють порядок зберігання конкретного предмета закупівлі, як на складі замовника так і на складі будь-якого товароодержувача має право за наявності обґрунтованих підстав (загроза втрати споживчих властивостей або їх втрата) проводити додаткові випробовування товару та здійснити вибіркову перевірку за якістю і комплектністю шляхом комісійного відбору зразків (проб) та направлення їх до уповноваженої лабораторії, яку визначає замовник, для проведення лабораторних досліджень. Результати лабораторних досліджень поширюються на всю партію товару. При невідповідності результатів дослідження, навіть за одним показником, Постачальник протягом 10 календарних днів з моменту отримання результатів досліджень, має право звернутись до Замовника щодо проведення повторного відбору зразків (проб) з тієї самої партії у подвійній кількості та направити на випробування до державної уповноваженої лабораторії, яку визначає Замовник. Результати повторних досліджень є остаточними, але виключно якщо вони проводились

за зверненням Постачальника. У разі відсутності у визначений термін звернення постачальника про проведення повторного відбору зразків (проб), остаточними є результати первинних досліджень.

Пунктами 3.5 - 3.7 договорів визначено, що замовник в термін не пізніше 2 (двох) робочих днів, до дати проведення відбору зразків (проб), повинен письмово повідомити постачальника листом про необхідність прибуття представника постачальника до місця зберігання товару, у вказаний в повідомленні термін. У повідомленні вказується найменування продукції, дата і номер накладної або номер транспортного документа, час на який призначено відбір зразків (проб), адреса зберігання товару.

Постачальник зобов`язаний протягом 24 годин після отримання повідомлення про відбір зразків (проб), сповістити замовника листом про прибуття представника постачальника для участі у відборі зразків (проб).

Представник постачальника, повинен прибути завчасно до місця зберігання партії товару, мати при собі посвідчення (доручення) чи інший належний документ, що посвідчує повноваження цієї особи на право участі у відборі зразків (проб) щодо відповідної партії товару

У відповідності до п.3.9 договорів, про відбір зразків (проб) складається акт, який підписується представниками замовника (товароодержувача), постачальником або представником постачальника та іншими незацікавленими або компетентними особами (у разі їхнього залучення), які приймають участь у відборі.

В акті повинно бути зазначено: час і місце складання акта, найменування товароодержувача продукції, прізвища та посади осіб, які брали участь у відборі зразків (проб); найменування виробника та постачальника, від якого надійшла продукція; номер і дата накладної, за якими надійшла продукція, і дата надходження її на склад одержувача; дата виробництва товару, номер партії та вага, з якої відбиралися зразки (проби) продукції; опечатані або опломбовані зразки (проби), чиєю печаткою або пломбою (відтиски на пломбах), їхні номери; чи забезпечені відібрані зразки (проби) етикетками, що містять дані, передбачені стандартами або технічними умовами; до якої уповноваженої лабораторії направлені відібранні зразки (проби); інші дані, у тому числі заперечення (застереження), які представники замовника, постачальник або представник постачальника та інші незацікавлені або компетентні особи (у разі їхнього залучення) вважають необхідним включити в акт для більш докладної характеристики зразків (проб).

Розрахунки за товар, що поставляється без порушень строків або вимог щодо якості, або тари, або упаковки, або маркування, замовником проводяться шляхом 100% оплати в безготівковій формі за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 (тридцяти) календарних днів або до 10 (десяти) календарних днів у випадку поставки продовольчого товару вітчизняного виробництва (згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2023 року №650 “Про регулювання цін на окремі види продовольчих товарів та забезпечення стабільної роботи виробників продовольства в умовах воєнного стану”), з дати прийняття товару на склад Замовника та/або на склади військових частин Національної гвардії України (товароодержувачів), факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб Постачальника та Замовника (товароодержувача) на відповідній видатковій накладній. У випадку відсутності на рахунках коштів, оплата здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів, з дня надходження коштів на рахунки (п.5.1 договорів).

Абзацом 5 пункту 6.1 договорів встановлено, що кінцевий термін поставки товару до 30.04.2025 року.

У відповідності до ч.ч.1, 2, 4 п.6.5 договорів визначено, що на кожну партію товару, що поставляється, постачальник обов`язково надає замовнику (товароодержувачу) наступні документи: - оригінал або засвідчена відповідно до ДСТУ 4163:2020 копія протоколу дослідження (випробувань) чи експертного висновку про відповідність поставленої партії харчового продукту вимогам відповідного нормативного документу: ДСТУ, ТУ У, ТУ, тощо (в т.ч., за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, радіологічними та токсикологічними показниками (даний перелік не є вичерпним, та залежить від змісту відповідного НД), виданого виключно акредитованою лабораторією, яка уповноважена проводити лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю на всю партію харчового продукту (предмету закупівлі). При закупівлі сезонних /тепличних/ овочів - (помідори, огірки, перець солодкий, зелень), спецій, та сметани зазначені документи оператори ринку можуть надати за їх наявності. За відсутності Протоколу досліджень та/або експертного висновку на відповідність поставленої партії вимогам нормативного документу сезонних /тепличних/ овочів - (помідори, огірки, перець солодкий, зелень), спецій, та сметани є обов`язковим надання довідки встановленого зразку на вміст нітратів та нітритів в поставленій партії, виданої лабораторією Держпродспоживслужби;- оригінал (або належним чином засвідчена копія (відповідно до вимог ДСТУ 4163:2020)) якісного посвідчення на споживчу тару; - оригінал(и) або належним чином завірена копія відповідно до вимог ДСТУ 4163:2020 експлуатаційного дозволу та/або рішення компетентного органу про державну реєстрацію потужностей (будівлі, споруди, комплекси споруд, обладнання та інших засобів, включаючи транспортні засоби та території, що використовуються у виробництві та/або обігу об`єктів санітарних заходів) - власних або орендованих, що будуть використовуватися чи використані при виробництві, переробці або реалізації харчових продуктів, відповідно вимог Закону України від 23.12.1997 року №771/97-ВР “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів” та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №431 від 15.02.2024 року “Про затвердження Порядку державної реєстрації потужностей та Порядку ведення державного реєстру операторів ринку та їхніх потужностей”.

У разі проведення лабораторного дослідження під час приймання товару, відповідно до пункту 3.3.2. цього договору, фактично поставлена на адресу замовника (товароодержувача) партія товару, з якої було здійснено відбір зразків (проб) вважається переданою на відповідальне зберігання замовнику (товароодержувачу). Така партія товару окремо від інших товарно-матеріальних цінностей розміщується на складі замовника (постачальника) па строк, достатній для встановлення відповідної якості товару. У разі встановлення порушень вимог щодо якості та надходження невідповідності результатів лабораторних досліджень (протоколи досліджень, експертні висновки), партія товару, яка знаходиться на відповідальному зберіганні підлягає заміні постачальником протягом 10 (десяти) робочих днів з дати повідомлення постачальника про таке порушення (п.6.11 договорів).

Замовник, згідно п.п.7.1.2 договорів, зобов`язаний приймати поставлений належної якості товар разом з належним чином оформленими товарно-супровідними документами, вказаними в п.6.5 договорів. Замовник має право повернути постачальнику товар, який не відповідає умовам цього договору, для усунення недоліків та/або заміни на товар належної якості (п.п.7.2.5 договорів).

Згідно п.п.7.3.1 договорів, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, передбачених договором.

У разі поставки товару неналежної якості (що підтверджується протоколами випробувань (експертними висновками) або поставки товару з порушенням вимог щодо тари або упаковки або маркування або комплектності, замовник має право за своїм вибором використати оперативно-господарську санкцію у вигляді: - відмови від оплати або поставленої та прийнятої, але неоплаченої партії товару, або наступної партії товару, що буде поставлена, із звільненням замовника від будь-якої відповідальності за такі дії; - відмови від прийняття та оплати товару із звільненням замовника від будь-якої відповідальності за такі дії (п.8.8 договорів).

Пунктом 14.1 договорів визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2025 року, а в частині оплати за поставлений товар – до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.

Сторонами укладено додатки до договорів, а саме: специфікації та технічні вимоги та інші характеристики до предмета закупівлі “Сік (нектар) фруктовий (плодово-ягідний) “Вишневий”.

Специфікаціями встановлено, що до договору: №151-ПЗ - Лот 1 Сік плодово-ягідний вишневий постачається в кількості 20000,00 кг на суму 480000,00 грн з ПДВ; №152-ПЗ - Лот 2 Сік плодово-ягідний вишневий постачається в кількості 20000,00 кг на суму 450000,00 грн з ПДВ; №153-ПЗ - Лот 3 Сік плодово-ягідний вишневий постачається в кількості 20000,00 кг на суму 444000,00 грн з ПДВ; №154-ПЗ - Лот 4 Сік плодово-ягідний вишневий постачається в кількості 10000,00 кг на суму 240600,00 грн з ПДВ; №155-ПЗ - Лот 5 Сік плодово-ягідний вишневий постачається в кількості 10000,00 кг на суму 229800,00 грн з ПДВ; №156-ПЗ - Лот 6 Сік плодово-ягідний вишневий постачається в кількості 20000,00 кг на суму 450000,00 грн з ПДВ (т.1 а.с.15а, 24а, 33а, 42а, 51а, 60а).

Договори та додатки до них підписані представниками сторін та скріплені їх печатками. Матеріали справи не містять доказів розірвання чи визнання договорів недійсними.

На виконання умов договорів №151-ПЗ від 04.04.2025 року, №152-ПЗ від 04.04.2025 року, №153-ПЗ від 04.04.2025 року, №154-ПЗ від 04.04.2025 року, №155-ПЗ від 04.04.2025 року та №156-ПЗ від 04.04.2025 року постачальник поставив замовнику сік плодово-ягідний вишневий (т.1 а.с.144-153).

За результатами проведених досліджень до військової частини НОМЕР_2 надійшло ряд протоколів випробування харчової продукції виданих Державним підприємством “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів”, в яких зазначено, що товар за фізико-хімічним показником не відповідає вимогам нормативної документації ДСТУ 7159:2010 (т.1 а.с. 63-65, 67/а- 69, 71-72, 75-76, 79-80, 83-84, 87-89, 92-93), у зв`язку із чим ТОВ “Лілак” було проведено заміну товару, поставка соку відбулась в період з 10.09.2025 року по 04.11.2025 року, що не заперечується сторонами та підтверджено актами приймання-передачі (т.1 а.с. 100-107).

При цьому, при передачі заміненого товару ТОВ “Лілак” надав замовнику протокол випробувань харчової продукції №6957/25-х від 04.09.2025 року, який видано Державним підприємством “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” (далі – ДП “Укрметртестстандарт”), згідно якого встановлено, що “Сік плодово-ягідний вишневий”, відповідає вимогам нормативної документації ДСТУ 7159:2010 Соки відновлені. Загальні технічні вимоги” (т.1 а.с.154-156).

Після здійснення заміни товару, позивачем складено акти про відбір зразків номенклатури продовольчої служби №153 від 04.11.2025 року та №178 від 12.12.2025 року, які відбувались за участі представників постачальника та замовника, що підтверджується їх підписами.

Після здійснення заміни товару, позивач повторно здійснив відбір зразків товару та направив їх на дослідження.

У відповідності до акта про відбір зразків номенклатури продовольчої служби №153 від 04.11.2025 року, відбір зразків “Сік плодово-ягідний вишневий” здійснено в кількості 90 кг методом випадкового контролю. Відібранні зразки від партії товару, яка поставлена по заміні на відповідальне зберігання на склад замовника – Бази забезпечення Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) за ТТН від 10.09.2025 року №255/1-3075, ТТН від 07.10.2025 року №363-1/3075, ТТН віл 16.10.2025 року №366-1-3075 та ТТН від 03.11.2025 року №375-1-3075 від постачальника ТОВ “Лілак”, направляються для перевірки на відповідність вимогам ДСТУ 7159:2010 “Консерви. Соки відновлені. Загальні технічні вимоги” до Державного підприємства “Укрметртестстандарт” (т.1 а.с.94).

Протоколом випробувань харчової продукції №9785/25-х від 28.11.2025 року, Науково-дослідним центром випробувань продукції “Укрметртестстандарт” встановлено, що зразок продукції за змістом вуглеводів не відповідає вимогам “Зводу правил для оцінки якості фруктових і овочевих соків” Асоціації промисловості соків і нектарів з фруктів і овочів Європейського Союзу від 2003 року (т.1 а.с.95-97).

09.12.2025 року ТОВ “Лілак” звернувся до замовника з листом №2025/09/12-08ЛВ щодо повторного відбору проб, на який Військова частина НОМЕР_1 листом від 09.12.2025 року №375/4-3205-2025, погодилась та призначила дату проведення повторного відбору на 11.12.2025 року (т.1 а.с.118).

За участі представників постачальника та замовника, 12.12.2025 року склали акт про відбір зразків №178, а саме “Сік плодово-ягідний вишневий” в кількості 90 кг методом випадкового контролю. Відібранні зразки від партії товару, яка поставлена по заміні на відповідальне зберігання на склад замовника – Бази забезпечення Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) за ТТН від 10.09.2025 року №255/1-3075, ТТН від 07.10.2025 року №363-1/3075, ТТН віл 16.10.2025 року №366-1-3075 та ТТН від 03.11.2025 року №375-1-3075 від постачальника ТОВ “Лілак”, направляються для перевірки на відповідність вимогам ДСТУ 7159:2010 “Консерви. Соки відновлені. Загальні технічні вимоги” до Державного підприємства “Укрметртестстандарт” (т.1 а.с.97).

Науково-дослідним центром випробувань продукції Державного підприємства “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” (далі – ДП “Укрметртестстандарт”) складено протокол випробувань харчової продукції №10834/25-х від 19.12.2025 року, яким встановлено, що поданий на проведення дослідження зразок продукції за змістом вуглеводів не відповідає вимогам “Зводу правил для оцінки якості фруктових і овочевих соків” Асоціації промисловості соків і нектарів з фруктів і овочів Європейського Союзу від 2003 року (т.1 а.с.88-99).

22.12.2025 року замовник звернувся до постачальника з листом, в якому просить повторно замінити товар неналежної якості, як такий що не відповідає вимогам ДСТУ 7159:2010, що підтверджено протоколом випробувань №10834/25-х від 19.12.2025 року, на який постачальник не відреагував (т.1 а.с.117).

У зв`язку із відмовою ТОВ “Лілак” замінити Базі забезпечення Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) товар неналежної якості на якісний товар, останній звернувся до суду з такою вимогою.

Відповідач заперечує свій обов`язок на заміну товару, посилаючись в судовому засіданні на невірний спосіб захисту, необґрунтованість вимог та поставку товару належної якості, яку позивач прийняв.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Як визначено ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Укладений сторонами договір, з огляду на встановлений ст.204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні ст.11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк.

Частинами 1, 4 ст.673 ЦК України встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк) (ч.ч.1, 2 ст. 675 ЦК України).

Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару (ч.ч.1, 2 ст.678 ЦК України).

Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту (ч.1 ст.ст.679 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.680 ЦК України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв`язку з його недоліками може бути пред`явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.

Судом встановлено, що в порядку, визначеному договорів, позивачем було двічі ініційовано відбір зразків поставленого відповідачем товару та подальше дослідження цих зразків.

Участь представника відповідача при здійсненні відборів зразків товару підтверджується наявними в матеріалах справи актів відборів зразків №153 від 04.11.2025 року та №178 від 12.12.2025 року, та не заперечується сторонами.

Як зазначалось судом вище, за результатами ексертизи ДП “Укрметртестстандарт” складено протоколи випробувань харчової продукції №9785/25-х від 28.11.2025 року та №10834/25-х від 19.12.2025 року, якими встановлено, що зразок продукції за змістом вуглеводів не відповідає вимогам “Зводу правил для оцінки якості фруктових і овочевих соків” Асоціації промисловості соків і нектарів з фруктів і овочів Європейського Союзу від 2003 року.

Відповідач повідомлений про результати випробувань, що підтверджується листом №375/4/2-3334-2025, в якому позивач просить повторно замінити товар неналежної якості на належний товар, що відповідатиме вимогам ДСТУ 7159:2010.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Так, матеріали справи містять договори поставки, згідно п.3.4 яких встановлено, що, замовник, протягом усього строку (терміну) зберігання товару, за умови дотримання порядку його зберігання (порядок та умови зберігання товару визначаються ДСТУ, ГСТУ та іншими чинними нормативними документами, на даний вид продукції, які регулюють порядок зберігання конкретного предмета закупівлі, як на складі замовника так і на складі будь-якого товароодержувача має право за наявності обґрунтованих підстав (загроза втрати споживчих властивостей або їх втрата) проводити додаткові випробовування товару та здійснити вибіркову перевірку за якістю і комплектністю шляхом комісійного відбору зразків (проб) та направлення їх до уповноваженої лабораторії, яку визначає замовник, для проведення лабораторних досліджень. Результати лабораторних досліджень поширюються на всю партію товару. При невідповідності результатів дослідження, навіть за одним показником, Постачальник протягом 10 календарних днів з моменту отримання результатів досліджень, має право звернутись до Замовника щодо проведення повторного відбору зразків (проб) з тієї самої партії у подвійній кількості та направити на випробування до державної уповноваженої лабораторії, яку визначає замовник. Результати повторних досліджень є остаточними, але виключно якщо вони проводились за зверненням постачальника. У разі відсутності у визначений термін звернення постачальника про проведення повторного відбору зразків (проб), остаточними є результати первинних досліджень.

Як встановлено судом, при передачі товару позивачеві, постачальник надав в якості підтвердження якості товару, у відповідності до вимог п.6.5 договорів гарантійний лист виробника від 17.03.2025 року щодо якості товару, протокол випробувань харчової продукції №6957/25-х від 04.09.2025 року, який видано Державним підприємством “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” (далі – ДП “Укрметртестстандарт”), пунктом 8 якого встановлено, що “Сік плодово-ягідний вишневий”, відповідає вимогам нормативної документації ДСТУ 7159:2010 Соки відновлені. Загальні технічні вимоги” (т.1 а.с.154-156).

Після поставки товару замовником ініційовано відбір проб на товар, який вже було замінено, що підтверджується актами відбору №153 від 04.11.2025 року та №178 від 12.12.2025 року, для встановлення відповідності якості товару до ДСТУ 7159:2010 “Консерви. Соки відновлені. Загальні технічні вимоги”, однак, варто зазначити, що у протоколах випробувань харчової продукції №9785/25-х від 28.11.2025 року та №10834/25-х від 19.12.2025 року, які видані ДП “Укрметртестстандарт” в пункті 8 зазначено, що зразок продукції (реєстраційний №9785) та (реєстраційний №10834) за змістом вуглеводів (Масова концентрація глюкози та масова концентрація фруктози) не відповідає вимогам “Зводу правил для оцінки якості фруктових і овочевих соків” Асоціації промисловості соків і нектарів з фруктів і овочів Європейського Союзу (т.1 а.с. 95-96, 98-99).

Отже експерти ДП “Укрметртестстандарт” керувалися не вимогами ДСТУ 7159:2010, як того вимагав позивач у своїх актах № 153 від 04.11.2025 року та № 178 від 12.12.2025 року, а керувалися лише “Зводом правил для оцінки якості фруктових і овочевих соків” Асоціації промисловості соків і нектарів з фруктів і овочів Європейського Союзу від 2003 року.

При цьому, варто зауважити, що при постачанні товару постачальник надав в підтвердження якості продукції протоколи харчової перевірки, які засвідчують, що товар відповідає ДСТУ 7159:2010, який також був виданий тїєю самою експертною установою (т.1 а.с 154-156).

Із змісту наданого Базою забезпечення Національної гвардії України (Війська частина НОМЕР_1 ) в обґрунтування позовних вимог вбачається, що вони не відповідають вимогам ДСТУ 7159:2010 “Консерви. Соки відновлені. Загальні технічні вимоги”, проте, доказів в підтвердження того, що поставка товару не відповідає вимогам ДСТУ 7159:2010, позивач не надав.

Окрім того, позивач у прохальній частині позовної заяви просить суд “зобов`язати відповідача здійснити заміну неякісного товару на якісний, який відповідатиме вимогам визначених договорів”.

У відповідності до п.2 ст.5 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п.5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі №925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 01.10.2019 року у справі 910/3907/18 (провадження №12-46гс19).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у п.п.6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі №916/1415/19).

Судовий захист повинен бути повним, відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в п.63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі №910/3009/18 (провадження №12-204гс19), п.50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 року у справі №925/642/19 (провадження №12-52гс20).

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (п.77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 року у справі №378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19)).

Судом встановлено, що позивач просить суд замінити товар неналежної якості на товар належної якості, однак вказані вимоги не є ефективним способом захисту, оскільки, навіть у разі задоволення позовних вимог, потребуватимуть додаткових заходів судового втручання, оскільки позовні вимоги позивача сформульовані не належним чином, а саме: не зазначено який саме товар неналежної якості просить замінити на належний та в якій саме кількості такий товар слід замінити.

У зв`язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку, що позивач не обгрунтував свої позовні вимоги та не довів їх належним способом, а відтак підстав для задоволення позовних вимог суд не вбачає.

Також суд вважає за потрібне зазначити, що у відповіді на відзив (вх.№2535 від 29.05.2026р.) позивач вказує про наявність правового висновку у подібних відносинах, а саме на постанову Касаційного господарського суду від 26.02.2020 року у справі №904/1877/19.

Дослідивши зміст вказаної постанови, суд встановив, що Верховний Суд не приймав постанову від 26.02.2020 року у справі №904/1877/19 та ї предмет у даній справі є іншим, ніж предмет у справі №926/1875/26.

Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що наведена позивачем постанова КГС ВС не підтвердилася, та враховує, що дане посилання здійснене на неіснуючу постанову Верховного Суду.

Касаційний господарський суд у складі Верховного суду у постанові №912/2122/23 від 08.04.2026 року звернув увагу, що “характер неіснуючих посилань може свідчити про використання учасником справи інструментів штучного інтелекту (далі - ШІ) та, відповідно, отримання на запит результату у формі "галюцинацій". Згідно з галузевими стандартами України, "галюцинування" визначається як феномен, за якого результат роботи системи генеративного ШІ містить неточну або хибну інформацію, що оманливо представлена як достовірна (Словник термінів у сфері штучного інтелекту, схвалений Міністерством цифрової трансформації, пункт 24, 2024 рік).

Також Верховний Суд звертає увагу на те, що використання ШІ для підготовки процесуальних документів саме по собі не заборонено. Проте відповідальність за достовірність інформації, викладеної у процесуальних документах, покладається виключно на учасника справи.

Верховний Суд наголошує на обов`язковості дотримання принципу фахового людського контролю (human-in-the-loop). Використання ШІ у правничій діяльності допускається виключно як допоміжний інструмент, який не може замінити професійну діяльність правника: його критичне мислення, фахове судження та правову кваліфікацію. Навіть якщо консультант або адвокат користується допоміжними ШІ-інструментами, повну відповідальність перед клієнтом за точність та коректність наданих рекомендацій і висновків несе саме він. Обов`язково проводити фінальну перевірку результатів, що генеруються системою (Рекомендації з відповідального використання штучного інтелекту для правників (схвалені Міністерством цифрової трансформації та Міністерством юстиції України, липень 2025 року).

Враховуючи вищевикладене, подання до суду недостовірної інформації, зокрема, посилань на неіснуючі постанови та правові позиції Верховного Суду становить порушення принципу добросовісності користування процесуальними правами, закріпленого у ст.43 ГПК України, незалежно від способу підготовки цієї інформації.

Водночас подання до суду процесуальних документів, згенерованих ШІ, за відсутності фахової перевірки, свідчить про неналежне виконання професійних обов`язків і недобросовісне користування учасником справи процесуальними правами, що може бути кваліфіковано як вияв неповаги до суду.

Всі решта доводів представників сторін суд відхиляє, так як доводи учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст.77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст.79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain).

Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У висновках Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України”, “Серявін та інші проти України” обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

Враховуючи наведені законодавчі приписи та з огляду на позицію сторін, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, на які посилаються сторони, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 42, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Бази забезпечення Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Лілак” (58005, м.Чернівці, вул.Кушніренка, 7А) про зобов`язання виконати певні дії – відмовити.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб – порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб – адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст складено та підписано 18.09.2026 року.

Суддя Світлана ГУШИЛИК